Вессел Дуе Ф капсули по 250 мг, 50 шт.

діюча речовина: сулодексид;

1 капсула містить 250 ЛО (ліпопротеїнліпазних одиниць) сулодексиду; 

допоміжні речовини: натрію лаурилсаркозинат, кремнію діоксид колоїдний безводний, триацетин, желатин, гліцерин, натрію етилпарагідроксибензоат (Е 215), натрію пропілпарагідроксибензоат (Е 217), титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Капсули м’які.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули цегляно-червоного кольору, що містять однорідну суспензію сірувато-білого кольору.

Антитромботичні засоби. Сулодексид. Код АТХ В01А В11.

Вессел Дуе Ф – це препарат сулодексиду, природної суміші глікозаміногліканів, виділених зі слизової оболонки кишечнику свиней. Сулодексид складається з гепариноподібної фракції з молекулярною масою близько 8000 Да (80 %) та дерматан-сульфату (20 %). 

Сулодексиду притаманна антитромботична, антикоагуляційна, профібринолітична та ангіопротекторна дія.

Антикоагуляційна дія сулодексиду зумовлена його спорідненістю з кофактором гепарину ІІ, який інгібує тромбін.

Антитромботична дія сулодексиду опосередкована пригніченням Ха-активності, сприянням синтезу та секреції простацикліну (PGI2) та зменшенням рівня фібриногену у плазмі крові.

Профібринолітична дія зумовлена підвищенням активності тканинного активатора плазміногену та  зниженням активності його інгібітору. 

Ангіопротекторна дія пов’язана з відновленням структурної та функціональної цілісності клітин ендотелію та з нормалізацією щільності негативного заряду базальних мембран судин.

Крім того, сулодексид нормалізує реологічні властивості крові за рахунок зменшення рівня тригліцеридів (що пов’язано з активацією ліпопротеїнліпази – ферменту, відповідального за гідроліз тригліцеридів).

Ефективність препарату при діабетичній нефропатії визначається здатністю сулодексиду зменшувати товщину базальних мембран та вироблення міжклітинного матриксу за рахунок зниження проліферації клітин мезангіума.

Сулодексид абсорбується у тонкому кишечнику. 90 % від введеної дози сулодексиду акумулюється в ендотелії судин, де його концентрації у 20-30 разів перевищують концентрації у тканинах інших органів. Сулодексид метаболізується переважно печінкою, а виводиться переважно нирками. На відміну від нефракціонованого та низькомолекулярного гепарину десульфатування, яке б призводило до зменшення антитромботичної дії та значного прискорення виведення сулодексиду, не відбувається. У дослідженнях розподілу сулодексиду було показано, що він виводиться нирками з періодом напіввиведення, який сягає 4 годин.

• Ангіопатії з підвищеним ризиком тромбозу, у т.ч. тромбоз після перенесеного гострого інфаркту міокарда;
• цереброваскулярні захворювання: інсульт (гострий ішемічний інсульт і період ранньої реабілітації після перенесеного інсульту);
• дисциркуляторна енцефалопатія, спричинена атеросклерозом, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, та судинна деменція;
• оклюзивні захворювання периферичних артерій як атеросклеротичного, так і діабетичного генезу;
• флебопатії та тромбоз глибоких вен;
• мікроангіопатії (нефропатія, ретинопатія, нейропатія) та макроангіопатії (синдром діабетичної стопи, енцефалопатія, кардіопатія), зумовлені цукровим діабетом;
• тромбофілія, антифосфоліпідний синдром;
• гепариніндукована тромбоцитопенія.

• Гіперчутливість до діючої речовини, гепарину та гепариноподібних речовин, або до будь-яких інших компонентів препарату;
• геморагічний діатез та захворювання, що супроводжуються зниженням згортання крові.

Оскільки сулодексид є гепариноподібною молекулою, при одночасному застосуванні він може сприяти зростанню антикоагуляційного ефекту гепарину та оральних антикоагулянтів. Інших клінічно значущих взаємодій препарату з лікарськими засобами не виявлено.

Протягом курсу лікування препаратом слід періодично контролювати гемокоагуляційні параметри (визначення коагулограми). На початку і після завершення терапії слід визначати такі лабораторні параметри: активований частковий тромбопластиновий час, час кровотечі/час згортання та рівень антитромбіну ІІІ. Під час застосування препарату активований частковий тромбопластиновий час збільшується приблизно у 1,5 раза.

Капсули Вессел Дуе Ф містять натрію етилпарагідроксибензоат та натрію пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричиняти алергічні реакції (можливо уповільнені). 

Загалом препарат не впливає або майже не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Якщо під час лікування препаратом спостерігається втрата свідомості, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Оскільки досвід застосування препарату у І триместрі вагітності відсутній, слід уникати призначення препарату жінкам у цей період, за винятком тих випадків, коли, на думку лікаря, очікувана користь лікування для матері перевищує можливий ризик для плода.

Існує обмежений досвід застосування сулодексиду у ІІ та ІІІ триместрах вагітності для лікування судинних ускладнень, спричинених діабетом І і ІІ типу та пізнім токсикозом. У таких випадках сулодексид вводився щоденно внутрішньом’язово у дозі 600 ЛО на добу впродовж 10 днів, після чого призначали пероральний прийом препарату по 1 капсулі двічі на добу (500 ЛО/добу) впродовж 15-30 днів. У разі токсикозу цей режим лікування також можна поєднувати з традиційними методами лікування.

Упродовж ІІ та ІІІ триместрів вагітності препарат слід застосовувати з обережністю, під ретельним наглядом лікаря. 

Досі невідомо, чи проникає сулодексид або його метаболіти у грудне молоко людини. Тому, виходячи з міркувань безпеки, не рекомендується призначати препарат жінкам у період годування груддю. 

У дослідженнях на тваринах не було показано прямого або опосередкованого шкідливого впливу сулодексиду на чоловічу або жіночу фертильність.

Загальні вказівки

Зазвичай застосовувані схеми лікування передбачають парентеральне введення препарату з наступним прийомом капсул; у деяких випадках лікування сулодексидом можна розпочинати безпосередньо з прийому капсул. Режим лікування та застосовувані дози препарату можуть бути адаптовані за рішенням лікаря на підставі клінічного обстеження та результатів визначення лабораторних показників.

Загалом капсули рекомендується приймати у перервах між прийомом їжі; якщо добову дозу капсул ділять на декілька прийомів, рекомендується витримувати 12-годинний інтервал між прийомом доз препарату.

Загалом повний курс лікування рекомендується повторювати щонайменше 2 рази на рік. 

Ангіопатії з підвищеним ризиком тромбозу, у т.ч. тромбоз після перенесеного гострого інфаркту міокарда

Упродовж першого місяця вводять внутрішньом’язові ін’єкції по 600 ЛО сулодексиду (вміст 1 ампули)  щоденно,  після  чого  курс  лікування  продовжують,  приймаючи перорально по 1-2 капсули двічі на добу (500-1000 ЛО/добу). Найкращі результати можна одержати, якщо розпочати лікування протягом перших 10 днів після епізоду гострого інфаркту міокарда.

Цереброваскулярні захворювання: інсульт (гострий ішемічний інсульт і період ранньої реабілітації після перенесеного інсульту)

Лікування розпочинають зі щоденного внутрішньом’язового введення 600 ЛО сулодексиду або внутрішньовенної болюсної чи краплинної інфузії, для якої вміст 1 ампули препарату розчиняють у 150-200 мл фізіологічного розчину. Тривалість інфузії – від 60 хвилин (швидкість 25-50 крапель/хвилину) до 120 хвилин (швидкість 35-65 крапель/хвилину). Рекомендована тривалість курсу лікування становить 15-20 днів. Потім терапію слід продовжувати із застосуванням капсул, які приймають перорально по 1 капсулі двічі на добу (500 ЛО/добу) упродовж 30-40 днів.

Дисциркуляторна енцефалопатія, спричинена атеросклерозом, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, та судинна деменція

Рекомендується приймати по 1-2 капсули препарату двічі на добу (500-1000 ЛО/добу) перорально впродовж 3-6 місяців. Курс лікування також можна розпочинати з внутрішньом’язового введення 600 ЛО сулодексиду на добу упродовж 10-30 днів.

Оклюзивні захворювання периферичних артерій як атеросклеротичного, так і діабетичного генезу

Лікування розпочинають з внутрішньом’язового щоденного введення 600 ЛО сулодексиду і продовжують його протягом 20-30 днів. Потім курс продовжують, приймаючи перорально по 1-2 капсули двічі на добу (500-1000 ЛО/добу) протягом 2-3 місяців.

Флебопатії та тромбоз глибоких вен

Зазвичай  призначають  пероральний  прийом  капсул  сулодексиду в дозі 500-1000 ЛО/добу (2 або 4 капсули) впродовж 2-6 місяців. Курс лікування також можна розпочинати зі щоденного внутрішньом’язового введення 600 ЛО сулодексиду на добу тривалістю 10-30 днів.

Мікроангіопатії (нефропатія, ретинопатія, нейропатія) та макроангіопатії (синдром діабетичної стопи, енцефалопатія, кардіопатія), зумовлені цукровим діабетом

Лікування пацієнтів, які страждають на мікро- та макроангіопатії, рекомендується проводити в два етапи. Спочатку упродовж 15 днів внутрішньом’язово вводять по 600 ЛО сулодексиду щоденно, а потім лікування продовжують, приймаючи по 1-2 капсули двічі на добу (500-1000 ЛО/добу). Оскільки при короткотерміновому лікуванні його результати деякою мірою можуть бути втрачені, рекомендується подовжити тривалість другого етапу лікування щонайменше до 4 місяців. 

Тромбофілія, антифосфоліпідний синдром

Звичайний режим лікування передбачає пероральний прийом 500-1000 ЛО сулодексиду на добу (2 або 4 капсули) впродовж 6-12 місяців. Капсули сулодексиду зазвичай призначають після лікування низькомолекулярним гепарином у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, причому режим дозування останньої змінювати не потрібно.

Гепариніндукована тромбоцитопенія

У випадку розвитку гепариніндукованої тромбоцитопенії введення гепарину або низькомолекулярного гепарину замінюють на інфузії сулодексиду. Для цього вміст 1 ампули препарату (600 ЛО сулодексиду) розводять у 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять у вигляді повільної інфузії тривалістю 5 хвилин (швидкість 80 крапель/хвилину). Після цього 600 ЛО сулодексиду  розводять у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять у вигляді 60-хвилинних краплинних інфузій (швидкість 35 крапель/хвилину) через кожні 12 годин, поки є необхідність проведення антикоагуляційної терапії.

Існує обмежений досвід застосування препаратів сулодексиду при лікуванні діабетичної нефропатії та гломерулонефриту у підлітків віком 13-17 років. У таких випадках внутрішньом’язово вводили по 600 ЛО сулодексиду щоденно впродовж 15 днів, а потім призначали перорально по 1-2 капсули препарату двічі на добу (500-1000 ЛО/добу) упродовж 2 тижнів.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей віком до 12 років відсутні.

Передозування препарату може призвести до розвитку геморагічних симптомів, таких як геморагічний діатез або кровотеча. У випадку кровотечі необхідно ввести 1 % розчин протаміну сульфату. Загалом при передозуванні слід відмінити застосування препарату і розпочати відповідну симптоматичну терапію.

Побічні реакції, які були виявлені у клінічних дослідженнях та пов’язані з застосуванням сулодексиду, класифіковані відповідно до класів системних органів та частоти. Для визначення  частоти  побічних реакцій використовується така термінологія: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10); непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100); поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); рідкісні (< 1/10000).

З боку нервової системи

Непоширені: головний біль.

Рідкісні: втрата свідомості.

З боку органа слуху та внутрішнього вуха

Поширені: запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту 

Поширені: біль у верхній частині черевної порожнини, діарея, нудота.

Непоширені: відчуття дискомфорту у черевній порожнині, диспепсія, метеоризм, блювання.

Рідкісні: шлункова кровотеча.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Поширені: шкірне висипання.

Непоширені: екзема, еритема, кропив’янка.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Рідкісні: периферичний набряк.

Під час постмаркетингових досліджень застосування сулодексиду були одержані додаткові повідомлення про наступні побічні реакції, частота розвитку яких не може бути встановлена на підставі наявних даних.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія.

Розлади метаболізму та харчування: розлади метаболізму протеїнів плазми крові.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади, мелена.

З  боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, екхімоз.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: набряк статевих органів, еритема статевих органів, поліменорея.

5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 25 капсул у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

Альфасігма С.п.А.

Віа Енріко Фермі 1, 65020 Аланно (Пескара), Італія.