Строфантин р-н д/ін. 0,025% амп. 1мл N10

діюча речовина: g-strophanthin;

1 мл розчину містить строфантину G 0,25 мг;

допоміжні речовини: динатрію фосфат додекагідрат, натрію дигідрофосфат дигідрат, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Кардіотонічні засоби. Серцеві глікозиди. G-строфантин. Код АТХ C01A C01.

Строфантин-Дарниця являє собою серцевий глікозид, виділений із strophanthus gratus. Це один із головних «полярних» серцевих глікозидів. Лікарський засіб чинить кардіотонічну дію, підвищує силу і швидкість скорочень міокарда (позитивний інотропний ефект), знижує частоту серцевих скорочень (негативний хронотропний ефект), зменшує атріовентрикулярну провідність (негативний дромотропний ефект). При серцевій недостатності збільшує ударний і хвилинний об’єм серця, поліпшує спорожнення шлуночків, що приводить до покращання кровообігу.

Механізм дії строфантину G полягає у частковому пригніченні натрій/калій-АТФ-ази в мембранах клітин міокарда, внаслідок чого зменшується повернення калію у кардіоцити, а також вихід із них натрію. Стимулює виникнення ваготропного ефекту (брадикардії) за рахунок затримки проведення імпульсів через провідну систему серця. Зміни показників ЕКГ при застосуванні Строфантину-Дарниця мають вигляд подовження інтервалу QT, зниження інтервалу ST нижче ізолінії, збільшення інтервалу РР, збільшення інтервалу PQ, Т-зубець згладжується і може інвертувати.

Після внутрішньовенного введення приблизно 40 % уведеної кількості лікарського засобу зв’язується з білками плазми крові. Час досягнення максимальної концентрації (Тmax) у плазмі крові знаходиться в інтервалі 0,5−2 години. Біотрансформацію майже не проходить. На 70−90 % виводиться нирками у незміненому вигляді, решта – з жовчю через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) у середньому становить 23 години, дія лікарського засобу триває 2−3 доби. У хворих з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення лікарського засобу збільшується.

Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність ІІb−III стадії (III−IV стадії за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA)), суправентрикулярна тахікардія, миготлива аритмія.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Глікозидна інтоксикація, констриктивний перикардит, гострий інфаркт міокарда, шлуночкова тахікардія, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II та III ступенів, синдром слабкості синусового вузла, гіперкальціємія, гіпокаліємія, ізольований мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, перикардит, гострий міокардит, ендокардит, виражений кардіосклероз, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, синдром Вольфа − Паркінсона − Уайта.

Симпатоміметики, метилксантини, резерпін, трициклічні антидепресанти, блокатори фосфодіестерази (наприклад, теофілін) – при одночасному застосуванні із Строфантином-Дарниця підвищується ризик розвитку порушень ритму серця.

Метилдопа, клонідин, спіронолактон, верапаміл, хінідин, аміодарон, каптоприл, антагоністи кальцію, еритроміцин, тетрацикліни – при одночасному застосуванні підвищується концентрація Строфантину-Дарниця у плазмі крові.

Діуретики (більшою мірою тіазидні та інгібітори карбоангідрази), глюкокортикоїди, катехоламіни, інсулін, препарати кальцію – при одночасному застосуванні із Строфантином-Дарниця підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Глюкокортикоїди та діуретики – при одночасному застосуванні із Строфантином-Дарниця підвищується ризик розвитку гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Блокатори ангіотензинперетворюючого фермента (АПФ), блокатори ангіотензинових рецепторів – при одночасному застосуванні із Строфантином-Дарниця знижується ризик розвитку гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Бета-адреноблокатори і антиаритмічні лікарські засоби Ia класу, верапаміл, магнію сульфат – при одночасному застосуванні із Строфантином-Дарниця більш виражено знижується атріовентрикулярна провідність

Строфантин-Дарниця має малу терапевтичну широту, через що необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу. 

Під час внутрішньовенного введення лікарського засобу та впродовж 1 години після цього необхідно проводити ЕКГ-контроль. При виникненні частої групової або політопної шлуночкової екстрасистолії введення необхідно припинити, а наступну дозу слід зменшити у 2 рази.

При нирковій недостатності для запобігання глікозидній інтоксикації дозу лікарського засобу необхідно дещо знизити. При гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії підвищується ймовірність відносного передозування лікарського засобу.

При вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі у хворих літнього віку необхідна корекція дози лікарського засобу для запобігання передозування.

При порушенні атріовентрикулярної провідності I ступеня введення лікарського засобу обов’язково повинно супроводжуватися ЕКГ-контролем.

Якщо хворому раніше призначали інші препарати серцевих глікозидів, перед застосуванням Строфантину-Дарниця необхідно зробити перерву, оскільки його дія може приєднатися до ефекту глікозидів наперстянки, що накопичилися в організмі. Тривалість перерви – 5 днів, але якщо застосовувались препарати з сильним кумулятивним ефектом (дигітоксин), перерва має бути збільшена до 10−14 днів.

Хворим з порушенням функції нирок і хворим літнього та старечого віку лікарський засіб рекомендується вводити у дещо знижених дозах, починаючи з 0,125−0,15−0,2 мг, а надалі не перевищувати дозу 0,25 мг на добу (за винятком ургентних станів). 

З особливою обережністю застосовувати лікарський засіб хворим на тиреотоксикоз та передсердну екстрасистолію.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток брадиаритмії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу розподілити на 2−3 введення або одну з доз вводити внутрішньом’язово.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто практично вільний від натрію.

Потрібно утриматися від керування автотранспортом та іншими механізмами.

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб застосовувати дорослим внутрішньовенно у дозі 1−2 мл (розчинити у 10−20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду). Вводити повільно впродовж 5−6 хвилин. Призначати введення 1 або 2 рази на добу. Якщо є можливість, краще вводити лікарський засіб внутрішньовенно краплинно. Для цього 1 мл лікарського засобу розчинити у 100 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Краплинне введення зменшує імовірність токсичних проявів. Через 1 годину після внутрішньовенного введення необхідно провести ЕКГ-контроль. При виникненні частої, групової або політопної шлуночкової екстрасистолії введення лікарського засобу необхідно припинити, а наступну дозу зменшити у 2 рази. Хворим з функціональною недостатністю нирок та хворим літнього віку лікарський засіб рекомендується вводити у знижених дозах, починаючи з 0,125 мг, а надалі не перевищувати 0,25 мг на добу (за винятком ургентних станів). 

При необхідності разову дозу можна збільшити, для чого з інтервалом 0,5−2 години вводити додатково 0,1−0,15 мг (0,2−0,3 мл), при цьому максимальна разова доза не має перевищувати 0,25 мг, а добова – 1 мг (4 мл).

Досвіду застосування лікарського засобу дітям немає, тому його не призначають дітям.

Симптоми: 

з боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада та серцеві аритмії, у тому числі брадикардія, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, бігемінія, політопна шлуночкова тахікардія, SA-блокада, фібриляція шлуночків, у тяжких випадках можливий розвиток мерехтіння шлуночків та зупинка серця;

з боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, некроз стінок кишечнику;

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, неврит, радикуліт, рідко – бачення навколишніх предметів у зеленому та жовтому кольорі, мерехтіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору, скотома, макро - та мікропсія; дуже рідко можливі сплутаність свідомості, синкопальні стани, маніакально-депресивний синдром.

Лікування: припинення застосування лікарського засобу, призначення препаратів калію та магнію, парентеральне введення унітіолу. Подальше лікування – симптоматичне, при ектопічних аритміях призначати антиаритмічні лікарські засоби (лідокаїн, дифенін, аміодарон).

Розвиток побічних реакцій пов’язаний переважно з передозуванням лікарського засобу, занадто швидким внутрішньовенним введенням або підвищеною індивідуальною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів. Проявляється такими клінічними симптомами:

з боку органів зору: порушення зору;

з боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, у тяжких випадках – брижовий інфаркт;

з боку ендокринної системи: гінекомастія у чоловіків (у поодиноких випадках);

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення сну, психічні розлади (депресія, галюцинації, деліріозний психоз);

з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця (брадиаритмія, шлуночкова тахікардія) та провідності (атріовентрикулярна блокада);

з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенічна пурпура, петехії, носові кровотечі;

з боку імунної системи: анафілактичні реакції, кропив’янка, алергічні реакції;

загальні розлади та реакції у місці введення: зміни в місці введення.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1 мл в ампулі; по 10 ампул в пачці.

За рецептом.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.