Роваміцин таблетки по 1,5 млн., 16 шт.

діюча речовина: спіраміцин;

1 таблетка містить спіраміцину 1 500 000 МО;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, гідроксипропілцелюлоза, натрію кармелоза, целюлоза мікрокристалічна; оболонка: титану діоксид (Е 171), макрогол 6 000, гіпромелоза.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 1 500 000 МО: двоопуклі, круглої форми, від білого до кремово-білого кольору, вкриті оболонкою, з одного боку тиснення RPR 107.

Спирамицин – это антибиотик с бактерицидным действием, относящийся к группе макролидов.

СПЕКТР АНТИМИКРОБНОЙ АКТИВНОСТИ

Критические концентрации, позволяющие дифференцировать чувствительные виды микроорганизмов от видов с промежуточной чувствительностью и последних от резистентных видов являются следующими: чувствительные < 1 мг/л и резистентные > 4 мг/л.

Распространенность приобретенной резистентности у некоторых видов микроорганизмов может отличаться в зависимости от географического положения и определенного промежутка времени. Поэтому полезно иметь местную информацию о распространенности резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций.

Предоставленные данные позволяют лишь оценить вероятность чувствительности бактериального штамма к этому антибиотику. Распространенность резистентности видов бактерий к спирамицину во Франции приведена в таблице ниже:

Активность спирамицина против Toxoplasma gondii была показана in vitro и in vivo.

* - Распространенность резистентности к метициллину составляет 30-50% среди всех стафилококков, и она встречается в основном в больницах.

Абсорбція

Абсорбція спіраміцину є швидкою, проте неповною. Приймання їжі на цей процес не впливає.

Розподіл

Після перорального прийому 6 млн. МО спіраміцину максимальна концентрація в плазмі складає 3,3 мкг/мл.  Видимий період напіввиведення з плазми складає близько 8 годин.

Спіраміцин не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Однак він потрапляє у  грудне молоко.  Ступінь зв’язування з білками плазми  крові складає 10%.

Розподіл у тканинах і слині є дуже високим (легені: 20-60 мкг/г, мигдалини: 20-80 мкг/г, інфіковані синуси: 75-110 мкг/г,  кістки скелета: 5-100 мкг/г).

Через 10 днів після припинення лікування концентрація діючої речовини у селезінці, печінці та нирках складає від 5 до 7 мкг/г.

Макроліди проникають та акумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах).

У людини концентрації у фагоцитах є високими. 

Ці властивості забезпечують ефективність спіраміцину у лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними бактеріями.

Метаболізм

Метаболізм спіраміцину відбувається у печінці, в результаті чого утворюються активні метаболіти, хімічна структура яких є неідентифікованою.

Виведення

• сеча: 10% від отриманої дози.
• велика кількість препарату виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15–40 разів вища, ніж у плазмі крові.
• у значній кількості спіраміцин виводиться з калом. 

Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину:

• Підтверджений фарингіт, спричинений бета-гемолітичним стрептококом А як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані.
• Гострий синусит: зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування бета-лактамними антибіотиками є неможливим.
• Суперінфекція при гострому бронхіті.
• Загострення хронічного бронхіту.
• Негоспітальна пневмонія у осіб без факторів ризику, без тяжких клінічних симптомів, з відсутністю клінічних факторів, які свідчать про пневмококову етіологію захворювання.  

У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів є доцільним, незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу.

• Інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермо-гіподерміт (особливо бешиха), еритразма.
• Інфекції ротової порожнини.
• Негонококові генітальні інфекції.
• Хіміопрофілактика рецидивів ревматизму у хворих, у яких алергія на бета-лактамні антибіотики.
• Токсоплазмоз у вагітних жінок.
• Профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину:
  • з метою ерадикації  мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці.
• Він показаний як профілактика:
  • пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя;
  • у пацієнтів, які підлягали експозиції  орофарингеальною секрецією протягом 10 днів до їхньої госпіталізації.

Спіраміцин не призначений для лікування менінгококового менінгіту.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій стосовно належного застосування антибактеріальних агентів.

• Алергія на спіраміцин.
• Період годування груддю.
• Застосування пацієнтам, що належать до групи ризику збільшення тривалості QT-інтервалу:
  • відомий спадковий синдром подовженого QT-інтервалу або наявність у сімейному анамнезі спадкового синдрому подовженого QT-інтервалу (якщо електрокардіограма не дала інших результатів);
  • або відоме набуте, спричинене прийомом лікарських засобів, подовження QT- інтервалу
• У поєднанні з лікарськими засобами, що зумовлюють шлуночкову тахікардію типу пірует:
  • антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • сультоприд (нейролептик групи бензамідів);
  • інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
  • певні нейролептики групи фенотіазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики группи бензамідів (амісульприд, сульпірид, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперидол, дроперидол) та інші нейролептики (пімозид);
  • галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.

Тріпотіння і миготіння шлуночків

Це серйозне порушення ритму серця може бути зумовлене певними антиаритмічними або неантиаритмічними лікарськими засобами.

Брадикардія та раніше існуюче спадкове або набуте подовження QT- інтервалу, гіпокаліємія, у тому числі спричинена лікарськими засобами, діуретики, що призводять до зменшення калію в організмі людини, стимулюючі послаблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид є провокуючими факторами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків.

До призначення спіраміцину на тлі застосування цих препаратів, необхідно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс, зробити ЕКГ.

Забороняється одночасне застосування спіраміцину з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів) та інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, оскільки при такому комбінованому застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків.

Підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає  при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: окремі нейролептики групи фенотіазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики групи бензамідів (сульпірид, амісульприд, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперидол, дроперидол) та інші нейролептики (пімозид); галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.

У разі можливості, необхідно припинити терапію спіраміцином. Якщо неможливо уникнути призначення даної комбінації, необхідний попередній контроль тривалості QT-інтервалу та моніторинг електрокардіограми.

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами для лікування брадикардії: блокатори кальцієвих каналів, що призводять до брадикардії (дитіазем, верапаміл), β-блокатори (за винятком соталолу), клонідин, гуанфацин, лікарські засоби для лікування дигіталісних аритмій, мефлохін, антихолінестеразні лікарські засоби (амбеноній, донепезіл, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин).

У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг за допомогою електрокардіограм (ЕКГ) та клінічної картини захворювання.

Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами, що призводять до зменшення калію в організмі: діуретики, що зменшують кількість калію, стимулюючі послаблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид.

До призначення препарату Роваміцин® потрібно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс та зробити ЕКГ.

При одночасному застосуванні спіраміцину з леводопою (у поєднанні з карбідопою) можливе інгібування абсорбції карбідопи та зниження рівня леводопи у плазмі.

У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг клінічної картини. Можлива корекція дози леводопи.

Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення – МНС (International Normalized Ratio – INR)

Повідомлялося про численні випадки підвищеної активності антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегким завданням є визначення того, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-трімоксазол та окремі цефалоспорини.

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. Розділ «Побічні ефекти»). У випадку розвитку такої реакції лікування слід припинити, і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим препаратами протипоказане.

Оскільки діюча речовина через нирки не виводиться, немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Спостерігалися рідкісні випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6- фосфат-дегідрогенази; таким хворим не рекомендується призначати спіраміцин.

Не спостерігалося впливу препарату на здатність керувати транспортними  засобами та працювати з механізмами.

Вагітність

У разі необхідності спіраміцин можна призначати у період вагітності. До теперішнього дня не було виявлено ніяких тератогенних чи фетотоксичних ефектів при широкому застосуванні препарату вагітним жінкам.

Лактація

В грудне молоко жінки екскретується значна кількість лікарського засобу. Були описані випадки розвитку розладів травлення у новонароджених. Тому під час лікування спіраміцином годування груддю протипоказане.

Пацієнтам з нормальною функцією нирок:

таблетки препарату Роваміцин® рекомендовано приймати у таких дозах: дорослим по 6 000 000–9 000 000 МО (2-6 таблеток на добу за 2–3 прийоми); дітям старше 6 років – 1,5-3 млн МО на кожні 10 кг маси тіла на добу за 2–3 прийоми. Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому до 10 днів).

Профілактика менінгококових менінгітів: дорослим призначають 3 млн МО кожні 12 годин протягом 5 днів; дітям – 75 000 МО на 1 кг маси тіла кожні 12 годин протягом 5 днів.

Таблетки, що містять 3000 000 МО спіраміцину, не застосовують дітям.

Таблетки, що містять 1 5 000 000 МО спіраміцину, не застосовують дітям віком до 6 років через ризик розвитку ядухи.

Таблетки Роваміцин®, вкриті оболонкою, дрібнити та ділити не можна!

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Пацієнтам з нирковою недостатністю:

Немає необхідності коригувати дозування.

Таблетки, що містять 1 5 000 000 МО спіраміцину не застосовують дітям віком до 6 років через ризик розвитку ядухи.  

Токсична доза спіраміцину невідома.

Після застосування високих доз можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту, зокрема, нудота, блювання і діарея.

Спостерігалися випадки пролонгації інтервалу QT у новонароджених, яких лікували високими дозами спіраміцину, а також після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу QT. У разі передозування спіраміцину рекомендується перевірити тривалість інтервалу QT методом ЕКГ, особливо якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, спадкова пролонгація інтервалу QTc, супутнє застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації QT-інтервалу та/або двонаправленої шлуночкової тахікардії).

Специфічний антидот відсутній.

У разі передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Шлунково-кишковий тракт

Диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея та дуже поодинокі випадки псевдомембранозного коліту.

Алергічні реакції, включаючи

Висипання на шкірі, кропив`янка, свербіж, почервоніння шкіри.

Дуже рідко – ангіоневротичний набряк або набряк Квінке, анафілактичний шок, гострий генералізований екзентематозний пустульоз.

Центральна і периферична нервова система

У рідкісних випадках – транзиторна парестезія, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

Симптоми порушення діяльності печінки

Дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки.
Гематологічні ефекти

Дуже рідко – гострий гемоліз, поодинокі випадки васкуліту, в тому числі пурпура Шенляйна-Геноха, що можуть супроводжуватися тромбоцитопенією. У дуже рідкісних випадках спостерігалася гемолітична анемія (див. розділ «Особливості застосування»)

Серцево-судинна система

Дуже поодинокі випадки подовження QT- інтервалу.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище +25°С.

Роваміцин® по 1 500 000 МО: № 16 (8х2): по 8 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Фамар Ліон, Франція.

29, Авеню Шарль де Голь, 69230 СЕН ЖЕНІ  ЛАВАЛЬ, Франція.