Метформін-Тева таблетки по 1000 мг, 90 шт.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, овальної форми, з рисками з обох сторін, тисненням "9" зліва та "3" справа від риски нна одній стороні, "72" зліва та "14" справа від риски на іншій стороні.

Пероральнi гiпоглiкемiчнi засоби, за винятком iнсулiнiв. Бiгуанiди. Код АТХ A10B А02.

Механiзм дії

Метформiн є пероральним антидiабетичним лiкарським засобом, що належить до класу бiгуанiдiв.

Вплив на цукор кровi

Гiпоглiкемiчний ефект метформiну базується, головним чином, на подоланнi резистентностi до iнсулiну в печiнцi та м'язах. У присутності інсулiну вiн знижує як базальний, так i постпрандiальний рiвень глюкози в плазмi. Метформiн не стимулює секрецiю iнсулiну, тому не призводить до гіпоглікемiї при монотерапії.

Зниження рiвня цукру у кровi базується на 3 механiзмах:

У печiнцi. Продукування глюкози в печiнцi значною мiрою вiдповiдає за гiперглiкемiю у станi натще. Метформiн знижує продукування глюкози в печiнцi, що активiзується резистентнiстю до iнсулiну, шляхом пригнiчення глюконеогенезу i глiкогенолiзу, таким чином одночасно протидiючи гiперглiкемiчному ефекту глюкагону. За допомогою цього механiзму метформiн знижує гiперглiкемiю натще.

У м'язах. Розлади периферичного поглинання i накопичення глюкози в основному вiдповiдають за постпрандiальну гiперглiкемiю. Метформiн пiдвищує чутливiсть клiтин до iнсулiну, стимулюючи тирозинкiназну активнiсть iнсулiнових рецепторiв, тим самим сприяючи поглинанню глюкози на клiтинному рiвнi. Метформiн збiльшує пропускну здатнiсть всiх механiзмiв мембранного транспорту глюкози (GLUТ). Цей ефект метформiну особливо помiтний при гiперглiкемiї. Внутрiшньоклiтинний синтез глiкогену збiльшується шляхом стимуляції ключевого ферменту, глiкогенсинтетази. За допомогою цих механiзмiв метформiн знижує постпрандiальну гiперглiкемiю.

У кишечнику. Метформiн затримує всмоктування глюкози у кишечнику, тим самим знижуючи постпрандiальне глюкозне навантаження.

Вплив на масу тiла

Застосування метформiну пiд час клiнiчних дослiджень призводило до стабiлiзацiї або помiрного зниження маси тiла.

Вплив на метаболiзм лiпiдiв та фiбринолiз

У людей, незалежно вiд впливу на цукор кровi, метформiн має позитивний ефект на метаболiзм ліпідів. У контрольованих середньо- або довгострокових клінічних дослiдженнях було пiдтверджено, що метформiн у терапевтичних дозах знижує рiвень загального холестерину, лiпопротеїнiв низької щiльностi та триглiцеридiв. Крiм того, в деяких дослiдженнях було показано, що метформiн може пiдвищувати рiвень холестерину лiпопротеїнiв високої щiльностi.

Метформiн також має фiбринолiтичнi властивостi.

Клiнiчна ефективнiсть

Цукровий дiабет 2-го типу

Проспективне рандомiзоване дослiдження UКPDS (Британське проспективне дослiдження цукрового дiабету) встановило довгостроковi переваги iнтенсивного контролю цукру в кровi при дiабетi 2-го типу. У пацiєнтiв з надмiрною масою тiла, якi отримували метформiн (пiсля недостатньої ефективностi дiєти), вiдбулося значне зниження вiдносного ризику пов'язаних iз дiабетом ускладнень на 32 %. У групi метформiну - 29,8 подiй/1000 пацiєнто­рокiв, у групi, де отримували стандартне лiкування (дiєту), - 43,3 подiй/1000 пацiєнто­рокiв, р=0,002. У гpyпi, де отримували похiднi сульфонiлсечовини або iнсулiн, вiдносний ризик був знижений на 7% порiвняно з групою, де отримували стандартне лiкування ( 40,1 подiй/1000 пацiєнто-рокiв). У порiвняннi з похiдними сульфонiлсечовини або iнсулiном метформiн був бiльш ефективним (р=0,003). Крiм того, у пацiєнтiв з надмiрною масою тiла i дiабетом 2 типу без симптоматики серцевої хвороби при встановленнi дiагнозу, якi отримували метформiн, вiдбулося зниження вiдносного ризику розвитку iнфаркту мiокарда (на 39%), летальних наслiдкiв, пов'язаних iз iнфарктом мiокарда (на 50%), загальної смертностi (на 36%).

Дiти

Безпека та ефективнiсть застосування метформiну у дiтей i пiдлiткiв були дослiдженi у рандомiзованому подвiйному слiпому дослiдженнi з участю 82 дiтей та пiдлiткiв вiком 10-16 рокiв. Зниження рiвня цукру в кровi натще склало -2,4 ммоль/л (-42,9 мг/дл) для метформiну у порiвняннi з + 1,2 ммоль/л (+21,4 мг/дл) для групи плацебо (р<0,001). Середнi значеня НЬА1с були значно меншими для групи прийому метформiну, нiж для групи плацебо (7,5% у порiвняннi з 8,6%, р<0,001). Метформiн не продемонстрував негативного впливу на масу тiла або лiпiдний профiль. Побiчнi реакцiї, що спостерiгалися у дiтей та пiдлiткiв, вiдповiдали побiчним реакцiям у дорослих при лiкуваннi метформiном.

Цукровий дiабет 1 типу

При цукровому дiабетi 1 типу є данi щодо застосування метформiну як доповнення до терапiї iнсулiном. Вiдповiднi контрольованi клiнiчнi дослiдження щодо спiввiдношення користi та ризику не проводилися.

Абсорбцiя

Пiсля перорального прийому метформiну час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 2,5 години, абсорбцiя завершується через 6 годин. Вважається, що всмоктування вiдбувається в основному у верхнiх вiддiлах шлунково-кишкового тракту. Абсолютна бiодоступнiсть при застосуваннi дози 500 мг або 850 мг становить у здорових добровольцiв приблизно 50-60%. Пiсля перорального прийому одноразової дози 500-2500 мг спостерiгалося менш нiж пропорцiйне збiльшення максимальної концентрацiї у плазмi кровi (Cmax), можливо, внаслiдок насичувального механiзму. При звичайному дозуваннi та режимi прийому метформiну рiвноважнi концентрацiї у плазмi кровi досягаються у межах 24-48 годин. Вони зазвичай становлять менше 1 мкг/мл. У контрольованих клiнiчних дослiдженнях було встановлено, що Cmax не перевищувала 4 мкг/мл навiть при застосуваннi максимальних доз.

При одночасному прийомi їжi абсорбцiя метформiну знижується i злегка уповiльнюється. Пiсля перорального прийому дози 850 мг iз їжею спостерiгалося зниження Cmax на 40%, зменшення AUC на 25% i збiльшення Tmax на 35 хвилин. Клiнiчна значушiсть цих змiн невiдома.

Розподiл

Зв'язування  метформiну з бiлками плазми є незначним. Метформiн частково дифундує в еритроцити. Максимальна концентрацiя в кровi є нижчою, нiж максимальна концентрацiя у плазмi, i досягається приблизно в той самий час. Еритроцити, ймовiрно, являють собою вторинну дiлянку розподiлу.

Середнiй об'єм розподiлу становить 63-276 л.

Невiдомо, чи проникає метформiн через плацентарний бар'єр та чи потрапляє у грудне молоко. В грудне молоко у щурiв проникає його незначна кiлькiсть.

Метаболізм

Метформiн  не метаболiзується.

Виведення

Метформiн  виводиться з органiзму iз сечею у незмiненому виглядi. Нирковий клiренс становить >400 мл/хв, й тому є приблизно в 3,5 раза бiльшим, нiж клiренс креатинiну. Вiн виводиться переважно шляхом активної канальцевої секрецiї. Пiсля перорального прийому перiод напiввиведення з плазми становить приблизно 6,5 години. При проведеннi вимiрювань у цiльнiй кровi перiод напiввиведення становить близько 17,6 години.

У пацiєнтiв з нормальною функцiєю нирок метформiн не накопичується в органiзмi при стандартних дозах (1500-2000 мг).

Кiнетика у особливuх груп пацiєнтiв

Порушення функцiї нирок. У пацiєнтiв  iз порушенням функцiї нирок нирковий клiренс зменшується пропорцiйно до клiренсу креатинiну, розрахункової ШКФ, а перiод напiввиведення збiльшується, що свiдчить про ризик накопичення.

Дiти. Фармакокiнетичнi данi щодо застосування у дiтей та пiдлiткiв вiдсутнi.

Доклiнiчнi данi з безпеки

Результати доклiнiчних  дослiджень, що базуються на дослiдженнях фармакологiчної безпеки, токсичностi при повторному застосуваннi, генотоксичностi, канцерогенностi та репродуктивної токсичностi, не вказують на особливi ризики для застосування у людини.

Мутагеннiсть. Результати ycix дослiджень (тест Еймса, тест на геннi мутацiї, тест на хромосомнi аберацiї, мiкроядерний тест) продемонстрували, що метформiн не має мутагенної або кластогенної дiї.

Канцерогеннiсть. У гризунiв метформiн в дозуваннi до 900 мг/кг/добу (у щурiв) або 1500 мг/кг/добу (у мишей) не чинить канцерогенної дiї.

Репродуктивна токсuчнiсть. Метформiн не впливає на фертильнiсть, не чинить тератогенної дiї та не впливає на розвиток потомства.

Лiкування цукрового дiабету 2 типу при неефективностi дiєтотерапiї та режиму фiзичних навантажень, особливо у хворих iз надлишковою масою тiла. Метформiн-Тева може застосовуватися як монотерапiя або комбiнована терапiя сумiсно з iншими пероральними антидiабетичними засобами або сумiсно з iнсулiном.

Як доповнення до iнсулiнової терапiї при цукровому дiабетi 1 типу, особливо у разi вторинної резистентностi до iнсулiну, якщо лiкування iнсулiном не призводить до достатнього контролю рiвня цукру в кровi.

Гiперчутливiсть до метформiну або будь-якої iншої допомiжної речовини, що входить до складу препарату.

Метаболiчний ацидоз (наприклад, лактатацидоз або дiабетичний кетоацидоз).

Дiабетична кома та прекома.

Тяжка ниркова недостатнiсть (клiренс креатинiну <30 мл/хв, розрахункова швидкiсть клубочкової фiльтрацiї (рШКФ) <30 мл/хв/1,73 м2).

Гострi стани, що протiкають з ризиком розвитку порушень функцiї нирок, наприклад, зневоднення органiзму (дiарея, повторне блювання), тяжкi iнфекцiйнi захворювання, наприклад, сечовивiдних шляхiв, гарячка, тяжкi стани, пов'язанi з гiпoкciєю (шок, септицемiя).

Внутрiшньосудинне введення рентгенконтрастних йодовмiсних засобiв може спричинити ниркову недостатнiсть та призвести до кумуляцiї метформiну i, як наслiдок, до розвитку лактатацидозу. Прийом метформiну необхiдно припинити за 48 годин до проведення такого дослiдження, якщо клiренс креатинiну становить <60 мл/хв, рШКФ - <60 мл/хв/1,73 м2. Лiкування метформiном можна поновлювати лише у випадку, якщо пiсля оцiнки функцiї нирок через 48 годин пiсля проведення дослiдження iз використанням контрастної речовини не виявлено подальшого погiршення стану (див. роздiл «Особливостi застосування»).

Захворювання (особливо гострi захворювання або загострення хронiчної хвороби), якi можуть призводити до розвитку тканинної гiпоксiї, наприклад, декомпенсована серцева недостатнiсть, дихальна недостатнiсть, нещодавно перенесений iнфаркт мiокарда, сепсис або шок. В цих ситуацiях пiдвищується ризик розвитку лактатацидозу.

Печiнкова недостатнiсть.

Гостра алкогольна iнтоксикацiя, алкоголiзм.

При одночасному застосуваннi з препаратом Метформiн-Тева зазначених нижче лiкарських засобiв, а також у разi вiдмiни цих лiкарських засобiв в перiод лiкування препаратом Метформiн-Тева необхiдно ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. Пацiєнтiв слiд проiнформувати вiдповiдним чином. У разi потреби вiдкоригувати дозу антидiабетичного засобу при супутньому лiкуваннi.

Взаємодii, що впливають на дiю метформiну

Ослаблення цукрознижувалыюго ефекту

Глюкокортикоїди ( системної та мiсцевої дiї), β2-симпатомiметики, дiуретики, фенотiазини (наприклад, хлорпромазин), гормони щитовидної залози, естрогени, пероральнi контрацептиви, гормонозамiснi препарати, фенiтоїн, нiкотинова кислота, блокатори кальцiєвих каналiв, iзонiазид та тетракозактид можуть пiдвищувати рiвень цукру в кровi.

Посилення цукрознuжувального ефекту

Фуросемiд пiдвищує концентрацiю метформiну в плазмi кровi (Cmax на 22%, AUC на 15%) без суттєвих змiн ниркового клiренсу.

Нiфедипiн пiдвищує концентрацiю метформiну в плазмi кровi (Сmax на 20%, AUC на 9-20%) внаслiдок пiдвищення абсорбцiї метформiну.

Циметидин пiдвищує Cmax метформiну на 60% та AUC на 40%. Перiод напiввиведення метформiну не змiнюється. Iншi лiкарськi засоби (амiлорид, дигоксин, морфiн, прокаїнамiд, хiнiдин, хiнiн, ранiтидин, триамтерен, триметоприм або ванкомiцин), що виводяться шляхом активної ниркової тубулярної секрецiї, потенцiйно можуть взаємодiяти з метформiном. Тому пацiєнти, якi приймають такi препарати, повиннi знаходитись пiд ретельним наглядом при лiкуваннi метформiном.

Так само блокатори β-рецепторiв можуть знижувати рiвень цукру в кровi, при цьому кардiоселективнi (β1-селективнi) β-блокатори демонструють такi взаємодiї значно меншою мiрою, нiж некардiоселективнi.

Одночасне застосування iнгiбiторiв МАО та пероральних антидiабетичних засобiв може пiдвищувати толерантнiсть до глюкози та посилювати гiпоглiкемiчний ефект.

При одночасному застосуваннi з алкоголем цукрознижувальний ефект метформiну може посилюватись аж до гiпоглiкемiчної коми.

Посилення або ослаблення цукрознижувального ефекту метформiну

Н2-антагонiсти, клонiдин та резерпiн можуть посилювати або ослаблювати дiю метформiну. При одночасному застосуваннi хiнолонiв та метформiну спостерiгались розлади контролю рiвня цукру в кровi (включно з гiпер- та гiпоглiкемiєю).

Взаємодії, що посuлюють побiчнi ефекти метформiну

Дiуретики: внаслiдок порушення функцiї нирок, зумовленого дiуретиками (особливо петльовими дiуретиками), може виникати лактатацидоз.

Крiм того, дiуретики пiдвищують рiвень цукру в кровi.

Йодовміснi рентгеноконтрастнi засоби: щодо взаємодії з йодовмiсними рентгеноконтрастними засобами та небезпеки розвитку зумовленого ними лактатацидозу див. роздiл «Особливостi застосування».

Посилення або ослаблення цукрознижувального ефекту метформiну

Метформiн є субстратом транспортерiв органiчних катiонiв OCT1 та ОСТ2.

Одночасне застосування метформiну з:

• субстратами/iнгiбiторами ОСТ1 (такими як верапамiл) може зменшити ефективнiсть;
• iндукторами OCT1 (такими як рифампiцин) може збiльшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективнiсть;
• субстратами/iнгiбiторами ОСТ2 (такими як циметидин, долутегравiр, кризотинiб, олапариб, даклатасвiр, вандетанiб) може знизити ниркове виведення метформiну з наступним збiльшенням його концентрацiї в плазмi кровi.

Тому необхiдно виявляти обережнiсть при супутньому застосуваннi цих препаратiв з метформiном, за необхiдностi слiд зважити можливiсть коригування дози метформiну, особливо у пацiєнтiв iз порушенням функцiї нирок.

Алкоголь: метформiн асоцiюється з пiдвищеним ризиком розвитку лактатацидозу у разi гострої алкогольної iнтоксикацiї, особливо при голодуваннi, недоїданнi або порушеннi функцiї печiнки.

Взаємодiї,що впливають на дiю iнших речовuн

Метформiн знижує концентрацiю фуросемiду у плазмi (Cmax - на 33%, AUC - на 12%) i скорочує кiнцевий перiод напiввиведення на 32%, не змiнюючи нирковий клiренс фуросемiду.

Ефект фенпрокумону може зменшуватись, оскiльки його виведення прискорюється метформiном.

Дослiдження взаємодiї з глiбенкламiдом, нiфедипiном, iбупрофеном i пропранололом не виявили клiнiчно значущого впливу на фармакокiнетичнi параметри цих речовин.

lншi взаємодії

Виявлення ознак гiпоглiкемiї може ускладнюватись пiд впливом симпатолiтикiв (наприклад, β-блокаторiв, клонiдину, гуанетидину, резерпiну).

Лактатацидоз

Лактатацидоз є дуже рiдкiсним, але тяжким метаболiчним ускладненням. Факторами ризику виникнення лактатацидозу є недостатньо контрольований цукровий дiабет, кетоз, тривале голодування, надмiрне вживання алкоголю, тяжкi iнфекцiї, печiнкова недостатнiсть i будь-якi стани, пов'язанi з гiпоксiєю, наприклад, декомпенсована серцева недостатнiсть або гострий iнфаркт мiокарда. 3 обережнiстю слiд застосовувати метформiн з лiкарськими засобами, якi можуть спричинити лактатацидоз, наприклад, з нуклеозидними iнгiбiторами зворотної транскриптази.

Ризик розвитку лактатацидозу пiдвищується зi ступенем ниркової дисфункцiї та вiком пацiєнта. При лiкуваннi метформiном необхiдно регулярно перевiряти функцiю нирок. Ретельний монiторинг особливо необхiдний пацiєнтам лiтнього вiку. Лактатацидоз може виникати внаслiдок кумуляцiї метформiну. В бiльшостi вiдомих випадкiв розвитку лактатацидозу, що виникав при застосуваннi метформiну, страждають пацiєнти з гострою нирковою недостатнiстю або гострим погiршенням функцiї нирок. Особлива обережнiсть необхiдна в ситуацiях, коли функцiя нирок може гостро погiршитися, наприклад, у разi зневоднення (тяжка дiарея або повторне блювання), на початку лiкування антигiпертензивними засобами, дiуретиками або нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), що може призвести до гострого погiршення функцiї нирок. У разi появи описаних вище гострих симптомiв необхiдно одразу припинити лiкування метформiном. Наступнi неспецифiчнi симптоми можуть бути ознаками лактатацидозу: м'язовi судоми, шлунково­кишковi розлади (наприклад, бiль у животi), тяжка астенiя.

Дiагностика

Лактатацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животi, гiпотермiєю, у подальшому можливий розвиток коми. Симптоми можна виявити на основi таких лабораторних даних: зниження рiвня рН кровi (<7,35), рiвень лактату у плазмi >5 ммоль/л, збiльшення анiонного промiжку та спiввiдношення лактат/пiруват.

При пiдозрi на лактатацидоз пацiєнта необхiдно негайно госпiталiзувати. Найефективнiшим методом для виведення з органiзму як лактату, так i метформiну є гемодiалiз (див. роздiл «Передозування»).

Пацiєнтам слiд рекомендувати уникати надмiрного вживання алкоголю, гострого або хронiчного, оскiльки алкоголь посилює вплив метформiну на метаболiзм лактату.

Лiкар повинен проiнформувати пацiєнта про ризик та симптоми лактатацидозу. Крiм того, необхiдно проiнструктувати пацiєнтiв щодо негайного припинення прийому метформiну та звернення за медичною допомогою. Лiкування метформiном необхiдно припинити, поки ситуацiя не з'ясується. Перед вiдновленням лiкування метформiном необхiдно оцiнити iндивiдуальне спiввiдношення користь/ризик i функцiю нирок.

Функцiя нирок

Застосування метформiну протипоказане при клiренсi креатинiну <30 мл/хв, рШКФ <30 мл/хв/1,73 м2 (див. роздiл «Протипоказання»).

При помiрному порушеннi функцiї нирок (клiренс креатинiну 30-59 мл/хв, рШКФ 30-59 мл/хв/1, 73 м2) метформiн можна застосовувати лише за вiдсутностi iнших факторiв, що пiдвищують ризик виникнення лактатацидозу (див. роздiл «Спосiб застосування та дози. Особливi вказiвки щодо дозування»).

Оскiльки метформiн виводиться нирками, перед початком та пiд час лiкування необхiдно регулярно перевiряти клiренс креатинiну, рШКФ:

• принаймнi 1 раз на рiк у пацiєнтiв з нормальною функцiєю нирок;
• принаймнi кожнi 3-6 мiсяцiв у пацiєнтiв з клiренсом креатинiну, рШКФ на нижнiй межi норми - 45-59 мл/хв, а також у пацiєнтiв лiтнього вiку;
• принаймнi кожнi 3 мiсяцi у пацiєнтiв з клiренсом креатинiну 30-44 мл/хв, рШКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2.

Iнтенсивний контроль та особлива обережнiсть необхiднi у клiнiчних ситуацiях, коли функцiя нирок може гостро погiршитись через фактори, що сприяють розвитку цих порушень, або застосування супутньої медикаментозної терапiї, наприклад, у разi зневоднення органiзму (тяжка дiарея або тривале блювання) або на початку лiкування лiкарськими засобами, що можуть призвести до гострого погiршення функцiї нирок (наприклад, дiуретики, антигiпертензивнi засоби або НПЗЗ).

У разi описаних вище гострих скарг лiкування метформiном необхiдно тимчасово негайно припинити.

Йодовмicнi рентгеноконтрастнi засоби

Внутрiшньосудинне введення рентгеноконтрастних йодовмiсних засобiв може спричинити ниркову недостатнiсть. Оскiльки це може призвести до кумуляцiї метформiну та до розвитку лактатацидозу, прийом метформiну необхiдно припинити за 48 годин проведення такого дослiдження, якщо клiренс креатинiну становить <60 мл/хв, а рШКФ -<60 мл/хв/1,73 м2. Лiкування метформiном можна поновити лише у разi, якщо оцiнка функцiї нирок через 48 годин пiсля дослiдження iз використанням контрастної речовини не виявила подальшого погіршення.

Серцева функцiя

Пацiєнти iз серцевою недостатнiстю мають бiльш високий ризик розвитку гiпоксiї та ниркової недостатностi. Пацiєнтам зi стабiльною хронiчною серцевою недостатнiстю метформiн можна застосовувати при регулярному монiторингу функцiй серця та нирок. Метформiн протипоказаний пацiєнтам iз гострою та декомпенсованою серцевою недостатнiстю.

Хiрургiчнi втручання

Необхiдно припинити застосування метформiну за 48 годин до проведення запланованих операцiй пiд загальною, спiнальною або епiдуральною анестезiєю. Терапiю метформiном можна поновлювати не ранiше нiж через 48 годин пiсля проведення операцiї та лише пiсля вiдновлення перорального харчування i пiсля того, як перевiрка функцiї нирок не виявила подальшого погiршення стану.

Iншi застережнi заходи

Усiм пацiєнтам необхiдно дотримуватися дiєти з рiвномiрним розподiлом вуглеводiв упродовж дня. Пацiєнтам iз надмiрною масою тiла слiд дотримуватися низькокалорiйної дiєти з низьким вмiстом жирiв.

Необхiдно регулярно проводити лабораторнi тести, що зазвичай проводять для контролю цукрового дiабету, та за потреби коригувати дозу.

При тривалому лiкуваннi метформiном спостерiгалося зниження всмоктування вiтамiну В12 зi зниженням його рiвня у плазмi кровi (див. роздiл «Побiчнi реакцiї»).

При оперативних втручаннях або iнших причинах декомпенсацiї цукрового дiабету слiд розглянути можливiсть застосування iнсулiну.

Монотерапiя метформiном не спричиняє гiпоглiкемiї. Однак слiд бути обережним при одночасному застосуваннi метформiну з iнсулiном, похiдними сульфонiлсечовини або iншими гiпоглiкемiчними засобами.

Монотерапiя метформiном не спричиняє гiпоглiкемiї, i тому не впливає на швидкiсть реакцiї при керуваннi автотранспортом або роботi з iншими механiзмами. Пацiєнтам слiд бути уважними щодо симптомiв зниження рiвня цукру в кровi та його впливу на концентрацiю при застосуванні метформiну у комбiнацiї з iншими антидiабетичними засобами.

Вагiтнiсть

Недостатньо контрольований дiабет у перiод вагiтностi (гестацiйний або постiйний) пов'язаний з пiдвищеним ризиком розвитку вроджених аномалiй та перинатальної летальностi.

Є обмеженi данi застосування метформiну вагiтним жiнкам.

Дослiдження на тваринах не показали репродуктивної токсичностi метформiну (див. роздiл «Доклiнiчнi данi з безпеки»).

Метформiн не слiд застосовувати в перiод вагiтностi, за винятком випадкiв безперечної потреби. Слiд застосовувати iнсулiн для пiдтримки рiвня цукру в кровi максимально наближеним до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода та iнших ускладнень у дитини.

Перiод годування груддю

Метформiн проникає у грудне молоко. Наявнi обмеженi данi не виключають теоретичний ризик розвитку гiпоглiкемiї у немовлят, якi знаходяться на грудному вигодовуваннi. Рiшення щодо припинення застосування метформiну або годування груддю необхiдно приймати iз урахуванням користi препарату для матерi та потенцiйного ризику для дитини.

Загальнi вказiвкu щодо дозування

На початку лiкування слiд ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. Дозу пiдбирають для кожного пацiєнта iндивiдуально вiдповiдно до показникiв метаболiзму (цукор кровi, НЬА1с). Рекомендується розпочинати лiкування з найнижчої дози та поступово пiдвищувати її в залежностi вiд рiвня цукру в кровi.

Для запобiгання розвитку побiчних реакцiй з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) або зменшення їx проявiв добову дозу метформiну слiд розподiлити на 2-3 прийоми та приймати пiд час або пiсля прийому їжi. Поступове збiльшення дози на початку лiкування сприяє зменшенню побiчних реакцiй з боку ШКТ.

При застосуваннi цього лiкарського засобу слiд продовжувати дотримуватись режиму фiзичної активностi та низькокалорiйної дієти з низьким вмiстом цукру.

Таблетки слiд ковтати не розжовуючи, запиваючи невеликою кiлькiстю води. Таблетки Метформiн-Тева, 1000 мг, можна роздiляти за розподiльчою рискою лише для полегшення прийому, а не для подiлу на меншi дози.

Звичайне дозування

Цукровий дiабет 2 типу

Монотерапiя

Лiкування слiд розпочинати з 500-1000 мг метформiну на добу. В залежностi вiд показникiв рiвня цукру в кровi дозу можна поступово пiдвищувати кожнi 5-7 днiв на 500 мг до досягнення оптимального контролю рiвня цукру в кровi (максимальна добова доза -3000 мг). Середня пiдтримуюча доза становить 1500-2000 мг на добу, при цьому оптимальною вважається добова доза, що становить 2000 мг. У разi застосування бiльших доз добову дозу слiд розподiлити на 3 прийоми (вранцi, вдень та ввечерi).

При коригуваннi початкової дози слiд вимiрювати рiвень глюкози в кровi натще для визначення ефективностi лiкування. Терапевтична мета полягає у зниженнi показникiв рiвня цукру в кровi натще та глiкозильованого гемоглобiну (НbА1с) до нормальних значень. Останнiй показник слiд перевiряти кожнi 3 мiсяцi.

У разi переходу з iншого перорального антидiабетичного засобу зазвичай необхiдностi в перехiдному перiодi немає. Якщо до цього проводилося лiкування iз застосуванням препарату сульфонiлсечовини з довгим перiодом напiввиведення, слiд ретельно спостерiгати за пацiєнтом, оскiльки в цьому випадку може розвинутися гiпоглiкемiя.

Комбiнована терапiя сумiсно з iнши,чи пероральнимu антuдiабетичними засобами

Як i у разi монотерапiї, необхiдну дозу метформiну слiд визначати шляхом iндивідуального титрування вiдповiдно до рiвня цукру в кровi або глiкозильованого гемоглобiну (НbА1с) iз -урахуванням переносимостi лiкарського засобу. На початку комбiнованої терапiї рекомендується ретельно контролювати рiвень цукру в кровi.

Комбiнована терапiя сумiсно з iнсулiном

Для досягнення кращого контролю рiвня цукру у кровi метформiн та iнсулiн можна застосовувати у виглядi комбiнованої терапiї. Додатково до метформiну (iз дотримання його дози) можна застосовувати вечiрню дозу iнсулiну (наприклад, iнсулiн середньої тривалостi дiї) у разi недостатнього контролю рiвня цукру у кровi.

Цукровий дiабет 1 типу

На початку комбiнованого лiкування слiд ретельно контролювати рiвень цукру в кровi. При застосуваннi метформiну при цукровому дiабетi 1 типу його призначають у стандартнiй початковiй дозi 500-1000 мг, поки iснує потреба в iнсулiнi нижче 40 одиниць на добу. При цьому дозу iнсулiну зменшують кожнi 2 днi на 2-4 одиницi. Якщо потреба в iнсулiнi становить бiльше 40 одиниць на добу, комбiноване лiкування рекомендується починати в умовах стацiонару. В перший день дозу iнсулiну знижують на 30-50%, подальше поступове зниження iнсулiну вiдбувається вiдповiдно до результатiв лабораторних дослiджень.

Особливi вказiвки щодо дозування

Пацiєнтu з порушенням функії нuрок

При помiрному порушеннi функцiї нирок (клiренс креатинiну 30-59 мл/хв, рШКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2) метформiн можна застосовувати лише за вiдсутностi iнших факторiв, якi пiдвищують ризик виникнення лактатацидозу, а також iз урахуванням такого коригування дози: лiкування слiд розпочинати з 500 мг або 850 мг метформiну на добу; максимальна добова доза становить 1000 мг, розподiлена на 2 прийоми.

• клiренс креатинiну 45-59 мл/хв, рШКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2: ниркову функцiю (клiренс креатинiну, рШКФ) необхiдно регулярно перевiряти (кожнi 3-6 мiсяцiв).
• клiренс креатинiну 30-44 мл/хв, рШКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2 : ниркову функцiю (клiренс креатинiну, рШКФ) необхiдно регулярно перевiряти, щонайменше кожнi 3 мiсяцi.

Якщо клiренс креатинiну нижче 30 мл/хв, рШКФ нижче 30 мл/хв/1,73 м2, лiкування метформiном слiд негайно припинити (див. роздiли «Протипоказання», «Особливостi застосування»).

Пацiєнти лiтнього вiку

Оскiльки у пацiєнтiв лiтнього вiку може бути знижена функцiя нирок, дозу метформiну необхiдно пiдбирати з обережнiстю з урахуванням показникiв функцiї нирок. Необхiдно регулярно перевiряти функцiю нирок (див. роздiл «Особливостi застосування»).

По 15 таблеток у блістері; по 6 блістерів в картонній упаковці.

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — Державного реєстру лікарських засобів України.