Мелаксен табл. 3мг №12

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить мелатоніну 3 мг;

допоміжні речовини: кальцію фосфат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, глазур фармацевтична, спирт ізопропіловий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою з одного боку таблетки.

Фармакотерапевтична група. Психолептики. Снодійні та седативні препарати. Агоністи рецептора мелатоніну. Мелатонін.

Код АТХ N05C Н01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелатонін є натуральним гормоном, який продукується шишкоподібною залозою та близький за структурою до серотоніну. Фізіологічно секреція мелатоніну зростає після настання темноти, досягаючи максимуму між другою та четвертою годинами ночі та зменшується протягом другої половини ночі. Мелатонін регулює циркадні ритми та підтримує циклічність сон – неспання.

Дія мелатоніну на МТ1-, МТ2-, МТ3-рецептори сприяє якості сну, оскільки ці рецептори (переважно MT1 і MT2) залучаються до регуляції циркадних ритмів та сну.

З віком зменшується ендогенне виробництво мелатоніну, тому мелатонін покращує якість сну, особливо у пацієнтів із первинним безсонням, яким понад 55 років.

Фармакокінетика.

Абсорбція мелатоніну при пероральному застосуванні є повною у дорослих і, можливо, зменшеною до 50 % у пацієнтів літнього віку. Кінетика мелатоніну є лінійною у діапазоні 2-8 мг. Біодоступність становить 15 %. Tmax досягається через 3 години. Швидкість абсорбції та Сmax залежить від їди (присутність їжі затримує абсорбцію мелатоніну). In vitro зв’язування мелатоніну з плазмовим протеїном становить приблизно 60 %. Біотрансформація відбувається у печінці. Екскреція метаболітів завершується у межах 12 годин після прийому. Швидко виводиться з організму (Т1/2 становить 3,5-4 години). Виводиться з сечею (89 % метаболітів у вигляді сульфатних та глюкоронідних кон’югатів 6-гідроксимелатоніну та 2 % у незмінному вигляді).

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування первинного безсоння, що характеризується порушенням якості сну у пацієнтів віком від 55 років.

Протипоказання. Виражене порушення функції нирок, порушення функції печінки, аутоімунні захворювання, лейкоз, лімфома, алергічні реакції, лімфогранулематоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Протипоказане одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази, кортикостероїдів, циклоспорину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакокінетичні взаємодії

· Згідно з існуючими спостереженнями, мелатонін індукує CYP3A in vitro у концентраціях, що перевищують терапевтичні. Клінічне значення цього результату невідоме. Виникнення індукції може стати причиною зниження у плазмі крові концентрацій препаратів, що вводяться паралельно.

· Мелатонін не індукує CYP1A ферменти in vitro у концентраціях, що перевищують терапевтичні. Тому малоймовірно, що внаслідок впливу мелатоніну на CYP1A-ферменти взаємодія між мелатоніном та іншими активними речовинами була значною.

· Метаболізм мелатоніну головним чином опосередковується CYP1A-ферментами. Тому можливі взаємодії між мелатоніном та іншими активними речовинами внаслідок їхнього впливу на CYP1A-ферменти.

· Флувоксамін підвищує рівень мелатоніну шляхом інгібіції його метаболізму печінковими ізоферментами CYP1A2 та CYP2С19 цитохрому Р450 (CYP). Слід уникати такої комбінації.

· Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які одержують 5- чи 8-метоксипсорален, що підвищує рівень мелатоніну за допомогою інгібіції його метаболізму.

· Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які одержують циметидин – інгібітор CYP2D, що підвищує рівень мелатоніну у плазмі крові шляхом пригнічення його метаболізму.

· Паління може знижувати рівень мелатоніну шляхом індукції CYP1A2.

· Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які одержують естрогени, наприклад, контрацептиви або замінну гормонотерапію, за умов якої рівень мелатоніну зростає через гальмування його метаболізму CYP1A1 та CYP1A2.

· CYP1A2-інгібітори, такі як хіноліни, можуть сприяти підсиленню дії мелатоніну.

· CYP1A2-індуктори, такі як карбамазепін і рифампіцин, можуть сприяти зниженню концентрації мелатоніну у плазмі крові.

· У літературі є значна кількість даних стосовно впливу адренергічних агоністів-антагоністів, опіатних агоністів-антагоністів, антидепресантів, інгібіторів простагландинів, бензодіазепінів, триптофану та алкоголю на ендогенну секрецію мелатоніну. Не було досліджено, чи впливають ці активні речовини на динамічні або кінетичні ефекти Мелаксену® і, навпаки, чи проявляє він на них свій вплив.

Фармакодинамічні взаємодії

· Не слід вживати алкоголь з Мелаксеном®, оскільки алкоголь зменшує снодійний ефект препарату.

· Мелаксен® може посилювати седативні властивості бензодіазепінів та небензодіазепінових снодійних засобів, таких як залепон, золпідем і зопіклон. У клінічних дослідженнях одержано чіткі докази часової фармакодинамічної взаємодії Мелатоніну із золпідемом через 1 годину після сумісного застосування. Одночасне застосування призводило до більшого, порівняно з одним золпідемом, порушення уваги, пам’яті та координації.

· Мелаксен® у дослідженнях застосовували разом з тіоридазином та іміпраміном – активними речовинами, що впливають на центральну нервову систему. У жодному випадку не було виявлено суттєвих фармакокінетичних взаємодій. Однак сумісне застосування з Мелаксеном® призводило до збільшеного, порівняно з одним іміпраміном, відчуття загальмованості і до утруднення під час виконання завдань, а також порівняно з одним тіоридазином, посилення відчуття «туману в голові».

· Мелаксен® несумісний з інгібіторами МАО, глюкокортикостероїдами та циклоспорином. Не рекомендується застосовувати з нестероїдними протизапальними препаратами.

Мелаксен® посилює ефект препаратів, які пригнічують центральну нервову систему та бета-адреноблокаторів. Не рекомендується застосовувати сумісно з нестероїдними протизапальними препаратами. Несумісний з інгібіторами моноамінооксидази, глюкокортикостероїдами та циклоспорином. Ліки, що зменшують активність вітаміну В6, інгібують синтез мелатоніну у триптофан-серотонін-мелатоніновому циклі. До них відносяться пероральні контрацептиви, естроген, гідралазин, петльові діуретики, пеніциламін, теофілін. Бензодіазепіни викликають ензимну інгібіцію мелатоніну. Ізоніазид пошкоджує метаболізм вітаміну В6, обмежуючи синтез мелатоніну.
Особливості застосування.

При застосуванні препарату слід уникати яскравого світла. Хворим на такі рідкісні спадкові хвороби як непереносимість галактози, дефіцит лактази LAPР або глюкозо-галактозну мальабсорбцію не слід вживати препарат. З обережністю призначати при гормональних порушеннях і/або проведенні гормональної терапії, а також пацієнтам з алергічними захворюваннями.

Препарат може викликати сонливість.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Зважаючи на відсутність клінічних даних, не рекомендується застосовувати вагітним жінкам. Не застосовувати жінкам, які планують вагітність, у зв’язку з певною контрацептивною дією мелатоніну. На період застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Мелатонін спричиняє сонливість, тому його не слід застосовувати при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Призначати внутрішньо дорослим по 1 таблетці на добу, за 1-2 години до сну та після їди. Курс лікування становить 3 тижні.

Діти. Не застосовувати дітям та підліткам, тому що недостатньо інформації щодо безпеки та ефективності застосування препарату.

Передозування.

Немає повідомлень про випадки передозування.

У випадку передозування можливі посилення побічних реакцій. Повне виведення препарату з організму спостерігається через 12 годин після прийому. Терапія симптоматична. Спеціального лікування не потрібно.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: оперізувальний лишай.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, серцебиття.

З боку метаболізму та харчування: гіпертригліцеридемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія.

Психічні порушення: дратівливість, підвищена збудливість, занепокоєння, безсоння, незвичні сновидіння, тривожність; зміни настрою, агресивність, ажитація, сльозливість, симптоми стресу, дезорієнтація, раннє ранкове просинання, підвищене лібідо, пригнічений настрій, депресія, дисфорія (особливо у пацієнтів з депресією).

З боку центральної нервової системи: головний біль, мігрень, підвищена психомоторна активність, запаморочення, сонливість, ранкова сонливість; непритомність, погіршення пам’яті, розсіяність уваги, порушення якості сну, мрійливий стан, летаргія, синдром неспокійних ніг, парестезії.

З боку органів зору: зниження гостроти зору, затуманення зору, збільшене сльозовиділення.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення у разі зміни положення тіла, запаморочення.

Судинні порушення: гіпертензія, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у верхній частині живота, болі у животі, запори, сухість у роті; блювання, аномальні кишкові шуми, метеоризм, шлунково-кишкові розлади, диспепсія, діарея, дискомфорт у животі, підвищена секреція слини, неприємний запах з рота, гастрит.

З боку гепатобіліарної системи: гіпербілірубінемія; зростання активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, відхилення від норми даних лабораторних тестів.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, алергічні реакції, набряки, ангіоневротичний набряк, набряк рота, язика, виразки ротової порожнини, гастроезофагеальна рефлексна хвороба, пухирці слизової оболонки, виразки язика.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена пітливість, дерматит, висипання; екзема; еритема; висип, що свербить; свербіж; сухість шкіри; ураження нігтів; нічна пітливість; псоріаз.

З боку скелетних м’язів та сполучної тканини: біль у кінцівках; артрит, м’язові спазми, болі у шиї, нічні судоми.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: симптоми менопаузи, пріапізм, простатит, галакторрея.

Загальні порушення та стан місця введення: астенія, біль у грудях, втомлюваність, біль, спрага.

Захворювання нирок та сечових шляхів: глюкозурія, протеїнурія; поліурія, гематурія, ніктурія.

Інші порушення: збільшення маси тіла, електролітні зміни крові, лабораторні зміни.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 6 або 12 таблеток у блістері, по 1 блістеру в коробці. По 12 таблеток у блістері, по 2 блістери в коробці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник.

Юніфарм, Інк.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Юніфарм, Інк., 75 Прогрес Лейн, Вотербері, Коннектикут, 06705, США.

Таблетки, покрытые оболочкой.

Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы с двояковыпуклой поверхностью, покрытые оболочкой белого или почти белого цвета, с чертой с одной стороны таблетки/

Психолептики. Снотворные и седативные препараты. Агонисты рецептора мелатонина. Мелатонин.

Код ATX N05C Н01.

Мелатонин является натуральным гормоном, продуцируемым шишковидной железой и близким по структуре к серотонину. Физиологически секреция мелатонина растет после наступления темноты, достигая максимума между вторым и четырьмя часами ночи и уменьшается в течение второй половины ночи. Мелатонин регулирует циркадные ритмы и поддерживает цикличность сон – бодрствования.

Действие мелатонина на MT1-, MT2-, MT3-рецепторы способствует качеству сна, поскольку эти рецепторы (преимущественно MT1 и MT2) вовлекаются в регуляцию циркадных ритмов и сна.

С возрастом уменьшается эндогенное производство мелатонина, поэтому мелатонин улучшает качество сна, особенно у пациентов с первичной бессонницей старше 55 лет.

Абсорбция мелатонина при пероральном применении является полной у взрослых и, возможно, уменьшена до 50% у пациентов пожилого возраста. Кинетика мелатонина линейна в диапазоне 2-8 мг. Биодоступность составляет 15%. Tmax достигается через 3 часа. Скорость абсорбции и Сmax зависит от еды (присутствие пищи задерживает абсорбцию мелатонина). In vitro связывание мелатонина с плазменным протеином составляет около 60%. Биотрансформация происходит в печени. Экскреция метаболитов завершается в пределах 12 ч после приема. Быстро выводится из организма (Т1/2 составляет 3,5-4 часа). Выводится с мочой (89% метаболитов в виде сульфатных и глюкронидных конъюгатов 6-гидроксимелатонина и 2% в неизменном виде).

Лечение первичной бессонницы, характеризующейся нарушением качества сна у пациентов в возрасте от 55 лет.

Выраженное нарушение функции почек, нарушение функции печени, аутоиммунные заболевания, лейкоз, лимфома, аллергические реакции, лимфогранулематоз, миелома, эпилепсия, сахарный диабет, хроническая почечная недостаточность. Повышенная чувствительность к компонентам препарата. Противопоказано одновременное применение ингибиторов моноаминооксидазы, кортикостероидов, циклоспорина.

Фармакокинетические взаимодействия

• Согласно существующим наблюдениям, мелатонин индуцирует CYP3A in vitro в концентрациях, превышающих терапевтические. Клиническое значение этого результата неизвестно. Возникновение индукции может стать причиной снижения в плазме крови концентраций параллельно вводимых препаратов
• · Мелатонин не индуцирует CYP1A ферменты in vitro в концентрациях, превышающих терапевтические. Поэтому маловероятно, что вследствие воздействия мелатонина на CYP1A-ферменты взаимодействие между мелатонином и другими активными веществами было значительным.
• Метаболизм мелатонина главным образом опосредуется CYP1A-ферментами. Поэтому возможны взаимодействия между мелатонином и другими активными веществами в результате их воздействия на CYP1A-ферменты.
• Флувоксамин повышает уровень мелатонина путем ингибирования его метаболизма печеночными изоферментами CYP1A2 и CYP2C19 цитохрома Р450 (CYP). Следует избегать такой комбинации.
• Следует тщательно наблюдать за пациентами, получающими 5- или 8-метоксипсорален, что повышает уровень мелатонина посредством ингибирования его метаболизма.
• Следует тщательно наблюдать пациентов, получающих циметидин – ингибитор CYP2D, что повышает уровень мелатонина в плазме крови путем угнетения его метаболизма.
• Курение может снижать уровень мелатонина путем индукции CYP1A2.
• Следует тщательно наблюдать за пациентами, получающими эстрогены, например контрацептивы или заменительную гормонотерапию, при которой уровень мелатонина возрастает из-за торможения его метаболизма CYP1A1 и CYP1A2.
• CYP1A2-ингибиторы, такие как хинолины, могут способствовать усилению действия мелатонина.
• CYP1A2-индукторы, такие как карбамазепин и рифампицин, могут способствовать снижению концентрации мелатонина в плазме крови
• В литературе имеется значительное количество данных о влиянии адренергических агонистов-антагонистов, опиатных агонистов-антагонистов, антидепрессантов, ингибиторов простагландинов, бензодиазепинов, триптофана и алкоголя на эндогенную секрецию мелатонина. Не было исследовано, влияют ли эти активные вещества на динамические или кинетические эффекты Мелаксена и, наоборот, оказывает ли он на них свое влияние.

Фармакодинамические взаимодействия

• Не следует употреблять алкоголь с Мелаксеном, поскольку алкоголь уменьшает снотворный эффект препарата.
• Мелаксен может усиливать седативные свойства бензодиазепинов и небензодиазепиновых снотворных средств, таких как залепон, золпидем и зопиклон. В клинических исследованиях получены четкие доказательства временного фармакодинамического взаимодействия Мелатонина с золпидемом через 1 ч после совместного применения. Одновременное применение приводило к большему, по сравнению с одним золпидемом, нарушению внимания, памяти и координации.
• Мелаксен в исследованиях применяли вместе с тиоридазином и имипрамином – активными веществами, влияющими на центральную нервную систему. Ни в коем случае не было обнаружено существенных фармакокинетических взаимодействий. Однако совместное применение с Мелаксеном приводило к увеличенному, по сравнению с одним имипрамином, ощущению заторможенности и к затруднению во время выполнения задач, а также по сравнению с одним тиоридазином, усилению ощущения «тумана в голове».
• Мелаксен несовместим с ингибиторами МАО, глюкокортикостероидами и циклоспорином. Не рекомендуется применять с нестероидными противовоспалительными препаратами.

Мелаксен усиливает эффект препаратов, которые угнетают центральную нервную систему и бета-адреноблокаторов. Не рекомендуется применять совместно с нестероидными противовоспалительными препаратами. Несовместим с ингибиторами моноаминооксидазы, глюкокортикостероидами и циклоспорином. Лекарство, уменьшающее активность витамина В6, ингибирует синтез мелатонина в триптофан-серотонин-мелатониновом цикле. К ним относятся пероральные контрацептивы, эстроген, гидралазин, петлевые диуретики, пеницилламин, теофиллин. Бензодиазепины вызывают энзимную ингибицию мелатонина. Изониазид повреждает метаболизм витамина В6, ограничивая синтез мелатонина.

При применении препарата следует избегать яркого света. Больным редкими наследственными болезнями как непереносимость галактозы, дефицит лактазы LAPР или глюкозо-галактозной мальабсорбцией не следует употреблять препарат. С осторожностью назначать при гормональных нарушениях и/или проведении гормональной терапии, а также пациентам с аллергическими заболеваниями.

Препарат может вызвать сонливость.

Мелатонин приводит к сонливости, поэтому его не следует применять при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Ввиду отсутствия клинических данных не рекомендуется применять беременным женщинам. Не применять женщинам, планирующим беременность в связи с определенным контрацептивным действием мелатонина. На период применения препарата следует прекратить кормление грудью.

Назначать внутрь взрослым по 1 таблетке в сутки, за 1-2 ч до сна и после еды. Курс лечения составляет 3 нед.

Не применять детям и подросткам, потому что недостаточно информации о безопасности и эффективности применения препарата.

Нет сообщений о случаях передозировки.

В случае передозировки возможны усиления побочных реакций. Полное выведение препарата из организма наблюдается через 12 ч после приема. Терапия симптоматическая. Специального лечения не требуется.

Инфекции и инвазии: опоясывающий лишай.

Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: стенокардия, сердцебиение.

Со стороны метаболизма и питания: гипертриглицеридемия, гипокальциемия, гипонатриемия.

Психические нарушения: раздражительность, повышенная возбудимость, беспокойство, бессонница, необычные сновидения, тревожность; изменения настроения, агрессивность, ажитация, слезливость, симптомы стресса, дезориентация, ранняя утренняя просыпания, повышенное либидо, угнетенное настроение, депрессия, дисфория (особенно у пациентов с депрессией).

Со стороны центральной нервной системы: головные боли, мигрень, повышенная психомоторная активность, головокружение, сонливость, утренняя сонливость; обморок, ухудшение памяти, рассеянность внимания, нарушение качества сна, мечтательное состояние, летаргия, синдром беспокойных ног, парестезии.

Со стороны органов зрения: снижение остроты зрения, затуманивание зрения, увеличенное слезоотделение.

Со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата: головокружение при изменении положения тела, головокружение.

Сосудистые нарушения: гипертензия, приливы.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, боли в верхней части живота, боли в животе, запоры, сухость во рту; рвота, аномальные кишечные шумы, метеоризм, желудочно-кишечные расстройства, диспепсия, диарея, дискомфорт в животе, повышенная секреция слюны, неприятный запах изо рта, гастрит.

Со стороны гепатобилиарной системы: гипербилирубинемия; рост активности печеночных ферментов; нарушение функции печени; отклонение от нормы данных лабораторных тестов.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, аллергические реакции, отеки, ангионевротический отек, отек рта, язык, язвы полости рта, гастроэзофагеальная рефлексная болезнь, пузырьки слизистой, язвы языка.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: повышенная потливость, дерматит, сыпь; экзема; эритема; сыпь, чешущаяся; зуд; сухость кожи; поражение ногтей; ночная потливость; псориаз.

Со стороны скелетных мышц и соединительной ткани: боли в конечностях; артрит, мышечные спазмы, боли в шее, ночные судороги.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: симптомы менопаузы, приапизма, простатита, галакторрея.

Общие нарушения и состояние введения: астения, боль в груди, утомляемость, боль, жажда.

Заболевания почек и мочевых путей: глюкозурия, протеинурия; полиурия, гематурия, никтурия.

Остальные нарушения: увеличение массы тела, электролитные изменения крови, лабораторные изменения.

4 года.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

По 12 таблеток в блистере, по 1 блистеру в коробке.

Без рецепта.

Юнифарм, Инк.

Юнифарм, Инк., 75 Прогресс Лейн, Уотербери, Коннектикут, 06705, США.