Лейпрорелін імплантат 3,6мг шприц №1

діюча речовина: лейпрореліну ацетат;

1 імплантат містить 3,6 мг лейпрореліну (у формі лейпрореліну ацетату);

допоміжна речовина: сополімер молочної та гліколевої кислот (1:1).

Імплантат.

Основні фізико-хімічні властивості: імплантат від білого до злегка жовтуватого кольору з однорідною поверхнею.

Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону. Код АТХ L02A E02.

Активное вещество препарата Лейпрорелин Сандоз – лейпрорелина ацетат – является синтетическим аналогом природного гипоталамусного гонадотропин-рилизинг гормона (ЛГРГ), который контролирует выделение гонадотропиновых гормонов ЛГ (лютеинизирующий гормон) и ФСГ (фолликулостимулирующий гормон). Эти гормоны стимулируют синтез стероидов половыми железами.

В отличие от физиологического ЛГРГ, выделяемого гипоталамусом пульсовидным образом, лейпрорелина ацетат (который еще называют агонистом ЛГРГ) обеспечивает постоянную блокаду ЛГРГ-рецепторов гипофиза в течение всего периода лечения, вследствие чего гипофиз перестает воспринимать и реагировать на начальную кратковременную стимуляцию. В результате обратного угнетения секреции гипофизом гонадотропина происходит снижение уровней тестостерона, который влияет на рост раковой ткани простаты. В нормальных обстоятельствах эта ткань стимулируется дигидротестостероном, который выделяется в ответ на снижение уровня тестостерона в клетках простаты.

Постоянный прием лейпрорелина ацетата обеспечивает уменьшение количества и чувствительности (так называемая понижающая регуляция) рецепторов гипофиза и, следовательно, снижение уровней ЛГ, ФСГ и ДГТ. Это, в свою очередь, приводит к снижению уровней тестостерона до кастратного диапазона. Исследования на животных продемонстрировали антиандрогенный эффект и торможение роста карциномы простаты. Согласно экспериментальным и клиническим исследованиям месячный курс лечения лейпрорелином ацетатом после начальной стимуляции обеспечивает снижение секреции гонадотропина. У мужчин подкожное введение лейпрорелина ацетата вначале приводит к росту уровней ЛГ и ФСГ, что сопровождается временным ростом уровней тестостерона и дигидротестостерона. Из-за кратковременного ухудшения клинической картины в первые три недели лечения, которое наблюдалось в единичных случаях, мужчинам с раком простаты на начальном этапе лечения можно назначить дополнительный прием антиандрогенов. Длительный прием лейпрорелина ацетата, напротив, приводит к снижению уровней ЛГ и ФСГ. Уровни андрогенов у мужчин снижаются до значений, фиксируемых после хирургического удаления обоих яичек. Эти изменения обычно происходят через 2-3 недели после начала терапии и сохраняются в течение всего дальнейшего лечения. Вместе с тем, рассматривая вариант лечения лейпрорелином ацетатом, необходимо оценить гормональную чувствительность раковой ткани простаты и потенциальные терапевтические преимущества орхиэктомии. При необходимости орхиэктомию можно заменить месячными приемами лейпрорелина ацетата. Согласно полученным данным постоянным приемом лейпрорелина ацетата можно поддерживать кастратные уровни тестостерона более 5 лет.

Після ін’єкції імплантата починається постійне виділення ацетату лейпрореліну (активна речовина препарату) з полімерної основи (що також містить гліколеву та молочну кислоти у співвідношенні 1:1), яке триває протягом 1 місяця. З часом полімер розкладається аналогічно тому, як це відбувається з хірургічним шовним матеріалом.

За 1 годину після введення в сироватці крові вимірювалися рівні активної речовини препарату 676 пг/мл. Сироваткові рівні лейпрореліну зберігалися вище рівня визначення протягом понад 1 місяця. Після двох ін’єкцій препарату з інтервалом у 28 днів сироваткові показники лейпрореліну вище рівня визначення зберігалися до 67 днів після введення першого імплантата. Рівні тестостерону лишалися у кастратному діапазоні протягом 70-77 днів після початку лікування. Хронічне введення препарату забезпечує стале зниження рівнів тестостерону до кастратного діапазону без тимчасових стрибків як на початковому етапі лікування. Об’єм розподілу лейпрореліну у чоловіків становить 36 л і загальний кліренс – 139,6 мл/хв. У пацієнтів з нирковою недостатністю у деяких випадках реєструвалися підвищені рівні лейпрореліну; у пацієнтів з печінковою недостатністю, навпаки, мали місце нижчі рівні. Однак це спостереження вважається таким, що не має клінічного значення.

Лікування гормонозалежного раку простати, що прогресує.

• Підвищена чутливість до лейпрореліну або інших аналогів гонадотропін-рилізинг гормону чи сополімеру молочної та гліколевої кислот.
• Гормононезалежні пухлини.
• Хірургічна кастрація.
• Лейпрорелін Сандоз® не застосовувати жінкам та дітям. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами невідома.

Оскільки антиандрогенна терапія може подовжувати інтервал QT, слід ретельно оцінити можливість супутнього застосування препарату Лейпрорелін Сандоз® із лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT або можуть спричиняти двонаправлену тахікардію, такими як протиаритмічні лікарські засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібулітід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики та інші (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з гіпертонією потребують ретельного моніторингу. Існує підвищений ризик виникнення депресії, симптоми емоційної лабільності, такі як плач, дратівливість, нетерплячість, гнів і агресія у пацієнтів, які застосовують антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормонів.

На початку лікування часто відбувається короткочасне зростання сироваткових рівнів тестостерону, яке може супроводжуватися тимчасовим загостренням певних клінічних симптомів (виникнення або загострення осталгії, непрохідність сечових шляхів із відповідними ускладненнями, компресія спинного мозку, міастенія ніг, лімфонабряк). При продовженні лікування препаратом ускладнення зазвичай самостійно минають.

Можливе виникнення алергічних та анафілактичних реакцій, зокрема як місцевих реакцій у місці введення так і системних реакцій.

На початковому етапі лікування для послаблення тяжкості можливих ускладнень (початкове зростання тестостерону та загострення клінічної симптоматики) можна розглянути доцільність призначення додаткових відповідних антиандрогенів.

Успішність терапії слід регулярно контролювати за допомогою клінічних випробувань (пальцевого ректального дослідження простати, УЗД, скелетної сцинтиграфії, комп’ютерної томографії) та аналізів рівня фосфатази та або концентрації простат-специфічного антигену (ПСА) і тестостерону в сироватці крові.

Гіпогонадизм, що виникає при тривалому лікуванні аналогами ЛГРГ та/або орхектомії, може призвести до остеопорозу з підвищеним ризиком переломів. Розвиток остеопорозу є більш вираженим після орхіектомії (з підвищеним рівнем кортизолу), ніж після введення аналогів ЛГРГ. 

У пацієнтів, що піддаються високому ризику, додаткове введення бісфосфонатів може запобігти демінералізації кісток.

Дуже ретельного моніторингу потребують пацієнти з метастазами у головний або спинний мозок, з нервовими розладами та з непрохідністю сечових шляхів, особливо у перші декілька тижнів лікування. У поодиноких випадках у таких пацієнтів спостерігалася компресія спинного мозку та недостатність ниркової функції.

При лікуванні препаратом Лейпрорелін Сандоз® тести на допінг можуть показувати позитивний результат. 

Зміна толерантності до глюкози спостерігалась у деяких пацієнтів, які отримували аналоги ЛГРГ. Пацієнти з діабетом потребують моніторингу під час лікування препаратом.

Антиандрогенна терапія може подовжувати інтервал QT.

У пацієнтів з подовженням інтервалу QT в анамнезі (або з відповідними факторами ризику), а також у пацієнтів, які отримують супутні лікарські засоби, які можуть продовжити інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») лікарі повинні оцінити співвідношення ризику до користі, у тому числі імовірність двонаправленої тахікардії, перш ніж розпочати лікування препаратом.

Через виникнення у деяких пацієнтів втоми, а іноді дуже сильної втоми, особливо на початковому етапі лікування, що може бути зумовлено основною пухлинною хворобою, препарат навіть при правильному застосуванні може пригнічувати гостроту реакцій і негативно впливати на здатність керувати автомобілем та працювати зі складним механічним обладнанням. Алкоголь посилює цей негативний вплив. Слід також враховувати імовірність виникнення побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.

Препарат призначений для лікування лише пацієнтів чоловічої статі.

Рекомендована доза становить 3,6 мг лейпрореліну 1 раз на місяць.

У виняткових випадках після другого прийому препарату лікування можна призупинити на період до 2 тижнів без втрати терапевтичної ефективності.

Препарат повинен вводити лікар з досвідом проведення протипухлинної терапії. Імплантат вводиться під шкіру у ділянку живота.

Інструкція з використання: 

Уважно прочитайте цю інструкцію, оскільки шприц, що постачається разом з цим засобом, може відрізнятися від тих, які ви використовували раніше.

1. Продезінфікуйте ділянку ін’єкції на передній черевній стінці нижче лінії пупа.
2. Видаліть шприц із стерильного пакета та перевірте наявність імплантату в камері (див. область, окреслену рамкою). За необхідності перегляньте шприц проти світла або обережно струсіть його.
3. Витягніть поршень шприца у крайнє кінцеве положення, доки Ви не побачите всю лінію у другому вікні.
   Увага: поршень можна просовувати вперед, щоб ввести імплантат, лише якщо раніше він був повністю витягнутий! 
4. Зніміть з голки захисний ковпачок.
5. Тримайте корпус шприца однією рукою. Іншою рукою зберіть в складку шкіру передньої черевної стінки пацієнта нижче лінії пупа. Див. малюнок. Спрямувавши голку отвором догори, введіть її на всю довжину в підшкірну клітковину. Робіть це під невеликим кутом, майже паралельно шкірі.
6. Обережно витягніть шприц приблизно на 1 см назад. Це створить пункційний канал для імплантату.
7. Введіть імплантат в пункційний канал, просуваючи поршень вперед, поки він не зафіксується на місці й ви почуєте клацаючий звук.
8. Витягніть голку. Щоб забезпечити правильність введення імплантату, перевірте, чи білий кінчик поршня виглядає з кінця голки.

Як правило, за 3 місяці можна визначити, чи є карцинома простати андрогенчутливою. Головним діагностичним параметром є аналіз концентрації простатичного специфічного антигену (ПСА), яка зазвичай більша за 10 нг/мл в активному стані розвитку пухлини. У пробах значення ПСА визначено після вилучення андрогену із застосуванням препарату у дозі 3,6 мг. Однак показники ПСА, як і загалом показники тестостерону, слід визначати до початку та після застосування препарату протягом 3 місяців. Результати тестів вважаються позитивними, якщо за 3 місяці концентрація тестостерону знаходиться на рівні стерильності (< 1 нг/мл), а значення ПСА зменшене. Зменшення значення ПСА (приблизно на 80 % від базової) на ранній стадії можна розглядати як позитивний індикатор довгострокової відповіді при вилученні андрогену. У такому випадку показана гормоносупресивна терапія. 

Результати тестів вважаються негативними, якщо значення ПСА залишається незмінним або збільшується разом зі зменшенням тестостерону у пацієнта. У таких випадках продовження гормоносупресивної терапії неприйнятне. 

Однак, якщо у пацієнта визначається клінічна відповідь (наприклад зменшення больових відчуттів, скарг на біль при сечовипусканні та відновлення нормального розміру простати), недостовірно негативні результати потрібно взяти до уваги. У таких рідкісних випадках застосування Лейпрореліну САНДОЗ® 3,6 мг необхідно продовжити протягом наступних трьох місяців, а також відстежувати значення ПСА. Крім того, клінічну симптоматику пацієнта слід ретельно відслідковувати. 

Як правило, терапія застарілих гормонозалежних карцином простати із застосуванням препарату потребує тривалого терміну лікування. 

Необхідно регулярно перевіряти терапевтичний ефект лікування за допомогою клінічних обстежень (ректальна пальпація простати, ультразвукова ехографія, сканування кісток, комп’ютерна томографія) та дослідження рівнів фосфатази або простатичного специфічного антигену (ПСА) і сироваткового тестостерону (особливо при виникненні ознак прогресування пухлини, незважаючи на адекватну терапію). 

Не застосовувати для лікування дітей.

Наявні дані не містять відомостей про симптоми інтоксикації. 

У випадку передозування пацієнту слід надати симптоматичне лікування, у разі потреби провести підтримуючу терапію.

Через пригнічення певних статевих гормонів можуть розвиватися небажані побічні ефекти. За частотою побічні ефекти розподіляються таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (отримані дані не дають змоги оцінити частоту поширення). 

Найпоширенішими побічними ефектами лікування лейпрореліном є припливи та посилене потовиділення. Ці явища виникають із частотою 10 %.

На початку лікування, як правило, спостерігається короткочасне підвищення концентрації тестостерону в сироватці крові, що може тимчасово погіршити певні симптоми захворювання (біль у кістках або посилення болю у кістках, обструкція сечовивідних шляхів і її наслідки, компресія спинного мозку, м’язова слабкість ноги, лімфатичні набряки). Це посилення симптомів зазвичай регресує спонтанно, без необхідності відміни лейпрореліну.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль, запаморочення, занепокоєння, галюцинації, депресія, непритомність, гіпестезія, безсоння, летаргія, порушення пам’яті, зміни настрою, нервозність, нейром’язові розлади, оніміння, парестезія, периферична нейропатія, порушення смакової чутливості, судоми або загострення вже існуючих симптомів.

Рідкісні: смакові розлади, порушення нюху, мимовільні рухи, безсоння, розлади зору, розлади чутливості шкіри, інсульт гіпофіза після першого введення лейпрореліну у пацієнтів з аденомою гіпофіза, випадки появи у хворих думки про самогубство та суїцидальні спроби.

З боку дихальної системи

Часто: задишка, кашель, фарингіт.

Нечасто: утруднене дихання, кровохаркання, емфізема, носова кровотеча, плевральний випіт, шум тертя плеври, пневмонія, фіброзні утворення у легенях, інфільтрати у легенях, розлад дихання, застій у синусах.

Невідомо: інтерстиціальна хвороба легенів.

З боку травного тракту

Часто: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, сухість у роті, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроінтестинальні порушення з можливою кровотечею, порушення функції печінки, підвищення апетиту, поліпи прямої кишки, спрага.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висипання, макулопапульозні висипання, алопеція, нічна пітливість, дерматит, сухість шкіри, свербіж, підвищений/знижений ріст волосся, відчуття клубка у горлі, пігментація, пошкодження шкіри, кропив’янка. 

Рідкісні: карцинома шкіри/вуха.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: артралгія.

Нечасто: анкілозуючий спондиліт, міалгія, тазовий фіброз, перелом хребта, параліч, тендосиновіїтподібні симптоми, осалгія. 

З боку сечостатевої та репродуктивної системи

Дуже часто: послаблення лібідо та статевої потенції. 

Часто: дизурія, рідкісне сечовиділення, біль при сечовипусканні, ніктурія, олігурія, полакіурія.

Нечасто: гематурія, біль у яєчках, атрофія яєчок, спазми у сечовому міхурі, нетримання сечі, розлади функції пеніса, біль у ділянці простати, інфекції сечостатевого тракту. 

З боку ендокринної системи

Нечасто: гінекомастія, цукровий діабет, збільшення щитовидної залози.

Рідкісні: випадки крововиливів у гіпофіз після першого призначення у пацієнтів з аденомою гіпофіза.

З боку обміну речовин, метаболізму 

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: зниження апетиту, зміни метаболічного стану хворих на цукровий діабет (зниження або підвищення рівня глюкози в крові), патологічне збільшення маси тіла, гіперкальціємія та гіперкреатинемія, дегідратація, гіперліпідемія (збільшення загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів), гіперфосфатемія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіпонатріємія, гіперурикемія, гіпербілірубінемія, втрата маси.

З боку серцево-судинної системи

Дуже часто: припливи з епізодами посиленого потовиділення, вазодилатація.

Нечасто: стенокардія, аритмія, відчуття серцебиття, зміни артеріального тиску (артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія), брадикардія, хронічна серцева недостатність, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), аускультативні шуми, інфаркт міокарда, флебіт, емболія легеневої артерії, інсульт, синкопе, тахікардія, тромбози, транзиторні ішемічні атаки, варикозне розширення вен.

Невідомо: подовження інтервалу QT.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: анемія, екхімози, лімфедема, збільшення протромбінового та часткового тромбопластинового часу, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, еозинофілія.

Системні порушення та реакції у місці введення

Рідкісні: втома, реакції світлочутливості, набряки у ділянці скроневої кістки, жовтяниця, місцеві шкірні реакції, зокрема почервоніння шкіри у місці ін’єкції, яке зазвичай минає при подальшому лікуванні.

Нечасто: реакції у місці введення, включаючи біль, запалення, стерильний абсцес, ущільнення тканин, гематому.

З боку імунної системи

Рідкісні: системні алергічні реакції (гарячка, свербіж, шкірні висипання), анафілаксія. 

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору, амбліопія, затуманений зір, офтальмологічні порушення, сухість ока.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто: порушення слуху, шум у вухах.

Новоутворення

Нечасто: неочікуване загострення раку передміхурової залози, агравація раку передміхурової залози.

Лабораторні дослідження

Нечасто: зростання рівнів таких ферментів, як лактатдегідрогеназа (ЛДГ) і лужна фосфатаза (ЛФ), а також трансаміназ, зокрема АЛТ (аланінамінотрансфераза сироватки крові), АСТ (аспартатамінотрансфераза сироватки крові) та γ-ГТ, підвищений вміст креатиніну фосфокінази в крові, підвищений вміст тригліцеридів, збільшений протромбіновий час, тривале згортання крові.

Невідомо: в окремих випадках абсцес у місці ін’єкції.

Примітка

Реакцію на терапію препаратом можна контролювати шляхом вимірювання сироваткових рівнів тестостерону, кислої фосфатази та ПСА. На початку терапії рівні тестостерону зазвичай зростають, а потім протягом двох тижнів знижуються. За 2–4 тижні рівні тестостерону сягають значень, таких як при видаленні яєчок, і лишаються на цьому рівні протягом усього подальшого лікування.

Під час лікування препаратом може зменшуватися щільність кісткової тканини. Реактивні кісткові зміни можна контролювати за допомогою кісткової сцинтиграфії. 

На початковому етапі лікування можливе зростання рівнів кислої фосфатази минущого характеру. Зазвичай за декілька тижнів значення відновлюються до нормального рівня. 

3 роки.

Хранить при температуре выше 30 °C.

Хранить в недоступном для детей месте.

1 прозорий, попередньо заповнений шприц з імплантатом та металевою голкою із захисним ковпачком з поліетилену разом із вологопоглиначем в алюмінієвому пакеті. По 1 або 3, або 6 пакетів у картонній коробці. 

За рецептом.

Выпуск серии:

Эвер Фарма Йена ГмбХ.

ЕБЕВОЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ.

Сандоз ГмбХ – Производственный участок Антиинфекционные ГЛС и Химические Операции Кундль (АИХО ГЛЗ Кундль).

Отто-Шотт-Штрассе 15, 07745 Єна, Німеччина.

Мондзеештрассе 11, 4866 Унтерах ам Аттерзеє, Австрія.

Біохеміштрассе 10, 6250 Кундль, Австрія.