Клатінол набір для перорального застосування, 42 шт.

діючі речовини: clarithromycinum, tinidazolum, lansoprazolum;

• 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (К30), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, тальк, хіноліновий жовтий (Е 104), спирт ізопропіловий, дихлорметан;
• 1 таблетка містить тинідазолу 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон (К30), метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, плівкове покриття Опадрай білий 58920: поліетиленгліколь 6000, барвник тартразин (Е 102), тальк;
• 1 капсула містить пелети лансопразолу у перерахуванні на лансопразол 30 мг; допоміжні речовини: метакрилатний сополімер, цукор, крохмаль, гіпромелоза, натрію гідрофосфат, дигідрат, титану діоксид, поліетиленгліколь, тальк, натрію лаурилсульфат, полісорбат-80, натрію гідроксид, натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217).

Фармакодинаміка. кларитроміцин - макролідних антибіотиків, має антибактеріальну активність проти багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи h. pylori. кларитроміцин має антибактеріальну дію шляхом пригнічення синтезу білка, зв'язуючись з 50s-субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини. мінімальна інгібуюча концентрація (мік 90) кларитроміцину і його активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину для h. pylori становить 0,06 мкг/мл.

Лансопразол блокує кінцеву стадію утворення соляної кислоти. В канальцях парієтальних клітин шлунка трансформується в активну форму - сульфенамід, необоротно взаємодіє з SH-групами Н ⁺ -К ⁺ -АТФази (протонного насоса). Зменшує базальну і стимульовану (їжа, пентагастрин, інсулін) секрецію і об'єм секрету. Відновлення активності Н ⁺ -К ⁺ -АТФази відбувається з напівперіодом 30-48 год. Середньодобове значення рН шлункового соку підвищується до 2,9 (відсоток часу збереження рН 3 становить 47,6). Після припинення прийому рівень кислоти залишається нижче 50% базального протягом 39 год, рикошетного збільшення секреції не відзначається. У хворих з синдромом Золлінгера - Еллісона діє триваліше. Пригнічує вироблення пепсину (підвищується рівень пепсиногену в плазмі крові). Надає гастропротекторну дію: підвищення оксигенації слизової оболонки, секреції бікарбонатів. Пригнічує ріст H. pylori (МПК становить 0,78-6,25 мг/л), сприяє утворенню у слизовій оболонці специфічних імуноглобулінів А. Зменшує кровотік у антральному відділі шлунка, воротаря і цибулині дванадцятипалої кишки в середньому на 17%, гальмує моторно евакуаторну функцію шлунка. Пригнічення секреції супроводжується збільшенням кількості нітрозобактерій і підвищенням концентрації нітратів в шлунковому секреті. Підвищує концентрацію гастрину в плазмі крові на 50-100%. Забезпечує більш швидке загоєння і зменшення вираженості симптомів при виразці дванадцятипалої кишки. Ефективний при терапії виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, резистентної до блокаторів _{Н2-рецепторів.} Одночасне застосування кларитроміцину і лансопразола потенціює показники фармакокінетики обох препаратів. Частота ерадикації H. pylori значно підвищується при включенні в цю комбінацію тинідазолу, який представляє групу нітроімідазолів з антимікробною активністю проти анаеробних бактерій і найпростіших, а також проти H. pylori. Завдяки високій ліпофільності тинідазол легко проникає всередину анаеробних мікроорганізмів, де відновлюється нітроредуктаз і руйнує спіральну структуру ДНК.

Таким чином, лансопразол у комбінації з антибіотикотерапією забезпечує швидке зменшення вираженості симптомів і загоєння виразки. Кларитроміцин і лансопразол не виявляли мутагенних властивостей у різних тестах.

Фармакокінетика. Кларитроміцин при прийомі всередину швидко і досить повно всмоктується. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Після одноразового прийому реєструються 2 піки плазмової концентрації. Другий пік зумовлений здатністю концентруватись у жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким вивільненням. У плазмі крові зв'язується з білками (понад 90%). Близько 20% прийнятої дози одразу окислюється у печінці з утворенням основного метаболіту - 14-гідроксикларитроміцину. Біотрансформація: каталізується ферментами системи цитохрому Р450. Добре проникає в рідини та тканини організму, утворюючи концентрації, в 10 разів перевищують рівень у плазмі крові. Т _½ при прийомі в дозі 500 мг становить 7-9 ч. Виводиться з сечею в незміненому вигляді до 30%, решта - у вигляді метаболітів.

Лансопразол швидко всмоктується з абсолютною біодоступністю близько 40%. На всмоктування лансопразолу не впливає їжа. Екстенсивно метаболізується в печінці. Т _½ з плазми крові становить 0,5-1 год. Близько 80% лансопразола виділяється нирками. Після перорального застосування початок антисекреторної дії лансопразолу відзначається вже через 1 год. Тривалість пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку становить майже 24 год. Після повторного введення препарату в дозі 20 мг/добу добова внутрижелудочная кислотність знижується на 97%.

Встановлено, що одночасне застосування лансопразолу та кларитроміцину сприятливо впливає на фармакокінетичні властивості останнього. З _max на 10% вище, середня С _min - на 27% вище, а середня AUC - на 15% більше, ніж при застосуванні кларитроміцину окремо. Концентрація кларитроміцину в тканинах шлунка і слизу також підвищувалася при його одночасному введенні з лансопразолом.

Тинідазол при прийомі всередину швидко всмоктується, відсоток абсорбції - близько 90%. Накопичується в крові, С _max досягається через 2 год. Зв'язок з білками плазми крові - 10%. Легко проникає в різні тканини та рідини організму, проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Піддаєтьсябіотрансформації, основними метаболітами є фармакологічно активні гідроксильованого речовини (пригнічують ріст анаеробних мікроорганізмів і можуть посилювати дію тинідазолу). Повільно виділяється (в тому числі метаболіти) нирками (інтенсивна реабсорбція в ниркових канальцях). Т _½ у дорослих становить 10-14 год.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може викликати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. при виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, в тому числі кларитроміцину, для лікування інфекції, викликаної H. pylory, може привести до мікробної резистентності. У незначної кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylory до кларитроміцину.

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярному і / або холестатическом гепатиті з жовтяницею або без. Порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня і є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним результатом, яка, в основному, асоційована з важкими загальними захворюваннями та / або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів і симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль в області живота.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним результатом, викликаного Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, в тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про підсилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Виділяється печінкою і нирками. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки, помірним або вираженим порушенням функції нирок.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна - Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.

Тинідазол викликає потемніння сечі. Під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв через можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (спазми в животі, нудота, блювота).

Препарат рекомендується призначати пацієнтам, які раніше не застосовували препарати групи нітроімідазолів.

Капсули лансопразолу містять цукор, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.

Клатинол протипоказаний в період вагітності та годування груддю.

Рішення про схему лікування, дозах препаратів і терміни лікування повинен приймати лікар. рекомендована схема застосування та дозування: 1 стрип, що містить 2 капсули лансопразолу, 2 таблетки кларитроміцину та 2 таблетки тинідазолу, розрахований на 1 день лікування. вранці приймають 1 капсулу лансопразолу і по 1 таблетці кларитроміцину та тинідазолу, ввечері повторюють прийом препаратів.

Обов'язковий додатковий прийом кларитроміцину по 250 мг 2 рази на добу.

Тривалість комплексної терапії становить 7 днів.

Не застосовують в педіатричній практиці.

Симптоми: не описані (одноразової дози 600 мг не супроводжувався клінічними проявами передозування).

Лікування: при підозрі на передозування рекомендують проведення підтримуючої і симптоматичної терапії. Гемодіаліз неефективний.

Кларитроміцин
Симптоми: можливі реакції з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, діарея).
Лікування: необхідно негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину в крові.

Тинідазол

Випадки передозування не описані.

Специфічного антидоту немає. Тинідазол виводиться при гемодіалізі.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції, інфекція, вагінальна інфекція.

Метаболічні порушення: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.

Психічні порушення: тривожність, нервозність, скрикування, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації.

З боку центральної нервової системи: втрата свідомості, дискінезія, сонливість, тремор, судоми, втрата смакової чутливості, паросмія, аносмія, головний біль, неспокій, страх, безсоння, кошмарні сновидіння.

З боку органів слуху та лабіринтові порушення: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: зупинка серця; фібриляція передсердь, подовження інтервалу Q-T; екстрасистолія, посилене серцебиття; шлуночковатахікардія, в тому числі пароксизмальнатахікардія піруетна (torsades de pointes), вазодилатація, крововилив.

З боку дихальної системи: астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.

Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів, кандидоз ротової порожнини, нудота, блювота, зміна смакових відчуттів , біль в області шлунка, діарея, псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, гастроентерит.

З боку гепатобіліарної системи: холестаз, гепатит, підвищення рівня АлАТ, АсАТ, ГГТ, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, гіпергідроз, бульозний дерматит, свербіж, макулопапульозний висип, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, целюліт, хвороба Шенлейна - Геноха, бешихове запалення, еритразма, кропив'янка, синдром Стівенса - Джонсона, анафілактоїдні реакції.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, скелетно-м'язова ригідність, міалгія, рабдоміоліз (в деяких повідомленнях про виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували одночасно зі статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом), міопатія.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну, сечовини, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: нездужання, лихоманка, астенія, біль у грудях, озноб, підвищена стомлюваність.

Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівня ЛФ, ЛДГ в крові, підвищення міжнародного нормалізованого відношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі. Повідомлялося про парестезії, артралгії, ангіоневротичний набряк. Дуже рідко повідомлялося про увеіте переважно у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість випадків були оборотними. Повідомлялося про розвиток колхіціновой токсичності (у тому числі з летальним результатом) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів похилого віку, в тому числі на тлі ниркової недостатності.

Тинідазол

Шлунково-кишковий тракт: диспепсичні розлади, такі як зниження апетиту, нудота, іноді блювота, діарея, біль в животі, анорексія, наліт на язиці, глосит, стоматит.

З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, головний біль, локомоторная атаксія, дизартрія, парестезії, гіпестезія, периферична нейропатія, вертиго, порушення чутливості, металевий присмак у роті, припливи, підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла.

З боку системи крові та лімфатичної системи: минуща лейкопенія.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: судомні реакції.

З боку сечовидільної системи: забарвлення сечі в темний колір.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, кропив'янка, висип, свербіж (одиничні випадки), ангіоневротичний набряк.

Алкоголь. Одночасне застосування тинідазолу та алкоголю може призвести до дисульфірамоподібної реакції, тому такої комбінації слід уникати.

Антикоагулянти. Препарати з подібною хімічною структурою потенціюють ефекти антикоагулянтів для перорального застосування. Слід часто контролювати показники протромбінового часу і, при необхідності, коригувати дозу антикоагулянту.

Лансопразол

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, аритмія, брадикардія, біль в серці, цереброваскулярні зміни (інсульт), АГ, артеріальна гіпотензія, мігрень, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, шок (циркуляторна недостатність), вазодилатація, синкопе, тахікардія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія або агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, нейтропенія, тромботична та тромбоцитопенічна пурпура.

З боку нервової системи: головний біль, нечасто - сонливість, запаморочення, геміплегія, тремор, парестезії.

Психічні порушення: страх, депресія, ажитація, амнезія, порушення, апатія, галюцинації, ворожість, нервозність, безсоння, порушення мислення, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: астма, бронхіт, виражений кашель, фарингіт, риніт, гикавка, носова кровотеча, легенева кровотеча, пневмонія, запалення або інфекція верхніх дихальних шляхів.

З боку органу зору: біль в очах, порушення зору, затуманення зору, дефекти полів зору.

З боку органу слуху: шум у вухах, глухота, середній отит.

Шлунково-кишковий тракт: запор, біль в животі; діарея, нудота; диспепсія, смакові розлади; неприємний запах з рота; сухість у роті / спрага, дисфагія; кардіоспазм; відрижка; блювота, езофагеальний стеноз; езофагеальна виразка; езофагіт, зміна кольору калу; метеоризм, поліпи шлунка; гастроентерит, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, в тому числі ректальні; блювота з домішкою крові (гематемезис), підвищення або зниження апетиту, анорексія, підвищена салівація; мелена, стоматит; глосит, панкреатит, тенезми.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця, гепатит, холелітіаз.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет, зоб, гіперглікемія / гіпоглікемія, гіпотиреоз.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - висип, рідко - свербіж, кропив'янка, пурпура, ангіоневротичний набряк, петехії або випадання волосся, гіпергідроз, акне, світлочутливість, дуже рідко - такі важкі генералізовані реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона і поліморфна еритема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у суглобах, м'язах або кістках, артрит / артралгія, міалгія.

З боку урогенітальної системи: інтерстиціальний нефрит, який може призвести до ниркової недостатності, глюкозурія, гематурія, альбумінурія, конкременти в нирках, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: сечостатеві розлади, імпотенція, зниження лібідо, збільшення молочних залоз або гінекомастія, болючість молочних залоз, порушення менструацій.

Загальні розлади: анафілактоїдні / анафілактичні реакції, анафілактичний шок, збільшення живота, алергічні реакції, астенія, кандидоз, карцинома, біль в спині, ригідність шиї, біль у грудях (не завжди специфічна), біль в тазу, гіперемія обличчя, порушення мови, набряки , озноб, задишка, лихоманка, грипоподібний синдром, інфекції (неспецифічні), слабкість.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня АсАТ, АлАТ, ЩФ, креатиніну, глобулінів, гамма-глутамілтранспептидази, підвищення / зниження рівня лейкоцитів, порушення співвідношення альбумін / глобулін, зміна кількості еритроцитів, гіпербілірубінемія, еозинофілія, гіперліпідемія, підвищення / зниження рівня електролітів, підвищення / зниження ХС, зниження гемоглобіну, підвищення рівня калію, сечовини, солей в сечі, підвищення рівня глюкокортикоїдів, ЛПНЩ, підвищення / зниження тромбоцитів, підвищення рівня гастрину, позитивний тест на приховану кров, альбумінурія, глюкозурія, гематурія.