Кардітаб ІС таблетки, 10 шт.

діючі речовини: фенобарбітал, етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти, олія м’яти;

1 таблетка містить фенобарбіталу 7,5 мг, етилового ефіру α-бромізовалеріанової кислоти 8,2 мг, олії м’яти 0,58 мг;

допоміжні речовини: β-циклодекстрин, кальцію гідрофосфат дигідрат, StarLac® (лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний), натрію кроскармелоза, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; допускається неоднорідність кольору; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

Снодійні та седативні препарати. Комбіновані препарати барбітуратів. Код АТХ N05C B02.

Седативний, судинорозширювальний, спазмолітичний засіб. Фенобарбітал залежно від дози чинить седативну, помірну спазмолітичну або снодійну дію. Сприяє зниженню збудливості центральної нервової системи, чинить заспокійливу дію, полегшує настання природного сну, знижує артеріальний тиск, знімає та попереджує спазми судин, особливо серцевих. Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти чинить седативну та спазмолітичну дію, подібну до дії екстракту валеріани; у високих дозах спричиняє також легкий снодійний ефект. Олія м’яти виявляє рефлекторний судинорозширювальний та спазмолітичний ефект. Знімає спазми гладкої мускулатури, чинить заспокійливу, антисептичну та легку жовчогінну дію.

Дія лікарського засобу розвивається через 15−45 хвилин і триває протягом 3−6 годин. У пацієнтів, які раніше приймали препарати барбітурової кислоти, тривалість дії лікарського засобу скорочується за рахунок прискореного метаболізму фенобарбіталу у печінці, де барбітурати спричиняють індукцію ферментів. У пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки метаболізм фенобарбіталу знижений, тому у цих пацієнтів період напіввиведення подовжується, що потребує необхідності зменшувати дозу та подовжувати інтервали між прийомами лікарського засобу.

• Неврози з підвищеною дратівливістю.
• Безсоння.
• У комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегето-судинної дистонії.
• Кардіалгія, тахікардія.
• Спазми кишечнику, зумовлені нейровегетативними розладами (як спазмолітичний препарат).

Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу, до брому; виражені порушення функції печінки та/або нирок, гостра печінкова порфірія, тяжка серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, виражена артеріальна гіпотензія, цукровий діабет, міастенія, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним синдромом; депресія та депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки; алкоголізм, наркотична і медикаментозна залежність (у тому числі в анамнезі). Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік.

Фенобарбітал індукує ферменти печінки і таким чином може прискорювати метаболізм деяких лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами (включаючи парацетамол, саліцилати, непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди (дигітоксин), протимікробні (хлорамфенікол, доксициклін, метронідазол, рифампіцин, сульфаніламід), противірусні, протигрибкові (гризеофульвін, ітраконазол), протиепілептичні (протисудомні), психотропні (трициклічні антидепресанти), гормональні (естрогени, прогестогени, кортикостероїди, тиреоїдні гормони), імуносупресивні (глюкокортикостероїди, циклоспорин, цитостатики), антиаритмічні, антигіпертензивні (β-блокатори, блокатори кальцієвих каналів), пероральні цукрознижувальні лікарські засоби тощо). Фенобарбітал посилює дію аналгетиків, анестетиків, нейролептиків, транквілізаторів. Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їхнього ефекту. Під час застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, можливе взаємне посилення дії (седативно-снодійного ефекту), що може супроводжуватися пригніченням дихання. Алкоголь посилює дію лікарського засобу і може збільшувати його токсичність. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Лікарський засіб підвищує токсичність метотрексату. Лікарські засоби, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію), та препарати, що містять вальпроєву кислоту, посилюють дію барбітуратів. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні разом з препаратами золота збільшується ризик ураження нирок. При тривалому одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними лікарськими засобами існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі. Одночасне застосування фенобарбіталу разом із зидовудином посилює токсичність обох лікарських засобів.

Лікарський засіб може спричиняти порушення координації рухів, швидкості психомоторних реакцій, сонливість та запаморочення, тому у період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами та керувати транспортними засобами.

Досвід застосування лікарського засобу для лікування дітей (віком до 18 років) відсутній, тому препарат протипоказаний пацієнтам цієї вікової категорії.

В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні реакції:

• з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, шкірний висип (зокрема кропив’янка), свербіж;
• з боку нервової системи: астенія, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, галюцинації, парадоксальне збудження, зниження концентрації уваги, підвищена втомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення, безсоння (переважно у пацієнтів літнього віку), сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, депресія;
• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки;
• з боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, мегалобластна анемія;
• з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія; 
• з боку дихальної системи: утруднене дихання;
• з боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена світлочутливість шкіри (фотосенсибілізація), поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса − Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит;
• з боку кістково-м’язової системи: при тривалому застосуванні засобів, що містять фенобарбітал, існує ризик порушення остеогенезу. Були повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які отримували тривалу терапію фенобарбіталом. Механізм впливу фенобарбіталу на метаболізм кісткової тканини не встановлено.

Інші: підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, лімфоцитоз, лейкопенія, колапс.

При тривалому застосуванні фенобарбіталу може розвинутися дефіцит фолатів, імпотенція, медикаментозна залежність, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується кошмарними сновидіннями, нервозністю.

3 роки.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Без рецепта.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.