Гропринозин сироп 250мг/5мл фл. 120мл №1

діюча речовина: інозин пранобекс;

5 мл сиропу містять 250 мг інозину пранобексу;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), сахароза, натрію гідроксид (E 524), кислоти лимонної моногідрат (Е 330), вода очищена.

Сироп.

Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05A Х05.

Інозин пранобекс складається із двох компонентів: інозину – активного компонента що є метаболітом пурину і солі 4-ацетамідобензойної кислоти з N N-диметиламіно-2-пропанолом – допоміжного компонента який підвищує доступність інозину для лімфоцитів. Активний та допоміжний компоненти знаходяться у молярному відношенні 1:3.

Активна речовина інозин пранобекс чинить пряму противірусну та імуномодулювальну дію. Пряма противірусна дія обумовлена зв’язуванням із рибосомами вражених вірусом клітин що уповільнює синтез вірусної матричної РНК (mRNK) та призводить до пригнічення реплікації РНК- та ДНК-геномних вірусів; опосередкована дія пояснюється індукцією інтерфероноутворення. В ході відомих дослідженнь in vivo виявлено що інозин пранобекс активує знижений синтез матричної РНК (mRNK) білків лімфоцитів і ефективність процесу трансляції з одночасним гальмуванням синтезу вірусної РНК в таких механізмах: включення зв’язаної з інозином оротової кислоти в полірибосоми гальмування приєднання поліаденілової кислоти до вірусної матричної РНК (mRNK) і реструктуризація лімфоцитарних внутрішньомембранних плазмових часток (IMP) що майже втричі збільшує їх щільність.

Імуномодулювальний ефект обумовлений впливом на Т-лімфоцити (активація синтезу цитокінів) та підвищенням фагоцитарної активності макрофагів. Інозин пранобекс посилює диференціацію пре-Т-лімфоцитів стимулює індуковану мітогенами проліферацію Т- і В-лімфоцитів підвищує функціональну активність Т-лімфоцитів у тому числі їх здатність до утворення лімфокінів нормалізує співвідношення між основними регуляторними субпопуляціями CD4+/CD8+ та сприяє нормалізації утворення Т-клітин пам’яті. Інозин пранобекс значно посилює продукцію інтерлейкіну-2 (IL-2) лімфоцитами та сприяє експресії рецепторів до цього інтерлейкіну на лімфоїдних клітинах; стимулює також активність натуральних кілерів (NK-клітин); стимулює активність макрофагів до фагоцитозу процесингу та презентації антигену що сприяє збільшенню кількості клітин що продукують антитіла вже з перших днів лікування. Інозин пранобекс регулює також механізми цитотоксичності Т-лімфоцитов та NK-клітин. Інозин пранобекс стимулює синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) мікробіцидність експресію мембранних рецепторів здатність реагувати на лімфокіни та хемотаксичні фактори. В ході відомих досліджень in vivo відмічалося значне підвищення продукції ендогенного гамма-інтерферону (IFN-γ) та зменшення продукції інтерлейкіну-4 (IL-4).

При герпетичній інфекції значно прискорюється утворення специфічних протигерпетичних антитіл зменшуються клінічні прояви та частота рецидивів. Інозин пранобекс запобігає поствірусному послабленню клітинного синтезу РНК та білка в інфікованих клітинах що особливо важливо для клітин зайнятих у процесах імунного захисту організму. В результаті такої комплексної дії зменшується вірусне навантаження на організм нормалізується діяльність імунної системи значно активізується синтез власних інтерферонів що сприяє стійкості до інфекційних захворювань та швидкій локалізації вогнища інфекції у випадку його виникнення.

Всмоктування. Після перорального прийому інозин пранобекс швидко та повністю всмоктується (≥ 90 %) зі шлунково-кишкового тракту в кров. 

Розподіл. При застосуванні препарату та його компонентів у тварин мічений радіоізотопами  матеріал виявляли в таких органах (в порядку зниження специфічної активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, яєчка, підшлункова залоза, мозок та скелетні м'язи.

Метаболізм. При пероральному застосуванні у людей 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу виявляли такі плазмові рівні 1-диметиламіно-2-пропанолу і 4-ацетиламідобензойної кислоти відповідно: 3,7 мкг/мл (2 год) та 9,4 мкг/мл (1 год). В ході відомих клінічних досліджень дозової переносимості встановлено, що пікове післядозове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму інозину має нелінійний характер і може варіювати у межах 10 % протягом 1-3 год.

Виведення. Добова екскреція з сечею 4-ацетиламідобензойної кислоти та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при щоденному застосуванні 4 г препарату становила приблизно 85 % прийнятої дози. 95 % радіоактивного 1-диметиламіно-2-пропанолу в сечі виявляли у вигляді незміненого 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту (N-оксиду). Період напіввиведення становить 3,5 години для 1-диметиламіно-2-пропанолу та 50 хвилин - для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для 1-диметиламіно-2-пропанолу і орто-ацилглюкуронід для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Оскільки інозин метаболізується шляхом пуринової деградації до сечової кислоти, експериментальні дослідження з міченим радіоізотопами інозином пранобексом за участю людей є неінформативними. У тварин до 70 % введеного інозину пранобексу може виводитися з сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта – у вигляді звичайних метаболітів – ксантину та гіпоксантину.

Біодоступність. Визначення в сечі за умов рівноважного стану 4-ацетамідобензойної кислоти та її метаболіту становило > 90 % очікуваних значень розчину. Визначення 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту становило > 76 %. Плазмові значення AUC 1-диметиламіно-2-пропанолу були ≥ 88 %, 4-ацетамідобензойної кислоти – ≥ 77 .

Інфекційні захворювання вірусної етіології у пацієнтів із нормальним та зниженим імунним статусом:

грип парагрип гострі респіраторні вірусні інфекції бронхіт вірусної етіології риновірусні та аденовірусні інфекції;

епідемічний паротит кір (тяжкий або ускладнений); захворювання спричинені вірусами простого герпесу Herpes simplex типу I або Herpes simplex типу II (герпес губів шкіри обличчя слизової оболонки порожнини рота шкіри рук офтальмогерпес) підгострий склерозивний паненцефаліт генітальний герпес; вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний лишай у тому числі рецидивний у хворих з імунодефіцитом);

вірусом Епштейна – Барр (інфекційний мононуклеоз); цитомегаловірусом; папіломавірусом людини;

гострий та хронічний вірусний гепатит В;

хронічні рецидивні інфекції дихальних шляхів і сечостатевої системи у пацієнтів з ослабленим імунітетом (у тому числі хламідіоз та інші захворювання спричинені внутрішньоклітинними збудниками).

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• гострий напад подагри;
• гіперурикемія.

З обережністю призначають пацієнтам які приймають інгібітори ксантиноксидази (наприклад алопуринол) та засоби які посилюють виведення сечової кислоти з сечею включаючи тіазидні діуретики (наприклад гідрохлоротіазид хлорталідон індапамід) та петльові діуретики (фуросемід торасемід етакринова кислота). Гропринозин сироп не застосовують одночасно з імунодепресантами через можливу фармакокінетичну взаємодію що може впливати на очікуваний лікувальний ефект. Одночасне застосування із зидовудином (азидотимідином) посилює утворення нуклеотидів зидовудином через різні механізми що призводить до підвищення сироваткової біодоступності зидовудину та посилення внутрішньоклітинного фосфорилування в моноцитах. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину під дією Гропринозину.

Слід пам’ятати що Гропринозин як і інші противірусні засоби при гострих вірусних інфекціях найбільш ефективний якщо лікування почато на ранній стадії хвороби (краще в першу добу).

Препарат застосовують як для монотерапії так і в комплексному лікуванні з антибіотиками та іншими етіотропними засобами. Діюча речовина препарату метаболізується до сечової кислоти та може спричинити значне підвищення її концентрації в сечі (до 8 мг/дл що відповідає 420 мкмоль/л) особливо у чоловіків та у пацієнтів літнього віку обох статей. У зв’язку з цим Гропринозин з обережністю застосовують пацієнтам з подагрою та гіперурикемією в анамнезі уролітіазом та нирковою недостатністю. При необхідності застосування препарату у цих пацієнтів необхідно ретельно контролювати концентрацію сечової кислоти. При довготоривалому застосуванні (3 місяці або довше) доцільно щомісяця контролювати концентрацію сечової кислоти в сироватці крові та в сечі функцію печінки склад периферичної крові і параметри функції нирок.

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності змінювати дози препарат застосовують у дозуванні для дорослих. У осіб літнього віку частіше ніж у осіб середнього віку спостерігається підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі. Важлива інформація про допоміжні речовини препарату. Гропринозин сироп містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат які можуть спричинити алергічні реакції (в тому числі сповільненого типу).

Гропринозин сироп містить сахарозу.

Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не повинні застосовувати цей препарат. В 1 мл сиропу Гропринозин міститься 650 мг сахарози. Це слід враховувати пацієнтам з цукровим діабетом.

Гропринозин сироп містить близько 2 5 об'ємного відсотка етилового спирту (20 мг етанолу 96 об. % у 1 мл сиропу) тобто до 1600 мг етанолу в максимальній добовій дозі (80 мл) для дорослих пацієнтів що еквівалентно 40 мл пива близько 17 мл вина.

Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не досліджувався. Однак приймаючи рішення щодо керування автомобілем або роботи з іншими механізмами необхідно враховувати що препарат містить етанол (див. розділ «Особливості застосування») а також може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»).

Вагітність

Не рекомендується призначати препарат у період вагітності через відсутність клінічних досліджень застосування інозину пранобексу в період вагітності.

Період годування груддю

Невідомо чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Препарат не рекомендується призначати в період годування груддю.

Препарат приймають внутрішньо краще після їжі через однакові проміжки часу.

Тривалість лікування визначають індивідуально залежно від нозології тяжкості процесу і частоти рецидивів; у середньому тривалість лікування становить 5-14 днів при необхідності після 7 –10-денної перерви курс лікування повторюють. Лікування з перервами та підтримувальними дозами може тривати до 1-6 місяців. Для дорослих застосовується Гропринозин таблетки по 500 мг.

Максимальна добова доза для дорослих – 80 мл сиропу або 8 таблеток по 500 мг (4 г инозину пранобексу). Зазвичай добова доза для дітей становить 50 мг/кг маси тіла за 3 прийоми (див. таблицю нижче). Рекомендована добова доза може бути збільшена особливо в тяжких випадках. Рекомендовані добові дози та схеми застосування препарату (для дітей та дорослих) подаються нижче. 

* - для дозування слід використовувати мірний стаканчик який знаходиться в упаковці.

Рекомендована добова доза може бути збільшена особливо в тяжких випадках.

Рекомендовані добові дози та схеми застосування препарату для дорослих дітей та дітей: грип парагрип гострі респіраторні вірусні інфекції: добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 5-7 днів; при необхідності лікування можна продовжити або повторити через 7-8 днів.

Для досягнення найбільшої ефективності при гострих респіраторних вірусних інфекціях лікування краще починати при перших симптомах хвороби або з першої доби захворювання.

Як правило препарат приймають ще 1-2 дні після зникнення симптомів; бронхіт вірусної етіології:

добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 2-4 тижні; епідемічний паротит:

добова доза з розрахунку 70 мг/кг за 3-4 прийоми протягом 7-10 днів;

кір: добова доза з розрахунку 100 мг/кг за 3-4 прийоми протягом 7-14 днів;

афтозний стоматит: добова доза з розрахунку 70 мг/кг за 3-4 прийоми протягом 6-8 днів (гостра фаза) надалі 50 мг/кг за 3-4 прийоми 2 рази на тиждень протягом 6 тижнів;

інфекційний мононуклеоз: добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 8 днів;

цитомегаловірусна інфекція: добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 25-30 днів;

оперізувальний лишай та лабіальний герпес: добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 10-14 днів (до зникнення симптомів);

генітальний герпес: у гострий період добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 5-6 днів;

у період ремісії підтримувальна доза для дорослих – 1000 мг (20 мл) 1 раз на добу до 6 місяців;

підгострий склерозивний паненцефаліт: добова доза з розрахунку 50-100 мг/кг за 6 прийомів (кожні 4 години) протягом 8-10 днів;

після 8-денної перерви при легкому перебігу додатково ще 1-3 курси при тяжкому перебігу – до 9 курсів;

інфекції спричинені Human papilloma virus (гострокінцеві кондиломи): добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування 14-28 днів або для дорослих: в комбінації з кріотерапією або CO2-лазерною терапією – 50 мг/кг 3 курси з інтервалом в 1 місяць;

гепатит В: дорослі: добова доза 50-100 мг/кг протягом 15-30 днів;

надалі підтримувальна доза 1000 мг (20 мл) 1 раз на добу протягом 2-6 місяців;

хронічні рецидивні інфекції дихальних шляхів і сечостатевої системи у пацієнтів з ослабленим імунітетом (у комплексному лікуванні): добова доза відповідно до таблиці тривалість лікування для дорослих від 2 тижнів до 3 місяців; для дітей – 21 день (або 3 курси по 7-10 днів з такими ж перервами).

Для відновлення функції імунної системи та досягнення стійкого імуномодулювального ефекту у пацієнтів з ослабленим імунітетом курс лікування повинен тривати від 3 до 9 тижнів.

Застосовують дітям віком від 1 року.

Про випадки передозування не повідомлялося. Передозування може спричинити підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

Препарат як правило добре переноситься навіть при довготривалому застосуванні. Найчастішою побічною реакцією є збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці крові і в сечі (спричинене метаболізмом інозину) яка нормалізується через декілька днів після закінчення застосування препарату.

Інші побічні реакції про які повідомлялося в ході клінічних досліджень застосування інозину пранобексу протягом 3 місяців або довше а також в постмаркетинговий період класифікуються як часті (> 1 % випадків) нечасті (< 1 % випадків) та рідкісні (< 0 01 %).

Часті (> 1 %):

з боку нервової системи: головний біль запаморочення підвищена стомлюваність погане самопочуття; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота з блюванням чи без біль у надчеревній ділянці;

з боку шкіри і підшкірної тканини: свербіж шкірні висипання; з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ лужної фосфатази або азоту сечовини в крові;

з боку скелетно-м'язової та сполучної ткани: біль у суглобах. Нечасті (< 1 %): з боку нервової системи: нервозність сонливість або безсоння;

з боку шлунково-кишкового тракту: діарея запор; боку нирок і сечовивідних шляхів: поліурія (збільшення об’єму сечі). Рідкісні (< 0 01 %):

з боку шкіри і підшкірної тканини: кропив’янка;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи ангіоневротичний набряк); з боку шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту. Передозування Випадки передозування не спостерігались.

Передозування може спричинити підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові і в сечі. При передозуванні показані промивання шлунка та симптоматична терапія.

Термін придатності після першого відкриття флакона – 6 місяців.

Зберігати при температурі не вище 25 °C. Не охолоджувати, не заморожувати!

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 120 мл сиропу у флаконі; 1 флакон у картонній упаковці в комплекті з пристроєм для дозування з мірною шкалою від 0,5 мл до 5 мл.

За рецептом.

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

Вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Гродзиськ Мазовецький, 05-825, Польща.