Форсаж табл. жув. 50мг №4

діюча речовина: 1 таблетка містить 35,12 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 25 мг силденафілу;

1 таблетка містить 70,24 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу;

допоміжні речовини: калію полакрилін; магнію стеарат кремнію діоксид коллоіднийаспартам (Е 951) натріюкроскармелоза; ароматизатор м'ятний; лактоза моногідрат, повідон КЗ0.

Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, трикутні, двоопуклі з позначенням «50» на одному боці.

Засоби, що застосовуються при еректильної дисфункції. Силденафіл. Код АТС G04B E03.

Форсаж - пероральний препарат, який застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. Препарат являє собою цитратную сіль силденафілу, селективного інгібітору цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ-5).

Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м'язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові.

Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефективність NO, пригнічуючи ФДЕ5, яка відповідає за деградацію цГМФ у кавернозному тілі.

Коли при сексуальній стимуляції відбувається локальне вивільнення NO, пригнічення ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок чого настає розслаблення гладких м'язів і посилюється приплив крові до кавернозного тіла.

Застосування силденафілу в рекомендованих дозах неефективно при відсутності сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж інших відомих ФДЕ (в 10 разів сильніше, ніж ФДЕ-6, в 80 разів - ніж ФДЕ-1, в 700 разів - ніж ФДЕ-2, ФДЕ3, ФДЕ-4, ФДЕ -7, ФДЕ-8, ФДЕ-9, ФДЕ-10, ФДЕ-11). Зокрема, силденафіл має у 400 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цГМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь в процесах регуляції серцевих скорочень.

Порушення зору. При застосуванні силденафілу в дозі 100 мг у деяких пацієнтів через 1 год виявлено (за допомогою тесту «Farnsworth-Munsell 100») легке, мінливе порушення розрізнення кольору (синього / зеленого); через 2 години після прийому препарату ці зміни проходили. Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважають пригнічення ФДЕ-6, яка бере участь в процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro показують, що ефект силденафілу на ФДЕ-6 в 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Силденафіл не впливає на гостроту зору, контрастність сприйняття, електроретинограми, внутрішньоочний тиск або пупілометрію.

Ефективність. Ефективність силденафілу, яку оцінювали стосовно здатності препарату забезпечувати настання і збереження ерекції, достатньої для проведення статевого акту, продемонстрована і зберігалася при тривалому застосуванні препарату (1 рік).

В ході дослідження при прийомі силденафілу в дозах 25; 50; 100 мг поліпшення ерекції відзначали у 62; 74; 82% відповідно. Крім поліпшення еректильної функції, аналіз МІЕФ (міжнародний індекс еректильної функції) показав, що лікування силденафілом підвищує також оргазм і задоволення від статевого акту.

При лікуванні силденафілом поліпшення відзначено у 59% хворих на цукровий діабет; у 43% хворих, які перенесли радикальну простатектомію; у 83% хворих з травмою спинного мозку.

У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу пропорційна дозі. Препарат виводиться з організму переважно шляхом біотрансформації в печінці (в основному за участю цитохрому P450 3A4) з утворенням активного метаболіту з властивостями, подібними силденафілу.

Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується після прийому всередину з абсолютною біодоступністю в середньому 41% (25-63%). Силденафіл пригнічує ФДЕ5-фермент in vitro до 50% при концентрації 3,5 нмоль. Середня концентрація в плазмі крові після прийому силденафілу в дозі 100 мг становить близько 18 нг / мл або 38 нмоль. Cmax, яка досягалася в плазмі крові, реєстрували через 30-120 хв (в середньому 60 хв) після перорального прийому натщесерце. У випадках, коли препарат приймають разом з дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується і затримка Tmax (час досягнення Cmax) становить в середньому 60 хв, а зменшення Cmax - в середньому 29%, однак ступінь абсорбції не збільшується (AUC знижувалась на 11%) .

Розподіл. Середній обсяг розподілу силденафілу в рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення в тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт приблизно на 96% пов'язані з білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від загальної концентрації препарату. У здорових добровольців, які отримували силденафіл (1 раз в дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті зареєстровано <0,0002% речовини (в середньому 188 нг) від прийнятої дози.

Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYP 3A4 (основний шлях) та CYP 2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється в результаті N-діметіляціі силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить близько 50% від селективності вихідного препарату. Концентрація цього метаболіту в плазмі крові становить близько 40% відповідної концентрації силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий T½ становить близько 4 годин.

Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л / год з кінцевим T½ 3-5 ч. При пероральному застосуванні силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, головним чином з калом (близько 80% прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (близько 13% прийнятої дози).

Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців літнього віку (65 років і старше) відзначали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90% вище, ніж у здорових молодих людей (18-45 років). З огляду на вікову залежність у зв'язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі крові становило майже 40%.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У добровольців з легкою (кліренс креатиніну 50-80 мл / хв) і помірної (кліренс креатиніну 30-49 мл / хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу не змінювався після прийому всередину в разовій дозі 50 мг. У добровольців з тяжкою (кліренс креатиніну ≤30 мл / хв) нирковою недостатністю кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100%) і Cmax (88%), у порівнянні з добровольцями, такими ж за віком, без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC і Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 і 79%) у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (клас A і B за Чайлд - П'ю) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84%) і Cmax (47%), у порівнянні з такими ж за віком добровольцями, у яких не діагностована печінкова недостатність. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас C по Чайлд - П'ю) не дослідили.

Дані доклінічних досліджень, які грунтувалися на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності повторюваних доз, не показали особливого ризику генотоксичности, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію для людини.

Препарат Форсаж рекомендується застосовувати у чоловіків з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії Форсажу потрібно сексуальне збудження.

• Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з допоміжних речовин препарату.
• Одночасне застосування з донорами оксиду азоту (такими як амилнитрит) або нітратами в будь-якій формі протипоказано, оскільки відомо, що силденафіл впливає на шляху метаболізму оксиду азоту/цГМФ і потенціює гіпотензивну дію нітратів.
• Стани, при яких не рекомендується сексуальна активність (наприклад важкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).
• Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальной передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов'язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5 чи ні.
• Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (АТ <90/50 мм рт. Ст.), Недавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда і відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади ФДЕ сітківки), оскільки безпека силденафілу не дослідили в таких підгрупах пацієнтів.

Вплив інших препаратів на силденафіл.

Дослідження in vitro: метаболізм силденафілу опосередковується, головним чином цитохромом P450 (CYP), а саме його изоформами 3A4 (основний шлях) і 2C9 (другорядний шлях). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу, а індуктори цих ізоферментів - збільшити його виведення.

Дослідження in vivo: популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP 3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP 3A4 підвищення частоти побічних явищ не відмічено, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором P450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300% збільшення (в 4 рази) Cmax силденафілу і 1000% збільшення ( в 11 разів) AUC силденафілу в плазмі крові. Через 24 год плазмові рівні силденафілу все ще становили близько 200 нг/мл в порівнянні з рівнем близько 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані, одночасне застосування Форсажа і ритонавіру не рекомендується (див. Особливості застосування); в будь-якому випадку максимальна доза силденафілу при таких обставинах не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 год.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітора CYP 3A4, в дозі, яка забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг 3 рази на добу), і силденафілу (100 мг одноразово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140% і збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210%. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. Спосіб застосування та ждози). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP 3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть надавати більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг одноразово) і еритроміцину, помірного інгібітора CYP 3A4, в рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) виявлено підвищення системної експозиції силденафілу на 182% (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі Не було помічено впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 діб) на AUC, Cmax, Tmax, константу швидкості елімінації і подальший T½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP 3A4) в дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом в дозі 50 мг у здорових добровольців призводило до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP 3A4 в стінці кишечника і може викликати помірне підвищення рівня силденафілу в плазмі крові.

Одноразове застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу (фармакокінетика силденафілу не змінювався при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які належать до груп інгібіторів CYP 2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторів CYP 2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових і калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ, антагоністів кальцію, блокаторів β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP 450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентан (помірний індуктор CYP 3A4, CYP 2C9 та, можливо, CYP 2C19) в рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) і силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до зниження AUC і Cmax силденафілу на 62,6 і 55,4% відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP 3A4, як рифампіцин, може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил є гібридом активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro. Силденафіл - слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому Р450 (IК50> 150 мкмоль). Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу становлять близько 1 мкмоль, вплив препарату Форсаж на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірно.

Відсутні дані про взаємодію силденафілу і таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo. Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм оксиду азоту/цГМФ, встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або нітратами в будь-якій формі протипоказано (див. Протипоказання).

Одночасне застосування силденафілу і блокаторів α-блокаторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких пацієнтів зі схильністю. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. Спосіб застосування та дози та Особливості застосування). В ході 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адреноблокатори доксазозин (4 мг і 8 мг) і силденафіл (25; 50 і 100 мг) застосовувалися одночасно у пацієнтів з доброякісну гіперплазію передміхурової залози, стабілізація стану яких досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях відзначали середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7; 9/5 і 8/4 мм рт. ст. і середнє зниження АТ в положенні стоячи на 6/6; 11/4 і 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу і доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях говорилося про випадки запаморочення та відпереднепритомний станах, але без непритомності. Не виявлено значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутамід (250 мг) і варфарину (40 мг), які метаболізуються CYP 2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводило до збільшення часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) потенцировать гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які отримували силденафіл, не виявлено відмінностей профілю побічних ефектів у порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні і центральної дії), блокатори кальцієвих каналів і блокатори α-адреноблокатори. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з АГ виявлено додаткового зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Зниження діастолічного АТ склало 7 мм рт. ст. За величиною це додаткове зниження артеріального тиску було порівнянно з зазначеними при застосуванні тільки силденафілу у здорових добровольців (див. Фармакокінетика).

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів протеази ВІЛ, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP 3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до підвищення AUC і Cmax босентан (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 і 42% відповідно.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта і провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції і визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку лікування еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальну дію, яке проявляється легким і короткочасним зниженням артеріального тиску (див. Фармакодинаміка). До призначення силденафілу лікар повинен ретельно оцінити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів з певними основними захворюваннями, особливо в поєднанні з сексуальною активністю. До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилататорам відносяться такі з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або з рідкісним синдромом багатосистемні атрофії, одним з проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Форсаж потенціює гіпотензивну дію нітратів (див. Протипоказання).

У постмаркетинговий період повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, АГ і гіпотензія, які за часом збігалися із застосуванням препарату Форсаж. У більшості пацієнтів, але не у всіх, відзначали фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій виявлено під час або відразу після статевого акту і тільки кілька - незабаром після застосування препарату Форсаж без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику або обумовлено іншими факторами.

Приапизм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, в тому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляция, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, які сприяють розвитку пріапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна миелома або лейкемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки тривалої ерекції і пріапізму. Якщо ерекція триває більше 4 годин, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. При відсутності негайного лікування пріапізм може привести до пошкодження тканин пеніса і стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами фосфодіестерази-5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека і ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами фосфодіестерази-5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, що містять силденафіл (наприклад Ревацио), або з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалась. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційоване із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів фосфодіестерази-5 (див. Побічні реакції). Про випадки неартеріальной передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, яка є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення і повідомлялося в наглядовому дослідженні асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів фосфодіестерази-5 (див. Побічні реакції). Пацієнтів слід попередити, що в разі раптового порушення зору застосування препарату Форсаж слід припинити і негайно звернутися до лікаря (див. Протипоказання).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Одночасне застосування блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які приймають блокатори α-адреноблокатори, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких пацієнтів зі схильністю. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральноїгіпотензії у пацієнтів, що приймають блокатори α-адреноблокатори, їх стан слід стабілізувати за допомогою блокаторів α-блокаторами до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. Спосіб застосування та дози). Крім того, необхідно проінформувати пацієнтів, як діяти в разі появи симптомів ортостатичноїгіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини показали, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає інформації щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів з порушеннями згортання крові або гострою виразкою. Таким чином, застосування силденафілу у пацієнтів цієї групи можливо тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику.

Препарат містить лактозу, тому Форсаж не слід застосовувати у чоловіків з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Після прийому 100 мг здоровими добровольцями не виявлено впливу на морфологію чи рухливість сперматозоїдів (див. Фармакодинаміка).

Втрата слуху. Лікарю слід порадити пацієнтові припинити застосування інгібіторів фосфодіестерази-5, включаючи препарат Форсаж, і негайно звернутися за медичною допомогою у випадках раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах і запамороченням, повідомлялося з асоціацією в часі із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5, включаючи препарат Форсаж. Визначити, що ці явища безпосередньо пов'язані із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5 або з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Форсаж надає системне судинорозширювальну дію і може надалі знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарського Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій одночасне застосування амлодипіну (5 або 10 мг) і препарату Форсаж (100 мг) перорально відзначали середнє додаткового зниження артеріального тиску на 8 мм рт. ст. і діастолічного - на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Форсаж не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу відзначали запаморочення і порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом Форсажа, перш ніж керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Препарат не призначений для застосування у жінок.

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження.

Дорослі. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 год до сексуальних дій. З огляду на ефективність і переносимість, дозу можна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому - 1 раз на добу. Дія Форсажу може проявлятися через більший термін при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.

Пацієнти похилого віку. Потреба у регулюванні дози у пацієнтів похилого віку (≥65 років) відсутній.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендована доза є такою ж, як зазначено в розділі «Дорослі». Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Залежно від ефективності і переносимості препарату при необхідності дозу можна підвищити поступово до 50 і 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю (наприклад цироз) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності і переносимості препарату при необхідності дозу можна підвищити поступово до 50 і 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP 3A4 (див. Особливості застосування), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно з силденафілом не рекомендується, см. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

З метою мінімізації можливого розвитку постуральноїгіпотензії у пацієнтів, що приймають блокатори α-адреноблокатори, їх стан слід стабілізувати за допомогою блокаторів α-блокаторами до початку застосування Форсажу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. Особливості застосування та Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Препарат не показаний для застосування у осіб у віці до 18 років.

В ході клінічних досліджень за участю добровольців при застосуванні разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібні до тих, які спостерігалися при застосуванні силденафілу в більш низьких дозах, але відзначалися частіше і були більш важкими. Застосування силденафілу в дозі 200 мг призводило до підвищення ефективності, але викликало збільшення числа випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органу зору). У разі передозування при необхідності звертаються до звичайних підтримує заходам. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми крові і відсутності елімінації силденафілу з сечею.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія і помутніння зору.

Всі клінічно значущі побічні реакції, які спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведені нижче відповідно до класифікації «Система - орган - клас» і частоти: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥ 1/100 - <1/10), нечасто (≥ 1000 - <1/100) і рідко (≥ 1/10 000 - <1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося в рамках досвіду застосування після виходу на ринок, визначена як невідомо. В рамках кожної частотної групи побічні реакції наведені в порядку зменшення їх серйозності.

Інфекційні та інвазивні захворювання: нечасто - риніт.

З боку імунної системи: нечасто - гіперчутливість.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення; нечасто - сонливість, гіпестезія; рідко - інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми *, рецидиви судом *, синкопе.

З боку органу зору: часто - порушення сприйняття кольору **, розладу зору, помутніння зору; нечасто - порушення сльозовиділення ***, біль в очах, світлобоязнь, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт; рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва *, оклюзія судин сітківки *, ретинальном крововилив, артеріосклеротіческая ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склоподібного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кіл навколо джерела світла (гало) в поле зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто - запаморочення, дзвін у вухах; рідко - глухота.

З боку серця: нечасто - тахікардія, посилене серцебиття; рідко - раптова серцева смерть *, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія *, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин: часто - припливи крові до обличчя, приливи жару; нечасто - гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: часто - закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа; рідко - відчуття стиснення в горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість в носі.

З боку травної системи: часто - нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювота, біль у верхній частині живота, сухість у роті; рідко - гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто - висип; рідко - синдром Стівенса - Джонсона *, токсичний епідермальний некроліз *.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто - біль у м'язах, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: нечасто - гематурія.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: рідко - кровотеча з статевого члена, пріапізм *, гематоспермія, тривала ерекція.

Загальні порушення і реакції в місці введення: нечасто - біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару; рідко - подразнення.

Обстеження: нечасто - тахікардія.

* Повідомлялося лише при дослідженні після виходу силденафілу на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, ерітропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість слизової оболонки очей, порушення сльозовиділення і підвищене сльозовиділення.

Наведені нижче явища відзначали у <2% пацієнтів в ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначена. Повідомлення включали явища, що мали ймовірну зв'язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими і повідомлення - дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні: набряк обличчя, фотосенсибілізація, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль в животі, раптове ушкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, AV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальні кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Порушення метаболізму і харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку опорно-рухового апарату: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносіновіт, біль в кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезії, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: БА, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, підвищене потовиділення, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит. Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив в око, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу силденафілу на ринок. Після виходу препарату на ринок ідентифіковані нижченаведені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно і повідомлення надходять від популяції невідомого розміру, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту і встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були відзначені як через їх серйозності, частоти повідомлень, відсутність чіткої альтернативної зв'язку, так і через комбінації цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинних, цереброваскулярних і судинних явищах, включаючи цереброваскулярні кровотеча, субарахноїдальний та внутрішньоцеребральному кровотеча і легенева кровотеча, які були пов'язані в часі з застосуванням препарату Форсаж. У більшості пацієнтів, але не у всіх, відзначали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато хто з цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності, кілька явищ виникли відразу при застосуванні препарату Форсаж без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування препарату Форсаж і сексуальної активності. Неможливо встановити, чи мають ці явища прямий зв'язок із застосуванням препарату, сексуальною активністю, наявними факторами ризику або з комбінацією цих факторів, або з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазоокклюзівний криз. У невеликому завчасно загальмованому дослідженні застосування силденафілу для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинної по відношенню до серповидно-клітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзівних кризів, які потребують госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які приймають препарат Форсаж з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомою.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язаних у часі із застосуванням препарату Форсаж. У деяких випадках повідомлялося про наявність клінічних станів і інших чинників, які могли зіграти роль в розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація про подальше медичне спостереження відсутній. Визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням препарату Форсаж, наявними факторами ризику втрати слуху, комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір. Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування скловидного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальной передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, яка є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов'язані в часі із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5, включаючи препарат Форсаж. У багатьох пацієнтів, але не у всіх, відзначали в анамнезі анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальной передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, включаючи (але не обов'язково обмежуючись) наступні: низьке співвідношення діаметра екскавації і диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік старше 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія і куріння. Неможливо визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази-5 або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, або з комбінацією цих всіх факторів, або з іншими факторами.

Звіт про підозрюваних побічні реакції. Звіт про підозрюваних побічних реакціях після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-яких підозрюваних побічних реакціях відповідно до вимог законодавства.

2 роки.

Препарат не вимагає спеціальних температурних умов зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 2 таблетки у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Дженефарм С.А., Греція