- Основне
- Наявність в аптеках
- Інструкція
- Написати відгук
Дроперидол розчин для ін’єкцій по 2,5 мг/мл в ампулах по 1 мл, 10 шт.
Очікується
Viber
TelegramАлергікам | |
Водіям | |
Вагітним | |
Годуючим матерям | |
Дітям | |
Рецептурний відпуск | |
Властивості препарату Дроперидол розчин для ін’єкцій по 2,5 мг/мл в ампулах по 1 мл, 10 шт.
Основні
| Діюча речовина | |
| Торгівельна назва | Дроперидол |
| GTIN | 3700567704720 |
| Країна виробник | Франція |
| Імпортний | Так |
| Кількість в упаковці | 10 |
| Код Моріон | 918235 |
| Термін придатності | 3 роки |
| Упаковка | По 1 мл у скляній ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в картонній коробці |
| Рецептурний відпуск | за рецептом |
| Форма випуску | Розчин |
| Об'єм | 1 мл |
| Первинна упаковка | Ампула |
| Дозування | 2,5 мг/мл |
| Спосіб введення | внутрішньовенно |
| Виробник |
Кому можна
| Алергікам | з обережністю |
| Водіям | заборонено |
| Вагітним | заборонено |
| Годуючим матерям | з обережністю |
| Дітям | з 2 років |
Перед публікацією Ваш відгук може бути відредагований для виправлення граматики, орфографії або видалення неприйнятних слів і контенту. Відгуки, які, як нам здається, створені зацікавленими сторонами, не будуть опубліковані. Намагайтеся розповідати про власний досвід, уникаючи узагальнень.
Дроперидол розчин для ін’єкцій по 2,5 мг/мл в ампулах по 1 мл, 10 шт. - Інструкція для застосування
Склад
1 ампула (1 мл) розчину для ін’єкцій містить дроперидолу 2,5 мг;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота винна, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий від безбарвного до жовтуватого кольору розчин.
Фармакотерапевтична група
Фармакодинаміка
Дроперидол є нейролептиком, що належить до групи похідних бутирофенону. Він блокує дофамінові рецептори та має слабку α1-адренолітичну дію. Дроперидол не проявляє антихолінергічну та антигістамінну активність.
Дроперидол забезпечує потужний протиблювотний ефект, що особливо важливо у профілактиці та лікуванні нудоти і блювання, зокрема спричинених опіоїдними анальгетиками. Ці властивості обумовлені інгібувальною дією дроперидолу на дофамінергічні рецептори хемочутливої тригерної зони блювотного центру area postrema.
У дозі 0,15 мг/кг дроперидол знижує артеріальний тиск, зменшуючи серцевий викид та переднавантаження серця. Ці зміни проявляються незалежно від скорочувальної здатності міокарда або судинного опору. Дроперидол не впливає на скорочувальну здатність міокарда або частоту серцевих скорочень (немає негативного інотропного ефекту). Його слабка α1-адренолітична активність може викликати помірне пониження артеріального тиску, зменшити опір периферичних судин та знизити легеневий артеріальний тиск (особливо якщо він аномально високий). Дроперидол також зменшує частоту виникнення аритмії, спричиненої адреналіном, але він не запобігає виникненню аритмій іншої етіології.
Клінічна ефективність і безпека
Післяопераційна нудота й блювання (ПОНБ). За результатами 222 клінічних досліджень профілактики ПОНБ, дроперидол знижує ризик виникнення ПОНБ у пацієнтів порівняно з плацебо: ВР (відносний ризик) виникнення нудоти — 0,65 (95 % ДІ [довірчий інтервал]: 0,60–0,71), блювання — 0,65 (95 % ДІ: 0,61–0,70) та нудоти і блювання — 0,62 (95 % ДІ: 0,58–0,67).
Комбінований аналіз даних 2061 пацієнта з високим ризиком ПОНБ продемонстрував кращу ефективність у профілактиці нудоти 1,25 мг дроперидолу порівняно з 4 мг ондансетрону або 0,625 мг дроперидолу (р < 0,05; відсутність нудоти: 43 %, 29 %, 29 % відповідно), у запобіганні блювоти (повна відповідь [0–24 год]: 56 %, 53 %, 48 %) та у зниженні потреби в препаратах для реанімаційних заходів (26 %, 34 %, 32 %).
Монотерапія. Метааналіз результатів 74 клінічних випробувань за участю 5351 пацієнта, що отримували дроперидол за 24 різними схемами, та 3372 пацієнтів, що отримували плацебо або не отримували лікування, підсумував частоту ранніх (0–6 год) і пізніх (0–24 год) випадків ПОНБ у дорослих та дітей (див. таблицю нижче).
Ранні та віддалені результати запобігання ПОНБ після введення дроперидолу порівняно з плацебо або відсутністю лікування
|
Параметри, що оцінювалися |
Дроперидол (середнє значення, %) |
Плацебо або відсутність лікування (середнє значення, %) |
|
|
Ранні результати лікування (0–6 год) після введення препарату |
Нудота |
16 (3–41) |
33 (15–80) |
|
Блювання |
14 (0–56) |
29 (6–86) |
|
|
Віддалені результати лікування (0–24 год) після введення препарату |
Нудота |
45 (1–86) |
58 (11–96) |
|
Блювання |
28 (4–83) |
46 (12–97) |
|
Дроперидол був більш ефективним, ніж плацебо або відсутність лікування, для профілактики ПОНБ у дорослих і дітей.
Комбінована терапія. У рандомізованому дослідженні оцінювали ефективність монотерапії і комбінованої протиблювотної терапії у 4123 пацієнтів з високим ризиком ПОНБ. Результати застосування 1,25 мг дроперидолу, 4 мг ондансетрону та 4 мг дексаметазону порівнювали з відсутністю лікування. Комбінація протиблювотних препаратів знижувала відносний ризик ПОНБ приблизно на 26 %. Усі протестовані препарати були однаково ефективні.
Аналгезія, контрольована пацієнтом (АКП). Було вивчено результати 14 досліджень за участю 1117 пацієнтів. У 6 дослідженнях застосовували дроперидол 0,017–0,33 мг болюсно разом із морфіном 0,017–0,17 мг/мг. Частота виникнення блювоти у пацієнтів, які отримували плацебо, становила 66 % порівняно з 30 % у пацієнтів, які отримували дроперидол.
Інтервал QTc. У плацебоконтрольованому дослідженні лікування дроперидолом виявлено подовження інтервалу QT через 3–6 хвилин після введення 0,625 і 1,25 мг дроперидолу (відповідно 15 ± 40 і 22 ± 41 мс), але ці зміни істотно не відрізнялися від тих, що спостерігалися в групі плацебо (12 ± 35 мс). Не було статистично значущої різниці між групою, яка отримувала дроперидол, і групою, яка отримувала плацебо, у кількості випадків подовження інтервалу QTc більше ніж на 10 % проти початкових значень.
У другому дослідженні з внутрішньовенним введенням 0,75 мг дроперидолу і 4 мг ондансетрону було виявлено значне подовження інтервалу QTc (17 ± 9 мс у групі дроперидолу, 20 ± 13 мс у групі ондансетрону), що після 90-ї хвилини значно скорочувався.
Дослідження комбінації ондансетрону (4 мг) і дроперидолу (1 мг) показало, що кожен з препаратів окремо збільшував інтервал QTc (17 ± 10 мс — ондансетрон, 25 ± 8 мс — дроперидол), але цей ефект не додавався, коли препарати вводили разом (28 ± 10 мс).
Фармакокінетика
Розподіл. Після внутрішньовенного введення концентрація в плазмі крові швидко знижується протягом перших 15 хвилин. Рівень зв’язування з білками плазми становить 85–90 %. Об’єм розподілу становить приблизно 1,5 л/кг.
Біотрансформація. Дроперидол інтенсивно метаболізується в печінці. Він піддається окисленню, деалкілюванню, деметилюванню та гідроксилюванню ізоферментами 1A2 і 3A4 цитохрому P450 і меншою мірою — ізоферментом 2C19. Метаболіти позбавлені нейролептичної активності.
Елімінація. Виведення відбувається переважно шляхом метаболізму, 75 % дози виводиться нирками; лише 1 % дози виводиться в незміненому вигляді з сечею і 11 % — із калом. Плазмовий кліренс становить 0,8 (0,4–1,8) л/хв, а період напіввиведення (t1/2β) становить 134 ± 13 хв.
Міжлікарська взаємодія. Дослідження, що поєднувало використання ондансетрону (4 мг) і дроперидолу (1 мг), показало, що при сумісному введенні фармакокінетична взаємодія між цими двома препаратами відсутня.
Пацієнти дитячого віку. У дослідженні за участю 12 дітей (віком від 3,5 до 12 років) об’єм розподілу та кліренс були нижчими, ніж у дорослих (0,58 ± 0,29 л/кг та 4,66 ± 2,28 мл/кг⁎хв відповідно). Період напіввиведення (101,5 ± 26,4 хв) був подібним до того, що спостерігався у дорослих.
Доклінічні дослідження з безпеки лікарського засобу
Доклінічні дані традиційних досліджень токсичності повторних доз препарату, його генотоксичного або канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності не свідчать про особливу небезпеку дроперидолу для людини.
Електрофізіологічні дослідження in vitro та in vivo свідчать про загальний ризик подовження інтервалу QT у людей.
У людей концентрації вільного дроперидолу в плазмі крові є в діапазоні приблизно від ˃4 разів до <25 разів, порівняно із концентрацією дроперидолу, яка використовувалася для дослідження оцінки впливу цього препарату на реполяризацію серця в різних тестових системах in vitro та in vivo.
Показання
- для профілактики післяопераційної нудоти та блювання (ПОНБ) у пацієнтів із помірним або високим ризиком розвитку ПОНБ, тобто з принаймні двома факторами ризику за спрощеною шкалою Апфеля;
- для лікування післяопераційної нудоти та блювання;
- для профілактики нудоти та блювання, спричинених похідними морфіну, під час післяопераційної контрольованої пацієнтом аналгезії.
- для профілактики післяопераційної нудоти та блювання у пацієнтів віком від 2 до 18 років із помірним або високим ризиком ПОНБ — як лікування другої лінії та в контексті багатостороннього підходу до лікування;
- для лікування післяопераційної нудоти та блювання.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
- Підвищена чутливість до бутирофенонів.
- Відоме або підозрюване подовження інтервалу QT (QTc > 450 мс у жінок та > 440 мс у чоловіків). Зокрема, вроджений синдром подовженого інтервалу QT, наявність у сімейному анамнезі вродженого подовження інтервалу QT, одночасний прийом лікарських засобів, що можуть спричиняти тахікардію типу torsades de pointes через подовження інтервалу QT: антиаритмічні засоби класу Ia та III (аміодарон, амісульприд, дизопірамід, дронедарон, гідрохінідин, хінідин, соталол), циталопрам, есциталопрам, кокаїн, домперидон, еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно, гідроксизин, мекітазин, моксифлоксацин, піпераквін, спіраміцин, тореміфен, вінкамін, вандетаніб.
- Гіпокаліємія або гіпомагніємія.
- Брадикардія (ЧСС [частота серцевих скорочень] <55 ударів на хвилину).
- Супутнє лікування, що викликає брадикардію.
- Феохромоцитома.
- Коматозні стани.
- Хвороба Паркінсона.
- Важка депресія.
- Комбінація з дофамінергічними засобами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, пірибедил, праміпексол, хінаголід, разагілін, ропінірол, ротиготин, селегілін, толкапон).
- Застосування з леводопою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Лікарські засоби, які спричиняють torsades de pointes через подовження інтервалу QT, не слід застосовувати одночасно з дроперидолом. Зокрема такі:
- антиаритмічні засоби класу IA, наприклад хінідин, дизопірамід, прокаїнамід;
- антиаритмічні засоби класу III, наприклад аміодарон, соталол;
- макролідні антибіотики, наприклад еритроміцин, кларитроміцин;
- антибіотики групи фторхінолонів, наприклад спарфлоксацин;
- антигістамінні препарати, наприклад астемізол, терфенадин;
- певні антипсихотичні препарати, наприклад хлорпромазин, галоперидол, пімозид, тіоридазин;
- протималярійні засоби, наприклад хінін, хлорохін, галофантрин;
- цизаприд, домперидон, метадон, пентамідин.
Одночасне застосування лікарських засобів, що викликають екстрапірамідні симптоми, наприклад метоклопраміду та інших нейролептиків, може збільшити частоту цих симптомів, тому його слід уникати.
Не варто вживати алкогольні напої і лікарські засоби, що містять спирт.
Комбінації, що потребують запобіжних заходів
Слід бути обережними у разі застосуванні дроперидолу з будь-яким іншим лікарським засобом, що подовжує інтервал QT.
Щоб зменшити ризик подовження інтервалу QT, треба проявляти обережність пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що можуть викликати електролітний дисбаланс (гіпокаліємія та/або гіпомагніємія), наприклад калійзберігальні діуретики, проносні та глюкокортикоїди.
Дроперидол може потенціювати дію седативних засобів (барбітуратів, бензодіазепінів, похідних морфіну). Він також може посилити дію антигіпертензивних засобів і призвести до ортостатичної гіпотензії.
Як і всі інші седативні засоби, дроперидол може посилити пригнічення дихання, спричинене опіоїдами.
Дроперидол блокує рецептори дофаміну, і тому може пригнічувати дію агоністів дофаміну, таких як бромокриптин, лізурид і L-допа.
Речовини, які пригнічують активність ізоферментів (CYP) цитохрому Р450 CYP1A2 та/або CYP3A4, можуть уповільнити швидкість метаболізму дроперидолу і подовжити його фармакологічну дію. Тому слід обережно застосовувати дроперидол у комбінації з потужними інгібіторами CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин, тиклопідин), інгібіторами CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, еритроміцин, флуконазол, індинавір, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, верапаміл) або інгібіторами одночасно CYP1A2 і CYP3A4 (наприклад, циметидин, мібефрадил).
Особливості застосування
Одночасне застосування метоклопраміду та інших нейролептиків може призвести до посилення екстрапірамідних симптомів, тому його слід уникати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією (також з епілепсією в анамнезі) або станами, що можуть спричинити епілепсію або судоми.
Серцево-судинна система. Після застосування дроперидолу спостерігалися легка або помірна артеріальна гіпотензія та окремі випадки (рефлекторної) тахікардії. Ці реакції зазвичай зникають спонтанно. Однак якщо артеріальна гіпотензія зберігається, слід розглянути можливість гіповолемії та призначити заміну рідини.
Якщо у пацієнта наявні або підозрюється наявність нижченаведених факторів ризику серцевої аритмії, потрібно ретельно зважити призначення дроперидолу:
- серйозні захворювання серця в анамнезі, такі як серйозна шлуночкова аритмія, атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, дисфункція синусового вузла, застійна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця та гіпертрофія лівого шлуночка;
- раптова смерть у сімейному анамнезі;
- ниркова недостатність (особливо якщо пацієнт на хронічному діалізі);
- хронічне обструктивне захворювання легень і дихальна недостатність;
- схильність до електролітних розладів у пацієнтів, які приймають проносні засоби, глюкокортикостероїди або некалійзберігаючі діуретики, у поєднанні з екстреним введенням інсуліну чи у пацієнтів із тривалим блюванням та/або діареєю.
Потрібно проводити безперервну пульсоксиметрію під час введення та протягом 30 хвилин після одноразової внутрішньовенної ін’єкції у пацієнтів із ризиком шлуночкової аритмії.
Щоб запобігти подовженню інтервалу QT, слід проявляти обережність, якщо пацієнт приймає лікарські засоби, які можуть спричинити порушення електролітного балансу (гіпокаліємія та/або гіпомагніємія), наприклад некалійзберігальні діуретики, проносні та глюкокортикостероїди.
Не рекомендується приймати з дроперидолом такі лікарські засоби, які можуть спричинити порушення серцевого ритму, зокрема torsades de pointes (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»): триоксид миш’яку, протипаразитарні засоби, які можуть спричинити torsades de pointes (хлорохін, галофантрин, люмефантрин, пентамідин), нейролептики, які можуть спричинити torsades de pointes (хлорпромазин, ціамемазин, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол), деламанід, кризотиніб, гідроксихлорохін, метадон, сульфаметоксазол із триметопримом.
Інші застереження. Застосування дроперидолу з оксибатом натрієм не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Речовини, що інгібують активність ізоферментів цитохрому Р450 (CYP) CYP1A2 або CYP3A4, можуть знижувати швидкість метаболізму дроперидолу та подовжувати його фармакологічну дію. Тому слід бути обережними, якщо дроперидол застосовувати одночасно з сильними інгібіторами CYP 1A2 та CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Не рекомендується вживати алкогольні напої або ліки, що містять спирт (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Перед застосуванням дроперидолу слід провести поглиблене обстеження пацієнтів, якщо вони раніше зловживали алкоголем чи є підозра на зловживання тепер, або пацієнтів, які нещодавно вживали алкоголь у великих кількостях, через підвищення ризику аритмії.
У разі незрозумілої гіпертермії лікування слід припинити, оскільки ця ознака може свідчити про злоякісний нейролептичний синдром.
Повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ) при застосуванні антипсихотичних препаратів. Оскільки пацієнти, які отримують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, усі можливі фактори ризику ВТЕ слід визначити до та під час лікування дроперидолом і вжити профілактичних заходів.
Для пацієнтів літнього віку (від 65 років) і пацієнтів із порушенням функції нирок та/або печінки дозу слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Пацієнти не повинні керувати транспортними засобами або працювати з механізмами протягом 24 годин після введення дроперидолу.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Повідомлялося про транзиторні неврологічні розлади екстрапірамідної природи у новонароджених, матері яких тривалий час отримували високі дози нейролептиків.
Не рекомендовано застосовувати дроперидол під час вагітності. Якщо призначення дроперидолу вкрай потрібне на пізніх термінах вагітності, слід контролювати неврологічні функції новонародженого.
Грудне вигодовування. Нейролептики бутирофенонового типу виділяються з грудним молоком, тому лікування дроперидолом слід обмежити одноразовим прийомом. Повторне введення не рекомендується.
Фертильність. Дослідження, проведені на самцях і самках щурів, не виявили жодного впливу дроперидолу на фертильність. Вплив дроперидолу на фертильність людини не встановлено.
Спосіб застосування та дози
Лікарський засіб застосовувати тільки в умовах стаціонару. Призначати цей лікарський засіб повинні кваліфіковані медичні працівники.
Дозування слід коригувати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням віку, маси тіла, використання інших лікарських засобів, типу анестезії та хірургічної процедури.
Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання (ПОНБ)
Дорослі: від 0,625 мг до 1,25 мг (від 0,25 до 0,5 мл).
Пацієнти літнього віку (від 65 років): 0,625 мг (0,25 мл).
Пацієнти з порушенням функції нирок/печінки: 0,625 мг (0,25 мл).
Діти:
Діти (віком від 2 до 18 років): від 10 до 50 мкг/кг (максимальна доза — 1,25 мг).
Діти (віком до 2 років): не рекомендовано.
Дроперидол, завдяки своїм протиблювотним властивостям, показаний для профілактики пацієнтам з помірним та високим ризиком розвитку ПОНБ. Ризик слід оцінювати за допомогою стандартних валідованих шкал або балів, таких як спрощена шкала Апфеля.
Рекомендується вводити дроперидол за 30 хвилин до передбачуваного закінчення операції. Якщо потрібно, введення можна повторювати кожні 6 годин.
У дорослих ефект профілактики раннього блювання та пізньої нудоти покращується при застосуванні доз від 0,75 мг до максимальної 1,25 мг.
У дорослих та дітей вищі дози підвищують ризик седативного ефекту та сонливості.
Профілактика нудоти та блювання, спричинених морфіном та його похідними, які вводять під час післяопераційної контрольованої пацієнтом аналгезії
Дорослі: від 15 до 50 мікрограмів на міліграм морфіну — не перевищувати максимальну добову дозу дроперидолу 5 мг.
Пацієнти літнього віку (від 65 років) та пацієнти з порушеннями функції нирок і печінки: даних немає.
Діти:
Дітям (віком від 2 до 18 років) дроперидол не показаний при післяопераційній контрольованій пацієнтом аналгезії.
У пацієнтів із ризиком виникнення шлуночкової аритмії слід проводити пульсоксиметрію під час введення та протягом 30 хвилин після одноразової внутрішньовенної ін’єкції.
Спосіб застосування
Вводити внутрішньовенно.
Лікарський засіб тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати.
Перед введенням візуально оглянути розчин. Використовувати лише прозорі та безбарвні розчини без видимих часток.
Для застосування при післяопераційній контрольованій пацієнтом аналгезії: набрати дроперидол і морфін у шприц і довести до потрібного об’єму 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій.
Після відкриття розведення лікарський засіб слід використати негайно.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до чинних вимог.
Див. також розділи «Протипоказання» та «Фармакодинаміка».
Діти
Передозування
У разі застосування вищих доз або у чутливих пацієнтів можуть виникати екстрапірамідні розлади (слиновиділення, аномальні рухи, іноді ригідність м’язів). При токсичних дозах можуть виникати судоми.
Повідомлялося про рідкісні випадки подовження інтервалу QT, шлуночкових аритмій та раптової смерті.
Лікування. Специфічного антидоту немає. Однак при появі екстрапірамідних ефектів слід призначити антихолінергічний засіб. У разі передозування дроперидолу потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, щоб виявити будь-які ознаки подовження інтервалу QT. Слід враховувати фактори, що сприяють розвитку torsades de pointes, такі як електролітні порушення (зокрема гіпокаліємія або гіпомагніємія) та брадикардія.
Виражену артеріальну гіпотензію потрібно лікувати заміщенням рідини та вжиттям інших відповідних заходів.
Слід підтримувати прохідність дихальних шляхів та адекватну оксигенацію; може бути показано введення орофарингеального повітропроводу або ендотрахеальної трубки. Якщо потрібно — спостерігати за пацієнтом протягом мінімум 24 годин, а також контролювати температуру тіла та споживання рідини.
Побічні реакції
Найчастішими небажаними явищами під час клінічного застосування дроперидолу були сонливість і седація. Рідше виникали артеріальна гіпотензія, серцеві аритмії, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) і симптоми, пов’язані із ЗНС, а також аномальні рухи, такі як дискінезія, тривога або неспокій.
|
Системи органів |
Категорії частоти |
||||
|
часто (від ≥1/100 до <1/10) |
нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100) |
рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000) |
дуже рідко (<1/10 000) |
частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними) |
|
|
Кров та лімфатична система |
Дискразія |
||||
|
Імунна система |
Анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, гіперчутливість |
||||
|
Обмін речовин і харчування |
Неадекватна секреція антидіуретичного гормону |
||||
|
Психіка |
Тривога, неспокій/ акатизія |
Сплутаність свідомості, ажитація |
Дисфорія |
Галюцинації |
|
|
Вагітність, післяпологовий та перинатальний періоди |
Неонатальний синдром вагітності |
||||
|
Нервова система |
Сонливість |
Дистонія, окулогірія |
Екстрапірамідні розлади, конвульсії, тремор |
Епілептичні напади, хвороба Паркінсона, психомоторна гіперактивність, кома |
|
|
Серце |
Тахікардія, запаморочення |
Серцеві аритмії, зокрема шлуночкові |
Зупинка серця, torsades de pointes, подовження інтервалу QT на ЕКГ |
||
|
Судини |
Гіпотензія |
Непритомність |
|||
|
Дихальна система, грудна клітка та середостіння |
Бронхоспазм, ларингоспазм |
||||
|
Шкіра та підшкірна клітковина |
Шкірні висипи |
||||
|
Загальний стан та стан місця введення |
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) |
Раптова смерть |
|||
Іноді повідомлялося про певні можливі симптоми ЗНС, включаючи зміни температури тіла, скутість і гарячку. Спостерігали змінений психічний стан із сплутаністю свідомості або збудженням та зміною свідомості. Вегетативна нестабільність може спостерігатися у вигляді тахікардії, коливань артеріального тиску, надмірного потовиділення/слиновиділення та тремору. У крайніх випадках ЗНС може призвести до коми, ниркових та/або гепатобіліарних проблем.
Тривале застосування за психіатричними показаннями було пов’язане з поодинокими випадками аменореї, галактореї, гінекомастії, гіперпролактинемії, олігоменореї та неонатального синдрому залежності.
Повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії, зокрема про випадки легеневої емболії та випадки тромбозу глибоких вен, при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів — частота невідома.
Термін придатності
Після відкриття: лікарський засіб слід використати негайно.
Після розведення у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози, фізико-хімічна стабільність була продемонстрована протягом 48 годин при 25 оС. Однак, з мікробіологічної точки зору, лікарський засіб слід використати негайно.
Умови зберігання
Несумісність
Лікарський засіб несумісний з барбітуратами. Не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування».