Допрокін таблетки по 10 мг, 20 шт.

діюча речовина: domperidonе;

1 таблетка містить домперидону (у формі домперидону малеату) 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; крохмаль прежелатинізований; повідон (K90); натрію лаурилсульфат; целюлоза мікрокристалічна; олія рослинна гідрогенізована; магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.

Стимулятори перистальтики. Код АТХ A03F А03.

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну у тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром у задній ділянці (area postrema). 

Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначались у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при застосуванні внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Ретельне дослідження інтервалу QT було проведено у здорових людей. Це дослідження було подвійним, плацебо контрольованим, і його проводили з використанням рекомендованих і над терапевтичних доз (10 і 20 мг 4 рази на добу). При одночасному прийомі 20 мг домперидону 4 рази на добу, відзначалося подовження інтервалу QT і зміни варіювалися від 3,4 до 5,9 мс протягом усього періоду спостереження, та цей показник не перевищував 10 мс. Продовження QT, спостережуване в цьому дослідженні, коли доперидон вводився відповідно до рекомендованого дозування, не є клінічно значимим.

Ця відсутність клінічного значення підтверджується фармакокінетичними параметрами та даними щодо інтервалу QTc, отриманими у ході двох більш давніх досліджень, які включали 5-денне лікування 20 мг і 40 мг домперидону 4 рази на добу. ЕКГ записували перед дослідженням, на 5-й день через 1 годину (приблизно у tmax) після ранкової дози та через 3 дні. В обох дослідженнях не спостерігалося різниці між QTc після активного лікування та застосування плацебо. Таким чином, було зроблено висновок, що прийом домперидону у дозі 80 і 160 мг на добу не мав клінічно значущого впливу на QTc у здорових добровольців.

Абсорбція.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 60 хвилин. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (приблизно 15 %) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечнику та в печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується при прийомі його після їди, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15–30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі домперидону після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється. 

Розподіл.

При пероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін; Сmax через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу була майже такою, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91–93 % зв’язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогою домперидону, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію в мозку. У тварин невеликі кількості домперидону проникають крізь плаценту. 

Метаболізм.

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому P450, залученою до N-деалкілування домперидону, а CYP3A4, CYP1A2 та CYP2E1 беруть участь у ароматичному гідроксилюванні домперидону.

Виведення.

Виведення домперидону із сечею та калом становить відповідно 31 % та 66 % від пероральної дози. Виділення в незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10 % з калом та приблизно 1 % із сечею). Період напіввиведення (t1/2) з плазми крові після прийому разової дози домперидону становить 7–9 годин у здорових добровольців, але подовжений у хворих із тяжкою нирковою недостатністю. 

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня (7‒9 балів за шкалою П’ю, клас В за класифікацією Чайлда‒П’ю) площа під кінетичною кривою «концентрація – час» (AUC) і Cmax домперидону були у 2,9 і 1,5 раза вищими, відповідно, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25 %, а кінцевий t1/2 подовжувався з 15 до 23 годин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, з огляду на Cmax і AUC без змін у зв’язуванні з білками або кінцевому t1/2. Застосування домперидону пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (креатинін плазми крові ˃6 мг/100 мл, тобто ˃0,6 ммоль/л) t1/2 домперидону подовжується з 7,4 до 20,8 години, але його плазмові концентрації нижчі, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дуже невелика кількість домперидону (приблизно 1 %) виводиться нирками у незміненому вигляді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Полегшення симптомів нудоти та блювання.

Препарат протипоказаний:

• Встановлена підвищена чутливість до домперидону або до допоміжних речовин лікарського засобу; 
• пролактин-секреторна пухлина гіпофіза (пролактинома); 
• тяжкі або помірні порушення функції печінки та/або нирок (див. розділ «Особливості застосування», «Фармакокінетичні властивості»); 
• відоме подовження інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, значні порушення балансу електролітів або фонові хвороби серця, такі як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»); 
• печінкова недостатність; 
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації; 
• одночасне застосування з кетоконазолом, еритроміцином або іншими сильнодіючими інгібіторами CYP3A4; 
• одночасне застосування з засобами, які подовжують інтервал QT, такими як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 

• антиаритмічні засоби класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин); 
• антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол); 
• деякі нейролептичні засоби (наприклад, галоперидол, пімозид, сертиндол); 
• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам); 
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин); 
• деякі протигрибкові засоби (наприклад, пентамідин); 
• декі протималярійні засоби (наприклад, галофантрин, люмефантрин); 
• деякі шлунково-кишкові засоби (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд); 
• деякі антигістамінні засоби (наприклад, мекітазин, мізоластин); 
• деякі засоби, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад тореміфен, вандетаніб, вінкамін); 
• деякі інші засоби (наприклад, бепридил, метадон, дифеманіл). 

• азольні протигрибкові засоби, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*; 
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*; 
• інгібітори протеази*; 
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір,
• ритонавір і саквінавір; 
• антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл; 
• аміодарон*; 
• амрепітант; 
• нефазодон; 
• телітроміцин*. 

• нейролептиками, дію яких він посилює; 
• дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей. 

• Деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті. 
• Ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні доз більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед застосуванням лікарського засобу слід проконсультуватися з лікарем. 
• Лікарський засіб слід застосоувати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі. 

Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення і сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами, доки вони не встановлять, як лікарський засіб впливає на них.

Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітним жінкам обмежені. Тому лікарський засіб у період вагітності слід застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1 % від дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи він шкодить немовляті, тому матерям, які застосовують лікарський засіб, слід утриматися від годування груддю. Слід проявляти обережність у разі наявності чинників ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції в результаті проникнення домперидону у грудне молоко не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних ефектів.

Дорослі і діти віком від 12 років або масою тіла не менше 35 кг.

Лікарський засіб слід застосовувати по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу. 

Максимальна добова доза – 3 таблетки (30 мг на добу).

Рекомендується приймати лікарський засіб перед вживанням їжі. Всмоктування домперидону дещо затримується, якщо його приймати після вживання їжі. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиждень.

Пацієнтам віком від 60 років.

Пацієнтам віком від 60 років перед застосуванням лікарському засобу слід проконсультуватися з лікарем.

Пацієнти із порушеннями функції нирок.

Оскільки період t1/2 домперидону при порушеннях функції нирок тяжкого ступеня (креатинін плазми крові ˃6 мг/100 мл, тобто ˃0,6 ммоль/л) подовжений, частоту застосування лікарського засобу слід зменшити до 1 або 2 разів на добу, залежно від ступеня тяжкості порушення; може також виникнути необхідність у зниженні дози. Пацієнтів із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. розділ «Фармакологічні властивості).

Пацієнти із порушеннями функції печінки.

Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього (7‒9 балів за шкалою Чайлда‒П’ю) або тяжкого (˃9 балів за шкалою Чайлда‒П’ю) ступеня (див. розділ «Протипоказання»). Корекція дози пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого ступеня (5‒6 балів за шкалою Чайлда‒П’ю) не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Лікарський засіб слід застосовувати для лікування дітей віком від 12 років і масою тіла не менше 35 кг.

Лікарський засіб слід застосовувати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Симптоми: ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції. 

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але у випадку значного передозування рекомендоване промивання шлунка протягом 1 години після його прийому та застосування активованого вугілля, а також пильне спостереження за пацієнтом та підтримуюча терапія. Антихолінергічні засоби, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Оцінка частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включно з ізольованими даними; частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

За умови дотримання рекомендацій з дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: рідко – підвищення рівня пролактину.

З боку психіки: дуже рідко – нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: дуже рідко – безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія, екстрапірамідальні розлади. 

З боку органів зору: частота невідома – окулогірні кризи.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома), серйозні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії типу torsade de pointes, раптова серцева смерть.

З боку травного тракту: рідко – гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко – сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – свербіж, висипання; частота невідома – кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: рідко – астенія.

Інше: кон’юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: дуже рідко – підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину, нечасто – відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; рідко – підвищення рівня пролактину у плазмі крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперидон може спричинити  підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування відмінностей у профілі безпеки застосування домперидону у дорослих та дітей відзначено не було, за винятком екстрапірамідальних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних із центральною нервовою системою, що спостерігалися переважно у дітей.  

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, надзвичайно важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній коробці.

Без рецепта.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./ WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.