Очікується
Алергікам | |
Діабетикам | |
Водіям | |
Вагітним | |
Годуючим матерям | |
Дітям | |
Температура зберігання | |
Рецептурний відпуск |
Діюча речовина | |
Торгівельна назва | |
Категорія | |
GTIN | 3838989710460 |
Країна виробник | Словенія |
Імпортний | Так |
Дозування | 50 мг/2 мл |
Температура зберігання | від 5 °С до 25 °С |
Термін придатності | 2 роки |
Код Моріон | 501774 |
Код АТС/ATX | |
Рецептурний відпуск | за рецептом |
Кількість в упаковці | 5 |
Упаковка | По 2 мл у ампулі, по 5 ампул у блістері, 1 блістер в упаковці |
Первинна упаковка | Ампула |
Міжнародне найменування | Dexketoprofen |
Форма випуску | Розчин для ін’єкцій |
Спосіб введення | внутрішньом'язово |
Виробник |
Алергікам | з обережністю |
Діабетикам | з обережністю |
Водіям | з обережністю |
Вагітним | заборонено |
Годуючим матерям | заборонено |
Дітям | заборонено |
Перед публікацією Ваш відгук може бути відредагований для виправлення граматики, орфографії або видалення неприйнятних слів і контенту. Відгуки, які, як нам здається, створені зацікавленими сторонами, не будуть опубліковані. Намагайтеся розповідати про власний досвід, уникаючи узагальнень.
діюча речовина: декскетопрофен;
1 ампула (2 мл розчину) містить 50 мг декскетопрофену (у вигляді декскетопрофену трометамолу);
допоміжні речовини: натрію хлорид, етанол (96 %), натрію гідроксид*, вода для ін’єкцій.
* для встановлення рН розчину в межах 7,0-8,0.
2 мл розчину для ін’єкцій або інфузій містить 3,9 мг натрію.
2 мл розчину для ін’єкцій або інфузій містить 200 мг етанолу (96 %).
Розчин для ін’єкцій або інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, практично без механічних домішок.
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ M01A E17.
Декскетопрофену трометамол – це трометамінова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
Механізм дії нестероїдних протизапальних засобів пов’язаний зі зменшенням синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази.
Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2α, PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани (ТхА2 і ТхВ2). Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату.
Пригнічувальна дія декскетопрофену на ізоензими циклогенези СОХ-1 та СОХ-2 була виявлена у тварин та людей.
Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол має виражену аналгетичну дію.
Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю опорно-рухового (гострий біль у попереку) та ниркових коліках.
Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу, як правило, становить 8 годин.
Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування декскетопрофену трометамолу розчину для ін’єкцій або інфузій дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Під час досліджень післяопераційного болю, коли пацієнтам призначали морфій за допомогою приладу для знеболення, що контролюється пацієнтом, тим пацієнтам, яким призначали декскетопрофену трометамол, було потрібно значно менше морфію (на 35-45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.
Абсорбція
Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10-45 хвилин). При одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг препарату площа під кривою пропорційна до дози.
Розподіл
Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу дорівнює приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1-2,7 години.
Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що Cmax (середнє максимальне значення) та AUC («концентрація – час») після останнього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.
Біотрансформація та виведення
Основний шлях виведення декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та наступним виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-) у людей.
Особи літнього віку
Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у максимальній концентрації та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.
Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.
Препарат Декенор протипоказаний у наступних випадках:
Одночасне застосування нижчезазначених засобів з НПЗЗ
Небажані комбінації
Інші НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 та саліцилати у високих дозах (≥3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємного підсилення дії;
Антикоагулянти: НПЗЗ підсилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину (див. розділ «Особливості застосування»), через високий ступінь зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під пильним наглядом лікаря та контролем відповідних лабораторних показників;
Гепарин: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під пильним наглядом лікаря з контролем відповідних лабораторних показників;
Кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвиту виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»);
Літій (були повідомлення щодо кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові;
Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;
Похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.
Одночасне застосування вимагає обережності
Діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: декскетопрофен понижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких хворих із порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензиіну ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у хворого, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у хворих літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря.
Пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі.
Зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів.
Препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію сульфонілсечовини за рахунок заміщення їх у сполученнях з білками плазми крові.
Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів
Бета-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.
Циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок.
Тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі.
Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, імовірно, зумовлено пригніченням канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену.
Серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон: існує теоретична імовірність зниження ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані показують, що застосування НПЗЗ у день застосування простагландину не впливає негативно на дію міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скорочувальну здатність матки і не знижує клінічну ефективність методу медикаментозного переривання маткової вагітності.
Хінолон: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах у комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом.
Тенофовір: одночасне застосування з НПЗЗ може збільшити концентрації азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові. Слід ретельно перевіряти функції нирок для контролю потенційного сумарного впливу на функції нирок.
Деферасірокс: одночасне застосування з НПЗЗ може збільшити ризик шлунково-кишкової токсичності. Потрібний ретельний клінічний контроль при поєднанні деферасіроксу з цими речовинами.
Пеметрексед: одночасне застосування з НПЗЗ може знизити виведення пеметрекседу, тому слід з обережністю призначати більш високі дози НПЗЗ. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45–79 мл/хв) слід уникати супутнього застосування пеметрекседу з НПЗЗ у високих дозах протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день його застосування та протягом 2 днів після цього.
На тлі застосування декскетопрофену, розчину для ін’єкцій або інфузій, можлива поява таких побічних реакцій: запаморочення, занепокоєння або сонливості. У таких випадках знижується швидкість реакції та здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.
Застосування препарату протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Вагітність
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та утворення гастрошизису. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення втрат ембріонів до та після імплантації та летальності ембріонів/плодів. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів протягом стадії органогенезу, спостерігали збільшення випадків різних аномалій, включаючи серцево-судинну. Проте дослідження на тваринах не показали репродуктивну токсичність декскетопрофену трометамолу.
Призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки при крайній необхідності. Жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу декскетопрофену трометамолу протягом якомога коротшого терміну лікування.
Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють ризики
для плода:
Період годування груддю
Даних про проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Препарат Декенор протипоказаний у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильність
Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату.
Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат Декенор призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не більше 2 діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, коли це можливо.
Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменш ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану (див. розділ «Особливості застосування»).
При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.
Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, а саме: максимальна добова доза – 50 мг при легкому порушенні функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Захворювання печінки. Для хворих із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки препарат протипоказаний (10-15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) (див. розділ «Протипоказання»).
Дисфункція нирок. Для хворих із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60-89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤59 мл/хв) препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосування
Препарат Декенор призначений для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення.
Внутрішньом’язове введення. Вміст 1 ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.
Внутрішньовенна інфузія. Вміст 1 ампули розводити відповідно до методики, описаної в розділі «Особливі заходи безпеки». Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.
Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення). При необхідності вміст 1 ампули (2 мл) препарату Декенор вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.
При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному ін’єкційному застосуванні препарат Декенор слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули (див. розділи «Термін придатності» та «Несумісність»).
При внутрішньовенному інфузійному застосуванні розчин слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла (див. розділи «Особливі заходи безпеки» та «Термін придатності»). Інструкція розведення лікарського засобу перед застосуванням приведена в розділі «Особливі заходи безпеки».
Застосування препарату Декенор дітям не вивчали. Препарат не слід застосовувати дітям через відсутність даних про його ефективність та безпеку.
Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль).
При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану хворого. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.
Часто | Начасто | Рідко | Дуже рідко | |
З боку крові/ лімфатичної системи | Анемія | Нейтропенія, тромбоцитопенія | ||
З боку імунної системи | Набряк гортані | Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок | ||
З боку обміну речовин | Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія | |||
З боку психіки | Безсоння | |||
З боку нервової системи |
Головний біль, запаморочення, сонливість |
Парестезії, непритомність |
||
З боку органів зору | Нечіткість зору | |||
З боку органів слуху та вестибулярні розлади | Шум у вухах | |||
З боку серця | Екстрасистолія, тахікардія | |||
З боку судинної системи | Артеріальна гіпотензія, припливи | Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен | ||
З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння | Брадипное | Бронхоспазм, задишка | ||
З боку травного тракту | Нудота, блювання | Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті |
Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація (див. розділ «Особливості застосування») |
Панкреатит |
З боку печінки | Гепатоцелюлярне ураження | |||
З боку шкіри та підшкірної клітковини | Дерматити, свербіж, висип, підвищене потовиділення | Кропив’янка, акне | Синдром Стівенса ‒ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, реакція фоточутливості | |
З боку опоно-рухового апарату та сполучної тканини | Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині | |||
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Гостра ниркова недостатність, поліурія, ниркова коліка, кетонурія, протеїнурія | Нефрит або нефротичний синдром | ||
З боку репродуктивної системи | Порушення менструального циклу, порушення функції передміхурової залози | |||
Порушення загального характеру | Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча | Пропасниця, підвищена втомлюваність, болі, озноб | Тремтіння, периферичні набряки | |
За результатами досліджень | Відхилення у печінкових пробах |
Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше. Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). За наявними даними на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона (див. розділ «Особливості застосування»).
Рідше спостерігається гастрит.
Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ.
Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).
Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).
Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, дещо збільшує ризик розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту (див. розділ «Особливості застосування»).
Звіт про очікувані побічні реакції
Звітність про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції слід подавати відповідно до вимог законодавства.
2 роки.
Після розведення (див. розділ «Особливі заходи безпеки») отриманий розчин зберігати у захищеному від дії світла місці. Приготовлений розчин зберігає свої фізико-хімічні властивості протягом 24 годин при температурі 25 ºС. Якщо метод розведення не виключає ризик мікробного забруднення, готовий розчин слід застосовувати одразу після його приготування.
Якщо немає можливості негайного використання, у подальшому відповідальність за умови та тривалість зберігання лягає на користувача.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Умови зберігання після розведення наведені в розділі «Термін придатності».
По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.
За рецептом.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Зверніть увагу!
Опис лікарського засобу на цій сторінці носить виключно інформаційний характер. Для того, щоб вірно вибрати препарат для лікування вашого захворювання, звертайтесь до лікаря.
Самолікування може зашкодити вашому здоров'ю!
ᐉ Онлайн-аптека Подорожник • Замовлення ліків онлайн з доставкою • Мережа аптек по всій Україні не несе відповідальності за некоректне використання інформації, розміщеної на сайті, та можливі негативні наслідки цього. Детальніше про відмову від відповідальності.