Цервугід песарії №12

діючі речовини в одному песарії: хлорамфенікол, метронідазол, ністатин, гідрокортизону ацетат, хлорамфеніколу 200 мг, метронідазол 500 мг, ністатин 660000 МО, гідрокортизону ацетату 15 мг;

допоміжні речовини: вітепсол Н15.

Цервугід песарії для лікування вагініту і цервіціта, викликаних різними видами бактерій і мікроорганізмів, лікування грибкового вагініту, викликаних Candida spp. в поєднанні з іншими видами мікроорганізмів.

Лікування патогенної флори до відбору проб мазка для цитотесту Babes-Papanicolaou з метою уточнення мікроскопічного поля і поліпшення інтерпретації цітотесту.

Профілактика вагініту і цервіціта у пацієнтів, які будуть піддаватися оперативному або діагностичному втручанню в області статевих органів.

1. Гіперчутливість до будь-яких діючих речовин і допоміжної речовини.
2. Гостра печінкова або ниркова недостатність.
3. Важкі гематологічні порушення.
4. Вагітність і період годування груддю.

Не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, що містять алкоголь, під час лікування і протягом принаймні ще одного дня після його закінчення через можливе виникнення дисульфірамоподібної реакції: ефект антабус, відчуття жару, почервоніння обличчя, блювота, тахікардія.

Метронідазол може підвищувати рівні бусульфану в плазмі, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфана.

Циклоспорин - існує ризик підвищення рівнів циклоспорину в сироватці крові. Якщо препарати необхідно приймати одночасно, слід ретельно контролювати рівень циклоспорину і креатиніну.

Фенітоїн або фенобарбітал - викликає зниження рівнів метронідазолу в плазмі крові.

Рекомендована добова доза для всіх терапевтичних показань по 1 пессарія на добу, вводиться ввечері, перед сном.

Тривалість лікування становить 7 днів.

У разі виразкового цервицит курс повторювати 1 або 2 рази, поки є рубці, з перервою в 7 днів між періодами застосування.

У разі вагініту і цервіціту, викликаних важкими запальними захворюваннями інфекційного походження.

Цервугід застосовують для лікування дітей віком від 14 років.

Про випадки передозування не повідомлялося.

Після введення першої дози можуть проявлятися: еритема, місцеве печіння.

Місцеві реакції: іноді печіння, біль, свербіння, подразнення слизової оболонки піхви.

Системні ефекти: як і при будь-якому місцевому застосуванні, можлива абсорбція незначної кількості препарату.

Шлунково-кишковий тракт: нудота, діарея, біль схваткообразного характеру в нижній частині живота, біль в епігастрії, блювання, запалення слизової оболонки ротової порожнини, порушення смаку, анорексія, дуже рідко - панкреатиту, які мають оборотний характер.

Центральна нервова система: периферична сенсорна нейропатія, головний біль, судоми, запаморочення енцефалопатія і підгострого мозочкового синдрому, які можуть проходити після припинення прийому препарату, психотичні розлади, в тому числі сплутаність свідомості, галюцинації.

Зору: тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія.

Шкіри і підшкірної клітковини: висип, свербіж, печіння піхви, почервоніння шкіри, кропив'янка, пустульозні висипання, атрофія підшкірної клітковини, еритема, сухість.

Імунної системи: лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Гепатобіліарні порушення: відхилення від норми тестів функції печінки, які мають оборотний характер, холестатичний гепатит.

Під час лікування сеча може набувати червоно-коричневе забарвлення, що обусовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу.

2 роки.