Київ
0 800 303 111
- Основне
- Наявність в аптеках
- Інструкція
- Аналоги 3
- Написати відгук
Зовнішній вигляд товару може відрізнятися від зображеного
Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій по 1 г в флаконах, 10 шт.
Код товару: 3236.5065
Очікується
Доставка
Київ
Самовивіз з аптеки
Самовивіз з відділень поштових операторів
Доставимо за 2-3 дні
Viber
TelegramОсновні властивості
 Алергікам |  |
 Діабетикам |  |
 Вагітним | |
 Годуючим матерям |  |
 Температура зберігання |  |
 Рецептурний відпуск |  |
Властивості препарату Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій по 1 г в флаконах, 10 шт.
Основні
| Діюча речовина | |
| Торгівельна назва | |
| Категорія | |
| GTIN | 5944736024013 |
| Країна виробник | Румунія |
| Кількість в упаковці | 10 |
| Дозування | 1 г |
| Форма випуску | Порошок |
| Температура зберігання | від 5 °С до 25 °С |
| Термін придатності | 3 роки |
| Код Моріон | 756902 |
| Рецептурний відпуск | за рецептом |
| Первинна упаковка | Флакон |
| Упаковка | По 10 флаконів в упаковці |
| Спосіб введення | внутрішньом'язово |
| Виробник |
Кому можна
| Алергікам | з обережністю |
| Діабетикам | дозволено |
| Вагітним | з обережністю |
| Годуючим матерям | дозволено |
Написати відгук
Перед публікацією Ваш відгук може бути відредагований для виправлення граматики, орфографії або видалення неприйнятних слів і контенту. Відгуки, які, як нам здається, створені зацікавленими сторонами, не будуть опубліковані. Намагайтеся розповідати про власний досвід, уникаючи узагальнень.
Цефтазидим порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій по 1 г в флаконах, 10 шт. - Інструкція для застосування
Склад
діюча речовина: цефтазидим;
1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 1 г;
допоміжна речовина: натрію карбонат.
1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 1 г;
допоміжна речовина: натрію карбонат.
Лікарська форма
Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або блідо-жовтого кольору у флаконах.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або блідо-жовтого кольору у флаконах.
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління.
Код АТХ J01D D02.
Код АТХ J01D D02.
Фармакодинаміка
Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Чутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.
Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp, Pasteurella multocida.
Штами з можливою набутою резистентністю
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.
Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp.
Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.
Нечутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.
Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.
Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.
Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика та дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Чутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.
Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp, Pasteurella multocida.
Штами з можливою набутою резистентністю
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia, Viridans group streptococcus.
Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp.
Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.
Нечутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.
Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.
Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.
Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.
Фармакокінетика
Абсорбція
У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.
Розподіл
Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі (ЦНС) невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Біотрансформація
Цефтазидим не метаболізується в організмі.
Елімінація
Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функцій нирок
У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати.
У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.
Розподіл
Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі (ЦНС) невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Біотрансформація
Цефтазидим не метаболізується в організмі.
Елімінація
Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функцій нирок
У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати.
Показання
Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:
Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.
Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).
При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.
Призначати препарат слід згідно з офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.
- внутрішньолікарняна пневмонія;
- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
- бактеріальний менінгіт;
- хронічний середній отит;
- злоякісний зовнішній отит;
- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
- ускладнені інфекції черевної порожнини;
- інфекції кісток і суглобів;
- перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.
Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.
Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).
При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.
Призначати препарат слід згідно з офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.
Протипоказання
Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Дослідження взаємодії проводилися лише з пробенецидом та фуросемідом.
Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Як і інші антибіотики, Цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.
Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Як і інші антибіотики, Цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.
Особливості застосування
Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі, часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або до інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.
Спектр дії
Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій, поки не встановлено, що збудник хвороби є чутливим до лікування препаратом, або існує велика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це важливо враховувати, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри і м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.
Функції нирок
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Розростання нечутливих організмів
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci) - у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
Псевдомембранозний коліт
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати імовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість.
Тестування та аналіз взаємодій
Цефтазидим не перешкоджає проведенню тестів на глікозурію на основі ферментів, проте можливий незначний вплив (хибнопозитивні результати) під час аналізів методами відновлення міді (Бенедикт, Фелінг, Клініст).
Цефтазидим не впливає на аналіз лужного пікрата на креатинін.
Розвиток позитивного тесту Кумбса, пов'язаного із застосуванням цефтазидиму, приблизно у 5% пацієнтів може перешкоджати перехресній пробі крові.
Препарат у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму містить 54 мг (2,3 ммоль) натрію, що відповідає 2,7 % від максимальної добової норми яка становить 2 г для дорослих) згідно рекомендацій ВООЗ.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або до інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були нетяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.
Спектр дії
Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерпії деяких типів інфекцій, поки не встановлено, що збудник хвороби є чутливим до лікування препаратом, або існує велика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це важливо враховувати, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри і м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.
Функції нирок
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Розростання нечутливих організмів
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci) - у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
Псевдомембранозний коліт
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо враховувати імовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість.
Тестування та аналіз взаємодій
Цефтазидим не перешкоджає проведенню тестів на глікозурію на основі ферментів, проте можливий незначний вплив (хибнопозитивні результати) під час аналізів методами відновлення міді (Бенедикт, Фелінг, Клініст).
Цефтазидим не впливає на аналіз лужного пікрата на креатинін.
Розвиток позитивного тесту Кумбса, пов'язаного із застосуванням цефтазидиму, приблизно у 5% пацієнтів може перешкоджати перехресній пробі крові.
Препарат у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму містить 54 мг (2,3 ммоль) натрію, що відповідає 2,7 % від максимальної добової норми яка становить 2 г для дорослих) згідно рекомендацій ВООЗ.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Відповідних досліджень не проводили. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.
Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.
Цефтазидим екскретується у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.
Спосіб застосування та дози
Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг
Діти з масою тіла < 40 кг
*Якщо це пов'язано з інфекціями, наведеними у розділі «Показання» або є підозра на такі інфекції.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Цефтазидим шляхом постійної врутрішньовенної інфузії немовлятам та дітям віком ≤ 2 місяці не встановлені.
Пацієнти літнього віку
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від понад 80 років.
Печінкова недостатність
Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Ниркова недостатність
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.
Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення
Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг
Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.
У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Діти з масою тіла < 40 кг
*Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, він може точно не відповідати рівню зниження функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.
** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.
Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія
Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг
Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Діти з масою тіла < 40 кг
Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної врутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, кліренс креатиніну потрібно скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз
Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).
Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу, одноразово або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
а Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Введення.
Препарат вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Інструкція з приготування розчину
Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).
* Розчинення для приготування внутрішньовенної інфузії слід проводити у два етапи (див. у тексті нижче).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.
Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.
Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г) у 2 етапи:
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши об’єм розчину щонайменше 50 мл, та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин.
Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.
Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.
| Інтермітуюче введення | |
| Інфекція | Доза, що вводиться |
| інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз | 100-150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимально 9 г на добу 1 |
| фебрильна нейтропенія | 2 г кожні 8 годин |
| внутрішньолікарняна пневмонія | |
| бактеріальний менінгіт | |
| бактеріємія* | |
| інфекції кісток і суглобів | 1-2 г кожні 8 годин |
| ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин | |
| ускладнені інтраабдомінальні інфекції | |
| перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом | |
| ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 1-2 г кожні 8 годин або 12 годин |
| профілактика інфекцій сечовивідних шляхів при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) | 1 г під час індукції в анастезію, та друга доза у момент видалення катетера |
| хронічний середній отит | 1-2 г кожні 8 годин |
| злоякісний зовнішній отит | |
| Постійна інфузія | |
| Інфекція | Доза, що вводиться |
| фебрильна нейтропенія | Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години 1 |
| внутрішньолікарняна пневмонія | |
| інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз | |
| бактеріальний менінгіт | |
| бактеріємія* | |
| інфекції кісток і суглобів | |
| ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин | |
| ускладнені інтраабдомінальні інфекції | |
| перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом | |
| 1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не спричиняло побічних реакцій. | |
Діти з масою тіла < 40 кг
| Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг | Інфекція | Звичайна доза |
| Інтермітуюче введення | ||
| ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 100-150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально - 6 г на добу | |
| хронічний середній отит | ||
| злоякісний зовнішній отит | ||
| нейтропенія у дітей | 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально - 6 г на добу | |
| інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз | ||
| бактеріальний менінгіт | ||
| бактеріємія* | ||
| інфекції кісток і суглобів | 100-150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимально – 6 г на добу | |
| ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин | ||
| ускладнені інтраабдомінальні інфекції | ||
| перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом | ||
| Постійна інфузія | ||
| фебрильна нейтропенія | Вводиться навантажувальна доза 60-100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100-200 мг/кг маси тіла на добу, максимально – 6 г на добу | |
| внутрішньолікарняна пневмонія | ||
| інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз | ||
| бактеріальний менінгіт | ||
| бактеріємія* | ||
| інфекції кісток і суглобів | ||
| ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин | ||
| ускладнені інтраабдомінальні інфекції | ||
| перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом | ||
| Немовлята та діти віком ≤ 2 місяці |
Інфекція | Звичайна доза |
| Інтермітуюче введення | ||
| Більшість інфекцій | 25-60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми 1 | |
| 1 У немовлят та дітей віком ≤ 2 місяців період навіввиведення із сироватки крові може бути у 2-3 рази більший, ніж у дорослих | ||
*Якщо це пов'язано з інфекціями, наведеними у розділі «Показання» або є підозра на такі інфекції.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Цефтазидим шляхом постійної врутрішньовенної інфузії немовлятам та дітям віком ≤ 2 місяці не встановлені.
Пацієнти літнього віку
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від понад 80 років.
Печінкова недостатність
Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Ниркова недостатність
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.
Початкова навантажувальна доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення
Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) | Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г | Частота застосування (год) |
| 50-31 | 150-200 (1,7-2,3) | 1 | 12 |
| 30-16 | 200-350 (2,3-4) | 1 | 24 |
| 15-6 | 350-500 (4-5,6) | 0,5 | 24 |
| < 5 | > 500 (> 5,6) | 0,5 | 48 |
Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.
У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Діти з масою тіла < 40 кг
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) | Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла | Частота застосування (год) |
| 50-31 | 150-200 (1,7-2,3) | 25 | 12 |
| 30-16 | 200-350 (2,3-4) | 25 | 24 |
| 15-6 | 350-500 (4-5,6) | 12,5 | 24 |
| < 5 | > 500 (> 5,6) | 12,5 | 48 |
*Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, він може точно не відповідати рівню зниження функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.
** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.
Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія
Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) | Частота дозування (год) |
| 50-31 | 150-200 (1,7-2,3) | Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години |
| 30-16 | 200-350 (2,3-4) | Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години |
| ≤ 15 | > 350 (4-5,6) | Не досліджувалося |
Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Діти з масою тіла < 40 кг
Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної врутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, кліренс креатиніну потрібно скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз
Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).
Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу, одноразово або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
| Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) | Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а | |||
| 5 | 16,7 | 33,3 | 50 | |
| 0 | 250 | 250 | 500 | 500 |
| 5 | 250 | 250 | 500 | 500 |
| 10 | 250 | 500 | 500 | 750 |
| 15 | 250 | 500 | 500 | 750 |
| 20 | 500 | 500 | 500 | 750 |
а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
| Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) | Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв) а | |||||
| 1 л/год | 2 л/год | |||||
| Швидкість ультрафільтрації (л/год) | Швидкість ультрафільтрації (л/год) | |||||
| 0,5 | 1 | 2 | 0,5 | 1 | 2 | |
| 0 | 500 | 500 | 500 | 500 | 500 | 750 |
| 5 | 500 | 500 | 750 | 500 | 500 | 750 |
| 10 | 500 | 500 | 750 | 500 | 750 | 1000 |
| 15 | 500 | 750 | 750 | 750 | 750 | 1000 |
| 20 | 750 | 750 | 1000 | 750 | 750 | 1000 |
а Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Введення.
Препарат вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Інструкція з приготування розчину
Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).
| Доза, що вводиться | Необхідна кількість розчинника (мл) | Приблизна концентрація (мг/мл) | |
| 1 г | Внутрішньом’язово Внутрішньовенний болюс Внутрішньовенна інфузія |
3 10 50* |
260 90 20 |
* Розчинення для приготування внутрішньовенної інфузії слід проводити у два етапи (див. у тексті нижче).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.
Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції:
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.
Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г) у 2 етапи:
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши об’єм розчину щонайменше 50 мл, та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин.
Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.
Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.
Діти
Застосовувати для дітей з перших днів життя.
Передозування
Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо відповідно не зменшити дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Побічні реакції
Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100 та < 1/10; нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; рідко ≥ 1/10 000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000; частота невідома.
Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).
З боку кровоносної та лімфатичної системи: часто – еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль; частота невідома – парестезії.
Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.
З боку судин: часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.
З боку травного тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – порушення смаку.
З блоку сечовидільної системи: нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку гепатобіліарної системи: часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза); частота невідома – жовтяниця.
З боку шкіри: часто – макулопапульозний висип або кропив’янка; нечасто – свербіж; частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, та реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).
Загальні реакції та розлади у місці введення: часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто – гарячка.
Лабораторні показники: часто – позитивний тест Кумбса; нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.
Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.
Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).
З боку кровоносної та лімфатичної системи: часто – еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль; частота невідома – парестезії.
Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.
З боку судин: часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.
З боку травного тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – порушення смаку.
З блоку сечовидільної системи: нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку гепатобіліарної системи: часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза); частота невідома – жовтяниця.
З боку шкіри: часто – макулопапульозний висип або кропив’янка; нечасто – свербіж; частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, та реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).
Загальні реакції та розлади у місці введення: часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції; нечасто – гарячка.
Лабораторні показники: часто – позитивний тест Кумбса; нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові.
Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.
Термін придатності
3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка
Флакон; по 10 флаконів у картонній пачці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
АНТИБІОТИКИ СА.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності
Вул. Валея Лупулуй 1, м. Ясси 707410, Румунія.
Джерело інструкції
Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — Державного реєстру лікарських засобів України.
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, носить інформаційний характер і призначена виключно з метою ознайомлення. Не використовуйте цей посібник для медичних рекомендацій.
Постановка діагнозу і вибір методики лікування здійснюється тільки вашим лікарем!
podorozhnyk.ua не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання інформації, розміщеної на сайті podorozhnyk.ua. Детальніше про відмову від відповідальності.
Повні аналоги
