Бонспрі розчин для ін’єкцій 20 мг шприц 0,4 мл, 1 шт.

дiюча речовина: ofatumumab;

1 попередньо-наповнений шприц мiстить 20 мг офатумумабу;

допомiжнi речовини: аргiнiн; натрiю ацетат, тригiдрат; натрiю хлорид, полiсорбат 80, динатрiю едетат, кислота хлористоводнева разведена, вода для iн'єкцiй.

Розчин для iн'єкцiй, 20 мг/0,4 мл.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: Вiд прозорого до злегка опалесцентного кольору; безбарвний або злегка коричнювато-жовтий розчин.

Антинеопластичнi та iмуномодулюючi засоби. Iмуносупресанти. Селективнi iмуносупресанти. Код АТХ L04AA52.

Механiзм дiї

Офатумумаб є повнiстю людським моноклональним анти-СD20 антитiлом iмуноглобулiну G 1 (IgG1). Молекула CD20 являе собою трансмембранний фосфопротеїн, який експресується на В-­лiмфоцитах на стадiях вiд пре-В-клiтини до зрiлих В-лiмфоцитiв. Молекула CD20 також експресується на невеликiй фракцiї активованих Т-клiтин.

Зв'язування офатумумабу з CD20 iндукує лiзис CD20+ В-клiтин, головним чином, за рахунок комплемент-залежної цитотоксичностi (CDC) i, меншою мiрою, за рахунок антитiлозалежної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi (ADCC). Також було показано, що офатумумаб iндукує лiзис клiтин з високою i низькою експресiєю CD20. Офатумумаб також викликає виснаження СD20-експресуючих Т-клiтин.

Фармакодинамiчнi ефекти

Виснаження В-клiтин

У клiнiчних дослiдженнях за участю пацiентiв з РРС, якi отримували офатумума в дозі 20 мг кожнi 4 тижнi пiсля початкового прийому 20 мг у 1,7 та 14 день, лiкуванні призводить до швидкого i стiйкого зниження В-клiтин до рiвня нижче НМН (визначено як 10 клітин/мкл) тільки через два тижнi пiсля початку лiкування. Перед початком пiдтримуючої фази починаючи з 4-го тижня, 94 % пацiєнтiв досягли загального рiвня В-клiтин <10 клiтин/мкл, при цьому вiдсоток пацiєнтiв, якi досягли цього результату, збiльшувався до 98% на 12-му тижнi i зберiгався до 120-го тижня (тобто пiд час лiкування в рамках дослiдження).

Вiдновлення кiлькостi В-клiтин

Результати клiнiчних дослiджень фази III за участю пацiєнтiв з РРС свiдчать про те, що медiана часу до вiдновлення В-клiтин до НМН або вихiдного рiвня складало 24,6 тижнi пiсля припинення лiкування. Результати моделювання ФК i вiдновлення В-клiтин пiдтверджують цi данi, при цьому прогнозована медіана часу до вiдновлення В-клiтин до НМН становить 23 тижнi пiсля припинення лікування.

Iмуногеннiсть

У клiнiчних дослiдженнях фази III за участю пацiєнтiв з РРС загальна частота утворення антитiл до лiкарського засобу (ADA) становила 0,2% (2 з 914) у пацiєнтiв, якi отримували офатумумаб, при цьому не виявлено жодних пацiєнтiв iз посиленням або нейтралiзацiєю ADA. Вплив позитивних титрiв ADA на ФК, профiль безпеки або кiнетику В-клiтин неможливо було оцiнити, враховуючи низьку частоту ADA, асоцiйовану з офатумумабом.

Клiнiчна ефективнiсть та безпека

Ефективнiсть та безпеку офатумумабу оцiнювали в двох рандомiзованих, подвiйних слiпих з активним контролем дослiдженнях фази III, iдентичних за дизайном (Дослiдження 1 [ASCLEPIOS I] i Дослiдження 2 [ASCLEPIOS II]) за участю пацiєнтiв з рецидивуючими формами РС (РРС) вiком вiд 18 до 55 рокiв, ступенем iнвалiдностi за розширеною шкалою оцiнки ступеня iнвалiдностi (EDSS) вiд 0 до 5,5 i у яких був зареестрований щонайменше один документально пiдтверджений рецидив в попередньому роцi або два рецидиви в попереднi два роки чи позитивний результат МРТ з контрастним посиленням на основi гадолiнiю в попередньому роцi.

У дослiдження було включено як пацiєнтiв з вперше дiагностованим захворюванням, так i пацiєнтiв, що перейшли з поточної схеми лiкування.

В обох дослiдженнях 927 i 955 пацiєнтiв з РРС були рандомiзованi у спiввiдношеннi 1: 1 в групу застосування офатумумабу в дозi 20 мг у виглядi пiдшкiрних iн'єкцiй кожнi 4 тижнi, починаючи з 4 тижня пiсля початкового тридозового прийому 20 мг щотижня протягом перших 14 днiв (в 1-й, 7-й i 14-й день) або в групу застосування терифлуномiду в капсулах по 14 мг перорально один раз на добу. Пацiєнти також отримували вiдповiдне плацебо, яке було iншою схемою лiкування для забезпечення «слiпоти» дослiдження (подвiйної iмiтaцiї).

Тривалiсть лiкування для кожного пацiєнта варiювалася залежно вiд вiдповiдностi критерiям завершення дослiдження. В обох дослiдженнях медiана тривалостi лiкування становила 85 тижнiв: 33,0% пацiєнтiв в групi офатумумабу в порiвняннi з 23,2% пацiєнтiв в групi терифлуномiду отримували лiкування протягом бiльше 96 тижнiв.

Демографiчнi та вихiднi характеристики були врiвноваженi у всiх групах лiкування в обох дослiдженнях (див. Таблицю 1). Середнiй вiк становив 38 рокiв, середня тривалiсть захворювання - 8,2 року з моменту появи перших симптомiв, а середнiй бал за шкалою EDSS - 2,9; 40% пацiєнтiв не отримували ранiше хворобо-модифiкуючої терапії (DMT), а у 40% на зображеннях вихiдної МРТ, посилених гадолiнiєм, в Тl-зваженому режимi були виявленi ураження.

Первинною кiнцевою точкою ефективностi в обох дослiдженнях була рiчна частота пiдтверджених рецидивiв (ARR) вiдповiдно до шкали iнвалiдностi EDSS. Основнi вториннi кiнцевi точки ефективностi включали час до прогресування ознак iнвалiдностi за шкалою EDSS (з пiдтвердженням через 3 i 6 мiсяцiв), що визначається як збiльшення балу за шкалою EDSS на 2:1,5, 2:1 або 2:0,5, вiдповiдно, у пацiєнтiв з балами вiд 0,1 до 5 або 2:5,5 за шкалою EDSS на вихiдному рiвнi. Iншi основнi вториннi кiнцевi точки включали кiлькiсть уражень на зображеннях МРТ, посилених гадолiнiєм, в Т1-зваженому режимi i щорiчну частоту нових або, збiльшених уражень в Т2-зваженому режимi. Ключовi вториннi кiнцевi точки пов'язані з iнвалiднiстю, оцiнювалися в метааналiзi об'єднаних даних досліджень ASCLEPIOS (Дослiдження 1 та Дослiдження 2), як зазначено в протоколах дослiдження.

Таблиця 1 Демографiчнi та вихiднi характеристики


Результати ефективностi обох дослiджень наведенi в таблицi 2 i на Мал.1.

В обох дослiдженнях фази III офатумумаб показав значне зниження рiчної частоти рецидивiв на 50,5% i 58,5% вiдповiдно в порiвняннi з терифлуномiдом.

Попередньо визначений метааналiз об'єднаних даних показав, що офатумумаб значно знижував ризик пiдтвердженого прогресування ознак iнвалiдностi через 3 мiсяцi на 34,4% i через 6 мiсяцiв на 32,5% в порiвняннi з терифлуномiдом (див. Мал.1).

Офатумумаб значно знижував кiлькiсть уражень на зображеннях МРТ, посилених гадолiнiєм, в Тl-зваженому режимi на 95,9% i частоту нових або збiльшених уражень в Т2-зваженому режимi на 83,5% в порiвняннi з терифлуномiдом (цi значения є середнiм зниженням для комбiнованих дослiджень).

Аналогiчнi ефекти офатумумабу в порiвняннi з терифлуномiдом спостерiгалися щодо ключових результатiв ефективностi в обох дослiдженнях фази III в дослiджуваних пiдгрупах, яких визначали за статтю віком, масою тіла, попередньою терапією РС нестероїдними
протизапальними препаратами ступенем інвалідності на вихідному рівні та активністю захворювання.

Таблиця 2 Огляд основних результатiв дослiджень фази III щодо РРС


Мал. 1. Час до настання першого підтвердженого прогресування ознак інвалідності через 3 місяці після лікування (Комбіновані дослідження 1 та 2 ASCLEPIOS, повна вибірка пацієнтів для аналізу)

Кількість пацієнтів у групі ризику

Офатумумаб 944 908 878 844 810 784 533 319 176 49 1 0

Терифлуномід 932 901 841 804 756 718 477 297 146 41 1 0

1 Цифри на кривих являють собою оцінки ризику розвитку подій методом Каплана-Мейєра за 24 місяці (позначені вертикальною пунктирною лінією).

У дослідженнях фази III відсоток пацієнтів з небажаними явищами (НЯ) (83,6 % проти 84,2 %) та НЯ, що призвели до припинення лікування (5,7 % проти 5,2 %), був подібним у групах офатумумабу та терифлуноміду.

Діти

Європейське агентство з лікарських засобів відклало зобов’язання компанії подати результати досліджень препарату Бонспрі в одній чи більше підгруп педіатричної популяції щодо лікування розсіяного склерозу (для отримання інформації про застосування у дітей див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Абсорбцiя

Пiдшкiрне введения дози 20 мг на мiсяць призводить до середнього значения АUСtau 483 мкг*год/мл та середнього значения Cmax 1,43 мкг/мл у рiвноважному станi.

Вважається, що пiсля пiдшкiрного введения офатумумаб всмоктуеться переважно через лiмфатичну систему, подiбно до iнших терапевтичних моноклональних антитiл.

Розподiл

Розрахунковий об'ем розподiлу в рiвноважному станi становив 5,42 лiтра niсля багаторазового пiдшкiрного введения 20 мг офатумумабу.

Бioтpaнсформацiя

Офатумумаб - це білок, для якого очікуваним шляхом метаболізму є розпад до дрібних пептидів та амінокислот за допомогою універсальних протеолітичних ферментів.

Виведення

Офатумумаб виводиться двома шляхами: опосередкованим мiшенню шляхом, який пов'язаний зi зв'язуванням В-клiтин, та незалежним вiд мiшенi шляхом, опосередкованим неспецифiчним ендоцитозом з подальшим внутрiшньоклiтинним катаболiзмом, як i iншi молекули IgG. В-клiтини, присутнi на вихiдному рiвнi, призводили до бiльшого залучення опосередкованого мiшенню клiренсу офатумумабу на початку лiкування. Введення офатумумабу призводить до значного виснаження В-клiтин, що спричиняе зниження загального клiренсу.

Перiод напiввиведення в стацiонарному станi становив приблизно 16 днiв пiсля багаторазового пiдшкiрного введения офатумумабу в дозi 20 мг.

Лiнiйнiсть/нелiнiйнiсть

Фармакокінетика офатумумабу є нелінійною через зниження кліренсу з часом.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку (від 55 років)

Не проводили спеціальних фармакокінетичних досліджень офатумумабу у пацієнтів віком від 55 років через обмежений клінічний досвід (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Дослідження фармакокінетики офатумумабу у педіатричних пацієнтів віком до 18 років не проводили.

Стать

У популяційному перехресному дослідженні вплив статі (12 %) на об’єм розподілу центральної камери виявився незначним, при цьому більш високі значення Cmax і AUC спостерігалися у жінок (у цьому аналізі 48 % пацієнтів були чоловіки, а 52 % - жінки); ці ефекти не вважаються клінічно значущими, і корекція дози не потрібна.

Маса тіла

На підставі результатів перехресного популяційного аналізу маса тіла була визначена як коваріата впливу офатумумабу (Cmax і AUC) у пацієнтів з РРС. Однак маса тіла не впливала на показники безпеки та ефективності, які оцінювались у клінічних дослідженнях; таким чином, корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок

Спеціальних досліджень офатумумабу у пацієнтів із порушенням функції нирок не проводили.

У клінічні дослідження були включені пацієнти з легким порушенням функції нирок. Немає досвіду прийому офатумумабу пацієнтами з помірним або тяжким порушенням функції нирок. Однак, оскільки офатумумаб не виводиться з сечею, корекція дози пацієнтам із порушенням функції нирок не потрібна.

Порушення функції печінки

Офатумумаб не вивчали у пацієнтів із порушенням функції печінки.

Оскільки печінковий метаболізм моноклональних антитіл, таких як офатумумаб, незначний, не очікується, що порушення функції печінки впливатиме на його фармакокінетику. Таким чином, пацієнтам із порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані, отримані в ході традиційних досліджень токсичності повторних доз, включаючи дослідження фармакологічної безпеки, не свідчать про наявність специфічної небезпеки для людини.

Дослідження канцерогенності або мутагенності офатумумабу не проводили. Оскільки офатумумаб є антитілом, прямої взаємодії офатумумабу з ДНК не очікується.

Дослідження ембріофетального розвитку (EFD) і розширене дослідження до і після пологів (ePPND) на мавпах показали, що вплив офатумумабу, що вводиться внутрішньовенно у період вагітності, не призводив до токсичності для матері, тератогенності та несприятливого впливу на ембріофетальний та пре- і постнатальний розвиток.

У цих дослідженнях офатумумаб був виявлений у крові плодів і дрібних тварин, що підтвердило, що він проникає крізь плаценту і що вплив офатумумабу на плід зберігається після народження (тривалий період напіввиведення моноклональних антитіл). Вплив офатумумабу у період вагітності призводив до очікуваного виснаження CD20+ B-клітин у самок тварин, їхніх плодів і молодих тварин, а також до зниження маси селезінки (не пов'язаного з гістологією) у плодів і зниження гуморальної імунної відповіді на гемоцианін лімфи равлика у дрібних тварин після введення високих доз. Усі ці зміни можуть бути оборотними протягом шестимісячного післяпологового періоду. У дрібних тварин рання післяпологова летальність спостерігалася при дозах, що перевищують терапевтичні в 160 разів (на основі AUC), що, ймовірно, було пов'язано з можливою інфекцією, спричиненою імуномодуляцією. Рівень експозиції, при якій не спостерігається жодний несприятливий ефект у популяції (NOAEL), пов'язаний із фармакологічною активністю офатумумабу у дрібних тварин у дослідженні ePPND, визначив коефіцієнт безпеки на основі AUC, який був щонайменше в 22 рази вищим, ніж у матерів, вплив на матір знаходиться у межах NOAEL, що можна порівняти з впливом на людину в терапевтичній дозі 20 мг на місяць.

У ході спеціального дослідження фертильності у мавп не спостерігалося жодного впливу на кінцеві точки оцінки фертильності у самців і самок тварин.

Препарат Бонспрi показаний для лiкування дорослих пацiєнтiв iз рецидивуючими формами розсiяного склерозу (РРС) з активним захворюванням, що визначаеться клiнiчними або візуальними характеристиками.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, вказаної у розділі «Склад».

Пацієнти з тяжким імунодефіцитом (див. розділ «Особливості застосування»).

Тяжка активна форма інфекції до її зникнення (див. розділ «Особливості застосування»).

Відоме активне злоякісне новоутворення.

Дослідження взаємодії не проводили, оскільки не очікується жодних взаємодій з участю ферментів системи цитохрому P450, інших метаболізуючих ферментів або переносників.

Імунізація

Безпеку або здатність спричиняти первинну або анамнестичну (вторинну) відповідь на імунізацію живими, живими ослабленими або інактивованими вакцинами під час лікування офатумумабом не вивчали. Відповідь на вакцини може бути порушена, коли B-клітини виснажені. Пацієнтам рекомендується завершити імунізацію перед початком лікування офатумумабом (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші муносупресивна або імуномодулююча терапія

Слід пам'ятати про ризик адитивних ефектів з боку імунної системи при супутньому застосуванні імуносупресивних препаратів одночасно з офатумумабом.

Якщо терапію офатумумабом розпочати після іншої імуносупресивної терапії з тривалим впливом на імунну систему або розпочати іншу імуносупресивну терапію з тривалим впливом на імунну систему після прийому офатумумабу, слід враховувати тривалість і механізм дії цих лікарських засобів у зв’язку з можливими адитивними імуносупресивними ефектами (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Відстежуваність

З метою покращення відстежуваності біологічних лікарських засобів назву та номер серії застосованого лікарського засобу потрібно чітко записувати.

Реакції, пов’язані з ін’єкціями

Пацієнтів слід попередити про можливий розвиток реакцій (системних), пов’язаних з ін’єкціями, загалом протягом 24 годин і в основному після першої ін'єкції (див. розділ «Побічні реакції»). У дослідженнях РРС спостерігалася лише обмежена користь від премедикації стероїдами. У разі виникнення реакцій, пов’язаних з ін’єкціями, їх можна контролювати за допомогою симптоматичного лікування. Тому премедикація не потрібна.

Симптоми реакцій (місцевих) у місці ін'єкції, які спостерігались у клінічних випробуваннях, включали еритему, набряк, свербіж та біль (див. розділ «Побічні реакції»).

Першу ін'єкцію слід виконувати під безпосереднім наглядом належним чином навченого медичного працівника (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Інфекції

Перед початком лікування рекомендується оцінити стан імунної системи пацієнтів.

З огляду на механізм дії і наявний клінічний досвід, офатумумаб може підвищувати ризик розвитку інфекцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Прийом офатумумабу слід відкласти у пацієнтів з активною формою інфекції до її повного зникнення.

Офатумумаб не слід застосовувати пацієнтам із тяжким імунодефіцитом (наприклад, значною нейтропенією або лімфопенією).

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія

Оскільки у пацієнтів, які отримували лікування анти-CD20 моноклональними антитілами, інші методи лікування РС та офатумумаб у значно більш високих дозах для лікування раку, спостерігалися випадки інфікування вірусом Джона Каннінгема (JC), що призводило до розвитку прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), тому лікарі мають уважно стежити за наявністю в анамнезі ПМЛ і будь-яких клінічних симптомів або результатів МРТ, які можуть вказувати на наявність ПМЛ. При підозрі на ПМЛ лікування офатумумабом слід припинити до повного виключення ПМЛ.

Реактивація гепатиту B

У пацієнтів, які отримують лікування анти-CD20 моноклональними антитілами, може спостерігатися реактивація вірусу гепатиту В, яка у деяких випадках може призвести до блискавичного гепатиту, печінкової недостатності та смерті.

Пацієнтам з активним гепатитом В не слід приймати офатумумаб. Перед початком лікування всіх пацієнтів слід обстежити на наявність гепатиту B. Щонайменше скринінг має включати тестування на поверхневий антиген вірусу гепатиту В (HBsAg) та антитіла до ядерного антигену HBV (HBcAb). Ці тести можуть бути доповнені іншими певними маркерами відповідно до місцевих рекомендацій. Пацієнти із позитивними серологічними тестами на гепатит В (HBsAg або HBcAb) повинні проконсультуватися із гепатологом, перш ніж розпочинати лікування, окрім того, за ними необхідно ретельно спостерігати та лікувати згідно з медичними стандартами, щоб не допустити реактивації гепатиту В.

Лікування пацієнтів із тяжким імунодефіцитом

Пацієнтам із тяжким імунодефіцитом не слід приймати препарат до покращення свого стану (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування імунодепресантів одночасно з офатумумабом, крім кортикостероїдів, не рекомендується для симптоматичного лікування рецидивів.

Вакцинація

Усі вакцинації живими або живими атенуйованими вакцинами слід проводити відповідно до рекомендацій з вакцинації щонайменше за 4 тижні до початку лікування офатумумабом і, якщо можливо, не менше ніж за 2 тижні до початку лікування офатумумабом у разі вакцинації інактивованими вакцинами.

Офатумумаб може впливати на ефективність інактивованих вакцин.

Безпеку вакцинації живими або живими атенуйованими вакцинами після прийому офатумумабу не вивчали. Вакцинація живими або живими атенуйованими вакцинами не рекомендується під час та після припинення лікування, поки кількість В-клітин не відновиться (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). На підставі результатів досліджень фази III, середній час відновлення кількості B-клітин до нижньої межі норми (НМН, що визначається як 40 клітин/мкл) або початкового рівня становило 24,6 тижня після припинення лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вакцинація немовлят, народжених від матерів, які отримували офатумумаб у період вагітності

Немовлятам, народженим від матерів, які отримували офатумумаб у період вагітності, не слід вводити живі або живі атенуйовані вакцини, поки не буде підтверджено відновлення B-клітин. Виснаження B-клітин у цих немовлят може збільшити ризик, пов'язаний з використанням живих або живих атенуйованих вакцин.

Інактивовані вакцини можна вводити відповідно до клінічних показань до відновлення виснаженої кількості B-клітин, однак слід розглянути можливість оцінки імунної відповіді на вакцину, включаючи консультації з кваліфікованим фахівцем, щоб визначити, чи була досягнута захисна імунна відповідь (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Вміст натрію

Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто вважається таким, що «не містить натрію».

Дiти

Безпека та ефективнiсть препарату Бонспрi у дiтей вiком вiд 0 до 18 рокiв не встановленi. Данi відсутні.

Препарат Бонспрі не чинить або чинить незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективну контрацепцію (методи, що призводять до менше 1 % випадків вагітності) під час лікування препаратом Бонспрі та протягом 6 місяців після прийому останньої дози препарату Бонспрі.

Вагітність

Наразі є обмежені дані про застосування офатумумабу вагітним жінкам. Результати досліджень на тваринах свідчать про те, що офатумумаб може проникати крізь плаценту і спричиняти виснаження В-клітин у плода на основі проведених досліджень на тваринах. Тератогенність не спостерігалася у вагітних мавп після внутрішньовенного введення офатумумабу під час органогенезу.

Повідомляли про транзиторне виснаження периферичних В-клітин і лімфоцитопенії у немовлят, народжених від матерів, які отримували інші моноклональні анти-CD20 антитіла у період вагітності. Можлива тривалість виснаження В-клітин у немовлят, які зазнали впливу офатумумабу в утробі матері, і вплив виснаження В-клітин на безпеку та ефективність вакцин невідомі (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Офатумумаб можна призначати для лікування вагітних, лише коли потенційна користь для матері перевищує потенційні ризики для плода.

Щоб допомогти визначити ефекти офатумумабу у вагітних жінок, медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які випадки вагітності та ускладнень, які виникають під час лікування або протягом 6 місяців після прийому останньої дози офатумумабу, місцевому представництву власника реєстраційного посвідчення, що забезпечить подальше спостереження за цими пацієнтами у рамках програми інтенсивного моніторингу результатів вагітностей (PRIM). Крім того, про всі побічні реакції, які виникли у період вагітності, необхідно повідомляти через національну систему звітності.

Годування груддю

Застосування офатумумабу жінками у період годування груддю не вивчали. Невідомо, чи проникає офатумумаб у грудне молоко людини. У людей проникнення антитіл IgG у грудне молоко відбувається у перші кілька днів після народження і незабаром після цього знижується до низьких рівнів. Отже, не можна виключати ризик для немовляти протягом цього короткого періоду. Потім офатумумаб можна застосовувати протягом періоду годування груддю відповідно до клінічних показань. Однак, якщо пацієнти отримували офатумумаб до останніх декількох місяців вагітності, годування груддю можна розпочати одразу після народження дитини.

Фертильність

Немає даних про вплив офатумумабу на фертильність людини.

Доклінічні дані не свідчать про потенційну небезпеку для людини відповідно до показників чоловічої і жіночої фертильності, що вивчали на мавпах.

Препарат Бонспрі необхідно вводити під наглядом лікаря, який має досвід лікування неврологічних захворювань.

Дози

Рекомендована доза становить 20 мг офатумумабу, що вводиться у вигляді підшкірних ін'єкцій таким чином:

• спочатку препарат вводити на 0-му, 1-му та 2-му тижні з наступним введенням;
• один раз на місяць, починаючи з 4-го тижня.

Пропуск дози

Якщо запланована доза препарату пропущена, введення слід провести якомога швидше, не чекаючи наступної запланованої дози. Наступні дози слід вводити відповідно до встановленого режиму дозування.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (від 55 років)

Досліджень у пацієнтів віком від 55 років з РС не проводили. З огляду на наявні обмежені дані, корекція дози препарату пацієнтам віком від 55 років не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки

Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Безпека та ефективність препарату Бонспрі у дітей віком від 0 до 18 років не встановлені. Дані відсутні.

Спосіб застосування

Цей лікарський засіб призначений для самостійного введення у вигляді підшкірної ін’єкції.

Найпоширенішими місцями підшкірної ін'єкції є живіт, стегно та надпліччя.

Першу ін'єкцію слід виконувати під безпосереднім наглядом медичного працівника (див. розділ «Особливості застосування»).

Бiльш детальна iнформацiя про призначення препарату Бонспрi мiститься в iнструкцi"i для медичного застосування.

Дози до 700 мг без дозообмежувального прояву токсичності застосовували в рамках клінічних досліджень пацієнтам із розсіяним склерозом. У разі передозування рекомендується спостереження за пацієнтом на предмет розвитку ознак або симптомів побічних реакцій і призначення відповідного симптоматичного лікування.

Офатумумаб раніше застосовували для лікування хронічного лімфолейкозу (ХЛЛ) в дозах до 2000 мг, які слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Введення офатумумабу у вигляді підшкірної ін'єкції не вивчали та він не був схвалений для цих показань. Офатумумаб не слід застосовувати для лікування раку.

Резюме профілю безпеки

Найважливіші та найпоширеніші побічні реакції включають інфекції верхніх дихальних шляхів (39,4 %), системні реакції, пов’язані з ін’єкціями (20,6 %), реакції у місці ін’єкції (10,9 %) та інфекції сечовивідних шляхів (11,9 %) (додаткову інформацію див. у розділі «Особливості застосування» та підпункті «Опис окремих побічних реакцій» нижче).

Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці

Побічні реакції, пов’язані з застосуванням офатумумабу, про які повідомляли в основних клінічних дослідженнях РРС, зазначені в таблиці 3 відповідно до термінології MedDRA за класами систем органів. У межах кожного класу систем органів побічні реакції розподілені за частотою, при цьому найчастіші вказуються першими. У межах кожної категорії частоти побічні реакції вказані у порядку зменшення тяжкості. Крім того, залежно від частоти виникнення, побічні реакції були розподілені на такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці

Таблиця 3


Опис окремих побічних реакцій

Інфекції

У клінічних дослідженнях фази III з участю пацієнтів із РРС загальна частота інфекцій і серйозних інфекцій у пацієнтів, які отримували офатумумаб, була подібна до такої у пацієнтів, які отримували терифлуномід (51,6 % проти 52,7 % і 2,5 % проти 1,8 %). Два пацієнти (0,2 %) припинили лікування, а 11 пацієнтів (1,2 %) призупинили лікування через серйозну інфекцію.

Інфекції верхніх дихальних шляхів

У цих дослідженнях у 39,4 % пацієнтів, які отримували офатумумаб, відзначались інфекції верхніх дихальних шляхів порівняно з 37,8 % пацієнтів, які отримували терифлуномід. Інфекції в основному були легко та помірно виражені, частіше відзначався назофарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів і грип.

Реакції, пов’язані з ін’єкціями

У клінічних дослідженнях фази III з участю пацієнтів із РРС пов'язані з ін'єкціями (системні) реакції відзначались у 20,6 % пацієнтів, які отримували офатумумаб.

Частота реакцій, пов'язаних з ін'єкцією, була найвищою при першій ін'єкції (14,4 %), значно знижувалась при наступних ін'єкціях (4,4 % після другої ін'єкції, <3 % після третьої ін'єкції). Реакції, пов'язані з ін'єкціями (99,8 %), в основному були легко та помірно виражені. Два (0,2 %) пацієнти з РС, які отримували офатумумаб, повідомили про серйозні реакції, пов'язані з ін'єкціями, але такі, що не загрожують життю. Симптоми, про які найчастіше повідомлялося (≥2 %), включали гарячку, головний біль, міалгію, озноб і втому.

Реакції у місці ін’єкції

У клінічних дослідженнях фази III з участю пацієнтів із РРС пов'язані з ін'єкціями (місцеві) реакції відзначались у 10,9 % пацієнтів, які отримували офатумумаб.

Місцеві реакції у місці введення були дуже поширеними. Реакції у місці ін’єкції були легко та помірно виражені та несерйозні. Симптоми про які найчастіше повідомлялося (>2 %), включали еритему, біль, свербіж і набряк.

Відхилення лабораторних показників від норми

Імуноглобуліни

У клінічних дослідженнях фази III з участю пацієнтів із РРС спостерігалося зниження середніх концентрацій імуноглобуліну М (IgM) (зниження на 30,9 % через 48 тижнів та на 38,8 % через 96 тижнів), але не відзначалося жодного зв’язку з ризиком розвитку інфекцій, включаючи серйозні інфекції.

У 14,3 % пацієнтів лікування офатумумабом призводило до зниження рівня IgM, що становив нижче 0,34 г/л.

Офатумумаб асоціювався з транзиторним зниженням середніх концентрацій імуноглобуліну G (IgG) на 4,3 % через 48 тижнів лікування, але зі збільшенням на 2,2 % через 96 тижнів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати у холодильнику (2-8 °C). Не заморожувати.

За необхідності препарат Бонспрі може зберігатися не у холодильнику одноразово протягом 7 днів при кімнатній температурі (не вище 30 °C). Якщо препарат Бонспрі не використати протягом цього періоду, його можна повернути до холодильника максимум на 7 днів.

Зберігати попередньо наповнений шприц у зовнішній упаковці для захисту від світла.

По 0,4 мл розчину у попередньо наповненому шприці; по 1 попередньо наповненому шприці у пластиковому лотку-блістері; по 1 лотку-блістеру в картонній коробці.

За рецептом.

Novartis Pharma GmbH.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія.

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — Державного реєстру лікарських засобів України.