Аденіз-Н таблетки по 160 мг/12,5 мг, 30 шт.

діючі речовини: валсартан, hydrochlorothiazide;

1 таблетка містить

160 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлортіазиду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми від білого до майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою.

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Блокатори рецепторів ангіотензину II та діуретики. Валсартан та діуретики. Код ATX C09D A03.

Активним гормоном ренін-ангіотензин-(РААС) є ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I за участю АПФ (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, які розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, включаючи як безпосередню, так і опосередковану долю в регулюванні артеріального тиску. Будучи потужною судинозвужувальною речовиною, ангіотензин II має пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію та стимулює секрецію альдостерону.

Валсартан є активним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT 1 які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ 1 -рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ 2 рецептори, що врівноважує ефект АТ 1 рецепторів. Валсартан не має жодної часткової активності агоніста за АТ 1 рецепторами і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ 1 рецепторами, ніж з АТ 2 рецепторами.

Валсартан не інгібує АПФ, відомий також під назвою кініназ II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не спостерігається жодних побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота розвитку сухого кашлю була значно меншою (Р<0,05) у пацієнтів, валсартан, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6% порівняно з 7,9% відповідно. ). У пацієнтів, які раніше отримували лікування інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було зафіксовано у 19,5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19% випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ. , кашель спостерігався у 68,5% випадків (Р<0,05)

У контрольованих клінічних дослідженнях частота кашлю у пацієнтів, які отримували комбінацію валсартану та гідрохлортіазиду, становила 2,9%.

Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Застосування препарату пацієнтам із гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому внутрішньо одноразової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається понад 24 години після одноразового прийому. При регулярному застосуванні препарату максимальний терапевтичний ефект досягається протягом 2-4 нед і підтримується на досягнутому рівні у процесі тривалої терапії. Комбінація з гідрохлортіазидом ефективно знижує артеріальний тиск.

Скасування валсартану не спричиняє відновлення гіпертензії або інших побічних ефектів.

Валсартан не впливає на рівень загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові або сечової кислоти у пацієнтів із гіпертензією.

Точкою дії тіазидних діуретиків є кірковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і де відбувається придушення транспорту іонів Na і Cl. Механізм дії тіазидів пов'язаний з придушенням насоса Na+Cl-, що очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-. Внаслідок цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Через діуретичну дію спостерігається зменшення обсягу циркулюючої плазми, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення із сечею калію та, отже, – зниження концентрації калію у сироватці крові. Взаємозв'язок між реніном та альдостероном опосередковується ангіотензину II, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II зменшить втрати калію, пов'язані з застосуванням тіазидного діуретика.

Валсартан

Після прийому внутрішньо лікарського засобу всмоктування валсартану та гідрохлортіазиду відбувається швидко, проте ступінь всмоктування варіює у широких межах. Середня величина біодоступності лікарського засобу АДЕНІЗ-Н становить 23% (діапазон 23±7). Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t 1/2 α становить <1 годину і t 1/2 β - майже 9 годин).

У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не було. При прийомі препарату 1 раз на добу незначна кумуляція. Концентрації препарату у плазмі крові у жінок та чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми (94-97%), переважно з альбуміном. Об'єм розподілу в період рівноважного стану низький (близько 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), кліренс валсартану відносно повільний (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70% (від величини прийнятої внутрішньо дози), а майже 30% виводиться із сечею, переважно у незміненому вигляді.

При застосуванні валсартану під час їжі площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату його концентрація в плазмі крові як при прийомі його натщесерце, так і при прийомі з їжею однакова. Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.

Гідрохлортіазид

Всмоктування гідрохлортіазиду після прийому внутрішньо відбувається швидко (t max – приблизно 2 години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу та виведення описується в цілому біекспоненційною низхідною кривою; період напіввиведення (t1/2) кінцевої фази становить 6-15 годин. У терапевтичному діапазоні середніх доз AUC зростає прямо пропорційно збільшенню дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідрохлортіазиду не змінюється, при застосуванні 1 раз на добу незначна кумуляція.

Біодоступність гідрохлортіазиду при пероральному прийомі становить 70%. Виводиться із сечею понад 95% дози виводиться у незміненому вигляді та близько 4% - у вигляді гідролізату - 2-аміно-4-хлор-m-бензенедисульфонаміду.

При застосуванні гідрохлортіазиду під час їжі відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності порівняно з відповідним показником прийому натще. Діапазон цих змін є незначним і не має клінічної значущості.

Валсартан / гідрохлортіазид

При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасне застосування гідрохлортіазиду не істотно впливає на кінетику валсартану. Однак ця взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях виявили чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку

У деяких пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак він не був клінічно значущим. Деякі дані дозволяють припустити, що в осіб похилого віку системний кліренс гідрохлортіазиду нижчий, ніж у здорових добровольців.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30-70 мл/хв корекція дози не потрібна.

Немає даних щодо застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлортіазид, навпаки, виводиться із організму при гемодіалізі.

За наявності ниркової дисфункції середні пікові рівні у плазмі та значення AUC гідрохлортіазиду збільшуються, а рівень екскреції у сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю середньої t 1/2 майже подвоюється через суттєве зниження кліренсу нирок.

Виведення гідрохлортіазиду нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику роль у фармакокінетиці гідрохлортіазиду, оскільки цей препарат виводиться нирками.

За наявності ниркової недостатності середні пікові рівні у плазмі крові та значення AUC гідрохлортіазиду підвищуються, а рівень екскреції у сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається 3-кратне збільшення AUC гідрохлортіазиду. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю зафіксовано 8-кратне збільшення AUC. Гідрохлортіазид протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Порушення функції печінки

Системна дія валсартану у пацієнтів зі слабко вираженими (n = 6) та помірно вираженими (n = 5) порушеннями та функції печінки було у 2 рази більше, ніж у здорових добровольців. Дані щодо застосування валсартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Захворювання печінки суттєво не впливають на фармакокінетику гідрохлортіазиду, тому зниження його дози не потрібне.

Немеланомний рак шкіри (НМРШ)

Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв'язок між експозицією гідрохлортіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (з них 1430833 особи з контрольної групи) та 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (з них 172 462 особи з контрольної групи). Високе дозування гідрохлортіазиду (≥ 50000 мг кумулятивно) було пов'язане з скоригованим співвідношенням ризиків (OR) 1,29 (95% Cl: 1,23-1,35) для базальноклітинної карциноми та 3,98 (95% Cl: 3,68 4,31) для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність доза-відповідь спостерігалася як при базальноклітинній карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі. Інше дослідження показало можливий зв'язок між раком губ і застосуванням гідрохлортіазиду: 633 випадки раку губ були зіставлені з 63, 067 контрольними групами населення щодо використання стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність доза-відповідь була продемонстрована з скоригованим OR 2,1 (95% Cl: 1,27-2,6), збільшуючись до OR 3,9 (3,0-4,9) при застосуванні високої дози (~ 25000 мг ) та OR 7,7 (5,7-10,5) при застосуванні високої дози (~ 100 000 мг). Наприклад, сукупна доза 100 000 мг відповідає щоденному застосуванню певної дози 25 мг протягом періоду більше 10 років.

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Комбінація з фіксованою дозою лікарського засобу АДЕНІЗ-Н призначена для пацієнтів, артеріальний тиск яких відповідно не регулюється монотерапією валсартаном або гідрохлортіазидом.

Взаємодії, пов'язані як з вальзартаном, так і з гідрохлортіазидом

Одночасне застосування не рекомендується

Літій

Зворотне підвищення концентрації літію в плазмі та прояви токсичності були зареєстровані при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та тіазидів, у тому числі гідрохлортіазиду. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію така комбінація не рекомендується. Якщо застосування такої комбінації необхідне, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі.

Одночасне застосування потребує обережності

Інші антигіпертензивні препарати

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н може посилювати дію інших препаратів з антигіпертензивними властивостями (наприклад, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, прямі інгібінгу та інгібіна).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Можлива знижена реакція на аміни пресорні, такі як норадреналін, не є достатнім, щоб виключити їх застосування.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу та неселективні НПЗП

НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасний прийом лікарського засобу АДЕНІЗ-Н та НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та рівня калію в плазмі крові. Таким чином, рекомендується контроль функції нирок на початку лікування та адекватна гідратація пацієнта.

У хворих похилого віку, пацієнтів зі зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі у тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцією нирок одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (або інгібіторів ЦОГ-2) з АРА ІІ збільшує ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. . Спільне застосування цих препаратів потребує обережності та моніторингу функції нирок.

Взаємодії, пов'язані з вальзартаном

Подвійна блокада РААС АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими лікарськими засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхідна обережність.

Це пов'язано з підвищеною частотою гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та дисфункцією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Таким чином, не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину або аліскірену. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідним, лікування має проходити лише під наглядом фахівців та супроводжуватись моніторингом функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом (I та II типу), діабетичною нефропатією або порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1,73 м 2 ) протипоказане.

Одночасне застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики, калійвмісні харчові добавки, сольові препарати для замісної терапії, що містять калій та інші речовини, які можуть підвищити рівень калію

Якщо застосування лікарського засобу, який впливає на рівень калію, вважається за необхідне у поєднанні з валсартаном, рекомендується моніторинг рівня калію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, лікарські засоби на основі калію, гепарин), збільшується ризик гіперкаліємії. У таких випадках препарат АДЕНІЗ-Н, що містить валсартан, слід застосовувати з обережністю та проводити моніторинг рівня калію.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера введення MRP2. Клінічне значення цих даних остаточно невідомо. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватись належних заходів безпеки на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Відсутність взаємодії

У дослідженнях лікарської взаємодії валсартану не було зазначено клінічно значимих взаємодій валсартану та наступних препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід. Дігоксин та індометацин можуть взаємодіяти з гідрохлортіазидним компонентом лікарського засобу АДЕНІЗ-Н (див. «Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом»).

Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом

Одновріменне застосування, що вимагає обережності

Лікарські засоби, застосування яких пов'язане зі втратою калію та гіпокаліємією

Лікарські засоби, застосування яких пов'язане зі втратою калію та гіпокаліємією (наприклад, при одночасному призначенні діуретики, кортикостероїди, проносні, АКТГ (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилова кислота та її похідні, антиаритмічні засоби).

Якщо є необхідність у призначенні вищезгаданих лікарських засобів з комбінацією гідрохлортіазиду та валсартану, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові. Ці препарати можуть посилювати дію гідрохлортіазиду та рівня калію у плазмі.

Препарати, які можуть спричинити розвиток індукованої шлуночкової тахікардії типу «пірует»

У зв'язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з препаратами, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), у тому числі з антиаритмічними засобами класу Іа та класу ІІІ та деякими нейролептиками.

Препарати, що впливають на рівень натрію у плазмі крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватись у разі одночасного прийому таких лікарських засобів, як антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати та інші. Слід обережно призначати препарат АДЕНІЗ-Н при тривалому застосуванні таких лікарських засобів.

Лікарські засоби, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes)

Антиаритмічні препарати Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
Антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).
Деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левопромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол).
Інші (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин, гелофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
У зв'язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes).
Лікозиди наперстянки

Індукована тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як побічний ефект, що призводить до розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки.

Солі кальцію та вітамін D

Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, одночасно з вітаміном D або солями кальцію може спричинити підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків із солями кальцію може призвести до гіперкальціємії у пацієнтів, схильних до гіперкальціємії (наприклад, у пацієнтів з гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або опосередкованими вітаміном D станами) за рахунок посилення канальцевої реабсорбції кальцію.

Протидіабетичні препарати (пероральні протидіабетичні препарати та інсулін)

Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози протидіабетичних препаратів може бути потрібна.

Слід обережно застосовувати метформін через ризик лактатацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлортіазидом.

β-блокатори та діазоксид

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з β-блокаторами підвищує ризик виникнення гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські засоби, що застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у плазмі. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду чи сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біперіден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами (наприклад, атропін, біперіден), ймовірно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкість спорожнення шлунка. З іншого боку, очікується, що прокінетики, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадін

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, збільшують ризик небажаних ефектів, амантадину.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижується під впливом колестираміну або колестиполу. Це може призвести до субтерапевтичних ефектів тіазидних діуретиків. Однак зменшення в часі прийому гідрохлортіазиду і смоли таким чином, щоб гідрохлортіазид приймався не менше ніж за 4 години до або через 4-6 годинпісля прийому смоли, зводить до мінімуму ризик взаємодії.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, посилюють дію похідних кураре.

Циклоспорин

Одночасне застосування з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, подібних до подагри.

Алкоголь, анестетики та седативні препарати

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, за рахунок зниження симпатичної діяльності центральної нервової системи або прямої вазодилатації), може посилювати ортостатичну гіпотензію.

Метилдопа

Отримані окремі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким призначали одночасне лікування метилдофою та гідрохлортіазидом.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутись гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції та спостерігати належним чином за їх станом.

Контрастні речовини, що містять йод

У разі викликаної діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Перед застосуванням слід провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта.

Зміни електролітів

Калій

Тіазидні діуретики можуть спричинити гіпокаліємію або ускладнювати вже наявну гіпокаліємію.

Рекомендується корекція гіпокаліємії перед початком терапії тіазидами. Спільна гіпомагніємія може спричинити гіпокаліємію, складнішу для корекції.

Оскільки АДЕНІЗ-Н містить антагоніст рецепторів ангіотензину II, слід бути обережним при спільному застосуванні АДЕНІЗ-Н з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками. Рекомендується регулярно перевіряти вміст калію та магнію у сироватці крові у пацієнтів зі станами, що включають посилену втрату калію. У всіх пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, необхідно перевіряти баланс електролітів.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК)

Лікування тіазидними діуретиками часто пов'язане з виникненням гіпонатріємії або з загостренням вже наявної гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу. Це може супроводжуватися неврологічними симптомами (блювання, сплутаність свідомості, апатія). Тіазидні діуретики слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії. Також необхідно регулярно контролювати концентрацію натрію у сироватці крові.

Тіазиди посилюють виведення магнію із сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію та/або ОЦК в організмі, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, у поодиноких випадках після початку застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком терапії цим лікарським засобом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або ОЦК.

У разі гіпотензії пацієнта слід перевести в положення лежачи та, якщо необхідно, провести інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати одразу після стабілізації артеріального тиску.

Кальцій

Тіазидні діуретики зменшують екскрецію кальцію в сечі і можуть спричинити підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Тіазидні діуретики слід застосовувати тільки після корекції гіперкальціємії або лікування станів, що її викликають. Регулярно слід контролювати концентрацію кальцію у сироватці крові.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станами з підвищеною активністю РААС

У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ пов'язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н хворим з тяжкою хронічною серцевою недостатністю є необґрунтованим.

Оскільки не можна виключити, що через пригнічення РААС застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н також може бути пов'язане з порушеннями функції нирок, препарат не слід застосовувати таким пацієнтам.

Стеноз ниркової артерії

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н слід застосовувати з обережністю пацієнтам з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів може збільшуватись рівень сечовини та креатиніну плазми.

Первинний гіперальдостеронізм

Не слід застосовувати препарат АДЕНІЗ-Н пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їхня ренін-ангіотензинова система не активована.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМ)

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, пацієнти зі стенозом аортального та мітрального клапана або ГЗКМ потребують особливої обережності.

Порушення функції нирок

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) корекції дози не потрібно.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічними порушеннями функції нирок. Вони неефективні як монотерапія при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв), але їх можна застосовувати з належною обережністю в комбінації з петлевими діуретиками навіть пацієнтам з кліренсом креатиніну 30 мл/хв.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 60 мл/хв) одночасне застосування препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину, у тому числі лікарського засобу АДЕНІЗ-Н або інгібіторів АПФ, з аліскіреном протипоказано.

Немає досвіду застосування валсартану хворим з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну 10 мл/хв) або пацієнтам, які проходять діаліз.

Трансплантація нирок

На сьогоднішній день немає даних щодо безпеки застосування лікарського засобу пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Порушення функції печінки

НеобхОдима обережність при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки. Для пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Однак лікарський засіб АДЕНІЗ-Н слід застосовувати з обережністю. Захворювання печінки суттєво не змінюють фармакокінетику гідрохлортіазиду.

Тіазиди можуть спричинити дисбаланс електролітів, печінкову енцефалопатію та гепаторенальний синдром. Таким чином, лікарський засіб АДЕНІЗ-Н слід призначати таким пацієнтам лише після вивчення співвідношення ризику та користі та моніторингу клінічних та лабораторних показників. Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам із біліарним цирозом чи холестазом.

Ангіоневротичний набряк

Виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводило до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика) спостерігалося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосування інших препаратів, у тому числі при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити. Протипоказано повторне застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н.

Системна червона вовчанка

Повідомлялося, що тіазидні діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.

Інші метаболічні порушення

Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати рівень холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові, що може загострити гіперурикемію та призвести до подагри. Тому лікарський засіб АДЕНІЗ-Н не рекомендується застосовувати пацієнтам з гіперурикемією та/або подагрою. Для пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або пероральних протидіабетичних засобів. Тіазидні препарати можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та викликати непостійне та незначне підвищення рівня сироваткового кальцію за відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про наявність у пацієнта фонового гіперпаратиреозу. Слід припинити застосування тіазидних препаратів перед проведенням тестів в оцінці функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Повідомлялося про випадки виникнення фотосенсибілізації при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час лікування, рекомендується припинити. Якщо повторне застосування діуретичного препарату вважається за необхідне, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Вагітність

У період вагітності не слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається за необхідне. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні види антигіпертензивного лікування, мають встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативну терапію.

Загальні рекомендації

Слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду більш ймовірні у пацієнтів з алергією та астмою.

Гостра глаукома

Застосування гідрохлортіазиду та сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, що викликає хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопатією та гострою закритокутовою глаукомою. Відзначається гостре зниження гостроти зору чи біль у власних очах. Ця симптоматика зазвичай спостерігається протягом кількох годин на тиждень під час прийому препарату. Нелікована гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору.

Слід негайно припинити застосування препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, знадобиться медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.

Пацієнти із серцевою недостатністю, попереднім інфарктом міокарда

У пацієнтів, у яких функція нирок залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з серйозною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ або антагоністи рецепторів ангіотензину може бути пов'язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та летальним. результатом. Оцінка стану хворих із серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда має завжди включати оцінку функції нирок.

Немеланомний рак шкіри (НМРШ)

Підвищений ризик НМРШ (Базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлортіазиду спостерігався у двох епідеміологічних дослідженнях, заснованих на датському національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду може бути потенційним механізмом розвитку НМРШ.

Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Рекомендується регулярно перевіряти шкіру таких пацієнтів на наявність нових уражень та негайно повідомляти лікаря про будь-які підозрілі зміни шкіри.

Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів та ультрафіолетових променів, при впливі сонячного світла рекомендовано використання адекватного захисту. Підозрювальні поразки слід негайно вивчити, включаючи проведення гістологічних досліджень, біопсій. Застосування гідрохлортіазиду також має бути переглянуте у пацієнтів, які перенесли НМРШ.

Подвійна блокада РААС

Є дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскіреном підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі появи гострої ниркової недостатності). Для подвійної блокади РААС не рекомендується одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену.

Коли комбінація цих лікарських засобів (подвійна блокада) вважається абсолютно необхідним, лікування має відбуватися лише під наглядом лікаря та за умови частого ретельного контролю функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Фертильність

Немає інформації щодо впливу валсартана на фертильність людини. Дослідження на щурах не показали будь-якого впливу валсартану на фертильність.

Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Гідрохлортіазид може знижувати рівень пов'язаного з білками йоду у плазмі крові.

Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну у сироватці крові.

На початку застосування лікарського засобу (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести до нещасного випадку, враховуючи те, що іноді може виникнути запаморочення чи втома. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Вагітність

Валсартан

Препарат не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом II та III триместрів вагітності викликає у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовували із II триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа.

Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного спостереження з гіпотензії.

Гідрохлортіазид

Досвід застосування гідрохлортіазиду у період вагітності обмежений, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлортіазиду передбачається, що його застосування протягом II та III триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу та викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.

Лікар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про потенційні ризики під час вагітності.

Враховуючи механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, ризик ембріональних захворювань і захворювань плода не може бути виключений. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі пов'язане з потенційним ризиком уроджених дефектів. Крім того, були зареєстровані ураження у плода та смерть у зв'язку із застосуванням протягом II та III триместру препаратів, які безпосередньо впливають на РААС. У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається протягом ІІ триместру. Таким чином, ризик, пов'язаний з лікуванням валсартаном, вищий протягом II та III триместру вагітності. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагітні жінки випадково приймали валсартан.

Новонароджених, які піддавалися дії препарату внутрішньоутробно, слід ретельно обстежити на наявність достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно, вжити відповідних медичних заходів (наприклад, провести регідратацію), щоб видалити препарат із кровообігу.

Внутрішньоматкова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може викликати жовтяницю або тромбоцитопенію у плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих.

Період годування груддю

Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо застосування валсартану в період годування груддю. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та у грудне молоко у невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може пригнічувати вироблення молока. У період годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленим профілем безпеки, особливо в період годування новонародженої або недоношеної дитини.

Рекомендована доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Н – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу.

При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування за дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнього зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнього зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг.

Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

У разі відсутності ефекту після застосування АДЕНІЗ-Н протягом 8 тижнів необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарського засобу.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобитися 4-8 тижнів лікування.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Для пацієнтів з легкими та середніми порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) ≥ 30 мл/хв).

Через наявність гідрохлортіазиду лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШГФ <30 мл/хв) та анурією.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Корекція дози гідрохлортіазиду не потрібна для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю. Через наявність валсартану лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або пацієнтам з біліарним цирозом та холестазом.

Пацієнти похилого віку

Підбір дози лікарського засобу АДЕНІЗ-Н не потрібний для пацієнтів похилого віку.

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Симптоми

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, циркуляторного колапсу (судинної недостатності) та/або шоку (ком). Крім того, через передозування гідрохлортіазиду можуть виникати ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія та електролітні порушення, пов'язані з серцевими аритміями та м'язовими спазмами.

Найбільш характерними ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезії, виснаження, порушення свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові ниркова недостатність).

Лікування

У всіх випадках передозування необхідно вжити загальних підтримуючих заходів, зокрема проводити моніторинг стану пацієнта та заходи щодо стабілізації серцево-судинної функції. Терапевтичні заходи залежать від того, як давно було прийнято велику дозу препарату, а також від тяжкості симптомів, при цьому першочерговим завданням є нормалізація гемоциркуляції.

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід спричинити блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно надати пацієнтові достатню кількість активованого вугілля.

При артеріальній гіпотензії слід покласти пацієнта у горизонтальне положення та негайно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом введення ізотонічного сольового розчину.

Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв'язування з білками плазми, але для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз ефективний.

Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялося в процесі клінічних досліджень застосування валсартану з гідрохлортіазидом порівняно з плацебо та у постмаркетинговий період, наведені нижче системами органів.

Частоту небажаних побічних реакцій визначено так: дуже часто (1/10), часто (1/100, <1/10), нечасто (1/1000, <1/100), рідко (1/10000, <1/1000) ), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити з урахуванням доступних даних). У межах кожної групи за частотою побічні реакції наведені як зменшення тяжкості.

Небажані реакції валсартану/гідрохлортіазиду

Інфекції та інвазії: нечасто – вірусні інфекції, лихоманка.

З боку метаболізму та обміну речовин: часто – дегідратація; частота невідома – гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, втома, запаморочення; нечасто – астенія, запаморочення, безсоння, тривога, парестезії; рідко - депресія частота невідома - непритомність.

З боку органу зору: нечасто – нечіткість зору; рідко – кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – середній отит, дзвін у вухах.

З боку серця: нечасто – серцебиття, тахікардія.

З боку судин: нечасто – набряки, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; частота невідома – некардіогенний набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея нечасто – біль у животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, артралгія нечасто – біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягування та деформації, судоми м'язів, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; дуже рідко – порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція.

Загальні порушення: нечасто – підвищена стомлюваність.

Дослідження: частота невідома – підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини у крові, нейтропенія.

Зниження рівня калію в сироватці крові більш ніж на 20% спостерігалося у 3,7% пацієнтів, які отримували комбінацію валсартан/гідрохлортіазид, та у 3,1% пацієнтів, які отримували плацебо. Підвищення вмісту креатиніну та азоту сечовини в крові спостерігалося відповідно у 1,9% та 14,7% пацієнтів, які приймали комбінацію валсартан/гідрохлортіазид, та у 0,4% та 6,3% відповідно пацієнтів, які отримували плацебо у контрольованих клінічних дослідженнях.

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з гіпертензією спостерігалися такі явища незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з досліджуваним лікарським засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язок, розтягнення м'язів, закладеність носа, назофарингіт, біль у шиї, периферичний набряк, закладення пазух.

Нижчеописані реакції були пов'язані з монотерапією валсартаном, але не спостерігалися при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлортіазид.

У поодиноких випадках терапія валсартаном може бути пов'язана зі зниженням рівня гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях про значне (>20%) зниження гематокриту та рівня гемоглобіну спостерігалося відповідно у 0,8% та 0,4% пацієнтів. У 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося зниження гематокриту або рівня гемоглобіну.

Нейтропенія спостерігалася у 1,9% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6% пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.

У контрольованих клінічних дослідженнях значне підвищення рівня креатиніну, калію та загального білірубіну в сироватці крові спостерігалося відповідно у 0,8%, 4,4% та 6% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6%, 6,4% та 12 9 % пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.

У пацієнтів, які отримували валсартан, нечасто спостерігалося підвищення показників печінкової функції.

Немає необхідності проводити спеціальний моніторинг лабораторних показників у пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.

Наступні реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу: біль у животі у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язок, судоми м'язів, розтягнення м'язів, нудота, закладеність носа, застійні явища в приносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, півлакіурія, підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. невідомо,

У постмаркетинговий період були повідомлення про непритомність та про дуже рідкісні випадки ангіоневротичного набряку, висипи, втрату свідомості та про інші реакції гіперчутливості, такі як сироваткова недостатність та васкуліт, а також про випадки порушення функції нирок. Повідомлялося про бульозний дерматит, частота виникнення якого невідома.

Додаткова інформація щодо окремих компонентів

Небажані реакції, що виникають при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду окремо, можуть бути потенційними побічними ефектами також і при застосуванні комбінації валсартану/гідрохлортіазиду, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.

Небажані реакції при застосуванні валсартану

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: частота невідома – інші реакції гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.

З боку метаболізму та обміну речовин: частота невідома – підвищення рівня калію в плазмі, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – вестибулярне запаморочення (вертиго).

З боку судин: частота невідома – васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, гастроентерит.

З боку системи травлення: частота невідома - підвищення показників функції печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – набряк, ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж, бульозний дерматит.

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія.

З боку нервової системи: нечасто – астенія, безсоння, запаморочення; рідко – невралгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – зниження лібідо.

З боку серця: дуже рідко – серцева аритмія.

Є повідомлення про один випадок ангіоневротичного набряку.

Реакції, що спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу незалежно від їх причинного зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусит , запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції

Небажані реакції при застосуванні гідрохлортіазиду

Гідрохлортіазид широко застосовують протягом багатьох років, часто у високих дозах, порівняно з тими, що містяться у лікарському засобі АДЕНІЗ-Н. Нижченаведені побічні реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, як монотерапію.

З боку метаболізму та обміну речовин: дуже часто – при застосуванні високих доз – підвищення рівня ліпідів крові, гіпокаліємія; часто – гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий діабет дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку; частота невідома – апластична анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості.

З боку психіки: рідко – депресія, порушення сну.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, парестезія.

З боку органу зору: рідко – нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування; частота невідома - хоріоїдальний випіт, гостра міопія та гостра глаукома.

З боку серця: рідко – аритмія.

З боку судин: часто – ортостатична гіпотензія, яка може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – втрата апетиту, легка нудота та блювання; рідко – запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея дуже рідко – панкреатит.

З боку травної системи: рідко – внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка та інші види висипу; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко - некротичний васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри; частота невідома – мультиформна еритема.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – імпотенція.

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома – гостра ниркова недостатність, ниркові розлади.

Загальні порушення: частота невідома - підвищення температури

Хранить при температуре не выше 30 ° С в оригинальной упаковке.

Хранить в недоступном для детей месте.

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — Державного реєстру лікарських засобів України.