Name: Ванкоміцин Ромфарм ліофілізат для концентрату для інфузій 1000 мг, 1 шт.
Brand: Ромфарм компані С.Р.Л. Румунія
SKU: 1365.7323
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Фармекс Групп  Україна

Ванкоміцин-Фармекс ліофілізат для розчину для інфузій по 1000 мг, 1 шт.

Ванкоміцин-Фармекс пор. д/інф. фл. 1000мг №1

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Є в наявності

ванкоміцин

Ванкоміцин-Фармекс ліофілізат для розчину для інфузій по 500 мг, 1 шт.

Ванкоміцин-Фармекс пор. д/інф. фл. 500мг №1

ВЕМ Ілач Сан. ве Тік. А.С., Туреччина

Ванкоміцин-Віста ліофілізат для розчину для інфузій по 1000 мг, 20 мл

Ванкоміцин-Віста ліофіл. д/р-ну д/інф 1000мг фл 20мл №1

Ванкоміцин-Віста ліофілізат для розчину для інфузій по 500 мг, по 10 мл, 1 шт.

Ванкоміцин-Віста ліофіл. д/р-ну д/інф. 500мг фл. 10мл №1

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Первинна упаковка

Об'єм

Код Моріон

Упаковка

Спосіб введення

Код АТС/ATX

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Годуючим матерям з обережністю

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям з народження

Кому можна

Основні властивості

Ромфарм компані С.Р.Л. Румунія

Ванкоміцин

Ванкоміцин Ромфарм ліофілізат для концентрату для інфузій 1000 мг, 1 шт.

Склад

діюча речовина: ванкоміцин гідрохлорид; 1 флакон містить 1000 мг ванкоміцину гідрохлориду, що еквівалентно 1 000 000 МО ванкоміцину; допоміжні речовини: відсутні.

Лікарська форма

Ліофілізат для концентрату для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок від білого до світло-коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група

Глікопептидні антибактеріальні засоби Код АТХ: J01XA01 &mdash; ванкоміцин для внутрішньовенного застосування, A07AA09 &mdash; ванкоміцин для перорального застосування.

Фармакодинаміка

Механізм дії Ванкоміцин є трициклічним глікопептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної стінки у чутливих бактерій, зв&rsquo;язуючись із високою спорідненістю з D-аланіл-D-аланіновим кінцем попередників клітинної стінки. Препарат має повільну бактерицидну дію на мікроорганізми, які діляться. Крім того, він порушує проникність клітинної мембрани бактерій і синтез РНК. Фармакокінетичний (ФК) / фармакодинамічний (ФД) взаємозв&rsquo;язок Ванкоміцин проявляє концентраційно-незалежну активність, при цьому площа під кривою концентрації (AUC), поділена на мінімальну інгібувальну концентрацію (МІК) для цільового організму, є основним прогностичним параметром ефективності. На основі даних, отриманих in vitro під час досліджень на тваринах, та обмежених даних щодо людей співвідношення AUC/МІК 400 було встановлено як цільовий показник ФК/ФД для досягнення клінічної ефективності ванкоміцину. Для досягнення цієї мети при МІК &ge; 1,0 мг/л потрібне дозування у верхньому діапазоні та високі сироваткові концентрації (15&ndash;20 мг/л) (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). Механізм резистентності Набута стійкість до глікопептидів найбільш поширена у ентерококів і ґрунтується на набутті різних генних комплексів van, які модифікують D-аланіл-D-аланін мішені до D-аланіл-D-лактату або D-аланіл-D-серину, що погано зв&rsquo;язують ванкоміцин. У деяких країнах спостерігається зростання випадків резистентності, особливо у ентерококів; особливу тривогу викликають мультирезистентні штами Enterococcus faecium. Гени van рідко зустрічаються у Staphylococcus aureus, де зміни в структурі клітинної стінки призводять до "проміжної" сприйнятливості, яка найчастіше гетерогенна. Також повідомлялося про штами метицилінрезистентного стафілокока (МРЗС) зі зниженою сприйнятливістю до ванкоміцину. Зниження сприйнятливості або стійкості до ванкоміцину у стафілококів не зовсім зрозуміле. Необхідна наявність декількох генетичних елементів і численних мутацій. Перехресна стійкість між ванкоміцином і іншими класами антибіотиків відсутня. Перехресна стійкість з іншими глікопептидними антибіотиками, такими як тейкопланін, все ще зустрічається. Вторинний розвиток резистентності під час терапії зустрічається рідко. Синергія Комбінація ванкоміцину з аміноглікозидним антибіотиком чинить синергічну дію проти багатьох штамів Staphylococcus aureus, неентерококових стрептококів групи D, ентерококів та стрептококів групи Viridans. Комбінація ванкоміцину з цефалоспорином має синергічний ефект проти деяких штамів Staphylococcus epidermidis, стійких до оксациліну, а комбінація ванкоміцину з рифампіцином має синергічний ефект проти Staphylococcus epidermidis і частковий синергічний ефект проти деяких штамів Staphylococcus aureus. Оскільки ванкоміцин в комбінації з цефалоспорином може також мати антагоністичний ефект проти деяких штамів Staphylococcus epidermidis, а в комбінації з рифампіцином &mdash; проти деяких штамів Staphylococcus aureus, доцільно провести попереднє тестування синергізму. Необхідно отримати зразки бактеріальних культур для виділення та ідентифікації збудників і визначення їх чутливості до ванкоміцину. Точки розриву при тестуванні на чутливість Ванкоміцин активний відносно грампозитивних бактерій, таких як стафілококи, стрептококи, ентерококи, пневмококи і клостридії. Грамнегативні бактерії стійкі до ванкоміцину. Поширеність набутої резистентності окремих видів може змінюватися географічно та з часом, тому бажано мати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до експерта, якщо локальна поширеність резистентності така, що доцільність застосування препарату хоча б при деяких видах інфекцій викликає сумніви. Ця інформація дає лише приблизне уявлення про те, наскільки мікроорганізми сприйнятливі до ванкоміцину. Граничні значення мінімальної інгібувальної концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100.032%;" border="1">
<tbody>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 31.9197%;">Сприйнятливий</td>
<td style="width: 31.9218%;">Стійкий</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Staphylococcus aureus 1</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 2 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Коагулазонегативні стафілококи 1</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 4 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 4 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Бактерії роду ентерококів (Enterococcus spp.)</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 4 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 4 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Бактерії роду стрептококів (Streptococcus spp.) A, B, C і G</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 2 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Streptococcus pneumoniae</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 2 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 2 мг/л</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 31.9197%;">Грампозитивні анаероби</td>
<td style="width: 31.9197%;">&le; 2 мг/л</td>
<td style="width: 31.9218%;">&le; 2 мг/л</td>
</tr>
</tbody>
</table>
 1 S. Aureus зі значеннями МІК для ванкоміцину 2 мг/л знаходяться на межі розподілу дикого типу, і може спостерігатися погіршення клінічної відповіді. Зазвичай сприйнятливі види Грампозитивні: Enterococcus faecalis Staphylococcus aureus Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus Коагулазонегативні стафілококи Streptococcus spp. Streptococcus pneumoniae Enterococcus spp. Staphylococcus spp. Анаеробні види: Clostridioides spp., крім Clostridioides innocuum Eubacterium spp. Peptostreptococcus spp. Види, які можуть набувати резистентності&nbsp; Enterococcus faecium Види з природною резистентністю Всі грамнегативні бактерії Грампозитивні аеробні види: Erysipelothrix rhusiopathiae Heterofermentative Lactobacillus Leuconostoc spp. Pediococcus spp. Анаеробні види: Clostridioides innocuum Резистентність до ванкоміцину відрізняється в різних лікарнях, тому слід звернутися до місцевої мікробіологічної лабораторії для отримання відповідної місцевої інформації.</div>

Фармакокінетика

Абсорбція Ванкоміцин вводять внутрішньовенно для лікування системних інфекцій. У пацієнтів з нормальною функцією нирок внутрішньовенна інфузія багаторазових доз 1 г ванкоміцину (15 мг/кг) протягом 60 хвилин створює приблизну середню концентрацію в плазмі 50&ndash;60 мг/л, 20&ndash;25 мг/л та 5&ndash;10 мг/л відразу, через 2 години та 11 годин після завершення інфузії відповідно. Рівні в плазмі, отримані після багаторазових доз, подібні до тих, що досягаються після одноразової дози. Ванкоміцин зазвичай не всмоктується в кров після перорального прийому. Однак абсорбція може відбуватися після перорального застосування у пацієнтів із (псевдомембранозним) колітом. Це може призвести до накопичення ванкоміцину у пацієнтів із супутньою нирковою недостатністю. Розподіл Об&rsquo;єм розподілу становить приблизно 60 л / 1,73 м2 поверхні тіла. При концентраціях ванкоміцину в сироватці крові від 10 мг/л до 100 мг/л зв&rsquo;язування препарату з білками плазми становить приблизно 30&ndash;55 % (виміряно за допомогою ультрафільтрації). Ванкоміцин легко дифундує через плаценту та розподіляється в пуповинній крові. У незапалених мозкових оболонках ванкоміцин лише незначною мірою проникає через гематоенцефалічний бар&rsquo;єр. Біотрансформація Метаболізм ванкоміцину дуже невеликий. Після парентерального введення препарат майже повністю виводиться у вигляді мікробіологічно активної речовини (приблизно 75&ndash;90 % протягом 24 годин) нирками шляхом клубочкової фільтрації. Елімінація Період напіввиведення ванкоміцину становить 4&ndash;6 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок і 2,2&ndash;3 години у дітей. Плазмовий кліренс становить приблизно 0,058 л/кг/год, а нирковий кліренс &mdash; приблизно 0,048 л/кг/год. Протягом перших 24 годин приблизно 80 % введеної дози ванкоміцину виводиться із сечею шляхом клубочкової фільтрації. Порушення функції нирок затримує виведення ванкоміцину. У пацієнтів із анефрією середній період напіввиведення становить 7,5 дня. Через ототоксичність ванкоміцину в таких випадках показаний контроль концентрації у плазмі крові під час терапії. Виділення з жовчю незначне (менше 5 % дози). Хоча ванкоміцин не виводиться ефективно за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу, є повідомлення про збільшення кліренсу ванкоміцину при гемоперфузії та гемофільтрації. Після перорального прийому лише частина введеної дози виявляється в сечі. Навпаки, високі концентрації ванкоміцину виявляються у фекаліях (&gt; 3100 мг/кг при дозах 2 г/добу). Лінійність/нелінійність Концентрація ванкоміцину зазвичай зростає пропорційно зі збільшенням дози. Концентрації у плазмі крові під час прийому багаторазових доз подібні до концентрацій після прийому одноразової дози. Окремі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок. Ванкоміцин переважно виводиться шляхом клубочкової фільтрації. У пацієнтів із порушенням функції нирок термінальний період напіввиведення ванкоміцину подовжується, а загальний кліренс знижується. Згодом слід розрахувати оптимальну дозу відповідно до рекомендацій щодо дозування, наведених у розділі &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;. Пацієнти з порушенням функції печінки. Фармакокінетика ванкоміцину не змінюється у пацієнтів із порушенням функції печінки. Вагітні жінки. Для досягнення терапевтичних концентрацій у сироватці крові у вагітних жінок можуть бути потрібні значно більші дози (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;). Пацієнти із зайвою вагою. Розподіл ванкоміцину може бути змінений у пацієнтів із надмірною вагою внаслідок збільшення об&rsquo;єму розподілу, ниркового кліренсу та можливих змін у зв&rsquo;язуванні з білками плазми. У цій субпопуляції концентрації ванкоміцину в сироватці крові були вищими, ніж очікувалося у здорових дорослих чоловіків (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Діти. Фармакокінетика ванкоміцину демонструє широку міжсуб&rsquo;єктну варіабельність у недоношених і доношених новонароджених. У новонароджених після внутрішньовенного введення об&rsquo;єм розподілу ванкоміцину коливається від 0,38 до 0,97 л/кг, подібно до значень у дорослих, тоді як кліренс коливається від 0,63 до 1,4 мл/кг/хв. Період напіввиведення коливається від 3,5 до 10 годин і є довшим, ніж у дорослих, що відображає звичайні нижчі значення кліренсу у новонароджених. У немовлят і дітей старшого віку об&rsquo;єм розподілу коливається в межах 0,26&ndash;1,05 л/кг, а кліренс &mdash; 0,33&ndash;1,87 мл/кг/хв.

Показання

Внутрішньовенне введення Ванкоміцин Ромфарм показаний усім віковим групам для лікування таких інфекцій (див. також розділи &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; і &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;): 
<ul>
<li>ускладнені інфекції шкіри та м&rsquo;яких тканин;</li>
<li>інфекції кісток і суглобів;</li>
<li>позалікарняна пневмонія;</li>
<li>лікарняна пневмонія, включаючи пневмонію, пов&rsquo;язану зі штучною вентиляцією легенів;</li>
<li>інфекційний ендокардит.</li>
</ul>
Ванкоміцин Ромфарм також показаний усім віковим групам для періопераційної антибактеріальної профілактики у разі високого ризику розвитку бактеріального ендокардиту при проведенні серйозних хірургічних утручань. Пероральне введення Ванкоміцин Ромфарм показаний усім віковим групам для лікування інфекцій Clostridioides difficile (див. також розділи &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; і &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Крім того, слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ванкоміцину. Ванкоміцин не можна вводити внутрішньом&rsquo;язово через ризик некрозу в місці введення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування ванкоміцину й анестетиків було пов&rsquo;язане з еритемою, гістаміноподібною гіперемією та анафілактоїдними реакціями (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Повідомлялося про підвищення частоти розвитку побічних реакцій, пов&rsquo;язаних з інфузією, на тлі одночасного застосування анестетиків. Побічні реакції, пов&rsquo;язані з інфузією, можна мінімізувати, якщо вводити ванкоміцин у вигляді 60-хвилинної інфузії перед введенням анестетиків. При введенні під час анестезії дози слід розводити до 5 мг/мл або менше та вводити повільно з ретельним моніторингом серцевої діяльності. Зміну положення пацієнта слід відкласти до завершення інфузії. Одночасне або послідовне системне чи місцеве застосування інших потенційно ототоксичних або нефротоксичних препаратів, таких як амфотерицин B, аміноглікозиди, бацитрацин, поліміксин B, колістин, віоміцин, цисплатин, піперацилін/тазобактам, петльові діуретики та НПЗЗ, може підвищити токсичність ванкоміцину. В такому разі потрібна обережність і відповідний моніторинг (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Комбінація ванкоміцину з аміноглікозидним антибіотиком має синергічний ефект відносно багатьох штамів Staphylococcus aureus, неентерококових D-стрептококів, ентерококів і стрептококів групи Viridans. Комбінація ванкоміцину з рифампіцином має синергічний ефект проти Staphylococcus epidermidis. Пероральне застосування: слід розглянути можливість припинення прийому інгібіторів протонної помпи та препаратів, що пригнічують моторику, відповідно до місцевих рекомендацій щодо інфекції Clostridioides difficile.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У період застосування лікарського засобу може знижуватися здатність концентрувати увагу, що слід враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи, яка вимагає посиленої уваги.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність У тератологічних дослідженнях на тваринах, у яких щурам і кроликам вводили дози ванкоміцину, що у 5 і 3 рази відповідно перевищували дози для людей, не виявили доказів шкоди для плода. У контрольованому клінічному дослідженні оцінювали потенційні ототоксичні та нефротоксичні ефекти ванкоміцину гідрохлориду на немовлят, коли препарат застосовували вагітним жінкам з приводу серйозних стафілококових інфекцій. У пуповинній крові було виявлено ванкоміцину гідрохлорид. Не спостерігалося сенсоневральної втрати слуху або нефротоксичності, пов&rsquo;язаної з ванкоміцином. У одного немовляти, мати якого отримувала ванкоміцин у третьому триместрі, спостерігалася кондуктивна втрата слуху, яка не була пов&rsquo;язана з ванкоміцином. Оскільки ванкоміцин застосовували лише у другому та третьому триместрах, невідомо, чи шкодить він плоду. Ванкоміцин слід призначати під час вагітності лише у разі крайньої необхідності, і треба ретельно контролювати рівень препарату в крові, щоб мінімізувати ризик токсичного впливу на плід. Проте повідомлялося, що вагітним пацієнткам можуть бути потрібні значно більші дози ванкоміцину для досягнення терапевтичних концентрацій у сироватці крові. Грудне вигодовування Ванкоміцину гідрохлорид виділяється в грудне молоко. Слід з обережністю призначати ванкоміцин жінкам, які годують грудьми. Вважається, що кількість ванкоміцину, яка може потрапити в організм немовляти з грудним молоком, незначна.

Спосіб застосування та дози

Діти

Лікарський засіб Ванкоміцин Ромфарм можна застосовувати дітям від народження.

Передозування

Рекомендується підтримувальна терапія з підтриманням клубочкової фільтрації. Ванкоміцин погано виводиться з крові за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Повідомлялося, що гемоперфузія за допомогою смоли Amberlite XAD-4 має обмежену користь.

Побічні реакції

Короткий опис профілю безпеки Найчастішими побічними реакціями є флебіт, псевдоалергічні реакції та почервоніння верхньої частини тіла (&laquo;синдром червоної шиї&raquo;) у зв&rsquo;язку із занадто швидкою внутрішньовенною інфузією ванкоміцину. Парентеральні форми для перорального застосування: всмоктування ванкоміцину зі шлунково-кишкового тракту незначне. Однак при тяжкому запаленні слизової оболонки кишечника, особливо в поєднанні з нирковою недостатністю, можуть виникати побічні реакції, що виникають при парентеральному введенні ванкоміцину. У зв&rsquo;язку з лікуванням ванкоміцином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи синдром Стівенса &mdash; Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) і гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Перелік побічних реакцій Перелічені нижче побічні реакції розподілені за системами органів відповідно до MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]. Частота побічних реакцій класифікована таким чином: дуже часті (&ge; 1/10), часті (від &ge; 1/100 до &lt; 1/10), нечасті (від &ge; 1/1000 до &lt; 1/100), поодинокі (від &ge; 1/10000 до &lt; 1/1000), рідкісні (&lt; 1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними). У кожній групі частоти небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності. З боку крові та лімфатичної системи Поодинокі: Оборотна нейтропенія 1, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія З боку імунної системи Поодинокі: Реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції 2, включаючи анафілаксію, інфузійна реакція ванкоміцину 5 З боку органів слуху та лабіринту Нечасті: Тимчасова або необоротна втрата слуху 4 Поодинокі: Вертиго, шум у вухах 3, запаморочення З боку серця Рідкісні: Зупинка серця З боку судин Часті: Зниження артеріального тиску Поодинокі: Васкуліт З боку респіраторної системи, органів грудної клітки і середостіння Часті: Задишка, стридор З боку травної системи Поодинокі: Нудота Рідкісні: Псевдомембранозний ентероколіт Частота невідома: Блювота, діарея З боку шкіри та підшкірної клітковини Часті: Почервоніння верхньої частини тіла (&laquo;синдром червоної людини&raquo;), екзантема та запалення слизової оболонки, свербіж, кропив&rsquo;янка Рідкісні: Ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса &mdash; Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), бульозний дерматоз лінійного IgA Частота невідома: Еозинофілія та системні симптоми (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз З боку нирок і сечовивідних шляхів Часті: Ниркова недостатність &mdash; проявляється переважно підвищенням креатиніну сироватки крові та сечовини сироватки крові Поодинокі: Інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність Частота невідома: Гострий тубулярний некроз Загальний стан та стан місця введення Часті: Флебіт, почервоніння верхньої частини тіла та обличчя Поодинокі: Лікарська лихоманка, тремтіння, біль і спазм м&rsquo;язів грудей та спини 1 Оборотна нейтропенія зазвичай починається через тиждень або більше після початку внутрішньовенної терапії або після загальної дози понад 25 г. 2 Під час або незабаром після швидкої інфузії можуть виникнути анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи хрипи. Реакції зменшуються після припинення введення, як правило, впродовж від 20 хвилин до 2 годин. Ванкоміцин слід вводити повільно (див. розділи &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo; й &laquo;Особливості застосування&raquo;). Після внутрішньом&rsquo;язової ін&rsquo;єкції може виникнути некроз. 3 Шум у вухах, який, можливо, передує настанню глухоти, слід розглядати як показання до припинення лікування. 4 Ототоксичність в основному спостерігалася у пацієнтів, які отримували високі дози, або у тих, хто одночасно отримував інші ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди, а також у тих, у кого вже спостерігалося зниження функції нирок або слуху. 5 Реакція виникала під час проведення клінічних випробувань. Діти Профіль безпеки загалом однаковий для дітей, підлітків та дорослих пацієнтів. Нефротоксичність була описана у дітей, як правило, у разі застосування ванкоміцину з іншими нефротоксичними агентами, такими як аміноглікозиди. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 &ordm;С. Готовий (відновлений) розчин для внутрішньовенного введення: хімічна та фізична стабільність була продемонстрована протягом 24 годин при 2&ndash;8 &deg;C. З мікробіологічної точки зору розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин не використовується одразу, відповідальність за час і умови зберігання в процесі застосування покладається на споживача. Готовий розчин для перорального введення: хімічна та фізична стабільність була продемонстрована протягом 14 днів при 2&ndash;8&deg;C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1000 мг у флаконі, по 1 флакону в картонній пачці.

Категорія відпуску

К.Т. РОМФАРМ КОМПАНІ С.Р.Л.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія &ndash; будівля Ромфарм 1 і Ромфарм 2.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

	Ванкоміцин-Фармекс ліофілізат для розчину для інфузій по 1000 мг, 1 шт. Форма випуску: Ліофілізат 315.59грн	315.59грн
	Ванкоміцин-Фармекс ліофілізат для розчину для інфузій по 500 мг, 1 шт. Форма випуску: Ліофілізат 177.75грн	177.75грн
	Ванкоміцин-Віста ліофілізат для розчину для інфузій по 1000 мг, 20 мл Форма випуску: Ліофілізат 376.49грн	376.49грн
	Ванкоміцин-Віста ліофілізат для розчину для інфузій по 500 мг, по 10 мл, 1 шт. Форма випуску: Ліофілізат 207.96грн	207.96грн