Name: Тенохоп таблетки по 300 мг, 30 шт.
Brand: Маклеодс, Індія
SKU: 5503.6513
Price: 1530.27 UAH
Availability: InStock

Форма випуску

Джілеат

Віреад таблетки по 300 мг, 30 шт.

Віреад табл. 300мг №30

Є в наявності

тенофовір дизопроксил

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Дозування

Міжнародне найменування

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Первинна упаковка

Код Моріон

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

дітям з обережністю

Кому можна

Основні властивості

Маклеодс, Індія

Тенохоп

Тенохоп таблетки по 300 мг, 30 шт.

Склад

діюча речовина: tenofovir; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить тенофовіру дизопроксилу фумарату 300 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry II Blue 30K505002: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), триацетин, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору з написом &laquo;CL 77&raquo; з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТХ J05A F07.

Фармакодинаміка

Тенофовіру дизопроксилу фумарат &ndash; це фумаратна сіль пропрепарату тенофовіру дизопроксилу. Тенофовіру дизопроксил всмоктується та перетворюється на активну речовину тенофовір, що є аналогом нуклеозидмонофосфату (нуклеотид). Тенофовір перетворюється на активний метаболіт, тенофовіру дифосфат, що є обов&rsquo;язковим закінченням ланцюжка, за допомогою конструктивно експресованих клітинних ферментів. Тенофовіру дифосфат має внутрішньоклітинний період напіввиведення 10 годин в активованому стані та 50 годин в стані спокою в мононуклеарних клітинах периферійної крові (peripheral blood mononuclear cells &ndash; PBMCs). Тенофовіру дифосфат інгібує ВІЛ‑1 зворотну транскриптазу і HBV полімеразу шляхом конкуренції прямого зв&rsquo;язування з природним субстратом діоксирибонуклеотиду та обривом ДНК-ланцюжка після приєднання до ДНК. Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором клітинних полімераз &alpha;, &beta; та &gamma;. В аналізах in vitro тенофовір у концентраціях до 300 мкмоль/л також впливав на синтез мітохондріальної ДНК або утворення молочної кислоти.

Фармакокінетика

Тенофовіру дизопроксилу фумарат &ndash; це розчинний у воді ефір пропрепарату, який швидко перетворюється in&nbsp;vivo на тенофовір та формальдегід. Тенофовір перетворюється внутрішньоклітинно на тенофовіру монофосфат та на активний компонент &ndash; тенофовіру дифосфат. Всмоктування Після перорального введення ВІЛ-інфікованим пацієнтам тенофовіру дизопроксилу фумарат швидко всмоктується та перетворюється на тенофовір. Застосування численних доз тенофовіру дизопроксилу фумарату з їжею ВІЛ-інфікованим пацієнтам призводило до середніх (коефіцієнт варіації, % [CV, %]) значень максимальної концентрації (Cmax), площі під кривою &laquo;концентрація-час&raquo; (AUC0‑&infin;) та мінімальної концентрації (Cmin) тенофовіру 326&nbsp;(36,6&nbsp;%)&nbsp;нг/мл, 3,324&nbsp;(41,2&nbsp;%) нг&middot;год/мл та 64,4&nbsp;(39,4&nbsp;%)&nbsp;нг/мл відповідно. Cmax тенофовіру досягається в сироватці крові в межах 1 години після прийому натще та в межах 2 годин після прийому з їжею. При пероральному застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам натще пероральна біодоступність становила приблизно 25&nbsp;%. Введення тенофовіру дизопроксилу фумарату з багатою на жири їжею підвищувало пероральну біодоступність, при цьому значення AUC тенофовіру збільшувалося приблизно на 40&nbsp;%, а Cmax &ndash; приблизно на 14&nbsp;%. Після першої дози тенофовіру дизопроксилу фумарату, отриманої після багатої на жири їжі, медіанне значення Cmax в сироватці становило від 213 до 375&nbsp;нг/мл. Прийом з легкою їжею не мав істотного впливу на фармакокінетику тенофовіру. Розподіл Після перорального застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату тенофовір розподіляється до багатьох тканин, при цьому найбільші концентрації спостерігаються в нирках, печінці та у вмісті кишечнику (доклінічні дослідження). Зв&rsquo;язування in&nbsp;vitro тенофовіру з білками плазми або сироватки крові становило менше 0,7 та 7,2&nbsp;% відповідно в діапазоні концентрацій тенофовіру 0,01&ndash;25 мкг/мл. Біотрансформація Дослідження in&nbsp;vitro показали, що ані тенофовіру дизопроксилу фумарат, ані тенофовір не є субстратами ферментів CYP450. Виведення Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною тубулярною транспортною системою, при цьому після внутрішньовенного введення приблизно 70&ndash;80&nbsp;% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею. Загальній кліренс становив приблизно 230&nbsp;мл/год/кг (приблизно 300&nbsp;мл/хв). Нирковий кліренс &ndash; приблизно 160&nbsp;мл/год/кг (близько 210&nbsp;мл/хв), що перевищує швидкість гломерулярної фільтрації. Це вказує на те, що тубулярна секреція є важливою частиною виведення тенофовіру. Після перорального прийому остаточний період напіввиведення тенофовіру становить від 12 до 18&nbsp;годин. Результати дослідження показали, що шляхом активної тубулярної секреції тенофовіру є вхідний тік до проксимальної канальцевої клітини за допомогою транспортерів органічного іону людини (hOAT) 1 та 3 і вихідний тік до сечі за допомогою резистентного до багатьох препаратів білка 4 (multidrug resistant protein&nbsp;4 &ndash; MRP&nbsp;4). Лінійність-нелінійність Показники фармакокінетики тенофовіру не залежали від дози тенофовіру дизопроксилу фумарату в діапазоні доз від 75&nbsp;до&nbsp;600&nbsp;мг та не зазнавали впливу при повторному введенні у будь-яких дозах. Ниркові порушення Параметри фармакокінетики тенофовіру визначалися після введення одноразової дози 245&nbsp;мг тенофовіру дизопроксилу 40 неінфікованим ВІЛ та HBV&nbsp;пацієнтам з нирковими порушенням різного ступеня, що визначалися відповідно до вихідного значення кліренсу креатиніну (КК) (нормальна функція нирок, якщо КК &gt;&nbsp;80&nbsp;мл/хв; невеликі порушення &ndash; при КК&nbsp;50&ndash;79&nbsp;мл/хв; помірні &ndash; при КК&nbsp;30&ndash;49 мл/хв та тяжкі &ndash; при КК&nbsp;10&ndash;29&nbsp;мл/хв). Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок середня (%&nbsp;CV) експозиція &nbsp; тенофовіру збільшилася з 2185&nbsp;(12&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл в осіб з КК &gt;&nbsp;80&nbsp;мл/хв до відповідно 3064&nbsp;(30&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл, 6009&nbsp;(42&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл та 15&nbsp;985 (45&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл у пацієнтів з незначними, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок. Очікується, що збільшення інтервалу між введенням препарату призведе до більш високих пікових концентрацій в плазмі крові та менших рівнів Cmin у пацієнтів з нирковими порушеннями порівняно з пацієнтами, що мають нормальну функцію нирок. Клінічне значення цього невідоме. У пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок (КК&nbsp;&lt;&nbsp;10&nbsp;мл/хв), які потребували гемодіалізу, концентрації тенофовіру між діалізами значно збільшувалися протягом 48&nbsp;годин, досягаючи середнього значення Cmax 1032&nbsp;нг/мл та середнього значення AUC0‑48h 42&nbsp;857&nbsp;нг&middot;год/мл. Рекомендовано, щоб інтервал між введеннями тенофовіру дизопроксилу фумарату в дозі 245&nbsp;мг був змінений у пацієнтів із кліренсом креатиніну &lt;&nbsp;50&nbsp;мл/хв або у пацієнтів, які вже мають термінальну хронічну ниркову недостатність (ТХНН) та потребують діалізу (див. розділ&nbsp;&laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). Фармакокінетика тенофовіру у пацієнтів без гемодіалізу з кліренсом креатиніну &lt;&nbsp;10&nbsp;мл/хв та у пацієнтів з ТХНН, контролювання стану яких здійснюється шляхом очеревинного або іншими формами діалізу, не досліджувалася. Печінкові порушення Одноразова доза тенофовіру дизопроксилу 245&nbsp;мг вводилася неінфікованим ВІЛ та HBV пацієнтам з різним ступенями печінкових порушень, що визначалися відповідно до класифікації Чайлда‑П&rsquo;ю‑Тюркотта. Параметри фармакокінетики тенофовіру істотно не змінювалися у пацієнтів з порушеннями печінки, що вказувало на те, що потреби у коригуванні дози немає. Середні (% CV) значення Cmax та AUC0‑&infin; тенофовіру становили 223&nbsp;(34,8&nbsp;%)&nbsp;нг/мл та 2050&nbsp;(50,8&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл відповідно у осіб без печінкових порушень, 289&nbsp;(46,0&nbsp;%)&nbsp;нг/мл та 2310&nbsp;(43,5&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл у осіб з помірними порушеннями функції печінки та 305&nbsp;(24,8&nbsp;%)&nbsp;нг/мл та 2740&nbsp;(44,0&nbsp;%)&nbsp;нг&middot;год/мл у осіб з тяжкими печінковими порушеннями. Внутрішньоклітинна фармакокінетика У мононуклеарних клітинах периферійної крові людини, що не відтворюються, період напіввиведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50&nbsp;годин, тоді як цей показник у стимульованих фітогемаглютиніном PBMCs становив приблизно 10&nbsp;годин.

Показання

Інфекція ВІЛ-1 Лікування ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Лікарський засіб призначають для лікування ВІЛ-1-інфікованих підлітків з резистентністю до нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази (НІЗТ) або токсичністю, що виключають застосування лікарських засобів першої лінії пацієнтам у віці від 12&nbsp;до&nbsp;&lt;&nbsp;18&nbsp;років. Вибір препарату Тенохоп для лікування ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які проходили лікування антиретровірусними препаратами, повинен засновуватися на індивідуальній історії проведення тестування резистентності / або історії лікування пацієнтів. Гепатит В Лікарський засіб призначений для лікування хронічного гепатиту B у дорослих із:
<ul>
<li>компенсованим захворюванням печінки, ознаками активної реплікації вірусу, постійним підвищенням рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) в сироватці крові та гістологічним проявом активного запалення та/або фіброзу;</li>
<li>підтвердженням ламівудинорезистентного гепатиту В (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;);</li>
<li>декомпенсованим захворюванням печінки (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo;).</li>
</ul>
Тенохоп призначений для лікування хронічного гепатиту B у підлітків віком від 12&nbsp;до&nbsp;&lt;&nbsp;18&nbsp;років з:
<ul>
<li>компенсованим захворюванням печінки, ознаками активного захворювання імунної системи, тобто активної реплікації вірусу, постійним підвищенням рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) в сироватці крові та гістологічним проявом активного запалення та/або фіброзу (див. розділи&nbsp;&laquo;Фармакодинаміка&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo;).</li>
</ul>

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини чи до будь-якої з допоміжних речовин. Дитячий вік до 12 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не було проведено досліджень впливу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Проте пацієнти мають бути поінформовані, що можливе виникнення запаморочення під час лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Невелика кількість даних про застосування препарату вагітними (300‑1000 наслідків вагітності) вказує на відсутність мальформації або токсичності для ембріона/новонародженого, пов&rsquo;язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. За результатами досліджень на тваринах, не було виявлено токсичного впливу на репродуктивну функцію. Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату можливе у період вагітності, якщо це необхідно. Годування груддю Було виявлено, що тенофовір проникає в грудне молоко. Існує недостатня кількість інформації щодо впливу тенофовіру на новонароджених/немовлят. Тому Тенохоп не слід застосовувати під час годування груддю. Загалом, як правило, ВІЛ- та HBV-інфікованим жінкам не рекомендується годувати груддю з метою уникнення передачі ВІЛ- або HBV-інфекції дитині. Фертильність Кількість клінічних даних щодо впливу тенофовіру дизопроксилу фумарату на фертильність обмежена. За результатами дослідження на тваринах, несприятливого впливу тенофовіру дизопроксилу фумарату на фертильність виявлено не було.

Спосіб застосування та дози

Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекції та/або хронічного гепатиту B. Дорослі. Вибір препарату Тенохоп для лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які вже проходили антиретровірусну терапію повинен базуватися на результатах перевірки індивідуальної вірусної резистентності та/або історії лікування пацієнтів. Рекомендована доза для лікування ВІЛ або для лікування хронічного гепатиту В становить 1 таблетку 1 раз на добу, яку приймають перорально з їжею. Хронічний гепатит В. Оптимальна тривалість лікування невідома. Лікування пацієнтів з позитивною реакцією на антиген вірусу гепатиту В (HBeAg) без цирозу повинно тривати щонайменше 6&ndash;12 місяців після підтвердження сероконверсії HBe&nbsp;(зникнення антигенів вірусу гепатиту В і ДНК-вірусу гепатиту В з виявленням анти-НВе) або до сероконверсії HBs,&nbsp;або до зникнення ефективності (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Після припинення лікування слід регулярно перевіряти рівні АЛТ та ДНК-вірусу гепатиту В сироватці крові з метою встановлення будь-яких пізніх рецидивів віремії. Лікування пацієнтів з негативною реакцією на антиген вірусу гепатиту В без цирозу повинно тривати щонайменше до сероконверсії HBs або до появи ознак зникнення ефективності лікування. У разі пролонгованого лікування, що триває довше 2 років, рекомендується регулярно проводити перегляд лікування, щоб підтвердити, що продовження обраної терапії є доцільним для пацієнта. Діти. ВІЛ‑1: для підлітків віком від 12 до &lt; 18 років, маса тіла яких &ge;&nbsp;35&nbsp;кг, рекомендовано приймати 1 таблетку препарату перорально з їжею 1 раз на добу (див. розділи &laquo;Фармакодинаміка&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo;). Хронічний гепатит&nbsp;B: для підлітків віком від 12 до &lt; 18 років, маса тіла яких &ge; 35 кг, рекомендовано приймати 1 таблетку препарату перорально з їжею 1 раз на добу (див. розділи &laquo;Фармакодинаміка&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo;). Оптимальна тривалість лікування на сьогодні невідома. Пропущена доза. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози препарату Тенохоп і з моменту належного прийому не пройшло 12 годин, пацієнту слід якомога швидше прийняти препарат з їжею, потім дотримуватись звичайного режиму прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози препарату Тенохоп і з моменту належного прийому пройшло більше 12 годин, тобто майже настав час приймати наступну дозу препарату, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а необхідно просто продовжити прийом препарату за розкладом. Якщо протягом 1 години після прийому препарату Тенохоп у пацієнта виникло блювання, йому слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникло у пацієнта більше ніж через 1 годину після прийому Тенохопу, приймати ще одну таблетку немає потреби. Особливі групи пацієнтів Пацієнти літнього віку. На сьогодні немає даних, на основі яких можна дати рекомендації стосовно дозування для пацієнтів віком від 65&nbsp;років (див. розділ&nbsp;&laquo;Особливості застосування&raquo;). Ниркова недостатність. Тенофовір виводиться з організму разом із сечею, тому пацієнти з нирковою дисфункцією зазнають підвищеного впливу тенофовіру. Дорослі. Дані про безпеку та ефективність застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам з помірними та тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну &lt;&nbsp;50&nbsp;мл/хв) обмежені. Оцінка показників безпеки при незначних ниркових порушеннях (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв) у довготривалій перспективі не проводилася. З цієї причини пацієнтам з нирковими порушеннями тенофовіру дизопроксилу фумарат слід застосовувати, якщо потенційна користь лікування вважається такою, що переважає потенційний ризик. Коригування інтервалу дозування рекомендується для пацієнтів з кліренсом креатиніну &lt;&nbsp;50&nbsp;мл/хв., включаючи пацієнтів, які проходять гемодіаліз. Незначні ниркові порушення (кліренс креатиніну 50&ndash;80&nbsp;мл/хв). Обмежені дані, отримані в результаті клінічних досліджень, свідчать на користь підтримання для пацієнтів з незначними нирковими порушеннями застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату один раз на добу. Помірні ниркові порушення (кліренс креатиніну 30&ndash;49&nbsp;мл/хв). Прийом 1 таблетки препарату кожні 48 годин можливий на основі моделювання фармакокінетичних даних разової дози у ВІЛ-негативних суб&rsquo;єктів та суб&rsquo;єктів, не інфікованих вірусом гепатиту В, з різними ступенями ниркових порушень, у тому числі термінальною стадією ниркової недостатності, що потребували гемодіалізу. проте таке дозування не було підтверджене в межах клінічних досліджень. Тому клінічну реакцію на лікування та функцію нирок у таких пацієнтів потрібно постійно контролювати (див. розділи &laquo;Фармакокінетика&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;). Пацієнти з тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв) та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Відповідне коригування дози неможливе через відсутність таблетки з іншим вмістом діючої речовини, отже застосування препарату &nbsp; пацієнтам цієї групи не рекомендується. Якщо альтернативне лікування відсутнє, можна використати подовжені інтервали введення таким чином: 
<ul>
<li>пацієнтам з тяжкими нирковими порушеннями: по 1 таблетці препарату приймати кожні 72&ndash;96&nbsp;годин (2 рази на тиждень);</li>
<li>пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі: по 1 таблетці препарату кожні 7 діб після завершення сесії гемодіалізу*.</li>
</ul>
 Зазначені коригування інтервалу доз не були підтверджені в межах клінічних досліджень. Моделювання дає підстави припустити, що тривалий інтервал дозування не є оптимальним та може призвести до підвищеної токсичності й, можливо, неадекватної реакції. З цієї причини клінічну реакцію на лікування та функцію нирок потрібно контролювати (див. розділи &laquo;Фармакокінетика&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;). * Загалом введення 1 раз на тиждень, припускаючи 3 сесії гемодіалізу на тиждень тривалістю приблизно 4&nbsp;години кожний, або після 12&nbsp;годин кумулятивного гемодіалізу. Не можна дати рекомендацій стосовно дозування для пацієнтів без гемодіалізу з кліренсом &lt;&nbsp;10&nbsp;мл/хв. Діти. Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату не рекомендується дітям з порушенням функції нирок (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Печінкові порушення. Для пацієнтів з печінковими порушеннями немає необхідності у коригуванні дози (див. розділи &laquo;Фармакокінетика&raquo;,&nbsp;&laquo;Особливості застосування&raquo;). При припиненні прийому препарату за пацієнтами з хронічним гепатитом B із супутнім інфікуванням ВІЛ або без такого потрібно уважно спостерігати з метою виявлення ознак загострення гепатиту (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Спосіб застосування Таблетки Тенохоп слід приймати 1 раз на добу, перорально, з їжею. Якщо пацієнти мають труднощі з ковтанням, таблетки Тенохоп можна подрібнити та розчинити приблизно в 100 мл води, апельсинового або виноградного соку та відразу випити.

Діти

Безпека та ефективність застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату дітям&nbsp;віком до&nbsp;12&nbsp;років та з масою тіла &lt;&nbsp;35&nbsp;кг не встановлені. Дані відсутні.

Передозування

У разі передозування за пацієнтом необхідно спостерігати для виявлення ознак токсичності (див. Розділи &laquo;Побічні реакції&raquo;), в разі необхідності слід застосувати стандартне підтримуючу терапію. Тенофовір може віддалятися за допомогою гемодіалізу, медіанне значення кліренсу тенофовір становить 134 мл / хв. Виведення тенофовіру за допомогою перитонеального діалізу не досліджувалась.

Побічні реакції

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 &deg;С в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску

МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД, Індія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Тенохоп табл. п/о 300мг №30

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають