Name: Тенофовіру дизопроксилу фумарат табл. 300мг №30
Brand: Гетеро Лабз Лімітед, Індія
SKU: 3505.6781
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Джілеат

Віреад таблетки по 300 мг, 30 шт.

Віреад табл. 300мг №30

Подарунковий сертифікат Подорожник (далі Сертифікат) можна використати для оплати вартості певних товарів в мережі аптек &ldquo;Подорожник&rdquo; зі списку лікарських засобів, що зазначені нижче. Якщо сума товарів більше номіналу сертифіката, різниця оплачується покупцем будь-яким зручним способом оплати. При покупці на суму, меншу за позначену на сертифікаті, різниця не повертається та не переноситься на наступні покупки. Дія сертифіката розповсюджується на купівлю товарів зі знижкою та акційні пропозиції. Сертифікат не розповсюджується на купівлю товарів на сайті або в мобільному застосунку чи ботах та бронювання на сайтах прайсагрегаторах (Таблетки. юа, Ліки.юа та інш)&nbsp; . В одній покупці (один чек) можна використати кілька сертифікатів. Бонуси за програмою лояльності на суму сертифіката не нараховуються. Знижки за програмою лояльності не діють. Сертифікат не можна розбити на кілька купівель (кілька чеків) у межах номіналу та терміну дії сертифіката, він є одноразовим. Сертифікат не є іменним: використати може як особа, що особисто його придбала, так і будь-яка інша особа, яка предʼявила сертифікат на касі аптеки мережі Подорожник. Сертифікат не підлягає поверненню та зворотному обміну на грошовий еквівалент. Даним сертифікатом можна скористатись в аптеках мережі Подорожник у Сумській та Полтавській областях. Сертифікат поверненню та обміну на сертифікат іншого номіналу не підлягає. У разі втрати сертифікат не відновлюється. Товари придбані за рахунок сертифікату поверненню не підлягають, можна тільки обміняти на той самий товар належної якості, згідно чинного законодавства України. Термін дії вказаний на звороті сертифіката і не підлягає продовженню. Після закінчення терміну дії сертифікат вважається недійсним незалежно від причин, через які він не був використаний. Товари, які можна придбати розрахувавшись сертифікатом:

Сертифікати 38907831

Є в наявності

тенофовір дизопроксил

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

GTIN

Країна виробник

Дозування

Міжнародне найменування

Код Моріон

Код АТС/ATX

Виробник

Основні

Основні властивості

Гетеро Лабз Лімітед, Індія

Тенофовіру дизопроксилу фумарат табл. 300мг №30

Склад

действующее вещество: tenofovir disoproxil fumarate;
1 таблетка содержит 300 мг тенофовира дизопроксила фумарата, что эквивалентно 245 мг тенофовира дизопроксила;
другие составляющие: лактоза, моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая; натрия кроскармелоза; крахмал прежелатинизированный; стеарат магния; краситель Opadry II Light Blue (Y-30-10671-A) (состав: гипромелоза; индигокармин (E 132); лактоза, моногидрат; титана диоксид (E 171); триацетин).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору, мигдалеподібної форми, з гравіруванням &laquo;Н&raquo; з одного боку і &laquo;123&raquo; &mdash; з іншого.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.&nbsp;
Код АТХ J05A F07.

Фармакодинаміка

Механізм дії та фармакодинамічні ефекти. Тенофовіру дизопроксилу фумарат ― це фумаратна сіль пропрепарату тенофовіру дизопроксилу. Тенофовіру дизопроксил всмоктується та перетворюється на активну речовину тенофовір, що є аналогом нуклеозид монофосфату (нуклеотид). Потім тенофовір перетворюється на активний метаболіт, тенофовіру дифосфат, що є обов&rsquo;язковим закінченням ланцюжка, за допомогою конструктивно експресованих клітинних ферментів. Тенофовіру дифосфат має внутрішньоклітинний період напіввиведення 10 годин в активованому стані та 50 годин у стані спокою у мононуклеарних клітинах периферичної крові (peripheral blood mononuclear cells ― PBMCs). Тенофовіру дифосфат інгібує ВІЛ-1 зворотну транскриптазу та HBV полімеразу шляхом конкуренції прямого зв&rsquo;язування з природним субстратом деоксирибонуклеотиду та обривом ДНК-ланцюжка після приєднання до ДНК. Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором клітинних полімераз &alpha;, &beta; та &gamma;. В аналізах in vitro тенофовір при концентраціях до 300 мкмоль/л також не показав вплив на синтез мітохондріальної ДНК або утворення молочної кислоти.
Дані, що стосуються вірусу ВІЛ
ВІЛ антивірусна активність in vitro. Концентрація тенофовіру, що необхідна для 50 % інгібування (EC50) лабораторного штаму дикого типу ВІЛ-1IIIB, становить 1&ndash;6 мкмоль/л у лініях лімфоїдних клітин та 1,1 мкмоль/л проти основного ВІЛ-1 підтипу B ізолятів у PBMCs. Тенофовір також є активним проти ВІЛ-1 підтипів A, C, D, E, F, G та O та проти ВІЛBaL в основних моноцит/макрофаг клітинах. Тенофовір проявляє активність in vitro проти ВІЛ-2 з EC50 у 4,9 мкмоль/л у клітинах MT-4.
Резистентність. Штами ВІЛ-1 зі зменшеною сприйнятливістю до тенофовіру та мутація K65R у зворотній транскриптазі були відібрані in vitro та у деяких пацієнтів (див. &laquo;Результати клінічних досліджень&raquo;). Слід уникати застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам, яких вже лікували антиретровірусними препаратами, зі штамами, що мають мутацію K65R (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Крім того, дія тенофовіру на заміщення K70E у ВІЛ-1 зворотній транскриптазі призводить до низького рівня зниженої чутливості до тенофовіру.
У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які вже лікувалися, оцінювали анти-ВІЛ активність тенофовіру дизопроксилу (фумарату) в дозі 245 мг проти штамів ВІЛ-1 з резистентністю до нуклеозидних інгібіторів. Отримані результати вказують на те, що пацієнти, у яких ВІЛ пройшов 3 або більше мутацій, пов&rsquo;язаних із тимідин-аналогом (thymidine-analogue associated mutations ― з TAMs), що включали або M41L, або L210W мутацію зворотної транскриптази, показували зменшену реакцію на лікування за допомогою тенофовіру дизопроксилу (у вигляді фумарату) в дозі 245 мг.
Дані, що стосуються вірусу гепатиту B (HBV)
Противірусна активність відносно HBV in vitro: антивірусна активність in vitro тенофовіру проти HBV оцінювалась у клітинній лінії HepG 2 2.2.15. Величини EC50 для тенофовіру були у межах від 0,14 до 1,5 мкмоль/л, з величинами CC50 (50 % концентрація цитотоксичності) &gt; 100 мкмоль/л.
Резистентність. Не було ідентифіковано ніяких мутацій HBV, пов&rsquo;язаних із резистентністю до тенофовіру дизопроксилу фумарату. У клітинних аналізах штами HBV, які зумовлюють мутації rtV173L, rtL180M і rtM204I/V і пов&rsquo;язані з резистентністю до ламівудину та телбівудину, показали чутливість до тенофовіру, яка змінювалася кратно 0,7&ndash;3,4 порівняно з чутливістю &laquo;дикого&raquo; вірусу. Штами HBV, які зумовлюють мутації rtL180M, rtT184G, rtS202G/I, rtM204V і rtM250V, пов&rsquo;язані з резистентністю до ентекавіру, показали чутливість до тенофовіру, яка змінювалась кратно 0,6&ndash;6,9 порівняно з чутливістю &laquo;дикого&raquo; вірусу. Штами HBV, які зумовлюють мутації, пов&rsquo;язані з резистентністю до адефовіру rtA181V і rtN236T, показали чутливість до тенофовіру, яка змінювалась кратно 2,9&ndash;10 порівняно з чутливістю &laquo;дикого&raquo; вірусу. Віруси, що мають мутацію rtA181T, залишалися чутливими до тенофовіру з величинами EC50 кратними 1,5 порівняно з чутливістю &laquo;дикого&raquo; вірусу.&nbsp;
Ефективність тенофовіру дизопроксилу при компенсації і декомпенсації захворювання продемонстровано на вірусологічних, біохімічних і серологічних реакціях у дорослих пацієнтів з HBeAg-позитивним та HBeAg-негативним хронічним гепатитом B. До пацієнтів, які отримували лікування, увійшли ті, які не проходили попереднього лікування, пацієнти, які проходили лікування ламівудином, адефовіром, дипівоксилом, а також пацієнти з початковими мутаціями резистентності до ламивудину і/або адефовіру дипівоксилу. Ефективність також було продемонстровано на основі гістологічних реакцій у компенсованих пацієнтів.

Фармакокінетика

Тенофовіру дизопроксилу фумарат ― це розчинний у воді ефір пропрепарату, який швидко перетворюється in vivo на тенофовір та формальдегід.
Тенофовір перетворюється внутрішньоклітинно на тенофовіру монофосфат та на активний компонент ― тенофовіру дифосфат.
Всмоктування. Після перорального введення ВІЛ-інфікованим пацієнтам тенофовіру дизопроксилу фумарат швидко всмоктується та перетворюється на тенофовір. Введення численних доз тенофовіру дизопроксилу фумарату з їжею ВІЛ-інфікованим пацієнтам призводило до середніх (коефіцієнт варіації, % [CV, %]) значень для тенофовіру Cmax, AUC0 та Cmin 326 (36,6 %) нг/мл, 3 324 (41,2 %) нг&middot;год/мл і 64,4 (39,4 %) нг/мл відповідно. Максимальні концентрації тенофовіру спостерігаються в сироватці крові у межах 1 години після введення натще та у межах 2 годин, якщо його приймати з їжею. При пероральному введенні тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам натще пероральна біодоступність становила приблизно 25 %. Введення тенофовіру дизопроксилу фумарату з багатою на жири їжею підвищувало пероральну біодоступність, при цьому значення AUC тенофовіру збільшувалося приблизно на 40 %, а Cmax ― приблизно на 14 %. Після першої дози тенофовіру дизопроксилу фумарату, отриманої після багатої на жири їжі, медіанне значення Cmax в сироватці крові було в діапазоні значень від 213 до 375 нг/мл. Проте введення тенофовіру дизопроксилу фумарату з легкою їжею не мало істотного впливу на фармакокінетику тенофовіру.
Розподіл. Після внутрішньовенного введення сталий об&rsquo;єм розподілу тенофовіру становив приблизно 800 мл/кг. Після перорального введення тенофовіру дизопроксилу фумарату тенофовір розподіляється до багатьох тканин, при цьому найбільші концентрації спостерігаються у нирках, печінці та у вмісті кишечнику (доклінічні дослідження). Зв&rsquo;язування in vitro тенофовіру з білком плазми або сироватки крові становило менше 0,7 та 7,2 % відповідно в діапазоні концентрацій тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл.
Біотрансформація. Дослідження in vitro показали, що ані тенофовіру дизопроксилу фумарат, ані тенофовір не є субстратами ферментів CYP450. Більш того, при концентраціях значно вищих (приблизно у 300 разів), ніж ті, що спостерігаються in vivo, тенофовір не інгібував метаболізм препарату in vitro, що опосередковувався будь-якими основними ізоформами CYP450 людини, що беруть участь у біотрансформації препарату (CYP3A4, CYP2D6, CYP2C9, CYP2E1, або CYP1A1/2). Тенофовіру дизопроксилу фумарат при концентрації в 100 мкмоль/л не мав впливу на будь-які ізоформи CYP450, за винятком CYP1A1/2, де спостерігалося незначне (6 %), але статистично значуще зменшення метаболізму субстрату CYP1A1/2. З огляду на ці дані, клінічно значущі взаємодії з участю тенофовіру дизопроксилу фумарату та лікарських препаратів, що метаболізуються CYP450, малоймовірні.
Виведення. Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною тубулярною транспортною системою, при цьому після внутрішньовенного введення приблизно 70&ndash;80 % дози виводиться в незміненому вигляді із сечею. Загальний кліренс було оцінено приблизно в 230 мл/год/кг (приблизно 300 мл/хв). Нирковий кліренс було оцінено приблизно в 160 мл/год/кг (близько 210 мл/хв), що перевищує швидкість гломерулярної фільтрації. Це вказує на те, що тубулярна секреція є важливою частиною виведення тенофовіру. Після перорального введення остаточний період напіввиведення тенофовіру становить від 12 до 18 годин.
Дослідженнями було встановлено, що шляхом активної тубулярної секреції тенофовіру є вхідний тік до проксимальної канальцевої клітини за допомогою транспортерів органічного іону людини (hOAT) 1 та 3 і вихідний тік до сечі за допомогою резистентного до багатьох препаратів білка 4 (multidrug resistant protein 4 ― MRP 4).
Лінійність-нелінійність. Показники фармакокінетики тенофовіру не залежали від дози тенофовіру дизопроксилу фумарату в діапазоні від 75 до 600 мг та не зазнавали впливу повторного введення при будь-якому рівні дози.
Вік. Фармакокінетичні дослідження з участю пацієнтів літнього віку (понад 65 років) не проводили.
Стать. Обмежені дані з фармакокінетики тенофовіру у жінок вказують на те, що фактор статі не має значного впливу.
Етнічна належність. Фармакокінетику у різних етнічних групах спеціально не досліджували.
Застосування дітям та підліткам
ВІЛ-1. Стаціонарні фармакокінетичні показники тенофовіру оцінювали у 8 ВІЛ-інфікованих пацієнтів-підлітків віком від 12 до 18 років з масою тіла &ge; 35 кг. Середній показник (&plusmn; СВ) Cmax становив 0,38&plusmn;0,13 мкг/мл, AUCtau ― 3,39&plusmn;1,22 мкг&middot;год/мл. Експозиція тенофовіру, яку було досягнуто у пацієнтів підліткового віку, що отримували щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксилу (у вигляді фумарату), була подібною до експозиції, що досягалася у дорослих пацієнтів, які отримували щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксилу (у вигляді фумарату).
Хронічний гепатит B. Вплив тенофовіру у стабільному стані на HBV-інфікованих пацієнтів (віком від 12 до &lt; 18 років), які отримували одну пероральну дозу тенофовіру дизопроксилу 245 мг (у вигляді фумарату), був подібний до впливів, яких було досягнуто у дорослих у разі отримання однієї пероральної дози тенофовіру дизопроксилу 245 мг (у вигляді фумарату).
У дітей віком від 12 років та у дітей з порушенням функції нирок фармакологічні дослідження не проводили.
Ниркові порушення. Параметри фармакокінетики тенофовіру визначалися після введення одноразової дози 245 мг тенофовіру дизопроксилу 40 неінфікованим ВІЛ та HBV пацієнтам з нирковими порушенням різного ступеня, що визначалися відповідно до початкового значення кліренсу креатиніну (нормальна функція нирок, якщо CrCl &gt; 80 мл/хв; невеликі порушення &ndash; при CrCl 50&ndash;79 мл/хв; помірні ― при CrCl 30&ndash;49 мл/хв та тяжкі ― при CrCl 10&ndash;29 мл/хв). Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок середня експозиція (% CV) до тенофовіру збільшилася з 2 185 (12 %) нг&middot;год/мл в осіб з CrCl &gt; 80 мл/хв до відповідно 3 064 (30 %) нг&middot;год/мл, 6 009 (42 %) нг&middot;год/мл та 15 985 (45 %) нг&middot;год/мл у пацієнтів із незначними, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок. Очікується, що збільшення інтервалу між введенням препарату призведе до більш високих пікових концентрацій у плазмі крові та менших рівнів Cmin у пацієнтів з нирковими порушеннями порівняно з пацієнтами, які мають нормальну функцію нирок. Клінічне значення цього невідоме.
У пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок (CrCl &lt; 10 мл/хв), які потребували гемодіалізу, концентрації тенофовіру між діалізами значно збільшувалися протягом 48 годин, досягаючи середнього значення Cmax 1 032 нг/мл та середнього значення AUC0‑48h 42 857 нг&middot;год/мл.
Рекомендовано, щоб інтервал між введеннями тенофовіру дизопроксилу фумарату в дозі 245 мг був змінений у пацієнтів із кліренсом креатиніну &lt; 50 мл/хв і у пацієнтів, які вже мають ESRD та потребують діалізу (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
Фармакокінетику тенофовіру у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, з кліренсом креатиніну &lt; 10 мл/хв та у пацієнтів з ESRD, контролювання стану яких здійснюється шляхом перитонеального або іншими формами діалізу, не досліджували.
Фармакокінетику тенофовіру у педіатричних пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчали. Немає даних щодо рекомендацій з дозування (див. &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo; і &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Печінкові порушення. Одноразову дозу тенофовіру дизопроксилу 245 мг вводили неінфікованим ВІЛ та HBV пацієнтам з різними ступенями печінкових порушень, що визначалися відповідно до класифікації Child&ndash;Pugh&ndash;Turcotte (CPT). Параметри фармакокінетики тенофовіру істотно не змінювалися у пацієнтів з порушеннями печінки, що вказувало на те, що потреби у коригуванні дози немає. Середні (% CV) значення Cmax та AUC0-&infin; тенофовіру становили 223 (34,8 %) нг/мл та 2 050 (50,8 %) нг&middot;год/мл відповідно в осіб без печінкових порушень, 289 (46,0 %) нг/мл та 2 310 (43,5 %) нг&middot;год/мл в осіб з помірними порушеннями функції печінки та 305 (24,8 %) нг/мл та 2 740 (44,0 %) нг&middot;год/мл в осіб із тяжкими печінковими порушеннями.
Внутрішньоклітинна фармакокінетика. У мононуклеарних клітинах периферичної крові людини, що не відтворюються, період напіввиведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50 годин, тоді як цей показник у стимульованих фітогемоглютиніном PBMCs становив приблизно 10 годин.

Показання

Інфекція ВІЛ-1
Таблетки препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат призначати для лікування ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.&nbsp;
Таблетки препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат призначати для лікування ВІЛ-1-інфікованих підлітків з резистентністю до нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази (НІЗТ) або токсичністю, що виключають застосування лікарських засобів першої лінії пацієнтам віком від 12 до &lt; 18 років.
Вибір препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат для лікування ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які проходили лікування антиретровірусними препаратами, повинен засновуватися на індивідуальній історії проведення тестування резистентності або історії лікування пацієнтів.
Гепатит В
Препарат Тенофовіру дизопроксилу фумарат призначений для лікування хронічного гепатиту B у дорослих із:
<ul>
<li>скомпенсованим захворюванням печінки, з ознаками активної реплікації вірусу, постійним підвищенням рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) у сироватці крові та гістологічним проявом активного запалення та (або) фіброзу (див. розділ &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).</li>
<li>підтвердженням ламівудинорезистентного гепатиту В (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).</li>
<li>декомпенсованим захворюванням печінки (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).</li>
</ul>
Препарат Тенофовіру дизопроксилу фумарат призначений для лікування хронічного гепатиту B у підлітків віком від 12 до &lt; 18 років із:
<ul>
<li>компенсованим захворюванням печінки, ознаками активного захворювання імунної системи, тобто активної реплікації вірусу, постійним підвищенням рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) в сироватці крові та гістологічним проявом активного запалення та/або фіброзу (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Побічні реакції&raquo; та &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).</li>
</ul>

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Дитячий вік до 12 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не було проведено досліджень впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Пацієнти мають бути поінформовані, що під час лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом можливе запаморочення.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
Велика кількість даних про застосування препарату вагітним (більше 1000 завершених вагітностей) вказує на відсутність мальформації або токсичності для ембріона/новонародженого, пов&rsquo;язаної з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. За результатами досліджень на тваринах не було виявлено токсичного впливу на репродуктивну функцію. Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату можливе у період вагітності, якщо це необхідно.
Годування груддю
Було виявлено, що тенофовір проникає у грудне молоко жінки. Існує недостатня кількість інформації щодо впливу тенофовіру на новонароджених/немовлят. Тому Тенофовіру дизопроксилу фумарат не слід застосовувати у період годування груддю.
Загалом, як правило, ВІЛ- та HBV-інфікованим жінкам не рекомендується годувати груддю з метою уникнення передачі ВІЛ- або HBV-інфекції дитині.
Фертильність
Кількість клінічних даних щодо впливу тенофовіру дизопроксилу фумарату на фертильність обмежена. За результатами дослідження на тваринах, несприятливого впливу застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату на фертильність виявлено не було.

Спосіб застосування та дози

Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекції та/або хронічного гепатиту B.
Дозування
Дорослі
Рекомендована доза для лікування ВІЛ або для лікування хронічного гепатиту В становить 1 таблетку 1 раз на добу, яку слід приймати перорально з їжею.
Хронічний гепатит В. Оптимальна тривалість лікування невідома. Умовами для припинення лікування можуть бути:
<ul>
<li>лікування пацієнтів з позитивною реакцією на антиген вірусу гепатиту В (HBeAg) без цирозу повинно тривати щонайменше 6&ndash;12 місяців після підтвердження сероконверсії HBe (зникнення антигенів вірусу гепатиту В і ДНК-вірусу гепатиту В з виявленням анти-НВе) або до сероконверсії HBs, або до зникнення ефективності (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Після припинення лікування слід регулярно перевіряти рівні АЛТ та ДНК-вірусу гепатиту В у сироватці крові з метою встановлення будь-яких пізніх рецидивів віремії;</li>
<li>лікування пацієнтів з негативною реакцією на антиген вірусу гепатиту В без цирозу повинно тривати щонайменше до сероконверсії HBs або появи ознак зникнення ефективності лікування. У разі пролонгованого лікування, що триває довше 2 років, рекомендується регулярно проводити повторний перегляд лікування, щоб підтвердити, що обрана терапія підходить для пацієнта.</li>
</ul>
Діти
ВІЛ-1: для підлітків віком від 12 до &lt; 18 років, маса тіла яких &ge; 35 кг, рекомендована доза Тенофовіру дизопроксилу фумарату становить 1 таблетку 1 раз на добу, яку слід приймати перорально з їжею (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).
Хронічний гепатит B: для підлітків віком від 12 до &lt; 18 років, маса тіла яких &ge; 35 кг, рекомендована доза Тенофовіру дизопроксилу фумарату становить 1 таблетку 1 раз на добу, яку слід приймати перорально з їжею (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;). Оптимальна тривалість лікування на даний час невідома.
Пропущена доза
Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат і з моменту належного прийому не пройшло 12 годин, пацієнту слід якомога швидше прийняти препарат з їжею, потім дотримуватися звичайного розкладу прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат, і з моменту належного прийому пройшло більше 12 годин, тобто майже настав час приймати наступну дозу препарату, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а необхідно продовжити прийом препарату за розкладом.
Якщо протягом 1 години після прийому препарату Тенофовіру дизопроксилу фумарат у пацієнта виникло блювання, йому слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникло у пацієнта більше ніж через 1 годину після прийому Тенофовіру дизопроксилу фумарат, приймати ще одну таблетку немає потреби.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. На даний час немає даних, на основі яких можна дати рекомендації стосовно дозування для пацієнтів віком від 65 років (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Ниркова недостатність. Тенофовір виводиться з організму разом із сечею, тому пацієнти з нирковою дисфункцією зазнають підвищеного впливу тенофовіру.
Дорослі. Дані про безпеку та ефективність застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам з помірними та тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну &lt; 50 мл/хв) обмежені. Оцінку показників безпеки у разі легких ниркових порушень (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв) у довготривалій перспективі не проводили. З цієї причини пацієнтам із нирковими порушеннями тенофовіру дизопроксилу фумарат слід застосовувати, якщо потенційна користь лікування вважається такою, що переважає ризик. Коригування інтервалу дозування рекомендується для пацієнтів з кліренсом креатиніну &lt; 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, які проходять гемодіаліз.
Незначні ниркові порушення (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв). Обмежені дані, отримані в результаті клінічних досліджень, свідчать на користь застосування для пацієнтів з незначними нирковими порушеннями тенофовіру дизопроксилу фумарату 1 раз на добу.
Помірні ниркові порушення (кліренс креатиніну 30&ndash;49 мл/хв). Прийом 1 таблетки Тенофовіру дизопроксилу фумарату кожні 48 годин можливий на основі моделювання фармакокінетичних даних разової дози у ВІЛ-негативних суб&rsquo;єктів та суб&rsquo;єктів, не інфікованих вірусом гепатиту В, з різними ступенями ниркових порушень, у тому числі термінальною стадією ниркової недостатності, що потребували гемодіалізу. проте таке дозування не було підтверджене у межах клінічних досліджень. Внаслідок цього клінічну реакцію на лікування та функцію нирок у таких пацієнтів потрібно уважно контролювати (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
Пацієнти з тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв) та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Відповідне коригування дози не може бути застосоване через відсутність таблетки з іншим вмістом діючої речовини, отже застосування препарату пацієнтам цієї групи не рекомендується. Якщо альтернативне лікування відсутнє, можна застосувати подовжені інтервали введення таким чином:
<ul>
<li>при тяжких ниркових порушеннях: по 1 таблетці Тенофовіру дизопроксилу фумарату приймати кожні 72&ndash;96 годин (двічі на тиждень);</li>
<li>пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі: по 1 таблетці Тенофовіру дизопроксилу фумарату кожні 7 діб після завершення сеансу гемодіалізу (загалом, прийом 1 раз на тиждень, припускаючи 3 сеанси гемодіалізу на тиждень, тривалістю приблизно 4 години кожний, або після 12 годин кумулятивного гемодіалізу).</li>
</ul>
Зазначені коригування інтервалу доз не були підтверджені у межах клінічних досліджень. Є підстави припустити, що тривалий інтервал дозування Тенофовіру дизопроксилу фумарату в таблетках, вкритих плівковою оболонкою, не є оптимальним і може призвести до підвищеної токсичності і, можливо, неадекватної реакції. З цієї причини клінічну реакцію на лікування та функцію нирок потрібно контролювати (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
Неможливо дати рекомендацій стосовно дозування для пацієнтів, яким не застосовують гемодіаліз, з кліренсом &lt; 10 мл/хв.
Діти. Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату не рекомендується дітям з порушенням функції нирок (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Печінкові порушення. Для пацієнтів із печінковими порушеннями немає необхідності у коригуванні дози (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
При припиненні прийому Тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтами з хронічним гепатитом B, із супутнім інфікуванням ВІЛ або без нього потрібно уважно спостерігати за станом пацієнтів з метою виявлення ознак загострення гепатиту (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Спосіб застосування
Таблетки Тенофовіру дизопроксилу фумарат слід приймати 1 раз на добу, перорально, з їжею.
Якщо пацієнти мають труднощі з ковтанням, таблетки Тенофовіру дизопроксилу фумарат можна подрібнити та розчинити приблизно в 100 мл води, апельсинового або виноградного соку та одразу випити.

Діти

Безопасность и эффективность применения тенофовира дизопроксила фумарата детям до 12 лет и с массой тела &lt; 35 кг не установлены. Данные отсутствуют.

Передозування

Симптоми
У разу передозування за пацієнтом слід спостерігати для виявлення ознак токсичності (див. розділи &laquo;Побічні реакції&raquo;), якщо необхідно, слід застосовувати стандартне підтримуюче лікування.
Лікування
Тенофовір може видалятися за допомогою гемодіалізу, медіанне значення кліренсу тенофовіру становить 134 мл/хв. Виведення тенофовіру за допомогою перитонеального діалізу не досліджували.

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 &ordm;С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

Гетеро Лабз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 - 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, Індія.

Підлягає поверненню та обміну

Підлягає поверненню та обміну протягом 14 днів

Тенофовіру дизопроксилу фумарат табл. 300мг №30 - Аналоги