Name: Моксин розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 1 шт.
Brand: Евролайф Хелскер ПВТ ЛТД, Індія
SKU: 4855.8773
Availability: InStock

Повні аналоги

Форма випуску

АТ "Фармак", Україна

Фамокс розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 250 мл

Фамокс р-н д/інф. 400мг/250мл фл. 250мл №1

Є в наявності

моксифлоксацин

Фармасел ТОВ, Україна

Авецин-Н розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 250 мл

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Код Моріон

Код АТС/ATX

Упаковка

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Об'єм

Первинна упаковка

Дозування

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Евролайф Хелскер ПВТ ЛТД, Індія

Моксин

Моксин розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 1 шт.

Склад

діюча речовина: moxifloxacin; 250 мл розчину містять моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400 мг; допоміжні речовини: маніт, динатрію едетат, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін&rsquo;єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від блідо-жовтого до зеленувато-жовтого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M А14.

Фармакодинаміка

Механізм дії Моксифлоксацин пригнічує бактеріальні топоізомерази типу ІІ (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідні для реплікації, транскрипції та репарації бактеріальної ДНК. Фармакокінетика/фармакодинаміка Здатність фторхінолонів знищувати бактерії безпосередньо залежить від їхньої концентрації. Фармакодинамічні дослідження фторхінолонів на тваринних моделях інфекційно-запальних захворювань та у людей свідчать, що основним визначальним фактором ефективності є співвідношення між площею під фармакокінетичною кривою (AUC24)&nbsp;та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК). Механізм резистентності Резистентність до фторхінолонів може виникати в результаті мутацій ДНК-гірази та топоізомерази IV. Інші механізми включають надмірну експресію ефлюксних помп, непроникність та опосередкований протеїнами захист ДНК-гірази. Перехресна резистентність може очікуватися між моксифлоксацином та іншими фторхінолонами. Механізми резистентності, характерні для антибактеріальних засобів, що належать до інших класів, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Межові значення Клінічні МІК та межові значення дискового дифузійного тесту моксифлоксацину згідно з EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) (01.01.2012): 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<tbody>
<tr>
<td> Мікроорганізм</td>
<td> Чутливий</td>
<td> Резистентний</td>
</tr>
<tr>
<td> Staphylococcus spp.</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 24 мм</td>
<td> &gt; 1 мг/л &lt; 21 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> S. pneumoniae</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 22 мм</td>
<td> &gt; 0,5 мг/л &lt; 22 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> Streptococcus&nbsp;групи A, B, C, G</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 18 мм</td>
<td> &gt; 1 мг/л &lt; 15 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> H. influenzae</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 25 мм</td>
<td> &gt; 0,5 мг/л &lt; 25 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> M. catarrhalis</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 23 мм</td>
<td> &gt; 0,5 мг/л &lt; 23 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> Enterobacteriaceae</td>
<td> &le; 0,5 мг/л &sup3; 20 мм</td>
<td> &gt; 1 мг/л &lt; 17 мм</td>
</tr>
<tr>
<td> Межові значення, не пов&rsquo;язані з видом бактерій*</td>
<td> &le; 0,5 мг/л</td>
<td> &gt; 1 мг/л</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 *Не пов&rsquo;язані з видами межові значення були визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовуються для видів, що не мають індивідуально визначених межових значень, і не застосовуються для видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню. Мікробіологічна чутливість Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною. 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<tbody>
<tr>
<td> Зазвичай чутливі види мікроорганізмів</td>
</tr>
<tr>
<td> Аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus*+ Streptococcus agalactiae&nbsp;(група B) Streptococcus milleri&nbsp;group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius) Streptococcus pneumoniae* Streptococcus pyogenes* (група A) Streptococcus viridans&nbsp;група&nbsp;(S.&nbsp;viridans, S.&nbsp;mutans, S.&nbsp;mitis, S.&nbsp;sanguinis, S.&nbsp;salivarius, S.&nbsp;thermophilus)</td>
</tr>
<tr>
<td> Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumanii Haemophilus influenzae* Legionella pneumophila Moraxella (Branhamella) catarrhalis*</td>
</tr>
<tr>
<td> Анаеробні мікроорганізми Prevotella&nbsp;spp.</td>
</tr>
<tr>
<td> Інші мікроорганізми Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae* Coxiella burnetii Mycoplasma pneumoniae*</td>
</tr>
<tr>
<td> Види, для яких можливий розвиток резистентності</td>
</tr>
<tr>
<td> Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis* Enterococcus faecium*</td>
</tr>
<tr>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Аеробні грамнегативні мікроорганізми Enterobacter cloacae* Escherichia coli*# Klebsiella pneumoniae*# Klebsiella oxytoca Proteus mirabilis*</td>
</tr>
<tr>
<td> Анаеробні мікроорганізми Bacteroides fragilis*</td>
</tr>
<tr>
<td> Резистентні мікроорганізми</td>
</tr>
<tr>
<td> Аеробні грамнегативні мікроорганізми Pseudomonas aeruginosa</td>
</tr>
<tr>
<td> *Ефективність достатньою мірою продемонстрована у клінічних дослідженнях. +Резистентний до метициліну&nbsp;S. aureus&nbsp;дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. У метицилінорезистентних&nbsp;S. aureus&nbsp;рівень резистентності до моксифлоксацину становить понад 50 %. #Штами, які виробляють бета-лактамазу розширеного спектра (ESBL), є також резистентними до фторхінолонів.</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність Після одноразової інфузії препарату у дозі 400 мг протягом 1 години максимальна концентрація препарату досягається у кінці інфузії і становить приблизно 4,1 мг/л, що більше приблизно на 26 % цього показника при застосуванні препарату перорально (3,1 мг/л). Показник AUC становить близько 39 мг*год/л після внутрішньовенного введення, що тільки незначною мірою перевищує цей параметр при застосуванні препарату перорально (35 мг*год/л); абсолютна біодоступність становить приблизно 91 %. При внутрішньовенному введенні моксифлоксацину немає потреби в корекції доз відповідно до віку або статі пацієнтів. Фармакокінетика є лінійною в діапазоні 50&ndash;200 мг для одноразової пероральної дози, до 600 мг для одноразової внутрішньовенної дози і до 600 мг для застосування 1 раз на добу протягом 10 днів. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у позасудинному просторі. Об&rsquo;єм розподілу у рівноважному стані (Vss) становить близько 2 л/кг. За результатами досліджень&nbsp;in vitro&nbsp;та&nbsp;ex vivo, зв&rsquo;язування з білками становить приблизно 40&ndash;42 % незалежно від концентрації препарату. Моксифлоксацин в основному зв&rsquo;язується з альбуміном сироватки крові. Максимальні концентрації 5,4 мг/кг та 20,7 мг/л (середні геометричні значення) спостерігалися у слизовій оболонці бронхів та рідині епітеліальної вистілки відповідно через 2,2 години після перорального прийому дози. Відповідна максимальна концентрація в альвеолярних макрофагах становила 56,7 мг/кг. В рідині шкірних пухирців концентрація 1,75 мг/л відмічалася через 10 годин після внутрішньовенного введення. Профіль &laquo;вільна концентрація &ndash; час&raquo; для інтерстиціальної рідини є аналогічним профілю для плазми крові з досягненням максимальної вільної концентрації 1,0 мг/л (середнє геометричне значення) приблизно через 1,8 години після внутрішньовенного введення препарату. Метаболізм Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками (близько 40 %), а також із калом/жовчю (близько 60 %) як у незміненому стані, так і у вигляді сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). M1 і M2 є метаболітами, релевантними лише для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень&nbsp;in vitro&nbsp;та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформації фази І, включаючи ферменти системи цитохрому Р450. Ознак окислювального метаболізму немає. Виведення Період напіввиведення моксифлоксацину з плазми крові становить приблизно 12 годин. Середній встановлений загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Після внутрішньовенного введення в дозі 400 мг виведення препарату з сечею у незміненому вигляді становило близько 22 %, з калом &ndash; 26 %. Виведення дози (незміненого препарату та метаболітів) становило загалом близько 98 % після внутрішньовенного введення лікарського засобу. Нирковий кліренс становить приблизно 24&ndash;53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Супутнє з моксифлоксацином введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс вихідного лікарського засобу. Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну &gt; 20 мл/хв/ 1,73 м2). Зі зниженням функції нирок концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується майже в 2,5 раза (з кліренсом креатиніну &lt; 30 мл/хв/1,73 м2). Порушення функції печінки Дані досліджень фармакокінетики, проведених за участю пацієнтів з печінковою недостатністю (класи А, В за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю), не дають змоги остаточно визначити, чи є якісь відмінності у показниках пацієнтів із порушенням функції печінки та здорових добровольців. Порушення функції печінки було пов&rsquo;язане з більшою експозицією М1 у плазмі крові, тоді як експозиція вихідної лікарської речовини була аналогічною експозиції у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає. Доклінічні дані з безпеки У традиційних дослідженнях застосування повторних доз моксифлоксацину було виявлено гематологічну токсичність та гепатотоксичність у тварин. Відмічався токсичний вплив на центральну нервову систему (ЦНС). Ці ефекти спостерігалися після введення високих доз моксифлоксацину або після тривалого застосування. Високі пероральні дози у тварин (&ge; 60 мг/кг), на тлі яких концентрація у плазмі крові становила &ge; 20 мг/л, спричиняли зміни показників електроретинограми, а в окремих випадках &ndash; атрофію сітківки. Після внутрішньовенного застосування системна токсичність була найбільш вираженою при введенні моксифлоксацину шляхом болюсних ін&rsquo;єкцій (45 мг/кг) і не відмічалася при введенні моксифлоксацину (40 мг/кг) шляхом повільних інфузій протягом 50 хвилин. Після інтраартеріального введення спостерігалися запальні зміни з поширенням на періартеріальні м&rsquo;які тканини, що свідчить про те, що необхідно уникати інтраартеріального введення моксифлоксацину. Моксифлоксацин виявився генотоксичним під час тестів&nbsp;in vitro&nbsp;з використанням бактерій або клітин ссавців. У дослідженнях&nbsp;in vivo&nbsp;генотоксичність не відмічалася, незважаючи на застосування дуже високих доз моксифлоксацину. Моксифлоксацин не виявив канцерогенної дії у дослідженні канцерогенезу у тварин. В умовах&nbsp;in vitro&nbsp;моксифлоксацин у високих концентраціях впливав на електрофізіологічні параметри серцевої діяльності, що могло спричинити подовження інтервалу QT. Після внутрішньовенного застосування моксифлоксацину тваринам у дозі 30 мг/кг шляхом інфузій тривалістю 15, 30 або 60 хвилин відмічалася залежність ступеня подовження інтервалу QT від швидкості інфузії: що коротшим був час інфузії, то більш вираженим було подовження інтервалу QT. Подовження інтервалу QT не спостерігали при введенні дози 30 мг/кг шляхом інфузії тривалістю 60 хвилин. При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди на тваринах не виявили тератогенної дії моксифлоксацину або погіршення фертильності після його застосування. У тварин спостерігали незначне збільшення частоти випадків вад розвитку хребта та ребер, але тільки у разі застосування дози (20 мг/кг внутрішньовенно), яка асоціювалася із сильним токсичним впливом на організм матері. Спостерігалося збільшення кількості випадків переривання вагітності у тварин на фоні терапевтичної концентрації у плазмі крові, передбаченої при застосуванні у людини. Відомо що хінолони, в тому числі моксифлоксацин, спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у статевонезрілих тварин.

Показання

Негоспітальна пневмонія. Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин. Моксифлоксацин слід застосовувати тільки тоді, коли застосування інших антибактеріальних препаратів, які звичайно рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним. Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання

<ul>
<li>Гіперчутливість до моксифлоксацину, інших антибіотиків групи хінолонів або будь-якої з допоміжних речовин;</li>
<li>період вагітності або годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;);</li>
<li>дитячий вік (до 18 років);</li>
<li>захворювання/патологія сухожиль в анамнезі, пов&rsquo;язані із застосуванням хінолонів.</li>
</ul>
Під час доклінічних та клінічних досліджень після введення моксифлоксацину спостерігалися зміни електрофізіологічних параметрів серцевої діяльності, що проявлялися подовженням інтервалу QT. З цієї причини моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із:
<ul>
<li>вродженим або набутим подовженням інтервалу QT;</li>
<li>порушенням балансу електролітів, особливо у випадку нескоригованої гіпокаліємії;</li>
<li>клінічно значущою брадикардією;</li>
<li>клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка;</li>
<li>симптоматичними аритміями в анамнезі.</li>
</ul>
Моксифлоксацин не можна одночасно застосовувати з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. також розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;). Через недостатній клінічний досвід застосування моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю) та підвищенням рівнів трансаміназ у п&rsquo;ять разів і більше.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодія з лікарськими засобами Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, що здатні спричинити подовження інтервалу QTс. Цей ефект може призвести до розвитку шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу пірует. Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ &laquo;Протипоказання&raquo;): 
<ul>
<li>антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);</li>
<li>антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);</li>
<li>антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);</li>
<li>трициклічні антидепресанти;</li>
<li>деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);</li>
<li>деякі антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин);</li>
<li>інші лікарські засоби (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).</li>
</ul>
Моксифлоксацин слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, проносні засоби та клізми (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, пов&rsquo;язані з клінічно значущою брадикардією. Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmax&nbsp;дигоксину приблизно на 30 % без впливу на AUC чи рівень вказаної кривої. Під час досліджень за участю добровольців, хворих на цукровий діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження максимальної концентрації глібенкламіду у плазмі крові приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може спровокувати розвиток незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак відмічені зміни фармакокінетики глібенкламіду не викликали змін параметрів фармакодинаміки (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Отже, клінічно значущої взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом немає. Зміна значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Повідомлялося про велику кількість випадків збільшення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували протимікробні засоби, особливо фторхінолони, макроліди, тетрацикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини. Факторами ризику є інфекційні захворювання і запальний процес, вік і загальний стан пацієнта. У зв&rsquo;язку з цим важко встановити, чим саме викликані зміни МНВ: інфекцією або лікуванням. Як застережний захід можна частіше перевіряти МНВ. За потреби слід провести належну корекцію дози перорального коагулянту. У клінічних дослідженнях для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, пробенецид, пероральні контрацептиви, кальцієві добавки, морфін при парентеральному введенні, теофілін, циклоспорин або ітраконазол. Дослідження&nbsp;in vitro&nbsp;із застосуванням ферментів цитохрому Р450 людини підтвердили ці результати. Таким чином, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є малоймовірною. Взаємодія з їжею Моксифлоксацин не виявляє клінічно значущої взаємодії з їжею, включаючи молочні продукти.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводилися. Проте фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, спричиняючи реакції з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостру тимчасову втрату зору) або гостру та короткотривалу втрату свідомості (непритомність) (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Пацієнтам рекомендується перевірити свою реакцію на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності у людини не вивчена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Потенційний ризик для людини не встановлений. З огляду на експериментально встановлений ризик шкідливого впливу фторхінолонів на хрящі, які несуть основне навантаження, у статевонезрілих тварин та враховуючи розвиток оборотних уражень суглобів у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не слід призначати вагітним жінкам (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Годування груддю Немає даних щодо застосування препарату жінкам у період годування груддю. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину проникає у грудне молоко. У зв&rsquo;язку із відсутністю даних щодо впливу на немовлят, яких годують груддю, та враховуючи експериментально встановлений ризик шкідливого впливу фторхінолону на хрящі, що несуть основне навантаження, у статевонезрілих тварин, годування груддю протипоказане під час лікування моксифлоксацином (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Фертильність Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).

Спосіб застосування та дози

Дозування Рекомендований режим дозування 400 мг моксифлоксацину у вигляді інфузії 1 раз на добу. Початкова внутрішньовенна терапія може бути продовжена шляхом перорального застосування таблеток моксифлоксацину 400 мг за умови наявності клінічних показань. У ході клінічних досліджень більшість пацієнтів переходила на пероральний шлях застосування моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість внутрішньовенного та перорального лікування становить 7&ndash;14 днів для негоспітальних пневмоній та 7&ndash;21 день для ускладнених інфекційних захворювань шкіри та підшкірних тканин. Спосіб застосування Препарат вводити внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії тривалістю не менше 60 хв (також див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). За наявності показань розчин для інфузії можна вводити через Т-подібний катетер разом із сумісними інфузійними розчинами (див. розділ &laquo;Особливі заходи безпеки&raquo;). Порушення функції нирок/печінки Пацієнти, які мають порушення функції нирок від легкого до тяжкого ступеня, та пацієнти, які перебувають на хронічному діалізі, наприклад ті, хто проходить гемодіаліз та довготривалий амбулаторний перитонеальний діаліз, не потребують корекції дози (більш докладно див. у розділі &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Стосовно пацієнтів із порушенням функції печінки достатньої інформації немає (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Інші особливі групи пацієнтів Пацієнти літнього віку та пацієнти зі зниженою масою тіла не потребують корекції дози.

Діти

У зв&rsquo;язку з негативним впливом на хрящі молодих тварин (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;) застосування моксифлоксацину дітям (віком до 18 років) протипоказане (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям та підліткам не встановлені (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).

Передозування

Не рекомендовано проводити спеціальні заходи після випадкового передозування. У разі передозування проводять симптоматичне лікування. Оскільки можливе подовження інтервалу QT, потрібен ЕКГ-моніторинг. Одночасне застосування активованого вугілля із дозою моксифлоксацину 400 мг, що була введена перорально або внутрішньовенно, зменшує системну біодоступність лікарського засобу на понад 80 % або 20 % відповідно. Прийом активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою надлишкового збільшення системної експозиції моксифлоксацину у разі передозування після перорального прийому лікарського засобу.

Побічні реакції

Наведені нижче побічні реакції спостерігалися у ході клінічних досліджень та у післяреєстраційний період застосування моксифлоксацину в дозі 400 мг на добу (лише внутрішньовенна терапія, ступінчаста [внутрішньовенна/ пероральна] та пероральна). Побічні реакції класифіковано за їх частотою. Всі побічні реакції, за винятком нудоти та діареї, спостерігалися з частотою менше 3 %. В кожній групі небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості. Частота визначена таким чином: часті (&ge;&nbsp;1/100, &lt;&nbsp;1/10), нечасті (&ge;&nbsp;1/1000, &lt;&nbsp;1/100), поодинокі (&ge;&nbsp;1/10000, &lt;&nbsp;1/1000), рідкісні (&lt;&nbsp;1/10000), частота невідома (неможливо встановити за наявними даними). 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<tbody>
<tr>
<td style="text-align: center;">Класи систем органів</td>
<td style="text-align: center;">Часті</td>
<td style="text-align: center;">Нечасті</td>
<td style="text-align: center;">Поодинокі</td>
<td style="text-align: center;">Рідкісні</td>
<td style="text-align: center;">Частота невідома</td>
</tr>
<tr>
<td> Інфекції та інвазії</td>
<td> суперінфекції, пов&rsquo;язані з резистент-ними бактеріями або грибками, наприклад оральний та вагінальний кандидоз</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку кровоносної та лімфатичної систем</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопе-нія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/ збільшення МНВ</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку імунної системи</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> алергічні реакції (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> анафілаксія, включаючи у рідкісних випадках шок, що загрожує життю (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;), алергічний набряк/ ангіоневро-тичний набряк (включаючи набряк гортані, що потенційно загрожує життю (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку ендокринної системи</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> синдром неадекватної секреції антидіуретич-ного гормону (СНСАДГ)</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Порушення метаболізму та харчування</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> гіперліпідемія</td>
<td> гіперглікемія, гіперурикемія</td>
<td> гіпоглікемія</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Психічні розлади*</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження</td>
<td> лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;), галюцинації, делірій</td>
<td> деперсоналіза-ція, психотичні реакції (з можливою самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку нервової системи*</td>
<td> головний біль, запаморочен-ня</td>
<td> парестезії/ дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно інсомнія), тремор, вертиго, сонливість</td>
<td> гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочен-ня або вертиго), судомні напади (у тому числі&nbsp;grand mal&nbsp;напади) (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;), порушення уваги, розлад мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропа-тія</td>
<td> гіперестезія</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку органів зору*</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> порушення зору, включаючи диплопію та розмитість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> фотофобія</td>
<td> транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспор-том або іншими механізмами&raquo;), увеїт та білатеральна гостра трансілюміна-ція райдужки (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку органів слуху та вестибуляр-ного апарату*</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку серця**</td>
<td> подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліємією (див. розділи &laquo;Протипока-зання&raquo; та &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;)</td>
<td> подовження інтервалу QT (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія</td>
<td> шлуночкові тахіаритмії, непритом-ність (наприклад гостра та короткотрива-ла втрата свідомості)</td>
<td> неспецифічні аритмії, піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), зупинка серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку судин**</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> вазодилатація</td>
<td> артеріальна гіпертензія, гіпотензія</td>
<td> васкуліт</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середості-ння</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> задишка (включаючи астматичний стан)</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку шлунково-кишкового тракту</td>
<td> нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині, діарея</td>
<td> зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази</td>
<td> дисфагія, стоматит, асоційований із застосуван-ням антибіотика коліт (включаючи псевдомем-бранозний коліт, що у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладнення-ми) (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Гепатобілі- арні порушення</td>
<td> підвищення рівня трансаміназ</td>
<td> порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ (лактат-дегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази), лужної фосфатази крові</td>
<td> жовтяниця, гепатит (переважно холестатич-ний)</td>
<td> фульмінантний гепатит, що може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку шкіри та підшкірної клітковини</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> свербіж, висипання, кропив&rsquo;янка, сухість шкіри</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса &ndash;Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> гострий генералізо-ваний екзантема-тозний пустульоз (ГГЕП), індукована лікарськи-ми засобами еозинофі-лія з системни-ми симптома-ми (DRESS) (див. розділ &laquo;Особли-вості застосу-вання&raquo;), фіксова-ний медика-менто- зний висип, реакції фотоген-сибілізації (див. розділ &laquo;Особли-вості застосу-вання&raquo;)&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини*</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> артралгія, міалгія</td>
<td> тендиніт (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;), підвищення м&rsquo;язового тонусу, судоми м&rsquo;язів, м&rsquo;язова слабкість</td>
<td> розрив сухожиль (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), артрити, посилення ригідності м&rsquo;язів як симптому&nbsp;myasthenia gravis&nbsp;(див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)</td>
<td> рабдоміо-ліз</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку нирок та сечовиділь- ної системи</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> дегідратація</td>
<td> порушення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосуван-ня&raquo;)</td>
<td> &nbsp;</td>
<td> &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Загальні розлади та реакції у місці введення*</td>
<td> реакції у місці ін&rsquo;єкції та інфузії</td>
<td> погане самопочуття (переважно астенія або втомлюваність), болі (включаючи біль у спині, грудній клітці, у ділянці таза та у кінцівках), посилене потовиділення, (тромбо-) флебіт у місці інфузії</td>
<td> набряк</td>
<td>&nbsp;</td>
<td>&nbsp;</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * Повідомлялося про рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму та органів чуття (включаючи такі реакції, як запалення сухожилля, розрив сухожиль, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатія, пов&rsquo;язана із парестезією, депресія, втомлюваність, порушення пам&rsquo;яті, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху), у пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та існуючих факторів ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). ** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки виникнення аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Частота розвитку нижченаведених ефектів є вищою при внутрішньовенному шляху введення препарату з подальшою пероральною терапією або без такої. Часті: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази. Нечасті: шлуночкова тахіаритмія, гіпотензія, набряк, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями, див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), судомні напади (у тому числі&nbsp;grand mal&nbsp;напади) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), галюцинації, порушення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами повідомлялося про побічні ефекти, які вірогідно можуть також виникнути під час лікування моксифлоксацином: підвищення внутрішньочерепного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз. Опис окремих побічних реакцій При застосуванні фторхінолонів повідомлялося про тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, невралгію та порушення концентрації уваги як потенційні аспекти тривалих і інвалідизуючих побічних реакцій, що можуть призводити до втрати працездатності. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації препарату є важливими. Вони дають змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров&rsquo;я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &ordm;С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Несумісність Не можна вводити інфузійний розчин моксифлоксацину одночасно з іншими несумісними з ним розчинами, до яких належать: розчин натрію хлориду 10 %; розчин натрію хлориду 20 %; розчин натрію гідрокарбонату 4,2 %; розчин натрію гідрокарбонату 8,4 %. Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами, крім тих, що зазначені у розділі &laquo;Особливі заходи безпеки&raquo;.

По 250 мл препарату в контейнері, по 1 контейнеру в плівці в коробці.

Категорія відпуску

Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Уттаракханд, Індія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Моксин р-н д/інф. 40мг/250мл №1

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

	Фамокс розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 250 мл Форма випуску: Розчин 333.60грн	333.60грн
	Авецин-Н розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 250 мл Форма випуску: Розчин 553.50грн	553.50грн

Моксин розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, 1 шт. - Аналоги