Name: Мофіцин розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, флакон 250 мл
Brand: Анфарм Хеллас Греція
SKU: 3395.9002
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.
Зберігати цей препарат потрібно в прохолодному місці за температури від 8 до 15 &deg;С.
Зберігати даний препарат потрібно в холодному місці при температурі від 2 до 8 &deg;С.
Цей засіб повинен зберігатись у морозильній камері при температурі від -5 до -18 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Упаковка

Код Моріон

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Форма випуску

Кількість в упаковці

Лікарська форма

Первинна упаковка

Об'єм

Дозування

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Анфарм Хеллас Греція

Мофіцин

Мофіцин розчин для інфузій по 400 мг/250 мл, флакон 250 мл

Склад

діюча речовина: moxifloxacin; 1 флакон (250 мл розчину) містить 400 мг моксифлоксацину (у вигляді моксифлоксацину гідрохлориду); допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію сульфат безводний, кислота хлористоводнева 1 Н, натрію гідроксид 1 Н, вода для ін&rsquo;єкцій.

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, вільний від видимих частинок, зеленувато-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

<section>
<div id="instr_2" class="collapse show">
<div id="instr_cont_2" class="product-instructions-text">
Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M А14.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Фармакодинаміка

Механізм дії. Моксифлоксацин пригнічує бактеріальні топоізомерази типу ІІ (ДНК-гіраза і топоізомераза IV), необхідні для реплікації, транскрипції та репарації бактеріальної ДНК. Фармакокінетика/фармакодинаміка. Здатність фторхінолонів знищувати бактерії безпосередньо залежить від їх концентрації. Фармакодинамічні дослідження фторхінолонів на тваринних моделях інфекційно-запальних захворювань та у людей свідчать, що основним визначальним фактором ефективності є співвідношення між площею під фармакокінетичною кривою (AUC24) і мінімальною інгібувальною концентрацією (МІК). Механізм резистентності. Резистентність до фторхінолонів може виникати в результаті мутацій ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми включають надмірну експресію ефлюксних помп, непроникність та опосередкований протеїнами захист ДНК-гірази. Може очікуватися перехресна резистентність між моксифлоксацином і іншими фторхінолонами. Механізми резистентності, характерні для антибактеріальних засобів, що належать до інших класів, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Межові значення. Клінічні значення мінімальної інгібувальної концентрації (МІК) та межові значення дискового дифузійного тесту моксифлоксацину згідно з EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) (01.01.2012): &nbsp;
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<tbody>
<tr>
<td>
Мікроорганізм
</td>
<td>
Чутливий
</td>
<td>
Резистентний
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Staphylococcus spp.
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 24 мм
</td>
<td>
&gt; 1 мг/л
&lt; 21 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
S. pneumoniae
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 22 мм
</td>
<td>
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 22 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Streptococcus&nbsp;групи A, B, C, G
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 18 мм
</td>
<td>
&gt; 1 мг/л
&lt; 15 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
H. influenzae
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 25 мм
</td>
<td>
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 25 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
M. catarrhalis
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 23 мм
</td>
<td>
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 23 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Enterobacteriaceae
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 20 мм
</td>
<td>
&gt; 1 мг/л
&lt; 17 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Межові значення, не пов&rsquo;язані з видом бактерій*
</td>
<td>
&le; 0,5 мг/л
</td>
<td>
&gt; 1 мг/л
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * Не пов&rsquo;язані з видами межові значення були визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних і фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовуються для видів, що не мають окремо визначених межових значень, і не застосовуються для видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню. Мікробіологічна чутливість. Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна інформація про місцеву резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною. Зазвичай чутливі види мікроорганізмів. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus* +, Streptococcus agalactiae (група B), Streptococcus milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius), Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes* (група A), Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumanii, Haemophilus influenzae*, Legionella pneumophila, Moraxella (Branhamella) catarrhalis*. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp. Інші мікроорганізми: Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*, Coxiella burnetii, Mycoplasma pneumoniae*. Види, у яких можливий розвиток резистентності. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis*, Enterococcus faecium*. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Enterobacter cloacae*, Escherichia coli* #, Klebsiella pneumoniae* #, Klebsiella oxytoca, Proteus mirabilis*. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis*. Резистентні мікроорганізми. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Pseudomonas aeruginosa. * Ефективність достатньою мірою продемонстрована у клінічних дослідженнях. + Резистентний до метициліну S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. У метицилін-резистентних S. aureus рівень резистентності до моксифлоксацину становить понад 50 %. # Штами, які виробляють бета-лактамазу розширеного спектра (ESBL), є також резистентними до фторхінолонів.

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність Після одноразової інфузії моксифлоксацину у дозі 400 мг протягом 1 години максимальна концентрація препарату досягається у кінці інфузії і становить приблизно 4,1 мг/л, що більше приблизно на 26 % цього показника при застосуванні моксифлоксацину перорально (3,1 мг/л). Показник AUC становить близько 39 мг*год/л після внутрішньовенного введення, що тільки незначною мірою перевищує цей параметр при застосуванні препарату перорально (35 мг*год/л); абсолютна біодоступність становить приблизно 91 %. При внутрішньовенному введенні моксифлоксацину немає потреби в корекції доз відповідно до віку або статі пацієнтів. Фармакокінетика є лінійною в діапазоні 50&ndash;200 мг для одноразової пероральної дози, до 600 мг для одноразової внутрішньовенної дози і до 600 мг при застосуванні 1 раз на добу протягом 10 днів. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у позасудинному просторі. Об&rsquo;єм розподілу у рівноважному стані (Vss) становить близько 2 л/кг. За результатами досліджень in vitro та ex vivo, зв&rsquo;язування з білками становить приблизно 40&ndash;42 % незалежно від концентрації препарату. Моксифлоксацин в основному зв&rsquo;язується з альбуміном сироватки крові. Максимальні концентрації 5,4 мг/кг та 20,7 мг/л (середні геометричні значення) спостерігалися у слизовій оболонці бронхів та рідині епітеліальної вистілки відповідно через 2,2 години після перорального прийому дози. Відповідна максимальна концентрація в альвеолярних макрофагах становила 56,7 мг/кг. В рідині шкірних пухирців концентрація 1,75 мг/л відмічалася через 10 годин після внутрішньовенного введення. Профіль &laquo;вільна концентрація &mdash; час&raquo; для інтерстиціальної рідини є аналогічним профілю для плазми крові з досягненням максимальної вільної концентрації 1,0 мг/л (середнє геометричне значення) приблизно через 1,8 години після внутрішньовенного введення препарату. Метаболізм Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками (близько 40 %), а також із калом/жовчю (близько 60 %) як у незміненому стані, так і у вигляді сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). M1 і M2 є метаболітами, релевантними лише для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформації фази І, включаючи ферменти системи цитохрому Р 450. Ознак окислювального метаболізму немає. Виведення Період напіввиведення моксифлоксацину з плазми крові становить приблизно 12 годин. Середній встановлений загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Після внутрішньовенного введення в дозі 400 мг виведення препарату з сечею у незміненому вигляді становило близько 22 %, з калом &mdash; 26 %. Виведення дози (незміненого препарату та метаболітів) становило загалом близько 98 % після внутрішньовенного введення лікарського засобу. Нирковий кліренс становить приблизно 24&ndash;53 мл/хв і свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Супутнє з моксифлоксацином введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс вихідного лікарського засобу. Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну &gt; 20 мл/хв/ 1,73 м2). Зі зниженням функції нирок концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується майже в 2,5 раза (з кліренсом креатиніну &lt; 30 мл/хв/1,73 м2). Порушення функції печінки Дані досліджень фармакокінетики, проведених за участю пацієнтів з печінковою недостатністю (класи А, В за класифікацією Чайлда &mdash; П&rsquo;ю), не дають змоги остаточно визначити, чи є якісь відмінності у показниках пацієнтів із порушенням функції печінки і здорових добровольців. Порушення функції печінки було пов&rsquo;язане з більшою експозицією М1 у плазмі крові, тоді як експозиція вихідної лікарської речовини була аналогічною експозиції у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає. Доклінічні дані з безпеки У традиційних дослідженнях застосування повторних доз моксифлоксацину було виявлено гематологічну токсичність та гепатотоксичність у тварин. Відмічався токсичний вплив на центральну нервову систему (ЦНС). Ці ефекти спостерігалися після введення високих доз моксифлоксацину або після тривалого застосування. Високі пероральні дози у тварин (&ge; 60 мг/кг), на тлі яких концентрація у плазмі крові становила &ge; 20 мг/л, спричиняли зміни показників електроретинограми, а в окремих випадках &mdash; атрофію сітківки. Після внутрішньовенного застосування системна токсичність була найбільш вираженою при введенні моксифлоксацину шляхом болюсних ін&rsquo;єкцій (45 мг/кг) і не відмічалася при введенні моксифлоксацину (40 мг/кг) шляхом повільних інфузій протягом 50 хвилин. Після інтраартеріального введення спостерігалися запальні зміни з поширенням на періартеріальні м&rsquo;які тканини, що свідчить про те, що необхідно уникати інтраартеріального введення моксифлоксацину. Моксифлоксацин виявився генотоксичним під час тестів in vitro з використанням бактерій або клітин ссавців. У дослідженнях in vivo генотоксичність не відмічалася, незважаючи на застосування дуже високих доз моксифлоксацину. Моксифлоксацин не виявив канцерогенної дії у дослідженні канцерогенезу у тварин. В умовах in vitro моксифлоксацин у високих концентраціях впливав на електрофізіологічні параметри серцевої діяльності, що могло викликати подовження інтервалу QT. Після внутрішньовенного застосування моксифлоксацину тваринам у дозі 30 мг/кг шляхом інфузій тривалістю 15, 30 або 60 хвилин відмічалася залежність ступеня подовження інтервалу QT від швидкості інфузії: що коротшим був час інфузії, то більш вираженим було подовження інтервалу QT. Подовження інтервалу QT не спостерігали при введенні дози 30 мг/кг шляхом інфузії тривалістю 60 хвилин. При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди на тваринах не виявили тератогенної дії моксифлоксацину або погіршення фертильності після його застосування. У тварин спостерігали незначне збільшення частоти випадків вад розвитку хребта та ребер, але тільки у разі застосування дози (20 мг/кг внутрішньовенно), яка асоціювалася із сильним токсичним впливом на організм матері. Спостерігалося збільшення кількості випадків переривання вагітності у тварин на фоні терапевтичної концентрації у плазмі крові, передбаченої при застосуванні у людини. Відомо що хінолони, в тому числі моксифлоксацин, спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у статевонезрілих тварин.

Показання

Негоспітальна пневмонія. Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин. Моксифлоксацин слід застосовувати тільки тоді, коли застосування інших антибактеріальних препаратів, які звичайно рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Гіперчутливість до моксифлоксацину, інших антибіотиків групи хінолонів або будь-якої з допоміжних речовин. Період вагітності або годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;). Дитячий вік (до 18 років). Захворювання/патологія сухожиль в анамнезі, пов&rsquo;язані із застосуванням хінолонів. Під час доклінічних та клінічних досліджень після введення моксифлоксацину спостерігалися зміни електрофізіологічних параметрів серцевої діяльності, що проявлялися подовженням інтервалу QT. З цієї причини моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із: 
<ul>
<li>вродженим або набутим подовженням інтервалу QT;</li>
<li>порушенням балансу електролітів, особливо у випадку нескоригованої гіпокаліємії;</li>
<li>клінічно значущою брадикардією;</li>
<li>клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка;</li>
<li>симптоматичними аритміями в анамнезі.</li>
</ul>
Моксифлоксацин не можна одночасно застосовувати з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. також розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;). Через недостатній клінічний досвід застосування моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам із порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлда &mdash; П&rsquo;ю) та підвищенням рівнів трансаміназ у п&rsquo;ять разів і більше.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодія з лікарськими засобами Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, що здатні викликати подовження інтервалу QTс. Цей ефект може призвести до розвитку шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу пірует. Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ &laquo;Протипоказання&raquo;): - антиаритмічні лікарські засоби класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); - антиаритмічні лікарські засоби класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); - антипсихотичні лікарські засоби (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд); - трициклічні антидепресанти; - деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні лікарські засоби, зокрема галофантрин); - деякі антигістамінні лікарські засоби (терфенадин, астемізол, мізоластин); - інші лікарські засоби (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл). Моксифлоксацин слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, проносні засоби та клізми (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або лікарські засоби, пов&rsquo;язані з клінічно значущою брадикардією. Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmax дигоксину приблизно на 30 % без впливу на AUC чи рівень вказаної кривої. Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально і глібенкламіду призводило до зниження максимальної концентрації глібенкламіду у плазмі крові приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може спровокувати розвиток незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак відмічені зміни фармакокінетики глібенкламіду не викликали змін параметрів фармакодинаміки (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Отже, клінічно значимої взаємодії між моксифлоксацином і глібенкламідом немає. Зміна значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Повідомлялося про велику кількість випадків збільшення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували протимікробні засоби, особливо фторхінолони, макроліди, тетрацикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини. Факторами ризику є інфекційні захворювання і запальний процес, вік і загальний стан пацієнта. У зв&rsquo;язку з цим важко встановити, чим саме викликані зміни МНВ: інфекцією чи лікуванням. Як запобіжний захід, можна частіше перевіряти МНВ. За потреби слід провести належну корекцію дози перорального коагулянту. У клінічних дослідженнях для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, пробенецид, пероральні контрацептиви, кальцієві добавки, морфін при парентеральному введенні, теофілін, циклоспорин або ітраконазол. Дослідження in vitro із застосуванням ферментів цитохрому Р450 людини підтвердили ці результати. Таким чином, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є малоймовірною. Взаємодія з їжею Моксифлоксацин не виявляє клінічно значущої взаємодії з їжею, включаючи молочні продукти.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

<section>
<div id="instr_8" class="collapse show">
<div id="instr_cont_8" class="product-instructions-text">
Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилися. Проте фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, спричиняючи реакції з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостру тимчасову втрату зору) або гостру та короткотривалу втрату свідомості (непритомність) (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Пацієнтам рекомендується перевірити свою реакцію на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності у людини не вивчена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Потенційний ризик для людини не встановлений. З огляду на експериментально встановлений ризик шкідливого впливу фторхінолонів на хрящі, які несуть основне навантаження, у статевонезрілих тварин та враховуючи розвиток оборотних уражень суглобів у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не слід призначати вагітним жінкам (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Годування груддю Немає даних щодо застосування лікарського засобу у період годування груддю у жінок. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину проникає у грудне молоко. У зв&rsquo;язку із відсутністю даних щодо впливу на немовлят, яких годують грудним молоком, та враховуючи експериментальний ризик шкідливого впливу фторхінолону на хрящі статевонезрілих тварин, що несуть основне навантаження, годування груддю протипоказане під час лікування моксифлоксацином (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Фертильність Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).

Спосіб застосування та дози

Дозування Рекомендований режим дозування 400 мг моксифлоксацину у вигляді інфузії 1 раз на добу. Початкова внутрішньовенна терапія може бути продовжена шляхом перорального застосування таблеток моксифлоксацину 400 мг за умови наявності клінічних показань. У ході клінічних досліджень більшість пацієнтів переходила на пероральний шлях застосування моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість внутрішньовенного та перорального лікування становить 7&ndash;14 днів для негоспітальних пневмоній та 7&ndash;21 день для ускладнених інфекційних захворювань шкіри та підшкірних тканин. Спосіб застосування Лікарський засіб вводити внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії тривалістю не менше 60 хв (також див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). За наявності показань, розчин для інфузії можна вводити через Т-подібний катетер разом із сумісними інфузійними розчинами (див. розділ &laquo;Особливі заходи безпеки&raquo;). Порушення функції нирок/печінки Пацієнти, які мають порушення функції нирок від легкого до тяжкого ступеня, та пацієнти, які перебувають на неперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (НАПД), наприклад ті, хто проходить гемодіаліз та НАПД, не потребують корекції дози (більш докладно див. у розділі &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Стосовно пацієнтів із порушенням функції печінки достатньої інформації немає (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Інші особливі групи пацієнтів Пацієнти літнього віку та хворі зі зниженою масою тіла не потребують корекції дози.

Діти

З огляду на виявлений під час досліджень негативний вплив моксифлоксацину на хрящі молодих тварин (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;) застосування моксифлоксацину дітям (віком до 18 років) протипоказане (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям та підліткам не встановлені (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).

Передозування

<section>
<div id="instr_10" class="collapse show">
<div id="instr_cont_10" class="product-instructions-text">
Немає рекомендацій щодо спеціальних заходів після випадкового передозування. У разі передозування проводять симптоматичне лікування. Оскільки можливе подовження інтервалу QT, потрібен ЕКГ-моніторинг. Одночасне застосування активованого вугілля із дозою моксифлоксацину 400 мг, що була введена перорально або внутрішньовенно, зменшує системну біодоступність лікарського засобу на понад 80 % або 20 % відповідно. Прийом активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою надлишкового збільшення системної експозиції моксифлоксацину у разі передозування після перорального прийому лікарського засобу.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Побічні реакції

Наведені нижче побічні реакції спостерігалися у ході клінічних досліджень та у післяреєстраційний період застосування моксифлоксацину в дозі 400 мг на добу (лише внутрішньовенна терапія, ступінчаста [внутрішньовенна/пероральна] та пероральна). Побічні реакції класифіковано за їх частотою. Всі побічні реакції, за винятком нудоти та діареї, спостерігалися з частотою менше 3 %. В кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часті (&ge;1/100, &lt;1/10), нечасті (&ge;1/1000, &lt;1/100), поодинокі (&ge;1/10000, &lt;1/1000), рідкісні (&lt;1/10000), частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних). З боку органів зору*: нечасті &mdash; порушення зору, включаючи диплопію та розмитість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); поодинокі &mdash; фотофобія; рідкісні &mdash; транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами&raquo;), увеїт та білатеральна гостра трансілюмінація райдужки (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку органів слуху та вестибулярного апарату*: поодинокі &mdash; дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну); З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті &mdash; задишка (включаючи астматичний стан). З боку шлунково-кишкового тракту: часті &mdash; нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині, діарея; нечасті &mdash; зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази; поодинокі &mdash; дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, що у рідкісних випадках спричиняє загрозливі для життя ускладнення) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часті &mdash; підвищення рівня трансаміназ; нечасті &mdash; порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ [лактатдегідрогенази]), підвищення рівня білірубіну, ГГТП (гамма-глутамілтранспептидази), лужної фосфатази крові; поодинокі &mdash; жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); рідкісні &mdash; фульмінантний гепатит, що може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку нирок та сечовидільної системи: нечасті &mdash; дегідратація; поодинокі &mdash; порушення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); З боку ендокринної системи: рідкісні &mdash; синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ); З боку обміну речовин, метаболізму: нечасті &mdash; гіперліпідемія; поодинокі &mdash; гіперглікемія, гіперурикемія; рідкісні &mdash; гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома. З боку нервової системи*: часті &mdash; головний біль, запаморочення; нечасті &mdash; парестезії/дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно інсомнія), тремор, вертиго, сонливість; поодинокі &mdash; гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади (у тому числі напади grand mal) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), порушення уваги, розлад мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; рідкісні &mdash; гіперестезія. З боку психіки*: нечасті &mdash; реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження; поодинокі &mdash; лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках із самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), галюцинації, делірій; рідкісні &mdash; деперсоналізація, психотичні реакції (можливо із самоагресією, що проявляється як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку серця**: часті &mdash; подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліємією (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;); нечасті &mdash; подовження інтервалу QT (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія; поодинокі &mdash; шлуночкові тахіаритмії, непритомність (наприклад гостра та короткотривала втрата свідомості); рідкісні &mdash; неспецифічні аритмії, піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), зупинка серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;) З боку судин**: нечасті &mdash; вазодилатація; поодинокі &mdash; артеріальна гіпертензія, гіпотензія, рідкісні &mdash; васкуліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасті &mdash; анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу / збільшення МНВ; рідкісні &mdash; підвищення рівня протромбіну / зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія. З боку імунної системи: нечасті &mdash; алергічні реакції (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); поодинокі &mdash; анафілаксія, включаючи у рідкісних випадках шок, що загрожує життю (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), алергічний набряк / ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані, що потенційно загрожує життю (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті &mdash; свербіж, висипання, кропив&rsquo;янка, сухість шкіри; рідкісні &mdash; бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса &mdash; Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); невідомо &mdash; гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП). З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*: нечасті &mdash; артралгія, міалгія; поодинокі &mdash; тендиніт (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), підвищення м&rsquo;язового тонусу, судоми м&rsquo;язів, м&rsquo;язова слабкість; рідкісні &mdash; розрив сухожилків (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), артрит, ригідність м&rsquo;язів, загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); невідомо &mdash; рабдоміоліз. Загальні розлади та реакції у місці введення*: часті &mdash; реакції у місці ін&rsquo;єкції та інфузії; нечасті &mdash; погане самопочуття (переважно астенія або втомлюваність), болі (включаючи біль у спині, грудях, у ділянці таза та у кінцівках), посилене потовиділення, (тромбо-) флебіт у місці інфузії. Інфекції та інвазії: часті &mdash; суперінфекції, пов&rsquo;язані з резистентними бактеріями або грибками, наприклад оральний та вагінальний кандидоз. * У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи організму та органи чуття (такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов&rsquo;язана з парестезією, депресія, втома, порушення пам&rsquo;яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху). ** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми та розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Частота розвитку нижченаведених ефектів є вищою при внутрішньовенному шляху введення лікарського засобу, з подальшою пероральною терапією або без такої. Часті: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази. Нечасті: шлуночкова тахіаритмія, гіпотензія, набряк, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках пов&rsquo;язаний із загрозливими для життя ускладненнями, див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), судомні напади (у тому числі напади grand mal) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), галюцинації, порушення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини крові та креатиніну), ниркова недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами повідомлялося про побічні ефекти, які вірогідно можуть також виникнути під час лікування моксифлоксацином: підвищення внутрішньочерепного тиску (включаючи ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не нижче 15 &deg;С. Не охолоджувати. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

<section>
<div id="instr_15" class="collapse show">
<div id="instr_cont_15" class="product-instructions-text">
По 250 мл розчину у флаконах. По 1 флакону у картонній коробці.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Категорія відпуску

<section>
<div id="instr_16" class="collapse show">
<div id="instr_cont_16" class="product-instructions-text">
За рецептом.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

<section>
<div id="instr_17" class="collapse show">
<div id="instr_cont_17" class="product-instructions-text">
61-й км Національної дороги Афіни-Ламія,&nbsp;Шіматарі Віотія, 32009, Греція.
</div>
</div>
</section>
<section></section>

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Подарунковий сертифікат Подорожник (далі Сертифікат) можна використати для оплати вартості певних товарів в мережі аптек &ldquo;Подорожник&rdquo; зі списку лікарських засобів, що зазначені нижче. Якщо сума товарів більше номіналу сертифіката, різниця оплачується покупцем будь-яким зручним способом оплати. При покупці на суму, меншу за позначену на сертифікаті, різниця не повертається та не переноситься на наступні покупки. Дія сертифіката розповсюджується на купівлю товарів зі знижкою та акційні пропозиції. Сертифікат не розповсюджується на купівлю товарів на сайті або в мобільному застосунку чи ботах та бронювання на сайтах прайсагрегаторах (Таблетки. юа, Ліки.юа та інш)&nbsp; . В одній покупці (один чек) можна використати кілька сертифікатів. Бонуси за програмою лояльності на суму сертифіката не нараховуються. Знижки за програмою лояльності не діють. Сертифікат не можна розбити на кілька купівель (кілька чеків) у межах номіналу та терміну дії сертифіката, він є одноразовим. Сертифікат не є іменним: використати може як особа, що особисто його придбала, так і будь-яка інша особа, яка предʼявила сертифікат на касі аптеки мережі Подорожник. Сертифікат не підлягає поверненню та зворотному обміну на грошовий еквівалент. Даним сертифікатом можна скористатись в аптеках мережі Подорожник у Сумській та Полтавській областях. Сертифікат поверненню та обміну на сертифікат іншого номіналу не підлягає. У разі втрати сертифікат не відновлюється. Товари придбані за рахунок сертифікату поверненню не підлягають, можна тільки обміняти на той самий товар належної якості, згідно чинного законодавства України. Термін дії вказаний на звороті сертифіката і не підлягає продовженню. Після закінчення терміну дії сертифікат вважається недійсним незалежно від причин, через які він не був використаний. Товари, які можна придбати розрахувавшись сертифікатом:

Сертифікати 38907831

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають