Форма випуску

Менаріні Інтернаціональ, Люксембург

Зокардіс таблетки по 7,5 мг, 28 шт.

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Є в наявності

зофеноприл

Зокардіс таблетки по 30 мг, 28 шт.

Зокардіс табл. 30мг №28

Зокардіс Плюс таблетки по 30 мг/12,5 мг, 28 шт.

Зокардіс плюс табл. 30/12,5мг №28

гідрохлоротіазид; зофеноприл

Київ

Зокардіс

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Код Моріон

Код АТС/ATX

Міжнародне найменування

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Упаковка

Дозування

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Склад

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить зофеноприлу кальцію 7,5 мг, що еквівалентно 7,2 мг зофеноприлу;&nbsp; допоміжні речовини:&nbsp; ядро: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, опуклі з обох боків таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), монокомпонентні.&nbsp; Код АТX C09A A15.

Фармакодинаміка

Механізм дії лікарського засобу Зокардіс&reg; при гіпертензії та гострому інфаркті міокарда зумовлений в основному пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у плазмі крові. Пригнічення АПФ &nbsp;(Ki 0,4 нM у легенях кролів для солі зофеноприлату з аргініном) призводить до зниження рівня ангіотензину II у плазмі крові, у результаті чого зменшується &nbsp; судинозвужувальна активність та секреція альдостерону. Водночас при невеликому зменшенні рівня останнього можливе деяке підвищення концентрації калію у сироватці крові, що супроводжується втратою натрію та рідини. Внаслідок інгібування впливу ангіотензину II на секрецію реніну підвищується активність реніну в плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові зменшується на 53,4 % та 74,4 % через 24 години після введення разової пероральної дози 30 мг та 60 мг зофеноприлу кальцію відповідно. Пригнічення АПФ призводить до підвищення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, що впливає на периферичну вазодилатацію через активацію системи простагландинів. Можливо, цей механізм залучений до реалізації гіпотензивного ефекту зофеноприлу кальцію та відповідає за певні побічні ефекти. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування Зокардісу&reg; однаковою мірою призводить до зниження артеріального тиску у положенні лежачи та стоячи без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Після застосування Зокардісу&reg; середній системний судинний опір має тенденцію до зменшення. Для деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може потребувати кількох тижнів терапії. Антигіпертензивний ефект підтримується при тривалій терапії. При раптовому припиненні терапії не виникає швидкого зростання артеріального тиску. На сьогодні немає даних щодо впливу препарату Зокардіс&reg; на захворюваність та летальність пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Хоча у дослідженні антигіпертензивний ефект встановлено для пацієнтів всіх рас, середня відповідь на монотерапію інгібітором АПФ у представників негроїдної раси (зазвичай у гіпертензивній популяції зі зниженим рівнем реніну) є меншою, ніж у інших пацієнтів. Така різниця зникає при додаванні діуретика. Клінічний ефект раннього застосування Зокардісу&reg; після інфаркту міокарда може бути пов&rsquo;язаний із багатьма факторами, такими як зменшення &nbsp;у плазмі рівня ангіотензину ІІ (таким чином обмежується процес шлуночкового ремоделювання, який може негативно впливати на прогноз виживання &nbsp; пацієнта з інфарктом) та підвищення &nbsp;концентрації судинорозширювальної субстанції у плазмі/тканинах (система простагландин-кінін). Рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження зофеноприлу проведено з участю 1556 пацієнтів із попереднім інфарктом міокарда, які не отримували тромболітичну терапію. Лікування розпочиналось протягом 24 годин та тривало 6 тижнів. У групі пацієнтів, пролікованих зофеноприлом, знижувалися показники основних комбінованих кінцевих точок (тяжка серцева недостатність та/або летальний наслідок протягом 6 тижнів): зофеноприл &ndash; 7,1 %, плацебо &ndash; 10,6 %. Через рік рівень виживаності був кращим у групі застосування препарату Зокардіс&reg;.&nbsp; Інша інформація У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET (поточний телмісартан як монотерапія та у комбінації з раміприлом, Global Endpoint Trial) і VA NEPHRON-D (нефропатія при цукровому діабеті)) вивчали застосування комбінації інгібіторів АПФ разом з інгібіторами ангіотензинових рецепторів II. ONTARGET дослідження, проведене з участю пацієнтів із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями або цукровим діабетом ІІ типу, що &nbsp;супроводжувалися ознаками ураження органів-мішеней. VA NEPHRON-D &nbsp;̶ &nbsp;дослідження, проведене з участю пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та діабетичною нефропатією. Ці дослідження не виявили істотного позитивного впливу на функції нирок і/або серцево-судинні результати і летальність, тоді як &nbsp;спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або розвитку гіпотензії порівняно з монотерапією. Зважаючи на аналогічні фармакодинамічні властивості, ці результати також стосуються й інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно &nbsp;пацієнтам з діабетичною нефропатією. ALTITUDE (дослідження застосування аліскірену при цукровому діабеті ІІ типу &nbsp;із використання серцево-судинної та ниркової кінцевих точок) &ndash; дослідження користі додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокаторами &nbsp;рецепторів ангіотензину II для пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або обома хворобами. Дослідження було достроково припинено у зв&rsquo;язку з підвищеним ризиком небажаних результатів. Кількість летальних випадків, зумовлених &nbsp;серцево-судинними захворюваннями та інсультами, була більшою в групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо, а також &nbsp;про серйозні побічні реакції (гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок) частіше повідомлялося в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика

Зофеноприл кальцію є проліками, оскільки активним інгібітором є сульфгідрильна частка зофеноприлат, що утворюється при гідролізі тіоефірами.&nbsp; Всмоктування Зофеноприл кальцію швидко та повністю всмоктується при пероральному прийомі та практично повністю перетворюється на зофеноприлат, піковий рівень якого у крові досягається через 1,5 години після перорального застосування Зокардісу&reg;. Кінетика разової дози є лінійною в діапазоні доз 10&ndash;80 мг зофеноприлу кальцію, та після введення 15&ndash;60 мг зофеноприлу кальцію протягом 3 тижнів не відбувається кумуляції. Їжа у шлунково-кишковому тракті зменшує швидкість всмоктування препарату, але не його рівень, а показники AUC зофеноприлату практично однакові після прийому під час їди або натще.&nbsp; Розподіл Після введення зофеноприлу кальцію з радіоактивною міткою приблизно 88 % циркулюючої радіоактивності ex vivo зв&rsquo;язується з білками плазми, а об&rsquo;єм розподілу у рівноважному стані становить 96 л. Біотрансформація Після введення зофеноприлу кальцію з радіоактивною міткою у сечі людини ідентифіковано 8 метаболітів, що становлять &nbsp;76 % &nbsp;радіоактивності сечі. Основним метаболітом є зофеноприлат (22 %), що потім метаболізується кількома шляхами, включаючи &nbsp;глюкуронідну кон&rsquo;югацію&nbsp; (17 %), циклізацію та глюкуронідну кон&rsquo;югацію (13 %), кон&rsquo;югацію з цистеїном (9 %) та&nbsp; S-метилювання тіолової групи (8 %). Після перорального застосування зофеноприлу кальцію період &nbsp;напіввиведення &nbsp;зофеноприлату &nbsp;становить &nbsp;5,5 години, &nbsp;а загальний кліренс в організмі &nbsp;&ndash; 1300 мл/хв. Виведення Радіоактивно мічений зофеноприлат після внутрішньовенного введення виводиться із сечею (76 %) та калом (16 %), тоді як після перорального застосування зофеноприлу кальцію &nbsp;з радіоактивною міткою 69 % та 26 % радіоактивності виводиться із сечею та калом відповідно, що вказує на подвійний шлях виведення (нирки та печінка). Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів Пацієнти літнього віку Для пацієнтів літнього віку немає потреби у корекції дози, якщо функція нирок у нормі. Порушення функції нирок На підставі порівняння основних фармакокінетичних параметрів зофеноприлу після перорального застосування радіоактивно міченого зофеноприлу кальцію встановлено, що у пацієнтів із нирковими порушеннями (кліренс креатиніну &nbsp;&gt; 45 та &lt; 90 мл/хв) виведення зофеноприлу відбувається з такою ж швидкістю, як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок(кліренс креатиніну &nbsp;&gt; 90 мл/хв). У пацієнтів із помірними до тяжких порушеннями функції нирок (7&ndash;44 мл/хв) швидкість виведення зменшена на 50 % від норми. Це вказує на те, що таким пацієнтам слід застосовувати половину звичайної стартової дози Зокардісу&reg;. У пацієнтів із порушеннями функції нирок у термінальній стадії, які перебувають на гемодіалізі та перитонеальному діалізі, швидкість виведення зменшена до 25 % від норми. Це вказує на те, що таким пацієнтам слід застосовувати чверть звичайної початкової дози Зокардісу&reg;. Порушення функції печінки У пацієнтів із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості, що застосовували разові дози радіоактивно міченого зофеноприлу кальцію, показники Cmax та Tmax &nbsp;зофеноприлату були аналогічними таким у пацієнтів без порушень печінкових функцій. Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом майже вдвічі перевищували такі у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Це вказує на те, що пацієнтам із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості слід призначати половину звичайної стартової дози Зокардісу&reg;, яку застосовують пацієнтам із нормальною функцією печінки.&nbsp; Відсутні дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому таким пацієнтам зофеноприл протипоказаний.

Показання

Артеріальна гіпертензія Лікування есенціальної гіпертензії легкого та середнього ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда Лікування гострого інфаркту міокарда (перші 24 години) з ознаками та симптомами (або без них) серцевої недостатності зі стабільною гемодинамікою за умови, що тромболітичну терапію не проводили. &nbsp;

Протипоказання

<ul>
<li>Гіперчутливість до зофеноприлу кальцію або до іншого інгібітора АПФ, або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.</li>
<li>Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов&rsquo;язаний з попереднім лікуванням інгібітором АПФ.&nbsp;</li>
<li>Одночасне застосування із сакубітрилом/валсартаном. Лікування препаратом Зокардіс&reg; слід починати не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому сакубітрилу/валсартану (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).</li>
<li>Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.</li>
<li>Порушення функції печінки тяжкого ступеня.</li>
<li>Білатеральний ренальний артеріальний стеноз або артеріальний стеноз єдиної функціонуючої нирки.</li>
<li>Вагітність або планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Препарат протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують ефективну контрацепцію.</li>
<li>Одночасне застосування лікарського засобу Зокардіс&reg; з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ &lt; 60 мл/хв/1,73 м2).&nbsp;</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські засоби, що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку Одночасне застосування інгібіторів АПФ та сакубітрилу/валсартану протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Одночасне застосування інгібіторів АПФ із рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та вілдагліптином може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Не рекомендується одночасне застосування з нижченаведеними лікарськими засобами. Калійзберігаючі діуретичні засоби, добавки, що містять калій, сольові замінники, що містять калій, та інші лікарські засоби, що підвищують рівень калію Хоча рівень калію у сироватці крові звичайно залишається у межах норми, у деяких пацієнтів, які застосовують зофеноприл, може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен або амілорид), добавки, які містять калій, чи сольові замінники, які містять калій, можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Також слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні зофеноприлу з іншими агентами, що підвищують рівень калію у сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, аналогічно амілориду. Тому комбінація зофеноприлу із перерахованими вище лікарськими засобами не рекомендована. Якщо така комбінація є необхідною, то її слід застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію у сироватці крові. Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірен Клінічні дослідження показали, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов&rsquo;язана зі збільшенням ризику появи таких побічних реакцій, як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно із застосуванням одного РААС-активного препарату (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Фармакодинаміка&raquo;). Одночасне застосування з нижченаведеними лікарськими засобами вимагає особливої обережності. Діуретичні засоби (тіазиди або петльові діуретики). Попереднє застосування високих доз діуретичних засобів може призвести до зневоднення і ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування зофеноприлом. Ймовірність гіпотензивного ефекту можна зменшити, якщо відмінити діуретик, збільшити вживання хворим рідини та солі чи розпочати терапію з низьких доз зофеноприлу. Літій. Були повідомлення про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та його токсичності при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Одночасне застосування тіазидних діуретичних засобів з препаратами літію може підвищувати ризик літієвої інтоксикації, що зростає на тлі одночасного застосування інгібіторів АПФ. Тому зофеноприл не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами літію, а у разі такої необхідності слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові. Золото. Були повідомлення про те, що у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ та яким ін&rsquo;єкційно вводили препарати золота (напр. ауротіомалат натрію), частіше розвиваються нітратоподібні реакції (симптоми вазодилатації, у тому числі припливи, нудота, запаморочення, артеріальна гіпотензія), що можуть мати досить тяжкий характер. Анестезуючі препарати. Інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивну дію анестезуючих препаратів. Наркотичні/трициклічні антидепресанти/антипсихотики/барбітурати. Може виникати ортостатична артеріальна гіпотензія. Інші антигіпертензивні засоби (бета-блокатори, альфа-блокатори, антагоністи кальцію). Можливий адитивний гіпотензивний ефект або посилення дії препаратів. Нітрогліцерин та інші нітрати та вазодилатуючі засоби слід застосовувати з обережністю. Циметидин. Підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Циклоспорин. Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із циклоспорином. Рекомендується спостереження за рівнем калію у сироватці крові. Гепарин. Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із гепарином. Рекомендується спостереження за рівнем калію у сироватці крові. Алопуринол, цитостатичні засоби, імунодепресанти, системні кортикостероїди та прокаїнамід. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку лейкопенії. Протидіабетичні засоби. Рідко інгібітори АПФ можуть посилити гіпоглікемізуючу дію інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів, наприклад препаратів сульфонілсечовини, у хворих на цукровий діабет. Тому при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ, можливо, буде необхідно зменшити дозу протидіабетичних засобів. Гемодіаліз з використанням діалізних мембран з високою пропускною здатністю. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Слід врахувати при одночасному застосуванні. Нестероїдні протизапальні засоби (у тому числі ацетилсаліцилова кислота у дозі &ge; 3 г/добу). Може зменшитись антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗЗ та &nbsp; інгібітори АПФ додатково підвищують рівень калію у сироватці крові, тоді як ниркова функція може погіршитися. Ці ефекти є оборотними і частіше виникають у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Рідко може спостерігатися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, зокрема у літніх або зневоднених пацієнтів. Антациди зменшують біодоступність інгібіторів АПФ. Симпатоміметичні засоби можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Необхідно ретельно спостерігати за такими хворими, щоб бути впевненим у досягненні бажаного ефекту. Продукти харчування. Може знижуватися швидкість, але не ступінь всмоктування зофеноприлу кальцію. Додаткова інформація. Недоступні прямі клінічні дані щодо взаємодії зофеноприлу з іншими препаратами, що метаболізуються CYP ферментами. Однак дослідження метаболізму зофеноприлу in vitro демонструють відсутність потенційної взаємодії з препаратами, що метаболізуються CYP ферментами.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень впливу зофеноприлу на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Під час застосування препарату можуть виникнути сонливість, запаморочення або втомлюваність, тому пацієнти повинні це враховувати і з обережністю оцінювати свою здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Інгібітори АПФ протипоказані вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Епідеміологічні дані стосовно ризику тератогенезу внаслідок застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не є неспростовними, однак незначне підвищення ризику не виключається. У разі необхідності тривалої терапії інгібіторами АПФ жінкам, які планують вагітність, показане альтернативне лікування антигіпертензивними засобами, безпека застосування яких доведена. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування &nbsp;вагітним. У випадку застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не виключена поява ефектів фетотоксичності (погіршення ниркової функції, маловоддя, затримка осифікації кісток черепа), а у новонароджених &ndash; ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. У разі появи ефектів фетотоксичності під час терапії інгібітором АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності пацієнткам показане ультразвукове дослідження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа. За станом дітей, матері яких у період вагітності застосовували інгібітори АПФ, слід ретельно спостерігати щодо артеріальної гіпотензії. Годування груддю Оскільки інформація про застосування зофеноприлу у період годування груддю відсутня, його застосування не рекомендується жінкам, які годують груддю. У період годування груддю, особливо новонароджених або недоношених дітей, краще застосовувати альтернативні, більш безпечні лікарські засоби. &nbsp;

Спосіб застосування та дози

Дози Артеріальна гіпертензія Дорослі Дозу препарату добирають індивідуально, залежно від рівня артеріального тиску перед прийомом наступної дози. Підвищення дози проводиться з інтервалом 4 тижні. Пацієнти без водного і сольового виснаження. Лікування розпочинають з дози 15 мг 1 раз на добу, яку підвищують до такої, що забезпечує досягнення оптимального артеріального тиску. Зазвичай ефективна доза становить 30 мг на добу. Максимальна доза становить 60 мг на добу, яку можна прийняти за 1 раз або розділити на 2 прийоми. У разі необхідності можуть бути додатково призначені інші антигіпертензивні препарати, наприклад діуретики (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;, &laquo;Фармакодинаміка&raquo;). Пацієнти із підозрою на водне або сольове виснаження У пацієнтів із високим ризиком такої патології може виникати артеріальна гіпотензія після застосування першої дози (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Початкова доза становить 15 мг на добу за умови усунення дефіциту солей та/або води, а також припинення тривалої терапії діуретиками за 2&ndash;3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ. Якщо це неможливо, початкова доза повинна становити 7,5 мг на добу. Пацієнтам із високим ризиком серйозної гострої артеріальної гіпотензії необхідний суворий моніторинг, бажано &ndash; у стаціонарних умовах, до досягнення максимального ефекту після застосування першої дози і при кожному підвищенні дози інгібітора АПФ та/або діуретика. Це також стосується пацієнтів зі стенокардією або цереброваскулярним захворюванням, у яких надлишкова гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного нападу. Ниркова недостатність та діаліз Пацієнтам із артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну &gt; 45 мл/хв) призначати такі ж дози Зокардісу, як і пацієнтам з нормальною функцією нирок. Пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 45 мл/хв) Зокардіс призначати у половинній терапевтичній дозі 1 раз на добу. Початкова доза та режим дозування Зокардісу&reg; для пацієнтів із артеріальною гіпертензією, які знаходяться на діалізі, повинна становити &frac14; дози, що встановлена для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Останні проведені клінічні випробування встановили високу вираженість анафілактоїдоподібних реакцій у пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ при гемодіалізі із високопроточними мембранами або при аферезі ЛПНЩ. Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) Для пацієнтів літнього віку із нормальним кліренсом креатиніну немає необхідності коригувати дози. Для пацієнтів літнього віку зі зниженим кліренсом креатиніну (&lt; 45 мл/хв) &nbsp; рекомендується половина добової дози. Кліренс креатиніну можна розрахувати за такою формулою: &nbsp;
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;">
<tbody>
<tr>
<td style="width: 18.6998%;" rowspan="2" width="230">Кліренс креатиніну (мл/хв) =</td>
<td style="width: 81.3002%;" width="250">[(140 - вік) х маса тіла (кг)]</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 81.3002%;" width="250">72 &times; сироват. креатинін (мг/дц)</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Наведена формула дає змогу вирахувати кліренс креатиніну для чоловіків. Для жінок отримане значення слід помножити на 0,85. Печінкова недостатність Для пацієнтів із незначними або помірними порушеннями функцій печінки початкова доза Зокардісу становить половину дози, яку призначають пацієнтам з нормальною функцією печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки Зокардіс протипоказаний. Гострий інфаркт міокарда Дорослі Лікування Зокардісом слід розпочинати протягом 24 годин після появи перших симптомів інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Слід застосовувати таку схему дозування: 1 та 2 доба: 7,5 мг кожні 12 годин; 3 та 4 доба: 15 мг кожні 12 годин; з 5-ї доби і далі: 30 мг кожні 12 годин. У разі низького систолічного тиску (&pound; 120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом наступних трьох діб після розвитку інфаркту міокарда добову дозу підвищувати не слід. У разі артеріальної гіпотензії (&pound; 100 мм рт. ст.) лікування продовжувати, застосовуючи дозу, яку призначали раніше. У разі тяжкої гіпотензії (&pound; 90 мм рт. ст. при двох послідовних вимірах тиску з проміжком не менше 1 години) прийом Зокардісу слід припинити. Через 6 тижнів лікування після аналізу стану пацієнта припинити терапію у пацієнтів без ознак лівошлуночкової дисфункції або серцевої недостатності. Якщо ці ознаки залишились, лікування можна продовжувати протягом тривалого часу. Слід також застосовувати відповідне стандартне лікування, таке як лікування нітратами, ацетилсаліциловою кислотою або b-адреноблокаторами. Пацієнти літнього віку (понад 65 років) Зокардіс слід обережно застосовувати хворим з інфарктом міокарда віком від 75 років. Ниркова недостатність та діаліз Ефективність і безпека застосування Зокардісу при лікуванні хворих з інфарктом міокарда та з порушеннями функцій нирок або тих, хто перебуває на гемодіалізі, не були встановлені, тому призначати Зокардіс таким пацієнтам не слід. Печінкова недостатність Ефективність і безпека застосування Зокардісу при лікуванні пацієнтів з інфарктом міокарда та з порушеннями функцій печінки не були встановлені, тому призначати Зокардіс таким пацієнтам не слід. Спосіб застосування Зокардіс застосовувати незалежно від прийому їжі. Дозування слід добирати відповідно до терапевтичної відповіді пацієнта.

Діти

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Зокардіс дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Тому не рекомендується застосовувати лікарський засіб Зокардіс педіатричним пацієнтам.

Передозування

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення та ниркова недостатність. Після передозування пацієнт повинен знаходитися під пильним наглядом лікаря, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати рівень електролітів та креатиніну сироватки крові. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Якщо передозування виникло нещодавно, то необхідно промити шлунок, призначити активоване вугілля та натрію сульфат. При появі ознак артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення з припіднятими нижніми кінцівками. Доцільно розглянути питання про призначення засобів, що збільшують об&rsquo;єм плазми крові, та/або застосування ангіотензину ІІ. У разі наявності брадикардії та значних вагусних реакцій призначати атропін, а у разі необхідності використовувати електрокардіостимулятор. Інгібітори АПФ можуть бути видалені з циркуляції за допомогою гемодіалізу. Не використовувати поліакрилонітрильні мембрани з високою пропускною здатністю.

Побічні реакції

Таблиця побічних реакцій Нижче наведено всі побічні реакції, про які повідомляли у клінічній практиці щодо пацієнтів, які застосовували Зокардіс&reg;. Їх викладено за системами органів та частотою виникнення: дуже часто (&ge; 1/10), часто (&ge; 1/100,&lt; 1/10), нечасто (&ge; 1/1000, &le; 1/100), рідко (&ge;1/10000, &le;1/1000) та дуже рідко (&le; 1/10 000). 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%; height: 363px;" width="100%">
<tbody>
<tr style="height: 16px;">
<td style="height: 16px;" width="276">Системи органів відповідно до словника MedDRA</td>
<td style="height: 16px;" width="243">Побічні реакції</td>
<td style="height: 16px;" width="153">Частота</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 56px;" rowspan="2" width="276">З боку нервової системи</td>
<td style="height: 28px;" width="243">Запаморочення</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 28px;" width="243">Головний біль</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 28px;" width="276">З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння</td>
<td style="height: 28px;" width="243">Кашель</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 56px;" rowspan="2" width="276">З боку шлунково-кишкового тракту</td>
<td style="height: 28px;" width="243">Нудота</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 28px;" width="243">Блювання</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 33.5px;">
<td style="height: 67px;" rowspan="2" width="276">З боку шкіри та підшкірних тканин &nbsp;</td>
<td style="height: 33.5px;" width="243">Висипання</td>
<td style="height: 33.5px;" width="153">Нечасто</td>
</tr>
<tr style="height: 33.5px;">
<td style="height: 33.5px;" width="243">Ангіоневротичний набряк</td>
<td style="height: 33.5px;" width="153">Рідко</td>
</tr>
<tr style="height: 84px;">
<td style="height: 84px;" width="276">З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини &nbsp;</td>
<td style="height: 84px;" width="243">М&rsquo;язові судоми</td>
<td style="height: 84px;" width="153">Нечасто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 56px;" rowspan="2" width="276">Загальні порушення</td>
<td style="height: 28px;" width="243">Підвищена втомлюваність</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Часто</td>
</tr>
<tr style="height: 28px;">
<td style="height: 28px;" width="243">стенія</td>
<td style="height: 28px;" width="153">Нечасто</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Нижчезазначені побічні реакції спостерігалися при терапії інгібіторами АПФ. З боку &nbsp; крові та лімфатичної системи У деяких пацієнтів може виникати агранулоцитоз та панцитопенія. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази повідомлялося про гемолітичну анемію. Порушення з боку метаболізму та травлення Дуже рідко: гіпоглікемія. З боку ендокринної системи. Частота невідома: порушення секреції антидіуретичного гормону. З боку психіки Рідко: депресія, зміна настрою, порушення сну, стан дезорієнтації. З боку нервової системи Рідко: порушення смаку, парестезія, порушення рівноваги. З боку органів зору Рідко: помутніння зору. З боку органів слуху та лабіринту Рідко: шум у вухах. З боку серця В окремих випадках повідомляли про тахікардію, пальпітацію, аритмію, стенокардію, інфаркт міокарда після застосування інгібіторів АПФ при наявності гіпотензії. З боку судинної системи На початку чи після підвищення терапевтичної дози виникала тяжка гіпотензія. Це, зокрема, стосується пацієнтів окремих груп ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У разі наявності гіпотензії виникають симптоми, подібні до запаморочення, відчуття слабкості, порушення зору, рідко з порушенням свідомості (непритомність). Іноді виникають припливи. З боку дихальної системи Рідко повідомлялося про задишку, синусити, риніти, глосити, бронхіти та бронхоспазм. У невеликої групи пацієнтів інгібітори АПФ зумовлювали появу ангіоневротичного набряку із проявами на обличчі та ротоглоткових тканинах. В окремих випадках ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів спричиняв летальну обструкцію. З боку шлунково-кишкового тракту Іноді можуть виникати біль у животі, діарея, запор та сухість у роті. В окремих випадках після застосування інгібіторів АПФ описано панкреатит та непрохідність кишечнику. Дуже рідко: &nbsp; ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику. З боку гепатобіліарної системи В окремих випадках після застосування інгібіторів АПФ описано холестатичну жовтяницю та гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин Іноді можуть виникати алергічні реакції та реакції підвищеної чутливості типу свербежу, кропив&rsquo;янки, поліморфної еритеми, синдрому Стівенса &ndash; Джонсона, токсичного епідермального некролізу; проявів, подібних до псоріазу; алопеції. Це може супроводжуватися лихоманкою, міалгією, артралгією, еозинофілією та/або підвищенням титру антинуклеарних антитіл. Рідко виникає гіпергідроз. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини Іноді може виникати міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів Може виникати або посилюватися ниркова недостатність. Повідомляли про гостру ниркову недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Зрідка виникають порушення сечовипускання. З боку репродуктивної системи та молочних залоз Зрідка: порушення еректильної функції. Загальні порушення Дуже рідко: периферичний набряк та біль у грудях. Лабораторні дослідження Може виникати підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, оборотне після припинення прийому препарату, особливо на тлі ниркової недостатності, тяжкої серцевої недостатності та реноваскулярної гіпертензії. Повідомлялося про зниження показників гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитів та білих клітин крові у деяких пацієнтів. Також повідомлялося про підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров&rsquo;я повинні повідомляти про будь-які можливі побічні реакції.

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

A.Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.Л./Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віa Кампо ді Піле, 67100 Л&rsquo;Аквіла (АК), Італія /Лейпцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають