Форма випуску

Медокемі, Кіпр

Зікалор таблетки по 10 мг, 30 шт.

Є в наявності

арипіпразол

Зікалор таблетки по 15 мг, 30 шт.

Київ

Зікалор

Фрейм

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Код Моріон

Дозування

Первинна упаковка

Код АТС/ATX

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Упаковка

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Водіям заборонено

Вагітним

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Склад

діюча речовина: арипіпразол; 1 таблетка містить арипіпразолу 10 мг; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна (тип 101); гідрокси- пропілцелюлоза; крохмаль кукурудзяний; натрію кроскармелоза; магнію стеарат, барвники: індигокармін (E 132) (для 5 мг); заліза оксид жовтий (Е 172) (для 15 мг); заліза оксид червоний (Е 172) (для 10 мг та 30 мг).

Лікарська форма

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 10 мг: рожеві прямокутні таблетки з заокругленими краями, розміром приблизно 8,5 х 4,0 мм, з лінією розлому з одного боку. Таблетка може бути поділена на дві рівні частини.

Фармакотерапевтична група

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Інші антипсихотичні засоби. Арипіпразол. Код АТХ N05A X12.

Фармакодинаміка

Механізм дії. Існує припущення, що ефективність арипіпразолу у випадку шизофренії та біполярного розладу типу I опосередковується через комбінацію його активності як часткового агоніста до дофамінових рецепторів D2 та серотонінових рецепторів 5HT1а, та антагоніста до серотонінових рецепторів 5HT2a. Арипіпразол проявляє властивості антагоніста у тварин з допамінергічною гіперактивністю та властивості агоніста у тварин з допамінергічною гіпоактивністю. Арипіпразол проявляє високу зв'язуючу афінність in vitro для дофамінових D2 і D3 рецепторів, серотонінових 5HT1a та 5НТ2 рецепторів і помірну спорідненість для дофамінових D4, серотонінових 5HT2c та 5НТ7, адренергічних альфа-1 та гістамінових H1 рецепторів. Арипіпразол проявляє також помірну зв'язуючу афінність для зворотнього захоплення серотоніну і жодної помітної афінності для мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, окрім дофамінових та серотонінових підтипів може пояснити деякі з інших клінічних ефектів арипіпразолу. Арипіпразол, призначений здоровим особам в дозі від 0,5 до 30 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, призвів до залежного від дози зниження зв'язування 11C-раклопріда, ліганда рецептора D2/D3, для виявлення хвостатого ядра та лушпини за допомогою позитронно-емісійної томографії. Клінічна ефективність та безпека Шизофренія. Арипіпразол є ефективним у підтриманні клінічного покращення під час продовження терапії у дорослих пацієнтів, які показали початкову відповідь на лікування. Збільшення маси тіла. Встановлено, що арипіпразол не викликає клінічно значущого збільшення маси тіла. Показники ліпідів. Арипіпразол не викликає клінічно значущих змін в загальному рівні вмісту холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Пролактин. Поширення гіперпролактинемії або збільшення пролактину в сироватці крові у пацієнтів, які лікувалися арипіпразолом (0,3 %), були подібними до плацебо (0,2 %). Епізоди маніакального характеру при біполярному розладі I типу. Арипіпразол продемонстрував кращу ефективність порівняно з плацебо у зменшенні маніакальних симптомів понад 3-х тижнів.

Фармакокінетика

Абсорбція. Арипіпразол добре всмоктується і пікова концентрація плазми проявляється через 3-5 години після введення дози. Арипіпразол проходить мінімальний пресистемний метаболізм. Абсолютна біодоступність становить 87 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність арипіпразолу. Їжа з високим вмістом жиру не впливає на фармакокінетичні властивості арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол інтенсивно розподіляється у тканинах організму. Об&rsquo;єм розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на екстраваскулярний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99 % арипіпразолу та дегідроарипіпразолу зв'язується з білками сироватки крові, переважно з альбуміном. Біотрансформація. Арипіпразол активно метаболізується печінкою, перш за все, трьома шляхами біотрансформації: дегідрогенізації, гідроксилювання, N-деалкілуванням. За даними досліджень in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N‑дезалкілування каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є домінуючою речовиною лікарського препарату у великому колі кровообігу. У стійкому стані, дегідроарипіпразол, активний метаболіт, представляє близько 40 % величини AUC арипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин в осіб з активним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин в осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою. Після однієї пероральної дози арипіпразолу приблизно 27 % виводиться із сечею та приблизно 60 % визначається у сечі і калі відповідно. Менше 1 % незміненого арипіпразолу визначається у сечі і приблизно 18 % прийнятої дози у незміненому вигляді виводиться з калом. Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів. Пацієнти літнього віку. Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових добровольців літнього віку і більш молодих пацієнтів невиявлені, немає жодного помітного впливу віку пацієнтів на фармакокінетичний аналіз пацієнтів, хворих на шизофренію. Стать. Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими представниками жіночої та чоловічої статі, немає жодного помітного впливу статі населення на фармакокінетичний аналіз у пацієнтів, хворих на шизофренію. Куріння і раса. Фармакокінетична оцінка груп пацієнтів не виявила клінічно значущих, пов'язаних із расою відмінностей, або впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу. Ниркова недостатність. Фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та гідроарипіпразолу виявилися подібними у хворих з гострою хворобою нирок, порівняно з молодими здоровими особами. Печінкова недостатність. Однодозове клінічне дослідження у пацієнтів з різними ступенями цирозу печінки (класи A, B та C за класифікацією Чайлда-Пью) не виявило значного впливу печінкової недостатності на фармакокінетичні властивості арипіпразолу та гідроарипіпразолу, однак дослідження проводилося лише на 3 пацієнтах з цирозом печінки класу С, що недостатньо для отримання висновків щодо їх метаболічних здатностей.

Показання

Лікування шизофренії у дорослих. Лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів біполярного розладу I типу, а також для профілактики нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які відповідали на лікування арипіпразолом.

Протипоказання

Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Внаслідок антагонізму до &alpha;1-адренергічних рецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів. З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватися обережності при призначенні арипіпразолу з іншими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС, у зв&rsquo;язку з можливими перехресними небажаними реакціями, такими як седативна дія. Також необхідно відмовитися від вживання алкоголю під час терапії арипіпразолом. Слід з обережністю застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс. Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу. Інгібітор секреції соляної кислоти, антагоніст H2-гістамінових рецепторів фамотидин знижує швидкість всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим. Арипіпразол метаболізується декількома шляхами з участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, курцям корегувати дозу не потрібно. Хінідин та інші інгібітори CYP2D6. Дозу арипіпразолу потрібно зменшити приблизно наполовину у разі його одночасного прийому з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, імовірно, чинять аналогічний вплив, тому зниження дози в разі їх застосування має бути таким же. Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4. В осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 (кетаконазол) може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу у плазмі крові порівняно з такими у пацієнтів з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолом потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. У разі одночасного застосування арипіпразолу та кетоконазолу дозу арипіпразолу потрібно зменшити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть мати такі ж ефекти, отже, потрібно аналогічно знижувати дози. Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, що застосовували до початку супутнього лікування. Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу у разі одночасного використання слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазему) або CYP2D6 (есциталопраму). Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4. Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти у разі його одночасного прийому з карбамазепіном. Інші потужні індуктори CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої. Вальпроат та літій. У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолом не було відзначено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу. Серотоніновий синдром. У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІЗЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу. Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів. Малоймовірно, що арипіпразол здатний спричинити клінічно важливі лікарські взаємодії, опосередковані ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан). У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатами, літієм або ламотриджином не було відзначено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Особливості застосування

При лікуванні нейролептиками поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. У цей період слід вести ретельний нагляд за станом пацієнтів. Схильність до суїциду: поява суїцидальної поведінки притаманна пацієнтам із психотичними захворюваннями та афективними розладами та у деяких випадках спостерігалася невдовзі після початку застосування нейролептиків або переходу з одного нейролептика на інший нейролептик, включаючи лікування арипіпразолом. Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику. Відомо, що немає підвищеного ризику виникнення суїцидальної схильності при застосуванні арипіпразолу порівняно з застосуванням інших нейролептиків. Серцево-судинні розлади: арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких наявні серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що зумовлюють схильність пацієнтів до гіпотензії (зневоднення, гіповолемія, застосування антигіпертензивних лікарських засобів) або гіпертензії, включаючи прогресуючу або злоякісну гіпертензію. При лікуванні нейролептиками спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до і під час лікування арипіпразолом необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ і вжити всіх профілактичних заходів. Подовження інтервалу QT: як і інші нейролептики, арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, у сімейному анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT. Пізня дискінезія: у разі появи симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування. Зазначені симптоми можуть тимчасово загостритися або навіть виникнути після припинення лікування. Інші екстрапірамідні симптоми: при застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС): ЗНС являє собою комплекс симптомів, пов'язаний із застосуванням лікарських засобів-нейролептиків, який потенційно може мати летальний наслідок. Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла), м'язова ригідність, змінений психічний статус і ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, посилене потовиділення і серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Проте спостерігалися й окремі випадки підвищення рівня креатинкінази і рабдоміолізу, не обов'язково пов'язані зі ЗНС. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або нез'ясовної дуже високої температури тіла без додаткових клінічних проявів ЗНС прийом усіх нейролептичних лікарських засобів, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити. Епілептичні напади: спостерігалися нечасті випадки епілептичних нападів при лікуванні арипіпразолом. Тому арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією в анамнезі або наявністю станів, пов'язаних з епілептичними нападами. Пацієнти літнього віку із психозом на тлі деменції. Підвищена летальність: при застосуванні арипіпразолу пацієнтам літнього віку із психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Хоча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мала серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність, раптовий летальний наслідок) або інфекційну (наприклад, пневмонія) природу. Небажані реакції цереброваскулярного характеру: у пацієнтів літнього віку, із психозом на тлі хвороби Альцгеймера спостерігалися небажані реакції цереброваскулярного типу (наприклад інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним наслідком. Був відзначений виражений взаємозв'язок між дозами препарату і появою небажаних реакцій цереброваскулярного типу у пацієнтів, які приймали арипіпразол. Зікалор не показаний для лікування пацієнтів з психозом на тлі деменції. Гіперглікемія і цукровий діабет: гіперглікемія, у деяких випадках надзвичайно тяжка і пов'язана з кетоацидозом або гіперосмолярною комою, у т.ч. з летальним наслідком, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, у тому числі арипіпразол. Фактори ризику тяжких ускладнень включають ожиріння і наявність діабету у сімейному анамнезі. Відсутня точна порівняльна оцінка ризиків небажаних реакцій, пов'язаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які використовували арипіпразол та інші атипові нейролептики. Необхідно ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймають будь-які нейролептики, включаючи арипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а стан пацієнтів із цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози. Гіперчутливість: як і у разі застосування інших лікарських засобів, при використанні арипіпразолу можуть розвиватися реакції гіперчутливості. Збільшення маси тіла: у пацієнтів із шизофренією і біполярною манією часто спостерігається збільшення маси тіла внаслідок супутніх захворювань, застосування нейролептиків, які, як відомо, спричиняють збільшення маси тіла, а також відсутності здорового способу життя; це явище може призвести до серйозних ускладнень. При лікуванні арипіпразолом випадки збільшення маси тіла, як правило, спостерігалися у пацієнтів зі значними факторами ризику, такими як діабет, порушення з боку щитовидної залози або аденома гіпофіза в анамнезі. Зікалор не спричиняє клінічно значущого збільшення маси тіла у дорослих. Дисфагія: нейролептики, включаючи арипіпразол, можуть спричиняти порушення моторики стравоходу та аспірацію вмісту шлунка. Зікалор та інші нейролептики слід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії. Патологічна схильність до азартних ігор: у пацієнтів, яким було призначено арипіпразол, були відзначені випадки патологічної схильності до азартних ігор незалежно від того, чи була подібна залежність у них у минулому. Пацієнти з патологічною схильністю до азартних ігор в анамнезі можуть входити до групи підвищеного ризику, за їх станом слід ретельно наглядати. Лактоза: таблетки препарату Зікалор містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб. Пацієнти із супутнім синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ): незважаючи на високу частоту супутніх захворювань біполярного розладу типу I і СДУГ, є дуже обмежені дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу і стимуляторів, тому при одночасному призначенні цих лікарських засобів необхідна надзвичайна обережність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Арипіпразол має незначний та помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами через вплив на нервову систему та органи зору, спричиняючи такі побічні реакції, як седація, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу з участю вагітних жінок не проводили. Повідомлялися вроджені аномалії, проте наявності причинно-наслідкового зв'язку з арипіпразолом встановлено не було. Дослідження на тваринах не виключили потенційний несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток. Пацієнти повинні слід повідомляти лікарю про настання вагітності або намір завагітніти під час лікування арипіпразолом. У зв'язку з недостатньою інформацією щодо безпеки у людей і проблемами, виявленими репродуктивними дослідженнями на тваринах, цей препарат не слід застосовувати при вагітності, якщо тільки очікувана користь чітко виправдовує потенційний ризик для плоду. У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні засоби (включаючи арипіпразол) протягом III триместру вагітності, можливі небажані реакції, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які після пологів можуть змінюватися по тяжкості та тривалості. Повідомлялось про ажитацію, гіпертензію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес або порушення харчування. Отже, новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Грудне годування. Арипіпразол/метаболіти проникають у грудне молоко. Необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або відмову від терапії арипіпразолом, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки. Фертильність. За даними досліджень репродуктивної токсичності, арипіпразол не погіршує фертильність.

Спосіб застосування та дози

Шизофренія: рекомендована початкова доза препарату Зікалор становить 10 або 15 мг 1 раз на добу з підтримуючою дозою &ndash; 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Препарат Зікалор ефективний в діапазоні дозування від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг. Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу: рекомендована початкова доза препарату Зікалор становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат можна призначати як монотерапію або у складі комбінованої терапії. Деяким пацієнтам може бути необхідна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг. Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу: для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або при комбінованій терапії, лікування слід продовжувати у тих самих дозах. Коригування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта. Пацієнти з порушенням функції печінки: пацієнтам від середнього до помірного ступеня печінкової недостатності корекція дози не потрібна. Для надання рекомендацій пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки існуючих даних недостатньо. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю. Пацієнти з порушенням функції нирок: коригування дози не потрібне. Пацієнти літнього віку: ефективність препарату Зікалор при лікуванні шизофренії та біполярного розладу I типу у пацієнтів віком від 65 років не вивчали. Беручи до уваги більш високу чутливість цієї популяції пацієнтів, слід розглянути доцільність застосування більш низьких початкових доз препарату, якщо дозволяють інші клінічні фактори. Стать: корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна. Куріння: з огляду на шлях метаболізму Зікалору, курцям корекція доз не потрібна. Коригування дози при взаємодії: при супутньому застосуванні потужних інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід зменшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4 або CYP2D6, дозу арипіпразолу слід збільшити. При супутньому застосуванні потужного індуктора CYРЗА4 з арипіпразолом дозу препарату слід збільшити. При застосуванні індуктора CYP3A4 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої дози.

Діти

Препарат Зікалор у даному дозуванні не рекомендований для застосування дітям.

Передозування

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не супроводжувалися летальним наслідком. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були летаргія, підвищений артеріальний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювання і діарея. Крім цього, були отримані дані про випадкове передозування вийнятково арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей, що не мало летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми. Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування чисельними лікарськими засобами. Через це необхідно негайно розпочати контроль стану серцево-судинної системи, що повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Після підтвердженого або імовірного передозування арипіпразолом необхідний ретельний медичний нагляд і контроль за станом пацієнта до його відновлення. Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижувало показник Cmax арипіпразолу приблизно на 41 %, а показник AUC &ndash; приблизно на 51 %, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля в лікуванні передозування. Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол значною мірою зв'язується з білками плазми крові.

Побічні реакції

У дослідженнях арипіпразолу найчастішими побічними реакціями (понад 3 % від загальної кількості пацієнтів, які приймали арипіпразол) були акатизія та нудота. Далі побічні реакції зазначені відповідно до класифікації систем органів і частоти виникнення: дуже часто (&ge;1/10), часто (&ge;1/100 до &lt;1/10), нечасто (&ge;1/1000 до &lt;1/100), поодинокі (&ge; 1/10000 до &lt;1/1000), невідомо (не можна визначити за наявними даними). Частоту побічних реакцій протягом постмаркетингового застосування не можна визначити, оскільки інформацію про побічні реакції отримують зі спонтанних повідомлень, тому частота цих побічних реакцій класифікується невідома. З боку крові та лімфатичної системи. Невідомо: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи. Невідомо: алергічні реакції (наприклад, анафілактична реакція, ангіоедема, включаючи опухлий язик, набряк язика, набряк обличчя, алергічний свербіж або кропив'янка). З боку ендокринної системи. Нечасто: гіперпролактинемія. Невідомо: діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку метаболізму та харчування. Часто: цукровий діабет. Нечасто: гіперглікемія. Невідомо: гіпонатріємія, анорексія, зменшення або збільшення маси тіла. З боку психіки. Часто: безсоння, тривожність, занепокоєння. Нечасто: депресія, гіперсексуальність. Невідомо: суїцидальні спроби, суїцидальні думки та суїцид, патологічна ігроманія, розлади імпульсного контролю, компульсивне переїдання, непереборний потяг до покупок, поріоманія, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи. Часто: акатизія, екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення. Нечасто: дистонія, пізня дискінезія, синдром неспокійних ніг. Невідомо: злоякісний нейролептичний синдром, конвульсії grandmal, серотоніновий синдром, порушення мовлення. З боку органів зору. Часто: нечіткість зору. Нечасто: диплопія. світлобоязнь. Невідомо: окулогірний криз З боку серця. Нечасто: тахікардія. Невідомо: раптовий незрозумілий летальний наслідок, torsades de pointes, подовження QT-інтервалу, шлуночкова аритмія, зупинка серця, брадикардія. З боку судин. Нечасто: ортостатична гіпотензія. Невідомо: венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), гіпертензія, непритомність. З боку органів дихання, грудей і середостіння. Нечасто: гикавка. Невідомо: аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм. З боку травної системи. Часто: запор, диспепсія, нудота, підвищене слиновиділення, блювання. Невідомо: панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт в ділянці живота, дискомфорт у ділянці шлунка. З боку гепатобіліарної системи. Невідомо: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин. Невідомо: висипання, реакція світлочутливості, алопеція, підвищена пітливість, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). З боку кістково-м'язової та сполучної тканин. Невідомо: рабдоміоліз, міалгія, скутість. З боку нирок і сечовивідної системи. Невідомо: нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани. Невідомо: синдром відміни ліків у новонароджених. З боку репродуктивної системи та грудей. Невідомо: пріапізм. Загальні розлади. Часто: втома. Невідомо: розлади терморегуляції (гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичний набряк. Дослідження. Невідомо: збільшення маси тіла, зниження маси тіла, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази. Опис окремих побічних реакцій. Дистонія. Симптоми дистонії, тривалої аномальної контракції груп м'язів, можуть спостерігатися у перші кілька днів лікування. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, який іноді прогресує до стиснення у горлі, труднощів проковтування, труднощів дихання, протрузії язика. Дистонія виникає частіше та посилюється при збільшенні дози антипсихотичних засобів, у тому числі арипіпразолу. Підвищений ризик гострої дистонії виникає у чоловіків і пацієнтів молодшого віку. Пролактин. Арипіпразол спричиняв зміну концентрації пролактину у сироватці крові (зменшення або збільшення) порівняно з початковою концентрацією. Лабораторні параметри. Клінічно значущих відмінностей звичайних лабораторних показників і ліпідних параметрів в групах пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявлено. Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), зазвичай тимчасове і безсимптомне, спостерігалося у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол, і у 2,0 % пацієнтів, які отримували плацебо. Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов&rsquo;язаних із застосуванням лікарського засобу. У разі виникнення побічних реакцій та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотнього зв&rsquo;язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Міхаел Ераклеос Стріт, Ажиос Атанасіос Індустріальна зона, Ажиос Атанасіос, Лімассол, 4101, Кіпр.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають