Форма випуску

Санофі Авентіс, Італія

Тритаце таблетки по 5 мг, 28 шт.

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Є в наявності

раміприл

Тритаце таблетки по 10 мг, 28 шт.

Санофі, Франція

Тритаце Плюс таблетки по 10 мг/12,5 мг, 28 шт.

раміприл; гідрохлортіазид

Тритаце Плюс таблетки по 5 мг/12,5 мг, 28 шт.

Немає в наявності

Київ

Тритаце

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Код Моріон

Міжнародне найменування

Дозування

Упаковка

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Кількість в упаковці

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Склад

діюча речовина: раміприл;
 1 таблетка&nbsp;містить раміприлу 5 мг;
 допоміжні речовини: гіпромелоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, заліза оксид червоний (Е 172), натрію стеарилфумарат.

Лікарська форма

Таблетки.
 Основні фізико-хімічні властивості:&nbsp;блідо-рожеві довгасті таблетки з розподільчою рискою з обох боків; верхній &nbsp;штамп: 5 і лого компанії*, нижній штамп: 5 і HMP* (порядок нанесення штампів може змінюватися).

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту &nbsp;(АПФ). Інгібітори АПФ монокомпонентні. Раміприл. Код АТХ С09А А05.

Фармакодинаміка

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягаються протягом 1 години. З огляду на кількість речовини, виявленої у сечі, ступінь всмоктування становить щонайменше 56 % і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального застосування раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.
 Максимальна концентрація у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2&minus;4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно на 4 день лікування.
 Розподіл. Зв&rsquo;язування раміприлу з білками плазми крові становить приблизно 73 %, а раміприлату &ndash; 56 %.
 Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.&nbsp;
 Виведення. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв&rsquo;язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв&rsquo;язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.&nbsp;
 Після прийому повторних доз раміприлу 1 раз на добу ефективний період напіввиведення становить 13&minus;17 годин для доз 5&minus;10 мг і більше для нижчих доз (1,25&minus;2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв&rsquo;язування з раміприлатом є насичувальною.&nbsp;
 При пероральному прийомі разової дози препарату ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.
 Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.&nbsp;
 Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів із порушенням функції печінки метаболізм раміприлу з утворенням раміприлату був сповільнений через зниження активності печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів були підвищені. Втім максимальні концентрації раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.
 Годування груддю. Після застосування однократної дози раміприлу перорально його рівні в грудному молоці були нижче границі виявлення. Однак ефект при багатократному застосуванні не відомий.
 Педіатрична популяція. Фармакокінетичний профіль раміприлу досліджувався у 30 педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком 2&minus;16 років з масою тіла &gt;10 кг. Після застосування доз від 0,05 до 0,2 мг/кг раміприл швидко та у значній мірі метаболізувався до раміприлату. Максимальна концентрація раміприлату в плазмі крові досягалася через 2&minus;3 години. Кліренс раміприлату у значній мірі корелював з логарифмом маси тіла (p&lt;0,01), а також з дозою препарату (p&lt;0,001). Кліренс та об&rsquo;єм розподілу збільшувалися прямо пропорційно віку дітей у кожній групі дозування. При застосуванні дози 0,05 мг/кг у дітей було досягнуто рівнів експозиції, які були порівнянними з експозицією у дорослих при застосуванні дози 5 мг раміприлу. В результаті застосування дози 0,2 мг/кг у дітей досягалися рівні експозиції, які були вищими, ніж при застосуванні максимальної рекомендованої дози 10 мг на добу у дорослих.
 Доклінічні дані з безпеки. При пероральному застосуванні гризунам та собакам з&rsquo;ясувалося, що раміприл не спричиняє гострих токсичних явищ. Дослідження із тривалим пероральним введенням препарату проводили на щурах, собаках та мавпах. У всіх цих трьох видів тварин спостерігалися зміни електролітного балансу та картини крові. У собак та мавп, які отримували препарат у дозі 250 мг/кг маси тіла на добу, було помічено значне збільшення юкстагломерулярного апарату, що є проявом фармакодинамічної активності раміприлу. Щурі, собаки та мавпи переносили добові дози препарату, які становили 2; 2,5 та 8 мг/кг маси тіла на добу відповідно. При цьому небажані ефекти у них не виникали.
 Дослідження репродуктивної токсичності, проведені на щурах, кролях та мавпах, не виявили жодних тератогенних властивостей препарату. Негативний вплив на фертильність не спостерігався ані у самців, ані у самиць щурів.
 Введення раміприлу самицям щурів під час вагітності та лактації призводило до необоротного ушкодження нирок (розширення ниркової миски) у потомства при застосуванні доз 50 мг/кг маси тіла на добу та вище.
 Численні випробування на мутагенність із застосуванням різних тест-систем не виявили мутагенних або генотоксичних властивостей раміприлу.

Показання

Лікування артеріальної гіпертензії.
 Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з:&nbsp;
<ul>
<li>вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботичного генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця або інсульту чи захворювання периферичних судин);</li>
<li>діабетом, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).</li>
</ul>
Лікування захворювання нирок:
<ul>
<li>початкова клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;</li>
<li>виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;);</li>
<li>виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії &ge; 3 г/на добу (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).&nbsp;</li>
</ul>
Лікування серцевої недостатності, яка супроводжується клінічними проявами.
 Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення смертності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, чи до інших інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту) (див. розділ &laquo;Склад&raquo;).
 Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).
 Одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.
 Вагітність та планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності та годування груддю&raquo;).
 Раміприл не слід застосовувати пацієнтам із артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.
 Одночасне застосування препарату Тритаце з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою дисфункцією (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) &lt; 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).
 Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).&nbsp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність), у порівнянні із застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).
 Протипоказані комбінації.&nbsp;
Одночасне застосування &nbsp;інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприл.
 Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.
 Комбінації, що вимагають запобіжних заходів.&nbsp;
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм та його фіксовані комбінації з сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.
 Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; стосовно діуретиків).
 Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект препарату Тритаце&reg;. Рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск.&nbsp;
 Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричиняти зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).&nbsp;
 Солі літію. Інгібітори АПФ можуть зменшити екскрецію літію, що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретельно контролювати рівень літію.&nbsp;
 Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.&nbsp;
 Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Тритаце&reg;. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.
 Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послаблення гіпотензивного ефекту препарату.&nbsp;
 Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.
 Інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) або вілдагліптин. Можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно отримують такі засоби, як інгібітори mTOR (наприклад темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Розпочинати таку терапію слід з обережністю (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Інгібітори неприлізину. Повідомлялося про потенційне зростання ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора НЕП (нейтральної ендопептидази), наприклад рацекадотрилу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування &nbsp;інгібіторів АПФ з сакубитрілом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Особливості застосування

Особливі групи пацієнтів
 Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ / антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого у період вагітності визнано безпечним. Як тільки буде діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати лікування іншим препаратом (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).
 Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (в тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв&rsquo;язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).
 Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона має застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.
 Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
 Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
 Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:
<ul>
<li>з тяжкою артеріальною гіпертензією;</li>
<li>з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;</li>
<li>з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);</li>
<li>з одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;</li>
<li>у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);</li>
<li>із цирозом печінки та/або асцитом;</li>
<li>яким виконують великі хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.</li>
</ul>
Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об&rsquo;ємом).
 Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.
 Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.&nbsp;
 Пацієнти літнього віку. Див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;.
 Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.&nbsp;
 Контроль за функцією нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за станом пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки, а також у разі ураження ниркових судин, в тому числі у пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії.
 Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Ризик ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, які можуть спричинити ангіоневротичний набряк, такі як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин або інгібітори неприлізину (НЕП) (такі як рацекадотрил).
 Комбінація раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказана через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Тритаце&reg; слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12&minus;24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.
 У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи Тритаце&reg;, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).&nbsp;
 Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Тритаце&reg;.
 Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Тритаце&reg;, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону &nbsp;з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та у інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.
 Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; та &laquo;Побічні реакції&raquo;).
 Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
 Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам&rsquo;ятати при можливість виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.&nbsp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами).
 Це, як правило, можливе на початку лікування або при переході з терапії іншими препаратами на лікування препаратом Тритаце&reg;. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
 Годування груддю. Через брак інформації щодо застосування раміприлу під час годування груддю (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;) не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, та бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Спосіб застосування та дози

Препарат для перорального застосування.
 Препарат Тритаце&reg; рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки Тритаце&reg; слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.
 За неможливості застосування призначеної дози застосовувати раміприл у відповідному дозуванні.
 Дорослі.
Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування препаратом Тритаце&reg; може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш імовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується виявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК та/або кількості електролітів.&nbsp;
 Якщо можливо, бажано припинити застосування діуретика за 2&minus;3 дні до початку лікування препаратом Тритаце&reg;(див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування препаратом Тритаце&reg; слід починати з дози 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні). Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування препарату Тритаце&reg; слід корегувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.&nbsp;
 Артеріальна гіпертензія.&nbsp;
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;) та результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Тритаце&reg; можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; і &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).&nbsp;
 Початкова доза. Лікування препаратом Тритаце&reg; слід розпочинати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) на добу.&nbsp;
 У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а їх лікування потрібно розпочинати під медичним наглядом (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2&minus;4 тижні до досягнення цільового рівня артеріального тиску; максимальна доза препарату Тритаце&reg; становить 10 мг на добу. Як правило, препарат приймають 1 раз на добу.
 Профілактика серцево-судинних захворювань.
 Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Тритаце&reg; становить 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.
 Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1&minus;2 тижні лікування, а потім &ndash; ще через 2&minus;3 тижні &ndash; збільшити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.
 Лікування захворювання нирок.
 Пацієнти з діабетом та мікроальбумінурією.
 Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Тритаце&reg; становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.
 Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до 5 мг ще через 2 тижні лікування.
 Пацієнти з діабетом та щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику.
 Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Тритаце&reg; становить 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.
 Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 1&minus;2 тижні лікування добову дозу препарату Тритаце&reg; рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг ще через 2&minus;3 тижні лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.
 Пацієнти з недіабетичною нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеїнурії &ge; 3 г/на добу.&nbsp;
 Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Тритаце&reg; становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.&nbsp;
 Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу збільшують. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до 5 мг ще через 2 тижні лікування.
 Серцева недостатність із клінічними проявами.
 Початкова доза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) на добу.&nbsp;
 Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу препарату Тритаце&reg; титрують шляхом її подвоєння через кожні 1&minus;2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.&nbsp;
 Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності.&nbsp;
 Початкова доза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких є клінічно та гемодинамічно стабільним, призначають початкову дозу 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу впродовж 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні). 2 рази на добу впродовж 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) та 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу, лікування слід відмінити.
 Титрування дози та підтримуюча доза. У подальшому добову дозу підвищують шляхом її подвоєння з інтервалом у 1&minus;3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.
 Коли це можливо, підтримуючу добову дозу розподіляють на 2 прийоми.
 Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, (NYHA)) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо все ж таки прийнято рішення про лікування таких пацієнтів цим препаратом, рекомендується розпочинати терапію з дози 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.
 Особливі категорії пацієнтів.
 Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;):
<ul>
<li>якщо кліренс креатиніну становить &ge; 60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)) немає, а максимальна добова доза &minus; 10 мг;</li>
<li>якщо кліренс креатиніну становить 30&minus;60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)) немає, а максимальна добова доза &minus; 5 мг;</li>
<li>якщо кліренс креатиніну становить 10&minus;30 мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза &minus; 5 мг;</li>
<li>пацієнти з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою; початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза &ndash; 5 мг; препарат слід приймати через декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.&nbsp;</li>
</ul>
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Лікування препаратом Тритаце&reg; пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, а максимальна добова доза у таких випадках повинна становити 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні).
 Пацієнти літнього віку. Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу ймовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу &minus; 1,25 мг раміприлу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні).
 Також дивіться наведену вище інформацію стосовно дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Діти

Препарат Тритаце&reg; &nbsp;не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки даних стосовно ефективності та безпеки цього препарату для таких пацієнтів недостатньо.

Передозування

Симптомами, пов&rsquo;язаними з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність. За станом пацієнта слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. До запропонованих лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться з системного кровотоку шляхом гемодіалізу.&nbsp;

Побічні реакції

Профіль безпеки препарату Тритаце&reg; містить дані про постійний кашель та реакції, спричинені артеріальною &nbsp;гіпотензією. До серйозних побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.&nbsp;
 Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (&ge; 1/10); часто (від &ge; 1/100 до &lt; 1/10); нечасто (від &ge; 1/1 000 до &lt; 1/100); рідко (від &ge; 1/10 000 до &lt; 1/1 000); дуже рідко (&lt; 1/10 000), невідомо (не можна розрахувати за наявними даними). У кожній групі побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.&nbsp;
 Таблиця 2.
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;" rowspan="2">Клас системи органів</td>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;" colspan="5">Побічні реакції за частотою</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;">Часто</td>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;">Нечасто</td>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;">Рідко</td>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;">Дуже рідко</td>
<td style="width: 14.7803%; text-align: center;">Невідомо</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Серцеві розлади</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда; тахікардія; аритмія; &nbsp;відчуття посиленого серцебиття; &nbsp;периферичні набряки</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">
Розлади з боку крові та лімфатичної системи
</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Еозинофілія</td>
<td style="width: 14.7803%;">Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку нервової системи</td>
<td style="width: 14.7803%;">Головний біль, запаморочення</td>
<td style="width: 14.7803%;">Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія</td>
<td style="width: 14.7803%;">Тремор, порушення рівноваги</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; відчуття печіння; паросмія</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку органів зору</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Порушення зору, включаючи нечіткість зору</td>
<td style="width: 14.7803%;">Кон&rsquo;юнктивіт</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку органів слуху та лабіринту</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Порушення слуху, шум/дзвін у вухах</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади</td>
<td style="width: 14.7803%;">Непродуктивний подразнювальний кашель, бронхіт, синусит, задишка</td>
<td style="width: 14.7803%;">
Бронхоспазм, у тому числі загострення астми;
закладеність носа
</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту&nbsp;
&nbsp;
</td>
<td style="width: 14.7803%;">Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання</td>
<td style="width: 14.7803%;">Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки &nbsp;виключно при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротич-ний набряк тонкого кишечнику, біль у верхній частині живота, у т.ч. асоційований з гастритом, запором, сухістю у роті</td>
<td style="width: 14.7803%;">Глосит</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Афтозний стоматит</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини у крові; підвищення рівня креатиніну у крові</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Висипання, зокрема макуло-папульозні</td>
<td style="width: 14.7803%;">
Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках &ndash; &nbsp;обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневро-тичного набряку, що може мати летальний наслідок; свербіж, гіпергідроз&nbsp;
</td>
<td style="width: 14.7803%;">Ексфоліативний дерматит, кропив&rsquo;янка, оніхолізис</td>
<td style="width: 14.7803%;">
Реакція фоточутливості
</td>
<td style="width: 14.7803%;">
Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса &minus;Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція
</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини</td>
<td style="width: 14.7803%;">М&rsquo;язові спазми, міалгія</td>
<td style="width: 14.7803%;">Артралгія</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Ендокринні розлади</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Синдром неналежної секреції антидіуретич-ного гормону (СНСАГ)</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Метаболічні та аліментарні розлади</td>
<td style="width: 14.7803%;">Підвищення рівня калію у крові</td>
<td style="width: 14.7803%;">Анорексія, зниження апетиту</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Зниження рівня натрію у крові</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Судинні розлади</td>
<td style="width: 14.7803%;">Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе</td>
<td style="width: 14.7803%;">Відчуття припливів&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Феномен Рейно</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Порушення загального стану&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Біль у грудях, втомлюваність</td>
<td style="width: 14.7803%;">Пірексія</td>
<td style="width: 14.7803%;">Астенія</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">
Розлади з боку імунної системи
</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл
</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Гепатобіліарні розлади&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон&rsquo;югованого білірубіну</td>
<td style="width: 14.7803%;">Холестатична жовтяниця, ураження печінкових клітин</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках &ndash; з летальним наслідком)</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">Розлади з боку репродуктив-ної системи та молочних залоз</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Гінекомастія</td>
</tr>
<tr>
<td style="width: 14.7803%;">
Розлади з боку психіки
</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Зниження настрою, тривожність, нервовість, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість</td>
<td style="width: 14.7803%;">Стан сплутаної свідомості</td>
<td style="width: 14.7803%;">&nbsp;</td>
<td style="width: 14.7803%;">Порушення уваги</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Педіатрична популяція. Безпека застосування раміприлу вивчалася за участю 325 дітей та підлітків віком 2&minus;16 років в ході 2 клінічних досліджень. Згідно з результатами, характер та ступінь тяжкості небажаних реакцій у дітей були подібними до тих, які спостерігаються у дорослих, але частота виникнення деяких реакцій у дітей була вищою, ніж у дорослих, а саме:
 Тахікардія, закладеність носа та риніт: часто (тобто від &ge; 1/100 до &lt; 1/10) в педіатричній популяції та нечасто (тобто від &ge; 1/1000 до &lt; 1/100) у дорослих пацієнтів.
 Кон&rsquo;юнктивіт: часто (тобто від &ge; 1/100 до &lt; 1/10) в педіатричній популяції та рідко (тобто від &ge; 1/10 000 до &lt; 1/1000) у дорослих пацієнтів.
 Тремор і кропив&rsquo;янка: нечасто (тобто від &ge; 1/1000 до &lt; 1/100) в педіатричній популяції та рідко (тобто від &ge; 1/10 000 до &lt; 1/1000) у дорослих пацієнтів.
 Загальний профіль безпеки раміприлу у дітей і дорослих значущо не відрізняється.
 Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вони дають змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні даного лікарського засобу.&nbsp;
 Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побічних реакцій за допомогою системи фармаконагляду України.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &ordm;С.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

С.С. 17 КМ 22 - 67019 СКОППІТО (АКВІЛА), Італія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають