Форма випуску

Сервьє, Франція

Престаріум таблетки по 10 мг, 30 шт.

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Є в наявності

Престаріум

Престаріум таблетки по 5мг, 30 шт.

периндоприл

Київ

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Дозування

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Код АТС/ATX

Кількість в упаковці

Первинна упаковка

Код Моріон

Упаковка

Міжнародне найменування

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Склад

діюча речовина: периндоприлу аргінін; 1 таблетка містить периндоприлу аргініну 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу; допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, мальтодекстрин, кремній колоїдний гідрофобний, натрію крохмальгліколят (тип А), гліцерин (Е 422a), гіпромелоза (Е 464), макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), міді хлорофілін (Е 141іі).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: зеленого кольору, круглої форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням з одного боку та &nbsp;з іншого.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТX C09A A04.

Фармакодинаміка

Периндоприл &ndash; інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний фермент АПФ). Перетворювальний фермент, або кіназа, це є екзопептидаза, яка робить можливим перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв&rsquo;язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи (і таким чином також призводить до активації системи простагландинів). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашель). Периндоприлу аргінін діє через свій активний метаболіт &ndash; периндоприлат. Інші ж метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м&rsquo;якій, помірній та тяжкій; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи. Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень. Як правило, збільшується і нирковий кровотік, у той час як швидкість клубочкової фільтрації (ШКР) зазвичай не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (корито/пік &ndash; мінімальна ефективність/максимальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 %. Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без виникнення тахіфілаксії. У разі припинення застосування периндоприлу аргініну ефекту відміни не виникає. Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій. Додаткова терапія з тіазидним діуретиком має синергійний ефект. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком. Серцева недостатність. Периндоприлу аргінін зменшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце. Дослідження з участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували: 
<ul>
<li>зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,</li>
<li>зниження системного периферичного опору,</li>
<li>збільшення серцевого індексу та покращання серцевого викиду.</li>
</ul>
 У порівняльних дослідженнях перше призначення 2,5 мг периндоприлу аргініну пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не було пов&rsquo;язане з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з плацебо. Пацієнти з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Мультицентрове інтернаціональне подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження PROGRESS визначило переваги 4-річного лікування периндоприлом (у монотерапії або у комбінації з індапамідом) щодо запобігання повторному інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Первинною кінцевою точкою був інсульт. Після 2 тижнів (періоду run-in) прийому периндоприлу тертбутиламіну у дозі 2&nbsp;мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 2,5 мг) 1 раз на добу та наступних 2&nbsp;тижнів прийому у дозі 4 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 5 мг) 1&nbsp;раз на добу, 6105 пацієнтів було рандомізовано на дві групи: в одній групі пацієнти приймали плацебо (n=3054), а в іншій периндоприл тертбутиламін 4 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 5 мг) у монотерапії або в комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додавали пацієнтам, які мали показання до призначення діуретика та не мали протипоказань до його призначення. Ця терапія призначалась на додаток до традиційного лікування інсульту та/або артеріальної гіпертензії або будь-яких інших патологічних станів. Усі пацієнти, які приймали участь у дослідженні, мали цереброваскулярні захворювання в анамнезі (інсульт або транзиторна ішемічна атака) протягом останніх 5 років. Артеріальний тиск не був критерієм для включення у дослідження: 2916 пацієнтів були з артеріальною гіпертензією, 3189 пацієнтів були з нормальним артеріальним тиском. Після 3,9 року (у середньому) спостереження артеріальний тиск систолічний/діастолічний зменшився у середньому на 9,0/4,0 мм рт. ст. та ризик повторних інсультів (як ішемічних так і геморагічних) достовірно знизився на 28&nbsp;% (95 % CI [17;38], p&lt;0,0001) порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10,1&nbsp;% порівняно з 13,8 %). Також відзначалося достовірне зниження ризику виникнення: 
<ul>
<li>летального або інвалідизуючого інсульту (4 % порівняно з 5,9 %, що відповідає зниженню ризику на 33 %);</li>
<li>загальної кількості значних кардіоваскулярних подій, які складаються з кардіоваскулярної смерті, нелетального інфаркту міокарда та нелетального інсульту (15 % порівняно з 19,8&nbsp;%, що відповідає зниженню ризику на 26&nbsp;%);</li>
<li>деменції, що виникає внаслідок інсульту (1,4 % порівняно з 2,1&nbsp;%, що відповідає зниженню ризику на 34 %), та тяжких порушень когнітивної функції, що виникають унаслідок інсульту (1,6 % порівняно з 2,8&nbsp;%, що відповідає зниженню ризику на 45 %);</li>
<li>значних коронарних подій, включаючи нелетальний інфаркт міокарда або летальний наслідок, що відбувся внаслідок ішемічної хвороби серця (3,8&nbsp;% порівняно з 5&nbsp;%, що відповідає зниженню ризику на 26 %).</li>
</ul>
 Ці терапевтичні переваги спостерігались у пацієнтів незалежно від наявності/відсутності артеріальної гіпертензії, незалежно від віку, статі, типу інсульту або наявності цукрового діабету. Результати дослідження PROGRESS показали, що після 5-річного лікування можна уникнути виникнення одного інсульту серед кожних 23 пацієнтів та одного серйозного кардіоваскулярного ускладнення серед кожних 18 пацієнтів. Пацієнти зі стабільною ІХС. EUROPA &ndash; це міжнародне мультицентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване клінічне дослідження, яке тривало 4 роки. 12218 пацієнтів віком від 18 років були рандомізовані на групи: 6110 пацієнтів приймали 8&nbsp;мг периндоприлу тертбутиламіну (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 10 мг) та 6108 пацієнтів приймали плацебо. У дослідженні приймали участь пацієнти з підтвердженою ішемічною хворобою серця та без клінічних симптомів серцевої недостатності. Загалом, 90 % пацієнтів перенесли в анамнезі інфаркт міокарда та/або операцію з реваскуляризації. Більшість пацієнтів у дослідженні отримувала периндоприл на додаток до стандартної терапії: дезагрегантів, гіполіпідемічних препаратів та&nbsp;&beta;-блокаторів. Основним критерієм ефективності було встановлено сукупну оцінку виникнення серцево-судинної летальності, нелетального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшим успішним запуском. Лікування периндоприлом в дозі 8 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 10 мг) один раз на добу призвело до достовірного абсолютного зменшення показника первинної кінцевої точки дослідження на 1,9 % (зменшення відносного ризику на 20 %, 95 % СІ [9,4; 28,6] &ndash; p&lt;0,001). У пацієнтів з інфарктом міокарду та/або реваскуляризацією в анамнезі спостерігалося абсолютне зниження на 2,2 % показника первинної кінцевої точки, що відповідає зниженню відносного ризику на 22,4 % (95&nbsp;% СІ [12,0; 31,6] &ndash; p&lt;0,001) порівняно до плацебо. Застосування дітям. Безпеку та ефективність застосування периндоприлу у дітей та підлітків до 18 років встановлено не було. У відкритому клінічному дослідженні без груп порівняння 62 дітям віком від 2 до 15 років, у яких швидкість клубочкової фільтрації становила &gt; 30 мл/хв/1,73 м2, призначали периндоприл у середній дозі 0,07 мг/кг. Дозу препарату підбирали індивідуально, з підвищенням до максимальної 0,135 мг/кг/добу залежно від профілю пацієнта та відповіді артеріального тиску на лікування. 59 пацієнтів приймали участь у дослідженні протягом 3 місяців, 36 пацієнтів продовжили лікування як мінімум до 24 місяців (середня тривалість дослідження 44 місяці). Систолічний та діастолічний артеріальний тиск залишався стабільним (від моменту включення пацієнта у дослідження до останнього візиту) у пацієнтів, які попередньо лікувалися іншими антигіпертензивними препаратами та знижувався у пацієнтів, які попередньо не отримували лікування. Більше 75 % дітей мали систолічний та діастолічний артеріальний тиск нижче 95-го перцентиля під час їх останнього візиту у дослідженні. Профіль безпеки застосування у дітей відповідав відомому профілю безпеки периндоприлу.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину. Периндоприл є пролікарським засобом. 27 % від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту &ndash; периндоприлату. Крім активного метаболіту &ndash; периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу аргініну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою. Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові. Розподіл. Об&rsquo;єм розподілу незв&rsquo;язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв&rsquo;язування периндоприлату з білками плазми крові становить 20 %, головним чином з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним. Виведення. Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв&rsquo;язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування. Особливі групи пацієнтів. Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлату &ndash; 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.

Показання

<ul>
<li>Артеріальна гіпертензія.</li>
<li>Серцева недостатність.</li>
<li>Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.</li>
<li>Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).</li>
</ul>

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-якої з допоміжних речовин, або до будь-якого іншого інгібітору АПФ;</li>
<li>ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов&rsquo;язаний із попереднім лікуванням інгібітором АПФ (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;);</li>
<li>ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк;</li>
<li>вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;);</li>
<li>одночасне застосування з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації &lt; 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;);</li>
<li>одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. Застосування препарату ПРЕСТАРІУМ&reg; не можна розпочинати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; і &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;);</li>
<li>екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;);</li>
<li>значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Лікарські засоби, що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo;). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Лікарські засоби що спричиняють гіперкаліємію. Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми, але у деяких пацієнтів, які застосовують лікарський засіб ПРЕСТАРІУМ&reg;, може виникнути гіперкаліємія. Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити виникнення гіперкаліємії, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, подібно до амілориду. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Тому одночасне застосування лікарського засобу ПРЕСТАРІУМ&reg;&nbsp;з вищезазначеними препаратами не рекомендовано. Якщо одночасне застосування цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг рівня калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказано (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Аліскірен:&nbsp;у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується. Екстракорпоральні методи лікування,&nbsp;які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрансульфатом, що може призвести до підвищення ризику виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). У разі необхідності такого лікування, слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів. Одночасне застосування не рекомендоване (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Аліскірен:&nbsp;у будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів з порушеною функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується. Одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину За даними літератури відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Застосування подвійної блокади (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) можливе тільки в окремих випадках за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію та артеріального тиску. Естрамустин:&nbsp;підвищення ризику виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема). Калійзберігаючі діуретики (наприклад триамтерен, амілорид та інші), солі калію:&nbsp;виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (адитивний гіперкаліємічний ефект). Зазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Однак якщо одночасне призначення цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль калію у сироватці крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. пункт&nbsp;&laquo;Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги&raquo;. Літій.&nbsp;При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та його токсичність. Не рекомендується застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення обов&rsquo;язково слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові (див. пункт &laquo;Особливості застосування&raquo;). Одночасне застосування, що потребує особливої уваги. Протидіабетичні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування). Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилити цукрознижувальний ефект з ризиком розвитку гіпоглікемії. Вірогідніше, що це явище може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Баклофен&nbsp;посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, корегувати дозу антигіпертензивного засобу. Діуретики.&nbsp;У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту може бути знижена шляхом відміни прийому діуретика, підвищення об&rsquo;єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низької дози з поступовим ії підвищенням. При&nbsp;артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При&nbsp;застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика&nbsp;прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон).&nbsp;При одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібіторів АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV функціональних класів за шкалою Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) і фракцією викиду &lt; 40 %, які раніше приймали інгібітори АПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації. Перед початком застосування такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту&nbsp;&ge;&nbsp;3 г/добу.&nbsp;Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно відновити водний баланс та надати рекомендації щодо контролю функції нирок після початку комбінованої терапії та при подальшому лікуванні. Одночасне застосування, що потребує уваги. Антигіпертензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску. Одночасне застосування деяких&nbsp;трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів, або анестетиків&nbsp;з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Симпатоміметики&nbsp;можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Золото:&nbsp;нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічалася рідко у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін&rsquo;єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Периндоприлу аргінін не чинить прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов&rsquo;язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або використовувати механізми може бути порушена.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. У випадку, якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ у період вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії. Годування груддю Не рекомендується застосування периндоприлу аргініну у період годування груддю у зв&rsquo;язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти. Фертильність Впливу на репродуктивну здатність або фертильність не виявлено.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування. Таблетки рекомендовано приймати 1 раз на добу вранці перед їдою. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від профілю пацієнта, показників артеріального тиску та відповіді на лікування (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Артеріальна гіпертензія. Периндоприлу аргінін можна призначати у монотерапії або у комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів. Рекомендована початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу вранці. Пацієнти з високою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (особливо пацієнти з реноваскулярною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензією) можуть зазнати надмірного зниження артеріального тиску після прийому першої дози. Таким пацієнтам рекомендується розпочинати лікування з дози 2,5 мг та початок терапії проводити під наглядом лікаря. Дозу можна підвищити до 10 мг 1&nbsp;раз на добу через 1 місяць лікування. На початку застосування периндоприлу аргініну можливе виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; це імовірніше у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі. Якщо це можливо, слід припинити прийом діуретика за 2-3 дні до початку терапії периндоприлу аргініном (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, яким не можна припинити застосування діуретиків, лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дози периндоприлу аргініну слід здійснювати залежно від показників артеріального тиску. У разі необхідності терапію діуретиком можна відновити. Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг, яку можна підвищити до 5&nbsp;мг через 1 місяць лікування, а потім, у разі необхідності, до 10&nbsp;мг з урахуванням функції нирок (див. таблицю, що надається нижче). Симптоматична серцева недостатність. Пацієнтам із серцевою недостатністю, яким периндоприлу аргінін зазвичай слід призначати одночасно з діуретиком, що виводить калій, та/або дигоксином, та/або &beta;-блокатором, лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2,5 мг, яку слід приймати вранці. Через 2 тижні, за умови доброї переносимості, дозу підвищувати до 5&nbsp;мг 1&nbsp;раз на добу. Надалі дозу слід підбирати індивідуально залежно від клінічної відповіді пацієнта на лікування. Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю та іншим пацієнтам з групи високого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок та тенденцією до порушень рівня електролітів, пацієнти, які отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилататорами) лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії, а саме &ndash; пацієнтів з дефіцитом електролітів з гіпонатріємією або без неї, пацієнтів із гіповолемією або тих, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, якщо можливо, до призначення препарату. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові потрібно ретельно контролювати як до, так і під час лікування (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг (&frac12; таблетки препарату Престаріум&reg;&nbsp;5&nbsp;мг) 1 раз на добу вранці. Після 2 тижнів лікування дозу збільшувати до 5&nbsp;мг (1&nbsp;таблетка препарату Престаріум&reg;&nbsp;5 мг) 1 раз на добу вранці. Якщо після 2 тижнів лікування препаратом Престаріум&reg;&nbsp;5 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити індапамід у дозі 1&nbsp;таблетка на добу. Лікування можна розпочинати будь-коли у термін від 2&nbsp;тижнів до кількох років після первинного інсульту. Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документованою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування препаратом Престаріум&reg;&nbsp;10 мг (1 таблетка на добу) знижує ризик інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами 4-річного дослідження EUROPA). Лікування слід розпочинати з препарату Престаріум&reg;&nbsp;5 мг (1 таблетка на добу вранці). Через 2&nbsp;тижні, за умови доброї переносимості, дозу підвищувати до 10&nbsp;мг для довготривалого прийому препарату Престаріум&reg;&nbsp;10 мг 1 таблетка на добу вранці. Пацієнтам літнього віку, у яких документально підтверджена ішемічна хвороба серця, лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг (&frac12; таблетки препарату Престаріум&reg;&nbsp;5&nbsp;мг) 1 раз на добу вранці; через тиждень дозу підвищувати до 5&nbsp;мг (1&nbsp;таблетка препарату Престаріум&reg;&nbsp;5 мг); через 2 тижні, за умови доброї переносимості та залежно від функції нирок, дозу підвищувати до 10 мг (Престаріум&reg;&nbsp;10 мг, 1 таблетка на добу) та розпочинати довготривале лікування. Підбір доз при нирковій недостатності. Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю має базуватися на кліренсі креатиніну, як зазначено у таблиці нижче: Таблиця 1: підбір доз при нирковій недостатності 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<tbody>
<tr>
<td> Кліренс креатиніну (мл/хв)</td>
<td>Рекомендоване дозування</td>
</tr>
<tr>
<td> ClCR&nbsp;&ge; 60</td>
<td> 5 мг на добу</td>
</tr>
<tr>
<td> 30 &lt; ClCR&nbsp;&lt; 60</td>
<td> 2,5 мг на добу</td>
</tr>
<tr>
<td> 15 &lt; ClCR&nbsp;&lt; 30</td>
<td> 2,5 мг через добу</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2"> Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі*</td>
</tr>
<tr>
<td> ClCR&nbsp;&lt; 15</td>
<td> 2,5 мг на добу проведення діалізу</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 ٭Діалізний кліренс периндоприлату 70 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі дозу слід приймати після проведення гемодіалізу. Підбір доз при печінковій недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози препарату (див.&nbsp;розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).

Діти

Ефективність та безпека застосування дітям до 18 років не встановлена. Наявна інформація зазначена у розділі &laquo;Фармакодинаміка&raquo;, але надати рекомендації щодо дозування неможливо. Тому периндоприлу аргінін призначати дітям не рекомендується.

Передозування

Інформації про передозування периндоприлом недостатньо. Симптоми, пов&rsquo;язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть бути наступними: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель тощо. При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрію хлориду 0,9 % (9 мг/мл). У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів&rsquo;ям. У разі можливості слід забезпечити пацієнту інфузії ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Побічні реакції

Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося під час клінічних досліджень периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, зіпсуття смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, свербіж, висипання, макулопапульозні висипання, судоми м&rsquo;язів та астенія. Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування периндоприлу спостерігалися нижчезазначені побічні реакції з такою частотою виникнення: дуже часто (&ge; 1/10); часто (&ge; 1/100, &lt; 1/10), нечасто (&ge; 1/1000, &lt; 1/100), рідко (&ge; 1/10000, &lt; 1/1000), дуже рідко (&lt; 1/10000); частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією). 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="1" cellpadding="1">
<thead>
<tr>
<td> Системи органів за класифікацією MedDRA</td>
<td> Побічні реакції</td>
<td> Частота</td>
</tr>
</thead>
<tbody>
<tr>
<td rowspan="6"> З боку системи крові та лімфатичної системи</td>
<td> Еозинофілія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Агранулоцитоз або панцитопенія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Лейкопенія/нейтропенія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Тромбоцитопенія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку ендокринної системи</td>
<td> Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ)</td>
<td> Рідко</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="3"> З боку метаболізму та обміну речовин</td>
<td> Гіпоглікемія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Гіперкаліємія, яка є оборотною після відміни препарату</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Гіпонатріємія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="3"> З боку психіки</td>
<td> Депресія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Порушення настрою</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Порушення сну</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="7"> З боку нервової системи</td>
<td> Запаморочення</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Головний біль</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Парестезія</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Вертиго</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Сонливість</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Непритомність</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Сплутаність свідомості</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку органів зору</td>
<td> Порушення зору</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку органів слуху та лабіринту</td>
<td> Дзвін у вухах</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="5"> З боку серця</td>
<td> Пальпітація</td>
<td> Нечасто* &nbsp;</td>
</tr>
<tr>
<td> Тахікардія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Стенокардія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Аритмія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="5"> З боку судинної системи</td>
<td> Гіпотензія (та пов&rsquo;язані з нею симптоми)</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Васкуліт</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Припливи жару</td>
<td> Рідко*</td>
</tr>
<tr>
<td> Інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Феномен Рейно</td>
<td> Частота невідома</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="5"> З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння</td>
<td> Кашель</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Задишка</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Бронхоспазм</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Еозинофільна пневмонія</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Риніт</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="9"> З боку травної системи</td>
<td> Біль у животі</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Запор</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Діарея</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Зіпсуття смаку (дисгевзія)</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Диспепсія</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Нудота</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Блювання</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Сухість у роті</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Панкреатит</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку гепатобіліарної системи</td>
<td> Цитолітичний або холестатичний гепатит</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="9"> Розлади з боку шкіри та її похідних</td>
<td> Свербіж</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Висипання</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Кропив&rsquo;янка</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Реакції фоточутливості &nbsp;</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Пемфігоїд</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Гіпергідроз</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Посилення симптомів псоріазу</td>
<td> Рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Мультиформна еритема</td>
<td> Дуже рідко</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="3"> З боку скелетно-м&rsquo;язової системи та сполучної тканини</td>
<td> Судоми м&rsquo;язів</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Артралгія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Міалгія &nbsp;</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="3"> З боку нирок та сечовидільної системи</td>
<td> Ниркова недостатність</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td> Гостра ниркова недостатність</td>
<td> Рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Анурія/олігурія</td>
<td> Рідко*</td>
</tr>
<tr>
<td> З боку репродуктивної системи та молочних залоз</td>
<td> Еректильна дисфункція</td>
<td> Нечасто</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="5"> Загальні розлади</td>
<td> Астенія</td>
<td> Часто</td>
</tr>
<tr>
<td> Біль в грудній клітці</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> &nbsp;Нездужання</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> &nbsp;Периферичні набряки</td>
<td> &nbsp;Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Гіпертермія</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="4"> Дослідження</td>
<td> Підвищення рівня сечовини в крові</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Підвищення рівня креатиніну в крові</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
<tr>
<td> Підвищення рівня білірубіну в крові</td>
<td> Рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Підвищення рівня печінкових ферментів</td>
<td> Рідко</td>
</tr>
<tr>
<td> Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому</td>
<td> Падіння</td>
<td> Нечасто*</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 *Частота побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень. Клінічні дослідження Під час періоду рандомізації у дослідженні EUROPA було зібрано інформацію тільки про серйозні випадки побічних реакцій. У невеликої кількості пацієнтів було виявлено серйозні побічні реакції: 16 (0,3 %) з 6122 пацієнтів у групі периндоприлу та 12&nbsp;(0,2&nbsp;%) з 6107 пацієнтів у групі пацієнтів, які отримували плацебо. Серед пацієнтів, які отримували периндоприл, гіпотензія спостерігалася у 6&nbsp;пацієнтів, ангіоневротичний набряк &ndash; у 3 пацієнтів та раптова зупинка серця &ndash; у 1&nbsp;пацієнта. Пацієнти, які припинили участь у дослідженні, 6,0&nbsp;% (n=366) скаржились на кашель, артеріальну гіпотензію або будь-яку іншу непереносимість периндоприлу порівняно з 2,1 % (n=129) пацієнтів, які приймали плацебо.

Умови зберігання

Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру у коробці з картону.

Категорія відпуску

Серв&rsquo;є (Ірландія) Індастріс Лтд/Servier (Ireland) Industries Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Манілендз, Горей Роуд, Арклоу, Ко. Віклоу, Ірландія/Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають