Форма випуску

САН Фармасютікалз, Індія

Лацеран НСТ таблетки по 5 мг/25 мг, 21 шт.

Лацеран НСТ табл. 5мг/25мг №21

Знижка 5% на 2 дні для всіх товарів: 01.04-30.04

Є в наявності

гідрохлоротіазид; раміприл

Лацеран НСТ таблетки по 2,5 мг/12,5 мг, 21 шт.

Немає в наявності

раміприл; гідрохлортіазид

Ранбаксі, Індія

Лацеран таблетки по 5 мг, 28 шт.

раміприл

Лацеран таблетки по 10 мг, 28 шт.

Київ

Лацеран

гідрохлоротіазид

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Упаковка

Дозування

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури <strong>від</strong> <strong>5 до 25 &deg;С.</strong>

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

<span style="font-weight: 400;">Препарат відпускається лише <strong>за рецептом</strong>. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.</span>

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Код Моріон

Кількість в упаковці

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення<em> </em><strong>&laquo;З обережністю&raquo;</strong> має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення <strong>&laquo;Заборонено&raquo;</strong> передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

<p>Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.</p>

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Склад

<em>діючі речовини</em>: раміприл, гідрохлоротіазид;<br /><br />1 таблетка містить раміприлу 5 мг і гідрохлоротіазиду 25 мг;<br /><br /><em>допоміжні речовини:</em> гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 112), целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 101), крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат.

Лікарська форма

Таблетки.<br /><br /><em>Основні фізико-хімічні властивості</em>: продовгуваті таблетки білого або майже білого кольору з позначеннями &laquo;R&raquo; і &laquo;22&raquo; по обидві сторони від розподільчої лінії на одному боці та з розподільчою лінією на другому боці.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Раміприл і діуретики. Код АТХ C09B A05.

Фармакодинаміка

<p><span style="text-decoration: underline;">Механізм дії.</span><br /><br /><em><span style="text-decoration: underline;">Раміприл.</span></em> Раміприлат, активний метаболіт проліків раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (також відомий як ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ, активну судинозвужувальну речовину, та розщеплення брадикініну, який є активним вазодилататором. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин.<br /><br />Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої, як правило, характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.<br /><br /><em><span style="text-decoration: underline;">Гідрохлоротіазид.</span></em> Гідрохлоротіазид &ndash; це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм їх антигіпертензивної дії поки що остаточно не з&rsquo;ясований. Вони пригнічують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв&rsquo;язування води). Виведення калію та магнію також збільшується, тоді як виведення сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлоротіазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об&rsquo;єму позаклітинної рідини і плазми, зміні опору ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналін та ангіотензин II.<br /><br /><span style="text-decoration: underline;"><em>Раміприл.</em></span> Застосування раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.<br /><br />У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає приблизно через 1&ndash;2 години після перорального прийому разової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому разової дози зазвичай настає через 3&ndash;6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.<br /><br />При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3&ndash;4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.<br /><br />Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).<br /><br /><span style="text-decoration: underline;"><em>Гідрохлоротіазид.</em></span> Що стосується гідрохлоротіазиду, то початок діуретичного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6&ndash;12 годин, а максимальний ефект досягається через 4 години.<br /><br />Антигіпертензивний ефект настає через 3&ndash;4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня після завершення лікування.<br /><br />Антигіпертензивний ефект супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.<br /><br /><span style="text-decoration: underline;"><em>Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду</em></span>. У ході клінічних досліджень було встановлено, що застосування цієї комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування кожної з діючих речовин окремо. Одночасне застосування рампірилу та гідрохлоротіазиду зменшує втрату калію, яка супроводжує діуретичний ефект, імовірно, внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Комбінування інгібітору АПФ з тіазидним діуретиком спричиняє синергічний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.<br /><br /><em><span style="text-decoration: underline;">Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). </span></em>Повідомлялося про два великих рандомізованих контрольованих дослідження застосування комбінації інгібітора АПФ з блокаторами рецепторів ангіотензину II: &laquo;ONTARGET&raquo; (телмісартан окремо та у поєднанні з раміприлом) та &laquo;VA NEPHRON-D&raquo; (пацієнти з діабетичною нефропатією). Дослідження &laquo;ONTARGET&raquo; проводили у пацієнтів із серцево-судинними чи цереброваскулярними захворюваннями або з цукровим діабетом 2-го типу із супутніми ознаками ураження органів-мішеней. Дослідження &laquo;VA NEPHRON-D&raquo; проводили у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною нефропатією.<br /><br />Ці дослідження не показали значущих переваг комбінованої терапії щодо ниркових і/або серцево-судинних ускладнень та смертності, в той час як при цьому спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності і/або артеріальної гіпотензії у порівнянні з монотерапією. Оскільки фармакодинамічні характеристики цих препаратів подібні, ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II.<br /><br />Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.<br /><br />У дослідженні ALTITUDE (застосування аліскірену при цукровому діабеті 2-го типу з використанням серцево-судинних та ниркових кінцевих точок) оцінювали переваги додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або обома патологіями. Це дослідження було завершено достроково через підвищення ризику небажаних клінічних наслідків. В групі прийому аліскірену у порівнянні із групою прийому плацебо була відмічена більша частота випадків смерті з серцево-судинних причин та інсульту, а також підвищення частоти серйозних небажаних явищ (гіперкаліємії, артеріальної гіпотензії і дисфункції нирок).</p>

Фармакокінетика

<em><u>Раміприл.</u></em><br /><br /><u>Всмоктування.</u>&nbsp;Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. З огляду на кількість речовини, виявленої у сечі, всмоктування становить щонайменше 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому препарату у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.<br /><br />Максимальні концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2&ndash;4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно через 4 дні лікування.<br /><br /><u>Розподіл.</u>&nbsp;Зв&rsquo;язування з білками плазми крові становить приблизно 73 % для раміприлу та 56&nbsp;% для раміприлату.<br /><br /><u>Метаболізм.</u>&nbsp;Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та до дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.<br /><br /><u>Виведення.</u>&nbsp;Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв&rsquo;язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв&rsquo;язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведення раміприлу після прийому повторних доз 5&ndash;10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13&ndash;17 годин і довший при застосуванні нижчих доз (1,25&ndash;2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв&rsquo;язування з раміприлатом є насичувальною. Після перорального прийому разової дози раміприлу ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.<br /><br /><u>Пацієнти з порушенням функції нирок</u>&nbsp;(див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний до кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрацій раміприлату у плазмі крові, які знижуються повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.<br /><br /><u>Пацієнти з порушенням функції печінки</u>&nbsp;(див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів з порушенням функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через зниження активності печінкових естераз. У таких пацієнтів спостерігається збільшення рівнів раміприлу у плазмі крові. Втім, максимальні концентрації раміприлату у плазмі крові цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.<br /><br /><em><u>Гідрохлоротіазид.</u></em><br /><br /><u>Всмоктування.</u>&nbsp;Після перорального прийому зі шлунково-кишкового тракту всмоктується&nbsp;&nbsp;70 % гідрохлоротіазиду. Максимальні концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові досягаються протягом 1,5&ndash;5 годин.<br /><br /><u>Розподіл.</u>&nbsp;Для гідрохлоротіазиду зв&rsquo;язування з білками плазми крові становить близько 40 %.<br /><br /><u>Метаболізм.</u>&nbsp;Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях.<br /><br /><u>Виведення.</u>&nbsp;Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично повністю (&gt;&nbsp;95 %) у незміненому вигляді; 50&ndash;70 % разової дози виводиться впродовж 24 годин. Період напіввиведення становить 5&ndash;6 годин.<br /><br /><u>Пацієнти з порушенням функції нирок</u>&nbsp;(див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція гідрохлоротіазиду знижена, а нирковий кліренс гідрохлоротіазиду пропорційний до кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.<br /><br /><u>Пацієнти з порушенням функції печінки</u>&nbsp;(див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;). У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не зазнає суттєвих змін.<br /><br />Не проводилося жодних досліджень фармакокінетики гідрохлоротіазиду у пацієнтів із серцевою недостатністю.<br /><br /><em><u>Раміприл та гідрохлоротіазид.</u></em>&nbsp;Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не випливало на їхню біодоступність. Комбінований препарат може вважатися біоеквівалентним до препаратів, які містять окремі діючі речовини.<br /><br /><u>Доклінічні дані з безпечності.</u>&nbsp;У тварин застосування комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду у дозах до 10000 мг/кг маси тіла не призводило до виникнення гострих токсичних явищ. Введенням повторних доз тваринам продемонструвало лише порушень електролітного балансу. Дослідження мутагенності та канцерогенності цієї комбінації не проводилися, оскільки застосування окремих компонентів не виявили жодних ризиків. Дослідження репродуктивної токсичності продемонстрували, що комбінація є дещо більш токсичною, ніж будь-яка з діючих речовин, взята окремо, однак жодне з досліджень не продемонструвало тератогенних ефектів цієї комбінації.

Показання

Лікування артеріальної гіпертензії. Застосування цієї фіксованої комбінації показано пацієнтам, у яких артеріальний тиск не контролюється належним чином при монотерапії раміприлом або гідрохлортіазидом.

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до діючої речовини раміприлу або до інших інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту), гідрохлоротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. розділ &laquo;Склад&raquo;).</li>
<li>Ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний чи раніше перенесений на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).</li>
<li>Артеріальна гіпотензія або гемодинамічно нестабільні стани.</li>
<li>Одночасне застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування (гемофільтрація), які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки таке застосування може призвести до анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня. Такі екстракорпоральні методи лікування включають діаліз або гемофільтрацію з використанням певних мембран з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) та аферез ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).</li>
<li>Значний двобічний стеноз ниркових артерій або однобічний стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.</li>
<li>Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну &lt;30 мл/хв) у пацієнтів, яким не проводиться гемодіаліз.</li>
<li>Клінічно значущі порушення електролітного балансу, перебіг яких може погіршуватися під час лікування препаратом (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
<li>Резистентна до лікування гіпокаліємія чи гіперкальціємія.</li>
<li>Рефрактерна гіпонатріємія.</li>
<li>Симптомна гіперурикемія (подагра).</li>
<li>Анурія.</li>
<li>Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія.</li>
<li>Вагітність або планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Період годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам із цукровим діабетом або пацієнтам з помірним чи тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 60 мл/хв).</li>
<li>Одночасне застосування з препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією.</li>
<li>Дитячий вік (до 18 років).</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі розвиток гострої ниркової недостатності), у порівнянні із застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo;, &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).<br /><br /><em>Їжа.</em>&nbsp;Одночасне вживання їжі не має значного впливу на абсорбцію раміприлу.<br /><br /><u>Протипоказані комбінації.</u><br /><br />Методи екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату &ndash; з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.<br /><br />Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано для застосування пацієнтам з діабетом або пацієнтам з помірним чи тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 60 мл/хв) та не рекомендовано для застосування усім іншим пацієнтам.<br /><br />Одночасне застосування з препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину II протипоказано для застосування пацієнтам з діабетичною нефропатією та не рекомендовано для застосування усім іншим пацієнтам.<br /><br /><u>Комбінації, що потребують особливої обережності.</u><br /><br /><em>Триметоприм у комбінації з фіксованою дозою сульфаметоксазолу:&nbsp;</em>збільшення числа випадків гіперкаліємії спостерігалося у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ і триметоприм у комбінації з фіксованою дозою сульфаметоксазолу.<br /><br /><em>Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин).</em>&nbsp;Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.<br /><br /><em>Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин).&nbsp;</em>Можливе збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo; стосовно діуретиків).<br /><br /><em>Вазопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу.</em>&nbsp;Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск.<br /><br /><em>Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричинити зміни картини крові.</em>&nbsp;Підвищена імовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).<br /><br /><em>Солі літію.&nbsp;</em>Оскільки інгібітори АПФ здатні зменшити екскрецію літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків може підвищуватися ризик токсичності літію та збільшуватися вже підвищений ризик токсичності літію, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл/гідрохлоротіазид та літій.<br /><br /><em>Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін.&nbsp;</em>Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівні глюкози у крові. Метформін слід застосовувати з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої зумовленої гідрохлоротіазидом функціональної ниркової недостатності.<br /><br /><em>Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота.&nbsp;</em>Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Лацеран НСТ. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.<br /><br /><em>Пероральні антикоагулянти</em>. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися.<br /><br /><em>Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, вживання великої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші калійуретичні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію у плазмі крові.</em>&nbsp;Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії.<br /><br /><em>Препарати наперстянки, діючі речовини, що здатні збільшувати тривалість інтервалу QT, антиаритмічні засоби.</em>&nbsp;При наявності порушень електролітного балансу (наприклад гіпокаліємії, гіпомагніємії) проаритмічні ефекти можуть посилюватися, а антиаритмічні ефекти &minus; послаблюватися.<br /><br /><em>Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові</em><br /><br />Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (такими як глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та нижчезазначених препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (в тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:<br />
<ul>
<li>антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);</li>
<li>антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);</li>
<li>деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);</li>
<li>інші лікарські засоби (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).</li>
</ul>
<em>Метилдопа.</em>&nbsp;Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.<br /><br /><em>Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо.&nbsp;</em>Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1&nbsp;годину до або через 4-6 годин після застосування цих препаратів.<br /><br /><em>Курареподібні м&rsquo;язові релаксанти.</em>&nbsp;Можливе посилення та збільшення тривалості дії м&rsquo;язових релаксантів.<br /><br /><em>Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові.&nbsp;</em>При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрацій кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі крові.<br /><br /><em>Карбамазепін.</em>&nbsp;Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.<br /><br /><em>Контрастні речовини, що містять йод.&nbsp;</em>У разі дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо якщо вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.<br /><br /><em>Пеніцилін.</em>&nbsp;Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.<br /><br /><em>Хінін.&nbsp;</em>Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.<br /><br /><em>Вілдагліптин.&nbsp;</em>Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та вілдагліптин.<br /><br /><em>Інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR).</em>&nbsp;Можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно отримують інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (наприклад темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагриптин. Розпочинати таку терапію слід з обережністю.<br /><br /><em>Гепарин.</em>&nbsp;Можливе підвищення сироваткових концентрацій калію.<br /><br /><em>Саліцилати</em><br /><br />При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.<br /><br /><em>Циклоспорин</em><br /><br />При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.<br /><br /><em>Алкоголь.&nbsp;</em>Раміприл може призводити до підвищеної вазодилатації і, таким чином, потенціювати ефект алкоголю.<br /><br /><em>Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти.&nbsp;</em>Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.<br /><br /><em>Сіль.</em>&nbsp;Можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту препарату при збільшенні споживання солі в дієті.<br /><br /><em>Бета-блокатори та діаксозид.&nbsp;</em>Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.<br /><br /><em>Амантадин.&nbsp;</em>Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.<br /><br /><em>Пресорні аміни (наприклад адреналін).&nbsp;</em>Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосування.<br /><br /><em>Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол).&nbsp;</em>Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Імовірна поява необхідності збільшення дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.<br /><br /><em>Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біпериден).&nbsp;</em>Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.<br /><br /><em>Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів</em><br /><br />Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).<br /><br /><em>Специфічна гіпосенсибілізація.</em>&nbsp;Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, що є ризикованим у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами).<br /><br />Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози небажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.<br /><br /><span style="text-decoration: underline;"><em>Годування груддю</em></span>. Препарат Лацеран НСТ протипоказано застосовувати у період годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що проникає у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз раміприлу та гідрохлоротіазиду немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, може зазнати їх впливу. Оскільки немає належних даних стосовно застосування раміприлу під час годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких у період годування груддю є більш безпечним, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування тіазиду матерям, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням продукування молока. Може виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких небажаних ефектів у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного годування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для матері.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування.<br /><br />Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.<br /><br />Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.<br /><br /><em>Дорослі.</em> Дозу слід корегувати індивідуально, залежно від особливостей пацієнта (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;) та рівнів артеріального тиску. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів.<br /><br />Починають лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 10 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду на добу.<br /><br /><span style="text-decoration: underline;">Особливі групи пацієнтів.</span><br /><br /><em>Пацієнти, які отримують діуретики</em>. Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування.<br /><br /><em>Пацієнти з порушенням функції нирок</em>. Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв) (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Пацієнтам з порушенням функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна добова доза* становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.<br /><br /><em>Пацієнти з порушенням функції печінки.</em> У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза* у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду. Препарат протипоказаний у разі тяжкого порушення функції печінки (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).<br /><br /><em>Пацієнти літнього віку</em>. Початкова доза повинна бути нижчою, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу імовірність виникнення побічних реакцій.<br /><br />* Для досягнення необхідного дозування слід застосовувати комбінацію препаратів у відповідному дозуванні.

Діти

Препарат не рекомендується застосовувати дітям, оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпеки для таких пацієнтів.

Передозування

Симптомами передозування є стійкий діурез, надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, мозкові судоми, парез та паралітична кишкова непрохідність.<br /><br />Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад, з гіперплазією передміхурової залози), тахікардії, слабкості, запаморочення, спазмів м&rsquo;язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівня азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).<br /><br />Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.<br /><br />Лікування симптоматичне та підтримуюче. До лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі відновлення об&rsquo;єму втраченої рідини та солей, введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції

<p>Профіль безпеки препарату раміприл/гідрохлоротіазид містить дані про побічні ефекти, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення ОЦК внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини мають необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.<br /><br />Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (&ge; 1/10); часто (від &ge; 1/100 до &lt; 1/10); нечасто (від &ge; 1/1 000 до &lt; 1/100); рідко (від &ge; 1/10 000 до &lt; 1/1 000); дуже рідко (&lt; 1/10 000); невідомо (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.</p>
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="100%">
<tbody>
<tr>
<td style="text-align: center;" valign="top" width="18%">
<div><strong>Класи систем органів</strong></div>
</td>
<td style="text-align: center;" valign="top" width="20%">
<div align="center"><strong>Часто</strong></div>
</td>
<td style="text-align: center;" valign="top" width="21%">
<div align="center"><strong>Нечасто</strong></div>
</td>
<td style="text-align: center;" valign="top" width="15%">
<div align="center"><strong>Дуже рідко</strong></div>
</td>
<td style="text-align: center;" valign="top" width="23%">
<div align="center"><strong>Невідомо</strong></div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Серцеві розлади</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Ішемія міокарда, включаючи стенокардію; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серцебиття; периферичні набряки</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Інфаркт міокарда, ортостатична артеріальна гіпотензія</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку крові та лімфатичної системи</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Зменшення кількості лейкоцитів, зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолітична анемія, зниження кількості тромбоцитів</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">
<div>Апластична анемія</div>
</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Пригнічення функції кісткового мозку; нейтропенія, в тому числі агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія; гемоконцентрація у разі затримки рідини</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку нервової системи</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">
<div>Головний біль, запаморочення</div>
</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Вертиго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку органів зору</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон&rsquo;юнктивіт</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Ксантопсія, зменшення сльозовиділення внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку органів слуху та лабіринту</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Дзвін у вухах</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Порушення слуху</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">
<div>Непродуктивний подразнюючий кашель, бронхіт</div>
</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Синусит, задишка, закладеність носа</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми; алергічний альвеоліт; респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та некардіогенний набряк легень внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку шлунково-кишкового тракту</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, неприємні відчуття у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор,</div>
<div>гінгівіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">
<div>Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, біль у верхній частині живота, сухість у роті, відчуття спраги</div>
</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику,</div>
<div>сіалоаденіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Погіршення перебігу фонової протеїнурії,</div>
<div>інтерстиціальний нефрит внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках &ndash; порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальний наслідок; псоріатичний дерматит; гіпергідроз; висипання, зокрема макулопапульозне; свербіж; алопеція</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса &ndash; Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, оніхолізис, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, кропив&rsquo;янка,</div>
<div>системний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Міалгія</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Артралгія, м&rsquo;язові спазми,</div>
<div>м&rsquo;язова слабкість, м&rsquo;язово-скелетна скутість, тетанічні судоми внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку ендокринної системи</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Метаболічні та аліментарні розлади</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">
<div>Декомпенсація цукрового діабету, зменшення толерантності до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення рівня сечової кислоти, загострення подагри, збільшення рівня холестерину та/або тригліцеридів внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Анорексія, зниження апетиту,</div>
<div>зменшення рівня калію у плазмі внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">
<div>Підвищення рівня калію у плазмі внаслідок дії раміприлу</div>
</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Зниження рівня натрію у плазмі крові,</div>
<div>глюкозурія, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, дегідратація, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Судинні розлади</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синкопе, припливи</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Тромбоз внаслідок значного зменшення ОЦК, судинний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт, некротизуючий ангіїт</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Порушення загального стану</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">
<div>Підвищена втомлюваність, астенія</div>
</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Біль у грудях, пірексія</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Виснаження</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку імунної системи</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Гепатобіліарні розлади</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках &ndash; з летальним наслідком), підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон&rsquo;югатів білірубіну,</div>
<div>калькульозний холецистит внаслідок дії гідрохлоротіазиду</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Транзиторна еректильна імпотенція</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Зниження лібідо, гінекомастія</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Розлади з боку психіки</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">
<div>Пригнічення настрою, апатія, тривожність, нервовість, порушення сну, включаючи сонливість</div>
</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Сплутаність свідомості, порушення уваги</div>
</td>
</tr>
<tr>
<td valign="top" width="18%">
<div>Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи)</div>
</td>
<td valign="top" width="20%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="21%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="15%">&nbsp;</td>
<td valign="top" width="23%">
<div>Немеланомний рак шкіри (базально-клітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома ) внаслідок дії сукупної дози гідрохлортіазиду</div>
<div>(сукупність доза-ефект)</div>
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &ordm;С.<br /><br />Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед./Sun Pharmaceutical Industries Limited.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

с. Гангувала, Паонта Сахіб, Дістрікт Сірмоур, Хімачал Прадеш 173025, Індія./V. Ganguwala, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh 173025, India.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають