Препарати від ендометріозу

Матка жінки вистелена тканиною ендометрію. В організмі з кожним менструальним циклом виростає новий ендометрій, щоб підготуватися до заплідненої яйцеклітини.

Ендометріоз виникає, коли тканина, схожа на слизову оболонку матки, розростається за її межі. Це може торкнутися чимало жінок у віці від 15 до 44 років. Це особливо поширене серед жінок віком від 30 до 40 років і може ускладнити зачаття.

Що таке ендометріоз?

Ендометріоз, який іноді називають «ендо», є поширеною проблемою зі здоров'ям у жінок. Свою назву він отримав від слова ендометрій, тканина, яка зазвичай вистилає матку зсередини. Ендометріоз виникає, коли тканина, схожа на слизову оболонку матки, розростається за її межами та на інших ділянках тіла, де їй не місце.

Найчастіше ендометріоз виявляють на:

• яєчники;
• фалопієві труби;
• тканини, що утримують матку на місці;
• зовнішня поверхня матки.

Інші місця росту можуть включати піхву, шийку матки, вульву, кишечник, сечовий міхур або пряму кишку. Рідко ендометріоз з'являється в інших частинах тіла, таких як легені, мозок та шкіра.

Ендометріоз — поширене захворювання, яке може заважати повсякденному життю. Це може спричинити тривалий біль, порушення менструального циклу та проблеми з фертильністю. Симптоми ендометріозу часто піддаються лікуванню.

Від чого виникає ендометріоз?

Причина ендометріозу невідома. При цій патології тканина, схожа на слизову оболонку матки, росте у неправильних місцях. Коли він розвивається в таких місцях, як зовнішня частина матки, фалопієві труби, яєчники, кишечник та тазова порожнина, він може спричинити больові симптоми. Цей біль пов'язаний з посиленням запалення і часто з фіброзом та спайками.

Коли тканина, подібна до ендометрію, росте за межами матки, це може викликати рубцювання (спайки). Ці ділянки рубцевої тканини можуть зрощувати органи, створюючи зв'язок між ними, яких зазвичай не було б. Це може призвести до дискомфорту та болю.

Лікарі не знають точно, що викликає ендометріоз, але є кілька теорій про те, що може викликати його:

1. Транспорт через кров чи лімфатичну систему. Тканини ендометрію транспортуються в інші частини тіла через кров або лімфатичну систему, подібно до того, як ракові клітини можуть поширюватися по організму.
2. Пряма трансплантація. Клітини ендометрію можуть прикріплюватися до стінок живота або інших ділянок тіла після операції, такої як кесарів розтин або гістеректомія.
3. Генетика. Ендометріоз, мабуть, вражає деякі сім'ї частіше, ніж інші, тому може існувати генетичний зв'язок із цим захворюванням.
4. Зворотна менструація. Тканина ендометрію потрапляє у фалопієві труби та черевну порожнину, а не виходить із організму під час менструації.
5. Трансформація. Інші клітини в організмі можуть стати клітинами ендометрію та почати рости за межами ендометрію.

Багато досліджень показують, що є деякі фактори, які підвищують ризик розвитку ендометріозу, зокрема:

• сімейний анамнез по материнській лінії;
• аномальна матка, яку діагностує лікар;
• рання менструація (до 11 років);
• більш короткі менструальні періоди (загалом менше 27 днів);
• рясні менструації тривалістю понад сім днів.

Деякі речі, які можуть знизити ризик ендометріозу, включають:

• вагітність та годування груддю;
• перша менструація після 14 років;
• вживання фруктів, особливо цитрусових.

Ендометріозні розростання доброякісні (не ракові). Але вони все одно можуть спричинити проблеми.

Ендометріоз виникає, коли тканина, схожа на слизову оболонку всередині матки, росте за межами матки або де їй не місце. Ендометріозні розростання можуть набухати та кровоточити так само, як слизова оболонка матки щомісяця — під час менструального періоду. Це може викликати набряк та біль, оскільки тканина розростається і кровоточить у ділянці, з якої вона не може легко вийти з організму.

Нарости також можуть продовжувати розширюватися та викликати проблеми, такі як:

• блокування фалопієвих труб, коли нарости покривають яєчники або проростають у них. Захоплена кров у яєчниках може утворювати кісти;
• запалення (набряк);
• формування рубцевої тканини та спайок (типу тканини, яка може скріплювати органи). Ця рубцева тканина може викликати біль у ділянці таза та утруднити вагітність;
• проблеми з кишечником та сечовим міхуром.

Симптоми та різновиди ендометріозу

Лікар може визначити тип ендометріозу, ґрунтуючись на тому, в яких органах ростуть осередки ураження. До первинних типів ендометріозу відносяться:

1. Перитонеальний ендометріоз (або тип ендометріозу, що стосується слизової оболонки черевної порожнини) вражає від 15% до 50% людей з цим захворюванням. При даному виді ендометріозу в області тазу та черевної порожнини ростуть поверхневі (неглибокі) ураження.
2. Ендометріоми яєчників. Вони можуть виникати, коли ураження зростають усередині яєчників. Вони в свою чергу можуть перерости в кісти, наповнені густою темною кров'ю, іноді звані шоколадними кістами. Близько 50% людей з безпліддям мають ендометріому яєчника.
3. Глибоко інфільтруючий ендометріоз (ГІЕ). Він є найважчим типом ендометріозу, що викликає поширення уражень та зростання глибоко в ділянці тазу. Близько 20% людей із цим захворюванням страждають на такий вид ендометріозу.

Якщо лікар підтвердить ендометріоз, він може визначити стадію захворювання. Вона може розповісти про рівень уражень. Американське товариство репродуктивної медицини (ASRM) розробило таку систему стадій для класифікації впливу ендометріозу на фертильність:

1. Стадія I. Мінімальний ендометріоз, що викликає невеликі ураження та набряки в ділянці тазу.
2. Стадія ІІ. Легкий ендометріоз, який призводить до незначного пошкодження та рубцювання репродуктивних органів.
3. Стадія ІІІ. Помірний ендометріоз, у якому спостерігаються великі ураження поза матки.
4. Стадія ІV. Тяжкий ендометріоз, який виникає, коли ураження поширюються на кілька прилеглих або віддалених органів і викликають ушкодження яєчників та маткових труб.

Важливо, що ця система стадування не враховує ендометріоз, який виявляється за межами області тазу, та не враховує рівень болю чи якість життя. Щоб краще зрозуміти ці фактори, потрібні додаткові дослідження.

Існує безліч симптомів, пов'язаних із ендометріозом. Основний симптом — біль. Він може бути сильним чи легким. Зазвичай його можна відчути в животі, області тазу та попереку. Хоча ендометріоз є найпоширенішим захворюванням, не у всіх людей спостерігаються симптоми. Іноді ця патологія може протікати безсимптомно, і жінка не дізнається про це, поки її не виявлять під час іншої процедури чи дослідження безпліддя.

Жінки, у яких спостерігаються симптоми ендометріозу, можуть мати:

• дуже болючі менструальні спазми;
• біль у животі чи спині під час менструації чи між менструаціями;
• біль під час коїтусу (статевого акту);
• сильна кровотеча під час менструації або кров'яні виділення (легка кровотеча) між менструаціями;
• безпліддя (проблеми з настанням вагітності);
• болючі рухи кишечника;
• втома (сильна втома та нестача енергії).

Немає жодного зв'язку між симптомами ендометріозу та тяжкістю захворювання. У деяких жінок може бути дуже мало вогнищ ендометріозу, і вони все одно відчуватимуть сильний біль. Інші жінки можуть мати важку форму ендометріозу, але не відчувати сильного болю.

Ліки від ендометріозу

Ліків від ендометріозу не існує, але доступні методи лікування симптомів та проблем, які він викликає.

Якщо жінка НЕ намагається завагітніти, гормональний контроль над народжуваністю є першим кроком у лікуванні ендометріозу. Це може включати:

1. Контроль над народжуваністю з розширеним циклом (відзначається лише кілька менструацій на рік) чи безперервним циклом (немає менструацій). Ці типи гормональних протизаплідних засобів доступні у вигляді таблеток або уколів та допомагають зупинити кровотечу, а також зменшити або усунути біль.
2. Внутрішньоматкова спіраль (ВМС) для зменшення болю та кровотечі. Гормональна ВМС захищає від вагітності терміном до 7 років. Однак вона може не полегшити біль та кровотечу через ендометріоз протягом тривалого часу.

Гормональне лікування працює тільки доти, доки його приймають, і найкраще підходить жінкам, які не мають сильного болю або інших  симптомів.

Якщо жінка намагається завагітніти, лікар може призначити агоніст гонадотропін-вивільнюючого гормону (ГнРГ). Ці ліки зупиняють вироблення організмом гормонів, відповідальних за овуляцію, менструальний цикл і зростання ендометріозу. Це лікування викликає тимчасову менопаузу, але також допомагає контролювати зростання ендометріозу. Як тільки припиняється прийом цих ліків, менструальний цикл відновлюється, але шансів завагітніти буде більше.

Хірургічне втручання зазвичай вибирають при тяжких симптомах ендометріозу, коли гормони не приносять полегшення або якщо спостерігаються проблеми з фертильністю. Під час операції хірург може виявити будь-які ділянки ендометріозу та видалити їх. Після операції гормональне лікування часто відновлюють, якщо жінка не намагається завагітніти.

Хірургічні варіанти лікування ендометріозу включають:

1. Лапароскопія. Під час цієї процедури хірург робить дуже невеликий розріз у черевній порожнині (< 1 сантиметр) і вставляє в тіло тонкий трубкоподібний інструмент, званий лапароскопом. Цей інструмент можна використовувати, щоб заглянути всередину організму та виявити ендометріоз за допомогою камери високої роздільної здатності. Потім можна використовувати додаткові 5-міліметрові інструменти для висічення та видалення уражень.
2. Гістеректомія. У тяжких випадках хірург може запропонувати видалення матки залежно від кількості ендометріозу та рубцевої тканини. Якщо має бути гістеректомія, ділянки ендометріозу все одно слід висікати, щоб оптимізувати знеболювання.

Якщо у жінки ендометріоз і вона намагається завагітніти, екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) може допомогти їй у досягненні цієї мети.

Як вибрати препарат для лікування ендометріозу?

Вибір методу лікування ендометріозу багато в чому залежатиме від особистої ситуації жінки. Якщо такі симптоми, як біль та спазми, є основною проблемою, можна розглянути безліч різних методів полегшення симптомів. До них відносяться прийом знеболювальних (наприклад, НПЗЗ, такі як Налгезін, Нурофен, Німесил), гормони, які виключно, індивідуально підбирає лікар або хірургічне втручання. Однак гормональне лікування не підходить жінкам, які бажають завагітніти.

Жоден із доступних методів лікування не є гарантованим лікуванням. Часто минає деякий час, перш ніж жінки знайдуть лікування, яке забезпечує достатнє полегшення симптомів та має прийнятні для них побічні ефекти.

У деяких випадках ендометріоз може пройти сам по собі. Згодом вогнища ендометріозу можуть іноді зменшуватися, і їх може бути менше. Це також може статися після менопаузи, що часто пов'язане з падінням кількості естрогену в організмі.

Багатьом жінкам ендометріоз слід постійно лікувати, щоб контролювати такі симптоми, як біль. Важливо підтримувати регулярний графік відвідувань лікаря, щоб працювати над лікуванням свого стану в довгостроковій перспективі.

Джерела

Endometriosis / WHO (англ.)

Endometriosis / Mayo Clinic (англ.)

Endometriosis / NHS (англ.)

WHAT IS ENDOMETRIOSIS? / Endometriosis-uk (англ.)

Endometriosis / WebMD (англ.)

What are the risk factors for endometriosis? / NIH (англ.)

Which Medicines Treat Endometriosis Pain? / WebMD (англ.)