Ліки від діабету

Причини розвитку цукрового діабету

Цукровий діабет — це хронічне захворювання, яке виникає внаслідок недостатньої продукції чи дії інсуліну. Внаслідок цього відбувається підвищення рівня цукру в крові, виникає такий стан як гіперглікемія, що призводить до ураження серця та кровоносних судин, нирок, очей, нервової системи.

Інсулін — це гормон, який виробиться підшлунковою залозою та відіграє ключову роль у регуляції рівня цукру в крові. Він впливає на всі види обміну:

• сприяє надходженню глюкози в клітину;
• активує фермент за допомогою якого в печінці та м'язах синтезується глікоген. Це запасне джерело енергії, при необхідності він поповнює нестачу глюкози в крові;
• активує біосинтез білка, транспорт амінокислот усередину клітини;
• гальмує розпад білків;
• стимулює попадання глюкози до адипоцитів (жирові клітини);
• стимулює утворення із глюкози жирних кислот;
• пригнічує розпад ліпідів (жирів).

Основним джерелом енергії для людини є глюкоза, яка утворюється внаслідок розщеплення вуглеводів у їжі. Вуглеводи є одним із трьох основних макронутрієнтів у їжі, одночасно з білками та жирами.

Після вживання їжі, що містить вуглеводи, вони розщеплюються до глюкози, яка надалі потрапляє у кров і транспортується до клітин організму. Потім за допомогою інсуліну глюкоза проникає всередину клітин, де вона окислюється за допомогою процесу, званого гліколізом, для виділення енергії. Ця енергія використовується клітинами до виконання всіх життєво важливих функцій, включаючи дихання, серцево-судинну діяльність, м'язову роботу, мозкову діяльність.

Глюкоза також може тимчасово зберігатися у вигляді глікогену в печінці та м'язах як запасне джерело енергії для організму. Коли рівень глюкози в крові знижується (наприклад, під час фізичної активності або тривалого голодування), глікоген розщеплюється назад до глюкози, щоб підтримувати нормальний рівень цукру в крові та забезпечувати організм енергією. Без достатньої кількості інсуліну організм не може правильно контролювати рівень цукру на крові.

При цукровому діабеті або недостатньо синтезується інсулін, або порушується надходження глюкози до клітин тканин (жирової, м'язової, печінкової), внаслідок того, що ці тканини не сприймають інсулін. Такий стан називається інсулінорезистентністю. Майже всі тканини та органи, наприклад, жирова, м'язова, тканина печінки, потребують інсуліну для того, щоб глюкоза надійшла всередину клітини. Вони називаються інсулінзалежними. Для них інсулін своєрідний “ключ”, за допомогою якого глюкоза проникає всередину клітини.

Однак у деякі органи глюкоза потрапляє без інсуліну, там немає “замків”, двері для глюкози завжди відчинені. Коли підвищується рівень глюкози в крові, у клітинах цих тканин надходить глюкоза у надмірній кількості. Вона зв'язується з білками цих тканин та викликає їх ушкодження.

Основні фактори ризику, які можуть сприяти розвитку цукрового діабету:

• Спадковість. Відіграє важливу роль у розвитку діабету. Якщо у батьків чи близьких родичів був діабет, ризик його розвитку зростає.
• Надмірна вага та ожиріння сприяють розвитку інсулінорезистентності, коли клітини тіла стають менш чутливими до інсуліну.
• Малорухливий спосіб життя. Недостатня фізична активність підвищує ризик розвитку діабету.
• Вірусна інфекція.
• Синдром полікістозних яєчників.
• Неправильне харчування. Вживання великої кількості висококалорійних продуктів, багатих простими вуглеводами та насиченими жирами.
• Етнічна приналежність. У деяких етнічних груп (наприклад, афроамериканців, латиноамериканців, азіатів) ризик розвитку діабету вищий.
• Хронічний стрес та недостатній сон.
• Підвищений рівень холестерину та артеріального тиску.
• Жінки, які перенесли гестаційний діабет під час вагітності, мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету 2 типу у майбутньому.

Розрізняють наступні типи даного захворювання:

Цукровий діабет типу 1 (СД1), має ще назву інсулінзалежний. При цій патології підшлункова залоза виробляє мало інсуліну або не виробляє його зовсім, в результаті того, що імунна система атакує бета-клітини підшлункової залози, які відповідають за виробництво інсуліну, виникає їхня загибель. Цей процес називається аутоімунний.

LADA-діабет (латентний аутоімунний діабет у дорослих). У людей із цим типом діабету є також аутоімунна реакція, при якій їх власний імунітет атакує та руйнує бета-клітини підшлункової залози, які відповідають за вироблення інсуліну. На відміну від діабету типу 1, розвиток LADA відбувається повільно та поступово, а не різко. Цей процес може тривати багато років.

Цукровий діабет типу 2 (СД2). При цьому тип діабету клітини тіла стають менш чутливими до інсуліну (розвивається інсулінорезистентність). Цукровий діабет типу 2 найбільш поширений і найчастіше пов'язаний з ожирінням, неправильним харчуванням та малорухливим способом життя.

Цукровий діабет вагітних (гестаційний діабет), розвивається у деяких жінок під час вагітності, зазвичай зникає після пологів. Жінки, які перенесли цей тип діабету, мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету типу 2 у майбутньому.

Інші форми діабету. До цієї категорії входять різні форми діабету, пов'язані з генетичними дефектами рецепторів до інсуліну, діабет, пов'язаний із захворюваннями підшлункової залози та інші.

Як розвивається цукровий діабет: симптоми захворювання

Ця патологія проявляється наступними симптомами:

• виражена загальна та м'язова слабкість;
• сухість в роті;
• виснаження;
• свербіж шкіри;
• сухість шкіри, зниження її тургору та еластичності. Дуже часто спостерігаються гнійничкові ураження шкіри, також розвиваються грибкові захворювання шкіри, найчастіше епідермофітія стоп. На шкірі утворюються папули або вузлики жовтуватого кольору, найчастіше вони розташовуються в області сідниць, гомілок, колінних, ліктьових згинів, передпліч. Ці утворення ще називають ксантелазмами. Також виникають зміни нігтів, вони стають крихкими, ламкими, з'являється жовтувате забарвлення;
• часте сечовипускання (поліурія) як вдень, і вночі. Високий рівень цукру в крові призводить до підвищеної ниркової фільтрації, що призводить до збільшення об'єму сечі та, як наслідок, частого сечовипускання;
• сильна спрага (полідіпсія). Через частого сечовипускання організм втрачає рідину, що викликає сильне відчуття спраги;
• підвищений апетит. Незважаючи на збільшення споживання їжі, люди з цукровим діабетом 1 типу втрачають вагу через нездатність клітин організму ефективно використовувати глюкозу як джерело енергії;
• слабкість та втома. Через недостатнє постачання глюкози в клітини організму, люди часто почуваються слабкими і втомленими;
• парестезії. Це відчуття поколювання, печіння або оніміння, яке може виявлятися в кінцівках і є результатом ушкодження нервів (нейропатії), пов'язаного з діабетом;
• ураження судин (ангіопатія) проявляється такими симптомами: мерзлякуватість ніг, слабкість у ногах, біль у литкових м'язах, що з'являються або посилюються при ходьбі, мармуровість шкіри стоп і гомілок. Підвищення цукру крові сприяє пошкодженню стінки судин та збільшенню її проникності, створюються сприятливі умови для скупчень холестерину та утворення атеросклеротичних бляшок, а також тромбоцитів, з подальшим формуванням тромбів.

Якщо у вас є підозра на цукровий діабет або ви відчуваєте якісь із перерахованих симптомів, важливо звернутися до лікаря для подальшої діагностики та лікування даного захворювання.

Лікування цукрового діабету: препарати від цукрового діабету, дієта

Лікування даної патології зазвичай включає комплекс заходів, спрямованих на зміну способу життя і прийому ліків.

Зміни способу життя включають:

• Фізичну активність. Регулярні вправи допомагають контролювати рівень цукру в крові, підвищують чутливість клітин до інсуліну та знижують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Рекомендовано помірні фізичні навантаження (не менше 150 хв. на тиждень), при цьому частота серцевих скорочень повинна досягати 50-70% від максимальної. Максимальна частота серцевих скорочень під час навантажень не повинна перевищувати 130 уд/хв. для людей молодше 50 років і 120 уд ./хв — для людей старше 50 років).
• Корекція раціону харчування. Необхідно дотримуватись збалансованого харчування, багатого овочами, фруктами, нежирними сортами м'яса та цільнозерновими продуктами. Рекомендовано приймати клітковину та продукти, що містять цільнозернові продукти (вони повинні становити половину від усіх зернових продуктів раціону). Насичені жири повинні становити менше ніж 7% від загальної калорійності щоденного раціону. Споживання продуктів, що містять трансізомерні жирні кислоти, повинно бути зведене до мінімуму.
• Моніторинг споживання вуглеводів — підрахунок кількості грамів вуглеводів у їжі, хлібних одиниць. У осіб із ЦД 2 типу облік глікемічного індексу продуктів та глікемічного навантаження забезпечує помірну додаткову користь для контролю глікемії порівняно з урахуванням лише загального споживання вуглеводів.

Медикаментозне лікування:

• Цукрорознижувальні протидіабетичні засоби. Залежно від типу діабету та індивідуальних особливостей людини можуть призначатися препарати, які допомагають знизити рівень глюкози у крові, такі як: Метформін, Діаформін, Глюкофаж, Сіофор, Діабетон МR, Амарил, Онгліза, а також комплексні препарати (Амаріл М, Янумет, Глібомет, Дуглімакс, Комбогліз MR).
• Препарати групи інсулінів. Людям з цукровим діабетом типу 1 та деяким людям з діабетом типу 2 може знадобитися інсулінотерапія для підтримки нормального рівня цукру в крові (Новомікс ФлексПен, НовоРапід ФлексПен, Лантус Соло Стар, Епайдра, Актрапід HM, Фармасулін H, Фармасулін H 30/70, Фармасулін HNP).

Чим небезпечний цукровий діабет?

Цукровий діабет може бути небезпечним через його потенційні ускладнення та вплив на різні органи та системи організму. Ось основні небезпеки, пов'язані з цукровим діабетом:

• Серцево-судинні захворювання. Люди з цукровим діабетом мають значно підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань, таких як: інфаркт міокарда, інсульт, артеріальна гіпертензія та атеросклероз. Високий рівень цукру в крові сприяє пошкодженню стінок судин та утворенню бляшок холестерину, що збільшує ризик серцево-судинних ускладнень.
• Пошкодження нервової системи (нейропатія). Високий рівень цукру в крові може призвести до пошкодження нервів, що може призвести до різних симптомів, таких як оніміння, поколювання, біль і слабкість у кінцівках.
• Пошкодження нирок (нефропатія). Високий рівень цукру в крові може пошкоджувати капіляри (дрібні судини) нирок і призводити до розвитку хронічної хвороби нирок, що в кінцевому підсумку може призвести до діалізу або трансплантації нирки.
• Пошкодження очей (ретинопатія). Діабетична ретинопатія — це ускладнення, при якому високий рівень цукру в крові ушкоджує судини сітківки ока, що може призвести до втрати зору та навіть сліпоти.
• Пошкодження судин нижніх кінцівок збільшує ризик розвитку інфекцій, виразок та гангрени. Це може призвести до ампутації кінцівки.
• Ослаблення імунної системи. Люди з цукровим діабетом більш схильні до інфекцій через ослаблення імунної системи, що може збільшити ризик розвитку ускладнень від інфекцій.
• Гіпоглікемія та гіперглікемія. Сильне зниження рівня цукру в крові (гіпоглікемія) або його різке збільшення (гіперглікемія) можуть спричинити судоми, втрату свідомості, комусь і навіть смерть.

Тому важливо регулярно контролювати рівень цукру в крові, стежити за своїм здоров'ям, дотримуватися рекомендацій лікаря та вести здоровий спосіб життя для запобігання або мінімізації ускладнень цукрового діабету.

Джерела

What Is Diabetes? /  National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases (NIDDK)

Everything You Need to Know About Diabetes / Healthline

About diabetes / International Diabetes Federation

Type 2 Diabetes / Penn Medicine

Diabetes / World Health Organization (WHO) 

УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ ТА ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ / Державний експертний центр МОЗ України