Name: Лантус Солостар розчин для ін'єкцій по 100 ОД/мл в картриджах по 3 мл, 5 шт.
Brand: Санофі Авентіс, Німеччина
SKU: 9762.4815
Price: 1663.12 UAH
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Санофі Авентіс, Німеччина

Тожео Солостар розчин для ін'єкцій по 300 ОД/мл у картриджі по 1,5 мл в шприц-ручці, 3 шт.

Тожео Солостар р-н д/ін. 300 ОД/мл картр. 1,5мл в шприц-ручка №3

Є в наявності

інсулін гларгін

Тожео Солостар розчин для ін'єкцій по 300 ОД/мл, по 1,5 мл в шприц-ручці, 1 шт.

Тожео Солостар р-н д/ін. 300 ОД/мл картр. 1,5мл в шприц-ручка №1

Тожео

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Категорія

GTIN

Міжнародне найменування

Код Моріон

Код АТС/ATX

Дозування

Лікарська форма

Об'єм

Первинна упаковка

Код Optima

Спосіб введення

Виробник

Основні

Основні властивості

Лантус Солостар розчин для ін'єкцій по 100 ОД/мл в картриджах по 3 мл, 5 шт.

Склад

діюча речовина: інсулін гларгін;
1 мл розчину для ін&rsquo;єкцій містить 3,6378 мг інсуліну гларгіну, що еквівалентно 100 Од. інсуліну гларгіну;
1 картридж містить 3 мл розчину для ін&rsquo;єкцій, що відповідає 300 Од. інсуліну гларгіну;
допоміжні речовини: цинку хлорид, м-крезол, гліцерин (85 %), кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін&rsquo;єкцій.

Розчин для ін&rsquo;єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група

Інсуліни та аналоги тривалої дії для ін&rsquo;єкцій.
Код ATХ А10А Е04.

Фармакодинаміка

Інсулін гларгін розроблений як аналог інсуліну людини, який має низьку розчинність у нейтральному середовищі. У препараті Лантус&reg; СолоСтар&reg; він є повністю розчинним завдяки кислому середовищу розчину для ін&rsquo;єкцій (рН 4). Після введення у підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується, що призводить до виникнення мікропреципітатів, з яких постійно вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, що забезпечує плавний (без піків) та передбачуваний профіль кривої залежності &laquo;концентрація&ndash;час&raquo;, а також більш тривалу дію препарату.&nbsp;
Інсулін гларгін метаболізується до 2 активних метаболітів &ndash; M1 та M2 (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
Зв&rsquo;язування з інсуліновим рецептором:&nbsp;
Результати досліджень in vitro свідчать про те, що афінність інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 і M2 до інсулінового рецепторf людини подібна до афінності людського інсуліну.
Зв&rsquo;язування з рецептором ІФР-1 (інсуліноподібного факторf росту 1):&nbsp;
Афінність інсуліну гларгіну до рецептора ІФР-1 приблизно у 5─8 разів вища за афінність людського інсуліну (але приблизно у 70─80 разів нижча, ніж афінність ІФР-1 до цього рецептора), у той час як метаболіти M1 і M2 зв&rsquo;язуються з рецептором ІФР-1 з афінністю, дещо нижчою за афінність людського інсуліну.
Загальна терапевтична концентрація інсуліну (інсуліну гларгіну та його метаболітів), що визначалася у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, була значно нижчою за ту, яка була б необхідною для напівмаксимального зв&rsquo;язування з рецептором ІФР-1 та для подальшої активації мітогенно-проліферативного механізму, який запускається рецептором ІФР-1. Ендогенний ІФР-1 у фізіологічних концентраціях може активувати мітогенно-проліферативний механізм; проте терапевтичні концентрації інсуліну, які використовуються при інсулінотерапії, в тому числі при терапії інсуліном Лантус&reg; СолоСтар&reg;, значно нижчі за фармакологічні концентрації, необхідні для активації ІФР-1-опосередкованого механізму.
Найважливішою дією інсуліну, у тому числі інсуліну гларгіну, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції її споживання периферичними тканинами, зокрема скелетними м&rsquo;язами та жировою тканиною, а також внаслідок пригнічення утворення глюкози у печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та протеоліз, одночасно посилюючи синтез білка.
Клініко-фармакологічні дослідження довели еквівалентність однакових доз інсуліну гларгіну та інсуліну людини після внутрішньовенного введення цих препаратів. Як і при застосуванні будь-яких інсулінів, на характер дії інсуліну гларгіну у часі можуть впливати фізична активність та інші чинники.
Дослідження із застосуванням методу фіксації еуглікемічного стану, які проводилися за участю здорових добровольців і хворих на цукровий діабет І типу, продемонстрували, що, на відміну від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини, початок дії інсуліну гларгіну після підшкірного введення настає пізніше, препарат діє плавно, не викликаючи появи піків концентрації глюкози у крові, а тривалість його дії пролонгована.
Більша тривалість дії підшкірно введеного інсуліну гларгіну безпосередньо пов&rsquo;язана із повільнішою абсорбцією, що дозволяє застосовувати препарат один раз на добу. Характер дії у часі інсуліну та його аналогів, таких як інсулін гларгін, може мати значну міжіндивідуальну та інтраіндивідуальну варіабельність.
У клінічному випробуванні після внутрішньовенного введення інсуліну гларгіну та інсуліну людини симптоми гіпоглікемії або контррегуляції гормональної відповіді були аналогічними у здорових добровольців та хворих на цукровий діабет І типу.
Вплив інсуліну гларгіну (який вводили 1 раз на добу) на перебіг діабетичної ретинопатії оцінювався під час відкритого п&rsquo;ятирічного випробування, препаратом порівняння у якому був НПХ інсулін (вводили 2 рази на добу) та яке проводилося за участю 1024 пацієнтів, хворих на цукровий діабет ІІ типу, у яких спостерігалося прогресування ретинопатії на 3 та більше пункти за шкалою, що застосовувалася у дослідженні &laquo;Раннє лікування діабетичної ретинопатії&raquo; (Early Treatment Diabetic Retinopathy Study (ETDRS)). Прогресування оцінювалося за допомогою фотографування очного дна. Статистично значущої різниці між прогресуванням діабетичної ретинопатії при введенні інсуліну Лантус&reg; та НПХ інсуліну не було виявлено.
Дослідження ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention, &laquo;Зниження ризику несприятливих клінічних наслідків при первинному призначенні гларгіну&raquo;) було багатоцентровим, рандомізованим дослідженням з факторіальним дизайном 2 x 2, що проводилося за участю 12 537 пацієнтів з високим серцево-судинним (СС) ризиком, у яких спостерігалася порушена глікемія натще (ПГН) або порушена толерантність до глюкози (ПТГ) (12% учасників) чи цукровий діабет ІІ типу, з приводу якого вони отримували &le;1 перорального протидіабетичного препарату (88% учасників). Учасники дослідження були рандомізовані (1:1) для отримання або інсуліну гларгіну (n=6264), доза якого титрувалася до досягнення рівня глюкози в плазмі крові натще &le;95 мг/дл (5,3 ммоль/л), або стандартної терапії (n=6273).
Першим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання смерті з СС причин, нелетального інфаркту міокарда (ІМ) або нелетального інсульту, а другим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання будь-якої з цих подій комбінованої первинної кінцевої точки або проведення процедури реваскуляризації (коронарних, сонних або периферичних судин), або госпіталізації з приводу серцевої недостатності.
До вторинних кінцевих точок належали смертність з усіх причин і комбінована кінцева точка мікроваскулярних подій.
Інсулін гларгін не змінював відносний ризик СС захворювань і смерті з СС причин у порівнянні зі стандартною терапією. Не було відмічено різниці між інсуліном гларгіном і стандартною терапією за обома показниками у складі комбінованої первинної кінцевої точки; за жодною складовою кінцевої точки, що включає ці несприятливі клінічні наслідки; за смертністю з усіх причин; або за комбінованою кінцевою точкою мікроваскулярних подій.
Середня доза інсуліну гларгіну у кінці дослідження становила 0,42 Од/кг. На початку дослідження середній показник HbA1c в учасників становив 6,4%, а на фоні досліджуваного лікування показники HbA1c варіювали від 5,9 до 6,4% в групі застосування інсуліну гларгіну і від 6,2% до 6,6% в групі застосування стандартної терапії протягом усього періоду спостереження.
Частота виникнення тяжкої гіпоглікемії (представлена у вигляді кількості учасників дослідження, у яких спостерігалися такі епізоди, на 100 пацієнто-років лікування) становила 1,05 в групі застосування інсуліну гларгіну і 0,30 в групі застосування стандартної терапії, а частота підтверджених епізодів нетяжкої гіпоглікемії становила 7,71 в групі застосування інсуліну гларгіну і 2,44 в групі застосування стандартної терапії. Протягом цього 6-річного дослідження у 42% пацієнтів в групі застосування інсуліну гларгіну взагалі не спостерігалося епізодів гіпоглікемії.
Під час останнього візиту, виконаного на фоні досліджуваного лікування, спостерігалося підвищення маси тіла від вихідного рівня в групі застосування інсуліну гларгіну в середньому на 1,4 кг і її зниження в середньому на 0,8 кг в групі застосування стандартної терапії.
Діти та підлітки
Під час рандомізованого контрольованого клінічного дослідження діти (віком від 6 до 15 років), хворі на цукровий діабет І типу (n = 349) упродовж 28 тижнів отримували інсулінотерапію у базально-болюсному режимі, при якому перед кожним прийомом їжі вводився звичайний людський інсулін. Інсулін гларгін вводили 1 раз на ніч, а НПХ інсулін вводився один або два рази на день. У обох групах вплив на рівень глікозильованого гемоглобіну та на частоту виникнення гіпоглікемії, що супроводжувалася клінічними проявами, був аналогічним, проте зниження рівня глюкози у плазмі крові натще порівняно з початковим показником було більшим у групі, яка отримувала інсулін гларгін, порівняно із групою, що отримувала НПХ. Також у групі, що отримувала інсулін гларгін, тяжкість гіпоглікемії була меншою. 143 пацієнти із тих, які отримували інсулін гларгін під час цього дослідження, продовжили лікування інсуліном гларгіном у межах неконтрольованого продовження цього дослідження, середня тривалість подальшого спостереження у якому становила 2 роки. При продовженні лікування інсуліном гларгіном жодних нових сигналів, які б свідчили про небезпеку, не було отримано.
Також було проведено перехресне порівняльне дослідження інсуліну гларгіну плюс інсулін ліспро та НПХ інсуліну плюс звичайний людський інсулін (кожен вид лікування застосовувався впродовж 16 тижнів випадковим чином) за участю 26 підлітків, хворих на діабет ІІ типу віком від 12 до 18 років. Як і у описаному вище дослідженні серед дітей, зниження рівня глюкози у крові натще порівняно з початковим рівнем було вищим у групі, що отримувала інсулін гларгін, порівняно із групою, у якій вводився НПХ інсулін/ звичайний людський інсулін. Зміни рівня HbA1c гемоглобіну порівняно з початковим рівнем були аналогічними в обох групах, проте нічні глікемічні показники були достовірно вищими у групі, що отримувала інсулін гларгін/ інсулін ліспро, ніж у групі НПХ інсулін/ звичайний інсулін, при цьому середні найнижчі показники становили 5,4 мМ та 4,1 мМ. Відповідно і частота виникнення нічної гіпоглікемії становила 32% у групі, що отримувала інсулін гларгін/ інсулін ліспро, та 52% у групі НПХ інсулін/ звичайний інсулін.
Було проведено 24-тижневе дослідження у паралельних групах, в якому взяли участь 125 дітей з цукровим діабетом І типу віком від 2 до 6 років, де інсулін гларгін, що призначався один раз на добу вранці, порівнювався із НПХ-інсуліном, що призначався один або два рази на добу як базальний інсулін. Учасники обох груп дослідження отримували болюсні ін&rsquo;єкції інсуліну перед прийомом їжі.
Головна мета дослідження &ndash; продемонструвати, що НПХ інсулін принаймні не має переваг перед інсуліном гларгіном стосовно сукупного ризику гіпоглікемій, &ndash; досягнута не була, і на фоні застосування інсуліну гларгіну спостерігалася тенденція до збільшення частоти гіпоглікемічних подій [співвідношення частоти в групах застосування інсуліну гларгіну: НПХ (95% ДІ) = 1,18 (0,97─1,44)].
Зміна показників рівнів глікозильованого гемоглобіну та глюкози в крові в обох досліджуваних групах була подібною. Жодних нових даних щодо безпеки досліджуваних препаратів у цьому дослідженні не спостерігалося.

Фармакокінетика

Порівняння концентрації інсуліну в сироватці крові у здорових добровольців та у хворих на цукровий діабет вказувало на більш повільну та тривалішу абсорбцію, а також продемонструвало відсутність піка концентрації після підшкірної ін&rsquo;єкції інсуліну гларгіну, порівняно з НПХ інсуліном людини. Таким чином, отримані концентрації інсуліну гларгіну повністю відповідали профілю фармакодинамічної активності препарату у часі. На графіку, наведеному вище, продемонстрований профіль активності інсуліну гларгіну та НПХ інсуліну у часі.
При введенні інсуліну гларгіну 1 раз на добу рівноважна концентрація досягається вже через 2─4 дні після першої ін&rsquo;єкції.
При внутрішньовенному введенні періоди напіввиведення інсуліну гларгіну та інсуліну людини були цілком порівнюваними.
Після підшкірної ін&rsquo;єкції інсуліну Лантус&reg; СолоСтар&reg; у пацієнтів з цукровим діабетом інсулін гларгін швидко метаболізується на карбоксильному кінці бета-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів &ndash; M1 (21A-гліцин-інсулін) і M2 (21A-гліцин-дес-30B-треонін-інсулін). У плазмі крові головною циркулюючою сполукою є метаболіт М1. Експозиція М1 зростає пропорційно введеній дозі інсуліну Лантус&reg; СолоСтар&reg;. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дані свідчать про те, що ефект підшкірної ін&rsquo;єкції інсуліну Лантус&reg; СолоСтар&reg; пов&rsquo;язаний переважно із експозицією М1. Інсулін гларгін та метаболіт М2 у більшості учасників досліджень не виявлялися, а коли їхній вміст можна було визначити, їхні концентрації не залежали від введеної дози інсуліну Лантус&reg; СолоСтар&reg;.
У клінічних дослідженнях при аналізі підгруп, сформованих за віком і статтю, не було виявлено різниці у показниках безпечності та ефективності між пацієнтами, які отримували інсулін гларгін, та досліджуваною популяцією у цілому.
Діти та підлітки
Фармакокінетика препарату у дітей віком від 2 до менш ніж 6 років з цукровим діабетом І типу оцінювалася у одному клінічному дослідженні (див. розділ &laquo;Фармакодинаміка&raquo;). У дітей, які отримували інсулін гларгін, визначали мінімальні рівні інсуліну гларгіну та його головних метаболітів (М1 і М2) в плазмі крові. Було встановлено, що закономірності змін концентрацій в плазмі крові подібні до таких у дорослих, і не було виявлено жодних доказів на користь кумуляції інсуліну гларгіну або його метаболітів при тривалому застосуванні препарату.
Доклінічні дані з безпеки
Доклінічні дані, отримані у рамках стандартних досліджень з фармакологічної безпеки, токсичності при багатократному застосуванні препарату, генотоксичності, канцерогенного потенціалу і токсичності для репродуктивної функції, не виявили особливої небезпеки для людини.

Показання

Лікування цукрового діабету у дорослих, підлітків та дітей віком від 2 років.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Існує ряд речовин, які впливають на метаболізм глюкози, а отже, їх застосування може вимагати корекції дози інсуліну гларгіну.
До речовин, які можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та збільшувати схильність до виникнення гіпоглікемії, належать пероральні протидіабетичні лікарські засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби.
До речовин, які можуть послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну, належать кортикостероїди, даназол, діазоксид, сечогінні засоби, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестогени, похідні фенотіазину, соматропін, препарати-симпатоміметики (епінефрин (адреналін), сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, атипові антипсихотичні лікарські засоби (наприклад клозапін та оланзапін) та інгібітори протеаз.
Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну. Пентамідин може викликати гіпоглікемію, після якої іноді настає гіперглікемія.
Крім того, під дією симпатолітичних засобів, таких як бета-блокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції можуть слабшати або зовсім зникати.

Особливості застосування

Лантус&reg; СолоСтар&reg; не є препаратом вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. Замість нього у таких випадках рекомендується внутрішньовенне введення звичайного (регуляр) інсуліну.
Якщо у результаті лікування не вдається досягти достатнього контролю рівня глюкози або спостерігаються епізоди гіпо- чи гіперглікемії, перед тим як змінювати дозування препарату, слід перевірити, чи дотримується хворий призначених режиму лікування, місць введення препарату, належної техніки ін&rsquo;єкційного введення, а також оцінити інші важливі фактори, які впливають на ефективність лікування.
Переведення пацієнта на інший тип або марку інсуліну має відбуватися під ретельним медичним наглядом. Зміни сили дії, марки (виробника), типу (регуляр, НПХ, ленте, тривалої дії і тощо), походження (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть призвести до необхідності змінити дозу інсуліну.
Введення препаратів інсуліну може викликати утворення антитіл до нього. У поодиноких випадках через наявність антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози для профілактики гіпо- або гіперглікемії (дивіться розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).
Пацієнтів необхідно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін&rsquo;єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Існує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін&rsquo;єкцій інсуліну в місцях цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін&rsquo;єкції на неуражену ділянку шкіри призводить до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення, і можна врахувати коригування дози антидіабетичних препаратів.
Гіпоглікемія
Час, через який розвивається гіпоглікемія, залежить від профілю дії інсулінів, що застосовуються, і тому може змінюватися при зміні режиму лікування. Внаслідок більш стабільного надходження в організм базального інсуліну при застосуванні препарату Лантус&reg; слід очікувати меншої імовірності виникнення гіпоглікемії у нічний час, тоді як у ранні ранкові години гіпоглікемія є більш імовірною.
Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень глюкози у крові необхідно пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору, як, наприклад, пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, яким не проводилася фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).
Пацієнти повинні знати про те, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Симптоми, що вказують на розвиток гіпоглікемії, можуть змінюватися, ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів, що належать до певних груп ризику. Серед них хворі:
<ul>
<li>у яких спостерігається значне покращення глікемічного контролю,</li>
<li>у яких гіпоглікемія розвивається поступово,</li>
<li>літнього віку,</li>
<li>що перейшли з інсуліну тваринного походження на людський інсулін,</li>
<li>з автономною (вегетативною) нейропатією,</li>
<li>які хворіють на цукровий діабет впродовж тривалого періоду часу,</li>
<li>з психічними розладами,</li>
<li>які одночасно отримують терапію деякими іншими лікарськими засобами (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).</li>
</ul>
У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо, із втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знизився рівень глюкози у крові.
Оскільки інсулін гларгін при підшкірному введенні діє впродовж тривалого періоду часу, це може призвести до того, що для нормалізації глікемічного стану вимагатиметься більше часу.
Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.&nbsp;
Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливими є дотримання пацієнтом дози препарату, режиму харчування, правильне введення інсуліну, а також поінформованість хворого стосовно симптомів гіпоглікемії. Існує ряд факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого, а іноді і корекції дози препарату. До них належать:
<ul>
<li>зміна місця введення інсуліну;</li>
<li>підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, при усуненні стресових факторів);</li>
<li>незвичне, надмірне або тривале фізичне навантаження;</li>
<li>супутнє захворювання (наприклад блювання, понос);</li>
<li>нераціональне харчування;</li>
<li>пропуск прийому їжі;</li>
<li>вживання алкоголю;</li>
<li>деякі порушення ендокринної системи (порушення функції щитовидної залози, недостатність аденогіпофіза чи кори надниркових залоз) у стадії декомпенсації;</li>
<li>одночасне застосування деяких інших лікарських засобів.</li>
</ul>
Супутні захворювання
Наявність супутнього захворювання вимагає посилення контролю за метаболічними показниками. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл та часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Потреба в інсуліні нерідко може зростати. Пацієнтам, хворим на цукровий діабет І типу, необхідно продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть приймати їжу, або у них виникає блювання. Вони ніколи не повинні припиняти застосування інсуліну повністю.
Антитіла до інсуліну
Введення препаратів інсуліну може зумовити утворення антитіл до нього. У рідкісних випадках через наявність антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози, щоб попередити виникнення гіпо- або гіперглікемії (див. розділ &laquo;Фармакодинаміка&raquo;).
Користування шприц-ручкою
Перед використанням шприц-ручки СолоСтар&reg; слід уважно прочитати інструкцію з її застосування. СолоСтар&reg; потрібно використовувати відповідно до рекомендацій, що містяться у цій інструкції (див. розділ &laquo;Інструкція з використання шприц-ручки Лантус&reg; СолоСтар&reg;&raquo;).
Помилкове введення іншого препарату&nbsp;
Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів, коли замість інсуліну гларгіну випадково вводили інші інсуліни, зокрема інсуліни короткої дії. Перед кожною ін&rsquo;єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну гларгіну інших інсулінів.
Комбінація препарату Лантус&reg; СолоСтар&reg; з піоглітазоном
Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону в поєднанні з інсуліном, особливо у пацієнтів, які перебували під ризиком розвитку серцевої недостатності. Це слід враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону та препарату Лантус&reg; СолоСтар&reg;. При застосуванні цієї комбінації пацієнти мають бути під медичним наглядом через можливість виникнення ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і набряків. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону необхідно припинити.
Допоміжні речовини
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну дозу, тобто він практично не містить натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, унаслідок зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).
Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідних запобіжних заходів з метою уникнення гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це є особливо важливим для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабко вираженими або взагалі відсутні, а також для тих хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити, чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Клінічних даних, отриманих у ході контрольованих клінічних досліджень, стосовно застосування інуліну гларгіну у період вагітності немає. Значний обсяг даних щодо застосування цього препарату вагітним жінкам (більш ніж 1000 випадків вагітності), які отримані під час постмаркетингового спостереження, вказує на те, що інсулін гларгін не має шкідливого впливу на перебіг вагітності, а також не спричиняє ані вад розвитку у плода/новонародженого, ані токсичного впливу на нього. Дослідження на лабораторних тваринах не виявили ознак репродуктивної токсичності. Препарат Лантус&reg; СолоСтар&reg; можна призначати під час вагітності, якщо у цьому є потреба.
Пацієнткам, у яких цукровий діабет виник до вагітності, та пацієнткам з гестаційним діабетом упродовж усього періоду вагітності дуже важливо підтримувати належний метаболічний контроль, щоб запобігти розвитку небажаних клінічних наслідків, асоційованих з гіперглікемією. Потреба в інсуліні може зменшуватися протягом І триместру вагітності та зростати протягом ІІ та ІІІ триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні стрімко знижується (збільшується ризик виникнення гіпоглікемії). Тому дуже важливе значення має ретельний контроль за рівнем глюкози у крові.
Годування груддю. На сьогодні невідомо, чи виділяється інсулін гларгін у грудне молоко. Виникнення будь-яких метаболічних ефектів, спричинених проникненням інсуліну гларгіну в організм новонародженого/немовляти із грудним молоком, не очікується, оскільки інсулін гларгін є пептидом, який у шлунково-кишковому тракті людини розщеплюється на амінокислоти. Однак жінки, які годують груддю можуть потребувати корекції дози препарату та дієти.
Репродуктивна функція
Дослідження на лабораторних тваринах не виявили безпосереднього шкідливого впливу на репродуктивну функцію.

Спосіб застосування та дози

Діти

Безпека та ефективність препарату Лантус&reg; СолоСтар&reg; встановлена для підлітків та дітей віком 2 років і старше.

Передозування

Симптоми
Передозування інсуліну може призвести до тяжкої, а іноді тривалої гіпоглікемії, яка може бути небезпечною для життя хворого.
Лікування
Нетяжкі випадки гіпоглікемії зазвичай можуть бути скориговані пероральним застосуванням вуглеводів. Може знадобитися також корекція дози лікарського засобу і внесення змін у режим харчування чи фізичної активності.
Більш тяжкі епізоди гіпоглікемії, які супроводжуються комою, судомами або неврологічними порушеннями, вимагають внутрішньом'язового/підшкірного введення глюкагону або внутрішньовенного введення концентрованого розчину глюкози. Оскільки гіпоглікемія може повторитися навіть після явного покращання клінічного стану хворого, необхідними заходами є тривале приймання вуглеводів і спостереження за пацієнтом.

Побічні реакції

Загальний огляд профілю безпеки препарату
Гіпоглікемія (cпостерігається дуже часто), як правило, є найчастішою побічною реакцією, що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає тоді, коли доза введеного інсуліну набагато перевищує потребу у ньому (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Табличний перелік небажаних реакцій
Небажані реакції, пов&rsquo;язані із застосуванням препарату, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за класами систем органів у порядку зменшення частоти виникнення (дуже часто (&ge; 1/10); часто (&ge; 1/100 &ndash; &lt; 1/10); нечасто (&ge; 1/1 000 &ndash; &lt; 1/100); рідко (&ge; 1/10 000 &ndash; &lt; 1/1 000); дуже рідко (&lt; 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).
У кожній з цих груп побічні реакції наведені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.
&nbsp;
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 83.9214%; height: 80px;" border="1px">
<tbody>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">
Клас систем органів MedDRA
</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;Дуже часто</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">Часто</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Нечасто</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Рідко</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">Дуже рідко</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">Частота невідома</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">
Розлади з боку імунної системи
</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Алергічні реакції</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">
Метаболічні та&nbsp;аліментарні розлади
</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">Гіпоглікемія</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Розлади з боку нервової системи</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">Дисгевзія</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">
Розлади з боку органів зору
</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Порушення зору,&nbsp;ретинопатія</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">Ліпогіпер-трофія</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Ліпоатрофія</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">Амілоїдоз шкіри</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">Міалгія</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
<tr style="height: 10px;">
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Порушення загального стану та реакції у місці введення</td>
<td style="width: 8.953%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 17.6128%; height: 10px;">Реакції у місці ін&rsquo;єкційного введення препарату</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.2829%; height: 10px;">Набряк</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
<td style="width: 13.3535%; height: 10px;">&nbsp;</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
&nbsp;
Опис окремих небажаних реакцій
Метаболічні та аліментарні розлади
Тяжкі епізоди гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають неодноразово, можуть стати причиною ураження нервової системи. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.
У багатьох пацієнтів появі симптомів, що свідчать про недостатнє надходження глюкози до тканин головного мозку (нейроглікопенія), передують ознаки адренергічної контррегуляції. Як правило, чим більше та швидше знижується рівень цукру в крові, тим більш вираженою є адренергічна контррегуляція та інтенсивніше проявляються характерні симптоми (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Розлади з боку імунної системи
Реакції гіперчутливості негайного типу на інсулін виникають рідко. Проявами таких реакцій на інсулін (у тому числі на інсулін гларгін) або допоміжні речовини можуть бути, наприклад, генералізовані реакції з боку шкіри, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, гіпотензія і шок, які можуть становити загрозу для життя хворого.
Введення препаратів інсуліну може зумовити утворення антитіл до нього. Під час клінічних випробувань у груп пацієнтів, які отримували лікування НПХ інсуліном та інсуліном гларгіном, утворення антитіл, що перехресно реагували з людським інсуліном, спостерігалося з однаковою частотою. У поодиноких випадках через наявність антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози, щоб попередити виникнення гіпо- або гіперглікемії.
Розлади з боку органів зору
Значна зміна рівня глюкози у крові може спричинити тимчасове порушення зору внаслідок тимчасової зміни тургору та індексу рефракції кришталика.
Ризик прогресування діабетичної ретинопатії зменшується при досягненні тривалої нормалізації рівня глюкози у крові. Однак інтенсифікація інсулінотерапії із раптовими покращенням глікемічного контролю може супроводжуватися тимчасовим погіршенням перебігу діабетичної ретинопатії. У хворих на проліферативну ретинопатію, особливо у тих, кому не проводилася фотокоагуляція, епізоди тяжкої гіпоглікемії можуть призвести до виникнення тимчасової втрати зору.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин
Як і при застосуванні будь-яких інших препаратів інсуліну, у місці ін&rsquo;єкційного введення може виникати ліподистрофія та амілоїдоз шкіри, внаслідок чого швидкість всмоктування інсуліну у місці ін&rsquo;єкції зменшується. Постійна зміна місця проведення ін&rsquo;єкції у межах окремої ін&rsquo;єкційної ділянки дає змогу зменшити ці явища або попередити їх появу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Порушення загального стану та реакції у місці введення
До реакцій, що виникають у місці введення, належать почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янка, припухлість або запалення. Більшість нетяжких реакцій на інсулін, які виникають в місці введення препарату, зазвичай минають упродовж періоду від кількох днів до кількох тижнів.
Зрідка інсулін може призводити до затримки в організмі натрію та появи набряків, особливо у випадках, коли завдяки посиленню інтенсивності інсулінотерапії вдається покращити глікемічний контроль, який до цього не був адекватним.
Діти та підлітки
Загалом профіль безпеки препарату у дітей та підлітків (віком до 18 років) не відрізняється від його профілю безпеки у дорослих пацієнтів.
У звітах про побічні реакції, отриманих під час постмаркетингового спостереження, повідомлялося про відносно частіше виникнення реакцій у місці введення препарату (біль у місці введення препарату, реакція у місці введення препарату), а також реакцій з боку шкіри (висип, кропив&rsquo;янка) у дітей та підлітків (&le;18 років), порівняно із дорослими. Дані клінічних досліджень стосовно безпеки застосування препарату дітям віком до 2 років наразі відсутні.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення користі/ризику застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень.

Термін придатності

3 роки.
Термін придатності після першого використання шприц-ручки
Цей лікарський засіб слід зберігати протягом максимум 4 тижнів при температурі не вище +30 &deg;C у захищеному від джерел прямого тепла та прямого світла місці.&nbsp;
Шприц-ручки, які перебувають у використанні, не повинні зберігатися у холодильнику.
Після кожної ін&rsquo;єкції на шприц-ручку слід знову надягати ковпачок з метою захисту від світла.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці.
Шприц-ручки, що не перебувають у використанні
Зберігати при температурі +2 &deg;C &ndash; +8 &deg;C. Не заморожувати!
Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.
Зберігати шприц-ручку у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.
Шприц-ручки, що перебувають у використанні
Умови зберігання дивіться у розділі &laquo;Термін придатності&raquo;.
Несумісність
Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

По 3 мл у картриджі, вмонтованому в одноразову шприц-ручку (без голок для ін&rsquo;єкцій); по 5 шприц-ручок у картонній коробці.

Категорія відпуску

Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Індустріпарк Хьохст-Брюнінгштрассе 50, Н500, Н590, Н600, Н750, Н785, Н790, Франкфурт-на-Майні, Гессен, 65926, Німеччина.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Лантус Солостар р-н д/ін. 100 ОД/мл картр. 3мл №5

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

	Тожео Солостар розчин для ін'єкцій по 300 ОД/мл у картриджі по 1,5 мл в шприц-ручці, 3 шт. Форма випуску: Розчин 1417.30грн	1417.30грн
	Тожео Солостар розчин для ін'єкцій по 300 ОД/мл, по 1,5 мл в шприц-ручці, 1 шт. Форма випуску: Розчин 504.52грн	504.52грн

Аналоги і замінники для Лантус Солостар розчин для ін'єкцій по 100 ОД/мл в картриджах по 3 мл, 5 шт.