Name: Ксарелто таблетки по 10 мг, 10 шт.
Brand: Байєр Німеччина
SKU: 7382.5088
Price: 627.56 UAH
Availability: InStock
Rating: 3.14 (7 reviews)

Форма випуску

Байєр Німеччина

Ксарелто таблетки по 10 мг, 100 шт.

Є в наявності

ривароксабан

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Ксарелто таблетки по 15 мг, 14 шт.

Ксарелто таблетки по 20 мг, 28 шт.

Ксарелто таблетки по 2,5 мг, 56 шт.

Ксарелто таблетки по 15 мг, 42 шт.

Ксарелто таблетки по 20 мг, 100 шт.

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Код Моріон

Кількість в упаковці

Лікарська форма

Код Optima

Дозування

Міжнародне найменування

Код АТС/ATX

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Упаковка

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Ксарелто таблетки по 10 мг, 10 шт.

Ксарелто

Склад

діюча речовина:&nbsp;ривароксабан;
 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг ривароксабану;
 допоміжні речовини:&nbsp;целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза 5 ср, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, макрогол 3350, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
 Основні фізико-хімічні властивості:&nbsp;круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-червоного кольору з трикутником та цифрою 10 з одного боку та хрестовидним написом BAYER &ndash; з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Прямі інгібітори фактора Ха. Ривароксабан. Код АТХ B01A F01.

Фармакодинаміка

Фармакокінетика

Всмоктування
Ривароксабан швидко всмоктується; максимальні концентрації (Сmax) досягаються через 2&ndash;4 години після прийому таблетки.
 При пероральному застосуванні ривароксабан майже повністю всмоктується, і його біодоступність після перорального застосування дози 2,5 мг та 10 мг є високою (80&ndash;100 %) незалежно від прийому їжі. Застосування таблетки ривароксабану 2,5 мг та 10 мг під час вживання їжі не впливає на AUC (площа під кривою залежності концентрація &ndash; час) та Cmax ривароксабану. Ксарелто&reg;, таблетки 2,5 мг та 10 мг можна приймати незалежно від вживання їжі (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
 Ривароксабан характеризується майже лінійною фармакокінетикою до дози близько 15 мг (один раз на добу). У випадку застосування вищих доз абсорбція ривароксабану обмежується параметрами розчинності, при цьому на фоні вищих доз відмічається зниження біодоступності та швидкості всмоктування. Це явище є більш вираженим при прийомі лікарського засобу натщесерце, ніж при використанні після їжі. Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною мінливістю; індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30 % до 40 %, за винятком дня проведення оперативного втручання та наступного дня, коли мінливість експозиції є високою (70 %).
 Всмоктування ривароксабану залежить від місця вивільнення лікарського засобу в шлунково-кишковому тракті. Відзначається 29 % і 56 % зниження AUC і Cmax при застосуванні гранулята ривароксабану, з вивільненням діючої речовини в проксимальному відділі тонкого кишківника, у порівнянні з таблетованою формою. Експозиція зменшується ще більше при вивільненні діючої речовини в дистальному відділі тонкого кишківника чи висхідній частині ободової кишки. Необхідно уникати введення ривароксабану дистальніше шлунка, оскільки це може призвести до зниження всмоктування та відповідного впливу на експозицію.
 Біодоступність (AUC і Cmax) була співставною для ривароксабану 20 мг призначеного перорально у вигляді подрібненої таблетки змішаної з яблучним пюре чи водою, введеного через шлунковий зонд одразу після рідкої їжі, та для прийому цілої таблетки. Враховуючи, передбачуваний, дозо-пропорційний фармакокінетичний профіль ривароксабану, результати даного дослідження з біодоступності, ймовірно, можуть стосуватися і нижчих доз ривароксабану.
 Розподіл
Зв&rsquo;язування з білками плазми у людини є високим і становить близько 92 % - 95 %, при цьому основним зв&rsquo;язуючим компонентом є сироватковий альбумін. Об&rsquo;єм розподілу &ndash; помірний, показник Vss (об&rsquo;єм розподілу в рівноважному стані) становить майже 50 л.
 Метаболізм і виведення&nbsp;з організму
Майже 2/3 прийнятої дози ривароксабану метаболізується з наступним виведенням половини метаболітів нирками, а іншої половини - з калом. Решта (1/3) прийнятої дози виводиться безпосередньо нирками у вигляді незміненої діючої речовини із сечею переважно шляхом активної ниркової секреції.
 Метаболізм ривароксабану забезпечується ізоферментами CYP3A4, CYP2J2 та незалежними від системи цитохрому CYP механізмами. Основними ділянками біотрансформації є морфолінова група, що зазнає окисного розкладання, та амідні групи, які підлягають гідролізу. Виходячи з отриманих&nbsp;in&nbsp;vitro&nbsp;даних, ривароксабан є субстратом транспортних білків Р-gp (Р-глікопротеїн) та Bcrp (білок резистентності до раку молочної залози).
 Найважливішою сполукою в плазмі крові людини є незмінений ривароксабан, при цьому значні або активні циркулюючі метаболіти не виявлені. Ривароксабан, системний кліренс якого становить близько 10 л/год, може бути віднесений до лікарських засобів з низьким рівнем кліренсу. Після внутрішньовенного застосування дози 1 мг період напіввиведення становить близько 4,5 години. При пероральному застосуванні виведення обмежується швидкістю абсорбції. При виведенні ривароксабану з плазми термінальний період напіввиведення становить від 5 до 9 годин у молодих пацієнтів та від 11 до 13 годин у осіб літнього віку.
 Особливі групи хворих
 Стать.&nbsp;У чоловіків і жінок клінічно значущі розходження фармакокінетики не виявлені (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
 Пацієнти літнього віку.&nbsp;У пацієнтів літнього віку концентрації ривароксабану у плазмі вищі, ніж у молодих пацієнтів, середнє значення AUC приблизно у 1,5 раза перевищує відповідні значення у молодих пацієнтів, головним чином унаслідок зниженого загального та ниркового кліренсу. Немає потреби в корекції дози.
 Різні вагові категорії.&nbsp;Занадто мала або велика маса тіла (менше 50 кг і більше 120 кг) лише незначною мірою впливає на концентрації ривароксабану у плазмі (менше 25 %). Немає потреби в корекції дози.
 Міжетнічні особливості.&nbsp;Клінічно значущі розходження фармакокінетики (ФК) та фармакодинаміки (ФД) у пацієнтів європеоїдної, афроамериканської, латиноамериканської, японської або китайської етнічної приналежності не спостерігалися.
 Печінкова недостатність.&nbsp;У хворих на цироз печінки з легкою печінковою недостатністю (клас А за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю) фармакокінетика ривароксабану лише незначно відрізнялася від відповідних показників (у середньому 1,2-разове збільшення AUC ривароксабану) у контрольній групі здорових добровольців. У хворих на цироз печінки із середньотяжкою печінковою недостатністю (клас В за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю) середня AUC ривароксабану була значно підвищена (у 2,3 раза) порівняно з такою у здорових добровольців. AUC незв&rsquo;язаної речовини підвищувалася у 2,6 раза. У цих пацієнтів також зареєстровано зниження виведення ривароксабану з сечею, подібне до того, що характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня.
 Немає даних щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки.
 Пригнічення активності фактора Ха було виражене сильніше (2,6-кратне розходження) у пацієнтів із середньотяжким порушенням функції печінки, ніж у здорових добровольців; ПЧ також (2,1-кратно) подовжувався. Пацієнти з середньотяжким порушенням функції печінки були більш чутливими до ривароксабану, що призводило до більш крутої кривої залежності ФК/ФД між концентрацією та ПЧ.
 Ксарелто&reg; протипоказаний пацієнтам з хворобами печінки, що супроводжуються коагулопатією з клінічно значимим ризиком виникнення кровотечі, в тому числі хворим на цироз печінки класу В та С за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
 Ниркова недостатність.&nbsp;Відзначалося збільшення експозиції ривароксабану, яке обернено пропорційно корелює зі зниженням функції нирок, що визначали за кліренсом креатиніну. В осіб з легким (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв), середньотяжким (кліренс креатиніну 30&ndash;49 мл/хв) або тяжким (кліренс креатиніну 15&ndash;29 мл/хв) порушенням функції нирок, концентрації ривароксабану у плазмі (AUC) були в 1,4, 1,5 та 1,6 раза більші порівняно з такими у здорових добровольців. Відповідно спостерігалося збільшення фармакодинамічних ефектів. В осіб з легким, середньотяжким або тяжким порушенням функції нирок загальне пригнічення активності фактора Ха було відповідно в 1,5, 1,9 та 2 рази більшим порівняно з таким у здорових добровольців; ПЧ подібним чином зростало у 1,3, 2,2 та 2,4 раза відповідно. Дані щодо пацієнтів з кліренсом креатиніну
 З огляду на високе зв&rsquo;язування з білками плазми, очікується, що ривароксабан не виводиться з організму шляхом діалізу.
 Не рекомендується застосовувати лікарський засіб пацієнтам із кліренсом креатиніну 15&ndash;29 мл/хв (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Фармакокінетичні дані, відмічені у пацієнтів.&nbsp;У пацієнтів, які отримують ривароксабан для профілактики ВТЕ в дозі 10 мг раз на добу, середній геометричний показник концентрації (інтервал прогнозування &ndash; 90 %) через 2&ndash;4 години та майже через 24 години після застосування (час, що приблизно відображає досягнення максимальної та мінімальної концентрації в проміжках між прийомами доз) становив 101 (7&ndash;273) і 14 (4&ndash;51) мкг/л, відповідно.
 Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв&rsquo;язки.&nbsp;Оцінка фармакокінетичного/ фармако-динамічного (ФК/ФД) взаємозв&rsquo;язку між концентрацією ривароксабану в плазмі крові та деякими фармакодинамічними кінцевими точками (пригнічення фактора Ха, ПЧ, АЧТЧ, HepTest) проводилась на тлі застосування великого діапазону доз (5&ndash;30 мг двічі на добу). Взаємозв&rsquo;язок між концентрацією ривароксабану та активністю фактора Ха найкраще визначається за допомогою Еmax моделі. Щодо ПЧ &ndash; найбільш достовірні дані отримують шляхом застосування лінійної моделі перетинання відрізків. В залежності від різних реагентів для визначення ПЧ, кутовий коефіцієнт може мати суттєво відмінні значення. При застосуванні реагенту Neoplastin для вимірювання ПЧ, вихідний ПЧ становив близько 13 с, а кутовий коефіцієнт &ndash; від 3 до 4 с/(100 мкг/л). Результати ФК/ФД аналізів у дослідженнях фаз ІІ та ІІІ відповідали даним, отриманим у здорових добровольців. У пацієнтів, на базові рівні фактора Ха та ПЧ впливали хірургічні втручання, в результаті чого виникали відмінності кутового коефіцієнту співвідношення концентрація/ПЧ між показниками після оперативного втручання та в стабільному стані.
 Дитячий вік.&nbsp;Ефективність та безпека застосування лікарського засобу у дітей та підлітків до 18 років не вивчалася.
 Доклінічні дані з безпеки
Існуючі доклінічні дані, отримані в ході традиційних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності одноразової дози, генотоксичності, фототоксичності, канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності вказують на відсутність будь-яких специфічних ризиків для людини.
 У дослідженнях токсичності багаторазових доз спостерігались ефекти, пов&rsquo;язані, головним чином, з надмірно вираженою фармакодинамічною дією ривароксабану.
 Не зареєстровано вплив на фертильність у самиць та самців щурів. У ході досліджень на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність, пов&rsquo;язану з фармакологічним механізмом дії ривароксабану (геморагічні ускладнення).

Показання

<ul>
<li>Профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) у дорослих пацієнтів, яким проводять оперативні втручання з ендопротезування кульшового чи колінного суглобів.</li>
<li>Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ), тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) і профілактика рецидиву ТГВ та ТЕЛА у дорослих (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo; стосовно пацієнтів з ТЕЛА, що мають нестабільні гемодинамічні показники).</li>
</ul>

Протипоказання

Підвищена чутливість до ривароксабану або до допоміжних речовин лікарського засобу.
 Клінічно значуща активна кровотеча.
 Ушкодження або стани, що супроводжуються значним ризиком розвитку кровотеч, які можуть включати наявні на даний момент або нещодавно виявлені виразки шлунково-кишкового тракту, злоякісні новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесену травму головного або спинного мозку, нещодавно перенесене оперативне втручання на головному, спинному мозку чи очах, нещодавній внутрішньочерепний крововилив, виявлене чи підозрюване варикозне розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, аневризми судин або значні внутрішньоспінальні чи внутрішньоцеребральні судинні аномалії.
 Одночасне застосування з будь-якими іншими антикоагулянтами, наприклад з нефракціонованим гепарином, низькомолекулярними гепаринами (еноксапарин, дальтепарин), похідними гепарину (фондапаринукс), пероральними антикоагулянтами (варфарин, дабігатрану етексилат, апіксабан), окрім специфічних обставин переходу на альтернативну антикоагулянтну терапію (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;) або випадки, коли нефракціонований гепарин призначають у дозах, необхідних для забезпечення функціонування відкритого катетера центральних вен чи артерій (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Захворювання печінки, що асоціюються з коагулопатією та клінічно значущим ризиком розвитку кровотечі, в тому числі цироз печінки класу В та С (за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю) (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Вік пацієнта до 18 років.
 Вагітність та годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори CYP3A4 та P‑gp
Одночасне застосування ривароксабану та кетоконазолу (400 мг 1 раз на добу) або ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) призводило до 2,6-кратного/2,5-кратного підвищення середньої рівноважної AUC ривароксабану та 1,7-кратного/1,6-кратного збільшення середньої Сmax ривароксабану, яке супроводжувалося значним посиленням фармакодинамічних ефектів лікарського засобу, що підвищує ризик кровотечі. Зважаючи на це, застосування Ксарелто&reg; не рекомендується пацієнтам, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азольної групи такими як кетоконазол, ітраконазол, вориконазол та позаконазол, або інгібіторами ВІЛ&ndash;протеази. Ці лікарські засоби є потужними інгібіторами CYP3A4 та одночасно P&ndash;gp (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Речовини, які активно інгібують тільки один зі шляхів виведення ривароксабану з організму, CYP 3A4 або P-gp, як очікується, збільшують концентрації ривароксабану у плазмі меншою мірою.
 Наприклад, кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу), що є потужним інгібітором CYP 3A4 і інгібітором P-gp середньої інтенсивності, спричиняв 1,5-кратне збільшення середніх значень AUC та 1,4-кратне збільшення Сmax ривароксабану. Взаємодія з кларитроміцином ймовірно не є клінічно значущою для більшості пацієнтів, але потенційно може бути значущою для пацієнтів високого ризику (щодо застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Еритроміцин (500 мг 3 рази на добу), що помірно інгібує ізофермент CYP 3A4 і P-gp, спричиняв 1,3-кратне збільшення середніх рівноважних значень AUC і Сmax ривароксабану. Взаємодія з еритроміцином ймовірно не є клінічно значущою для більшості пацієнтів, але потенційно може бути значущою для пацієнтів високого ризику.
 У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості, на відміну від пацієнтів із нормальною функцією нирок, при застосуванні еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) відзначали 1,8-кратне зростання середнього значення AUC та 1,6-кратне збільшення Сmax ривароксабану. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості на тлі еритроміцину спостерігали збільшення середнього значення AUC ривароксабану в 2 рази і підвищення Cmax ривароксабану в 1,6 раза порівняно з пацієнтами без порушень функції нирок. Вплив еритроміцину є адитивним до явищ ниркової недостатності (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Флуконазол (400 мг 1 раз на добу) вважається інгібітором CYP 3A4 середньої інтенсивності, і його застосування спричиняло 1,4-кратне збільшення середніх значень AUC та 1,3-кратне збільшення Сmax ривароксабану. Взаємодія з флуконазолом ймовірно не є клінічно значущою для більшості пацієнтів, але потенційно може бути значущою для пацієнтів високого ризику (щодо застосування пацієнтам з нирковою недостатністю див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Зважаючи на обмежені клінічні дані щодо дронедарону, слід уникати одночасного його застосування з ривароксабаном.
 Антикоагулянти
Після комбінованого призначення еноксапарину (одноразової дози 40 мг) і ривароксабану (одноразової дози 10 мг) спостерігався адитивний ефект відносно пригнічення активності фактора Ха, що не супроводжувалося додатковими змінами проб на згортання крові [ПЧ (протромбіновий час), АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час)]. Еноксапарин не змінював фармакокінетику ривароксабану.
 Через збільшення ризику розвитку кровотеч слід з обережністю ставитися до одночасного застосування з іншими антикоагулянтами (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)/ інгібітори агрегації тромбоцитів
Після одночасного застосування ривароксабану (15 мг) та 500 мг напроксену клінічно релевантного подовження часу кровотечі не спостерігалося. Проте в окремих осіб можлива більш виражена фармакодинамічна відповідь.
 Не спостерігалося клінічно значущих фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій при одночасному застосуванні Ксарелто&reg; та 500 мг ацетилсаліцилової кислоти.
 Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між ривароксабаном (15 мг) і клопідогрелем (навантажувальна доза &ndash; 300 мг із подальшим призначенням підтримуючих доз 75 мг), але в підгрупі пацієнтів виявлено релевантне збільшення тривалості кровотечі, що не корелювало з агрегацією тромбоцитів і рівнями Р-Селектину або GPIIb/ IIIa-рецепторів.
 Необхідно дотримуватися обережності при призначенні ривароксабану пацієнтам, які одночасно застосовують НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) та інгібітори агрегації тромбоцитів, оскільки ці лікарські засоби зазвичай підвищують ризик кровотеч (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
 Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину (ІЗЗСН)
Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, підвищується ризик розвитку кровотеч у пацієнтів, які одночасно застосовують СІЗЗС або ІЗЗСН внаслідок впливу останніх на тромбоцити. При одночасному застосуванні з ривароксабаном у ході клінічних досліджень спостерігалася більша кількість клінічно значущих кровотеч в усіх групах терапії.
 Варфарин
При переході пацієнтів з антагоністу вітаміну К варфарину (МНВ 2,0&ndash;3,0) на ривароксабан (20 мг) або з ривароксабану (20 мг) на варфарин (МНВ 2,0&ndash;3,0) протромбіновий час та МНВ (тест Neoplastin) збільшувалися більш як адитивно (відзначалися окремі значення МНВ до 12), у той час як вплив на АЧТЧ, інгібування активності фактора Xa та ендогенний тромбіновий потенціал (ЕТП) були адитивними.
 Якщо бажано перевірити фармакодинамічні ефекти ривароксабану під час періоду переходу, можуть бути використані тести на визначення активності анти-Xa, PiCT і HepTest, оскільки варфарин не впливає на результати цих тестів. Починаючи з 4 доби після відміни варфарину і в подальшому всі тести (включаючи ПТ, АЧТЧ, інгібування активності фактора Xa та ЕТП) відображають лише ефект ривароксабану.
 Якщо бажано перевірити фармакодинамічні ефекти варфарину під час періоду переходу, можна використати визначення МНВ при досягненні Сmin ривароксабану (через 24 години після прийому попередньої дози ривароксабану), оскільки у цей момент ривароксабан найменше впливає на результати тесту МНВ.
 Між варфарином та ривароксабаном не відзначено фармакокінетичної взаємодії.
 Індуктори CYP3A4
Одночасне застосування ривароксабану та рифампіцину, що є сильним індуктором CYP&nbsp;3A4 і P-gp, призводило до приблизно 50 % зниження середньої AUC ривароксабану та паралельного зменшення його фармакодинамічних ефектів. Одночасне застосування ривароксабану з іншими сильнодіючими індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом або засобами на основі звіробою) також може спричинити зниження концентрацій ривароксабану у плазмі крові. Тому слід уникати одночасного призначення з лікарським засобом потужних індукторів CYP3A4, окрім випадків, коли забезпечено ретельний нагляд за пацієнтом з метою виявлення ознак та симптомів тромбозу.
 Інші лікарські засоби супутньої терапії
Не відзначалося клінічно значущих фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій при одночасному застосуванні ривароксабану з мідазоламом (субстрат CY3A4), дигоксином (субстрат P-gp), аторвастатином (субстрат CYP3A4 та P-gp) або омепразолом (інгібітор протонної помпи). Ривароксабан не пригнічує і не індукує будь-які важливі ізоформи цитохрому CYP, такі як CYP3A4.
 Не відзначено будь-яких клінічно значущих взаємодій з їжею (див. розділ &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo;).
 Вплив на лабораторні параметри
Вплив на показники згортання крові (ПЧ, АЧТЧ, HepTest) є передбачуваний, з урахуванням механізму дії ривароксабану (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).

Особливості застосування

Впродовж періоду лікування рекомендується здійснювати клінічний нагляд, що відповідає практиці застосування антикоагулянтів.
 Ризик розвитку кровотеч
Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, пацієнти, які приймають лікарський засіб Ксарелто, повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак кровотечі. Рекомендується з обережністю застосовувати лікарський засіб при захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком розвитку кровотеч. У разі серйозної кровотечі застосування лікарського засобу Ксарелто припиняють (див. розділ &laquo;Передозування&raquo;).
 У клінічних дослідженнях кровотечі зі слизових оболонок (наприклад, носові кровотечі, кровотечі з ясен, шлунково-кишкові кровотечі, кровотечі з органів сечостатевої системи, включаючи аномальну вагінальну кровотечу або посилення менструальної кровотечі) та анемія зустрічались частіше на тлі довготривалої терапії ривароксабаном, ніж при лікуванні антагоністами вітаміну К. Зважаючи на це, додатково до належного клінічного нагляду у відповідних випадках доцільно проводити лабораторну перевірку показників гемоглобіну/гематокриту з метою виявлення випадків внутрішніх кровотеч для визначення клінічної значущості явних кровотеч.
 Певні категорії пацієнтів, як зазначено нижче, мають підвищений ризик розвитку кровотечі. Такі пацієнти після початку лікування повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення симптомів геморагічних ускладнень і анемії (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Для пацієнтів, які отримують лікарський засіб Ксарелто для профілактики ВТЕ після оперативного втручання з ендопротезування кульшового чи колінного суглобів, рекомендуються регулярні медичні огляди, ретельне спостереження за дренуванням хірургічних ран та періодичний контроль рівня гемоглобіну.
 При будь-якому зниженні рівня гемоглобіну чи артеріального тиску нез&rsquo;ясованої етіології необхідно виявити джерело кровотечі.
 Незважаючи на те, що лікування ривароксабаном не вимагає проведення стандартного моніторингу його експозиції, визначення рівня ривароксабану за допомогою відкаліброваних кількісних анти-фактор Ха тестів може виявитися корисним у виняткових ситуаціях, коли відомості про експозицію ривароксабану здатні вплинути на прийняття клінічних рішень, зокрема при передозуванні та екстрених хірургічних втручаннях (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).
 Ниркова недостатність
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
 Слід з обережністю застосовувати Ксарелто&reg; пацієнтам з кліренсом креатиніну 15-29 мл/хв.
 Не рекомендується застосовувати лікарський засіб пацієнтам із кліренсом креатиніну
 Ксарелто&reg; необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв), які супутньо застосовують лікарські засоби, що призводять до підвищення концентрації ривароксабану у плазмі крові (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Не рекомендується застосування Ксарелто&reg; пацієнтам, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азольної групи (наприклад кетоконазолом, ітраконазолом, вориконазолом і позаконазолом) або інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад ритонавіром). Ці препарати є потужними інгібіторами одночасно ізоферментів CYP 3A4 та P-gp, тому вони можуть підвищувати концентрації ривароксабану у плазмі до клінічно значущого рівня (в середньому у 2,6 раза), що може призводити до підвищення ризику виникнення кровотечі (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Необхідно бути обережними при призначенні ривароксабану пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що впливають на гемостаз, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), ацетилсаліцилову кислоту та інгібітори агрегації тромбоцитів, або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину (ІЗЗСН). Якщо існує ризик розвитку виразкової хвороби шлунково-кишкового тракту, слід розглянути питання про проведення відповідного профілактичного лікування (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Інші фактори ризику розвитку кровотеч
Як і інші антитромботичні лікарські засоби, ривароксабан необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі, у тому числі при наявності:
&bull; вродженої або набутої патології згортання крові;
&bull; неконтрольованої тяжкої артеріальної гіпертензії;
&bull; іншого шлунково-кишкового захворювання&nbsp;без виразок в активній стадії, що може потенційно призводити до геморагічних ускладнень (наприклад запальне захворювання кишечнику, езофагіт, гастрит та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба);
&bull; судинної ретинопатії;
&bull; бронхоектазу або легеневої кровотечі в анамнезі.
Пацієнти зі штучними клапанами серця
Ривароксабан не слід застосовувати для тромбопрофілактики пацієнтіам, які нещодавно перенесли транскатетерну заміну аортального клапана (ТЗАК). Безпека та ефективність Ксарелто&reg; не вивчались у пацієнтів зі штучними серцевими клапанами, тому відсутні дані, які підтверджують, що Ксарелто&reg; забезпечує достатню антикоагуляцію у цієї групи пацієнтів. Не рекомендується застосовувати Ксарелто&reg; для лікування таких пацієнтів.
 Хірургічні втручання при переломах стегна
Ривароксабан не вивчали у ході інтервенційних клінічних досліджень з участю пацієнтів після оперативного втручання з приводу перелому стегна.
 Пацієнти з антифосфоліпідним синдромом
Не рекомендується застосування прямих пероральних антикоагулянтів, включаючи ривароксабан, пацієнтам із тромбозом в анамнезі з діагностованим антифосфоліпідним синдромом. Зокрема, у пацієнтів, які мають підтверджені позитивні результати тесту для всіх трьох антифосфоліпідних антитіл (вовчаковий антикоагулянт, антикардіоліпінові антитіла, анти-бета-2-глікопротеїн I антитіла), терапія прямими пероральними антикоагулянтами може бути пов&rsquo;язана із підвищенням ризику повторних тромботичних явищ у порівнянні із такими при терапії антагоністами вітаміну К.
 Пацієнти з ТЕЛА та нестабільними гемодинамічними параметрами або хворі, яким необхідний тромболізис чи легенева емболектомія
Не рекомендується застосовувати лікарський засіб Ксарелто&reg; як альтернативу нефракціонованому гепарину для пацієнтів з легеневою емболією, які мають нестабільні гемодинамічні параметри або можуть проходити процедуру тромболізису чи легеневої емболектомії, оскільки безпеку та ефективність лікарського засобу Ксарелто&reg; у цих клінічних ситуаціях не встановлено.
 Cпинномозкова (епідуральна/спінальна) анестезія або пункція
При нейроаксіальній анестезії (епідуральній/спінальній анестезії) або виконанні спінальної/епідуральної пункції існує ризик розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, що може привести до тривалого чи необоротного паралічу, у пацієнтів, які застосовують антитромботичні засоби для профілактики тромбоемболічних ускладнень.
 Ризик цих ускладнень підвищується при використанні постійних епідуральних катетерів або супутньому застосуванні лікарських, що впливають на гемостаз. Травматична або повторна епідуральна або спинномозкова пункції також можуть сприяти підвищенню ризику вказаних ускладнень. Пацієнти повинні перебувати під спостереженням для виявлення ознак або симптомів неврологічних розладів (наприклад оніміння або відчуття слабкості у ногах, дисфункції кишечнику або сечового міхура). При виявленні неврологічного дефіциту необхідні термінова діагностика та лікування. Лікар повинен оцінити потенційну користь і ризик перед проведенням такого втручання у пацієнтів, які застосовують антикоагулянти або готуються до застосування антикоагулянтів з метою профілактики тромбозу.
 Для зниження потенційного ризику кровотечі асоційованої із одночасним застосуванням ривароксабану та спинномозковою (епідуральною/спінальною) анестезією або пункцією необхідно брати до уваги фармакокінетичний профіль ривароксабану. Встановлення або вилучення епідурального катетера або люмбальної пункції найкраще проводити, коли очікується слабкий антикоагуляційний ефект ривароксабану (див. розділ &laquo;Фармакокінетичні властивості&raquo;).
 Епідуральний катетер вилучати не раніше ніж через 18 годин після призначення останньої дози ривароксабану. Ривароксабан не приймати протягом перших 6 годин після вилучення епідурального катетера.
 У випадку травматичної пункції призначення ривароксабану варто відкласти на 24 години.
 Рекомендації щодо дозування лікарського засобу до та після інвазивних процедур і хірургічного втручання (інших, ніж&nbsp;ендопротезування кульшового чи колінного суглобів)
У разі необхідності інвазивних процедур або хірургічних втручань застосування Ксарелто&reg; 10 мг слід припинити як мінімум за 24 години до початку втручання, якщо це можливо, та на основі клінічного рішення лікаря. Якщо процедуру не можна відкласти, слід оцінити наявність підвищеного ризику виникнення кровотечі і терміновість втручання.
 Застосування Ксарелто&reg; потрібно відновити після проведення інвазивної процедури або хірургічного втручання так швидко, як тільки досягнуто адекватного гемостазу, та якщо застосування лікарського засобу дозволяє клінічна ситуація в цілому, що встановлено лікарем (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Пацієнти літнього віку
Ризик розвитку кровотеч збільшується з віком (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Дерматологічні реакції
Серйозні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса &ndash; Джонсона / токсичний епідермальний некроліз та DRESS-синдром (реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами), у зв&rsquo;язку із застосуванням ривароксабану зареєстровано у післяреєстраційний період (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;). Ризик цих реакцій у пацієнтів, ймовірно, є найвищим на початку терапії: поява реакцій у більшості випадків відбувалася протягом перших тижнів лікування. При перших проявах тяжких шкірних висипів (наприклад, генералізація, інтенсифікація та/або утворення пухирів) або при появі будь-яких інших ознак гіперчутливості у поєднанні з ураженням слизової оболонки слід припинити застосування ривароксабану.
 Інформація про допоміжні речовини
Ксарелто&reg; містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, що супроводжуються непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа та мальабсорбцією глюкози-галактози, не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Ксарелто&reg; проявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Повідомляли про побічні реакції, такі як випадки синкопального стану (частота: нечасто) або запаморочення (частота: часто) (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).
 Пацієнтам, у яких відзначаються побічні реакції такого типу, не слід керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.&nbsp;Ефективність та безпека при застосуванні Ксарелто&reg; вагітними жінками не вивчалася.
Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Через потенційну репродуктивну токсичність, значний ризик кровотеч та проходження ривароксабану через плацентарний бар&rsquo;єр застосування Ксарелто&reg; у період вагітності протипоказане (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
 Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності під час лікування ривароксабаном.
 Годування груддю.&nbsp;Ефективність та безпека при застосуванні Ксарелто&reg; жінками у період годування груддю не вивчалися. У ході досліджень на тваринах встановлено, що ривароксабан виділяється з грудним молоком. Відповідно, Ксарелто&reg; протипоказаний до застосування у період годування груддю (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Необхідно прийняти рішення стосовно припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії.
 Фертильність.&nbsp;Спеціальні дослідження з оцінки впливу ривароксабану на фертильність людини не проводились. У ході дослідження фертильності самців і самиць щурів не було виявлено жодного впливу (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).

Спосіб застосування та дози

Дозування
 Профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) у дорослих пацієнтів, яким проводять оперативні втручання з ендопротезування кульшового чи колінного суглобів
Рекомендована доза становить 10 мг ривароксабану перорально 1 раз на добу. Першу дозу слід приймати через 6-10 годин після операції за умови ефективного гемостазу.
 Тривалість лікування визначається залежно від індивідуального ризику пацієнта та типу ортопедичного оперативного втручання.
 Після втручання з приводу заміни кульшового суглоба рекомендована тривалість лікування становить 5 тижнів.
 Після заміни колінного суглоба рекомендована тривалість лікування становить 2 тижні.
 У випадку пропуску прийому таблетки пацієнту слід прийняти Ксарелто&reg; негайно і наступного дня продовжити лікування із прийомом 1 раз на добу, як і до пропуску прийому таблетки.
 Лікування ТГВ, ТЕЛА та профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА
Протягом перших 3 тижнів для лікування гострого ТГВ і ТЕЛА рекомендується призначати по 1 таблетці Ксарелто&reg; 15 мг двічі на добу, після чого &ndash; по 20 мг Ксарелто&reg; 1 раз на добу для тривалого лікування і профілактики рецидиву ТГВ та ТЕЛА.
 Короткострокову терапію (принаймні протягом 3 місяців) слід призначати для пацієнтів з ТГВ чи ТЕЛА за наявності тимчасових факторів ризику (наприклад, нещодавно перенесена операція або травма). Довгострокову терапію слід призначати для пацієнтів з ТГВ або ТЕЛА, що не пов&rsquo;язані з тимчасовими факторами ризику, ідіопатичним ТГВ чи ТЕЛА або наявністю рецидивів ТГВ чи ТЕЛА в анамнезі.
 Коли показане подовження профілактики рецидивів ТГВ або ТЕЛА (після завершення терапії ТГВ і ТЕЛА тривалістю щонайменше 6 місяців), рекомендована доза становить 10 мг один раз на добу. Для пацієнтів з високим ризиком рецидиву ТГВ або ТЕЛА, пацієнтів із супутніми захворюваннями, а також для пацієнтів, які перенесли рецидив ТГВ чи ТЕЛА на фоні застосування лікарського засобу Ксарелто&reg; 10 мг один раз на добу з метою профілактики, може бути доцільним застосування лікарського засобу Ксарелто&reg; 20 мг один раз на добу.
 Тривалість лікування визначається індивідуально після ретельної оцінки користі від застосування та потенційного ризику розвитку кровотеч (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse;" border="1px">
<tbody>
<tr>
<td>
Період
</td>
<td>
Режим дозування
</td>
<td>
Загальна добова доза
</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="2">
Лікування та профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА
</td>
<td>
1&ndash;21 день
</td>
<td>
15 мг двічі на добу
</td>
<td>
30 мг
</td>
</tr>
<tr>
<td>
22 день і далі
</td>
<td>
20 мг один раз на добу
</td>
<td>
20 мг
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА
</td>
<td>
Після завершення терапії ТГВ і ТЕЛА тривалістю щонайменше 6 місяців
</td>
<td>
10 мг один раз на добу або
20 мг один раз на добу
</td>
<td>
10 мг
або 20 мг
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
У разі пропуску прийому таблетки лікарського засобу Ксарелто&reg; по 15 мг під час лікування по 15 мг лікарського засобу двічі на добу (1&ndash;21 день) пацієнт повинен негайно прийняти таблетку лікарського засобу Ксарелто&reg;, щоб забезпечити прийом 30 мг Ксарелто&reg; на добу. У цьому випадку можна прийняти одночасно 2 таблетки по 15 мг. Наступного дня слід продовжити звичайний режим по 15 мг двічі на добу, як рекомендовано.
 У разі пропуску прийому таблетки під час режиму лікування один раз на добу пацієнту слід прийняти таблетку лікарського засобу Ксарелто&reg; негайно і наступного дня продовжити лікування із прийомом 1 раз на добу згідно з рекомендованим дозуванням. Не слід приймати подвійну дозу у той самий день, щоб компенсувати пропущену таблетку.
 Перехід з антагоністів вітаміну К на Ксарелто&reg;
У пацієнтів, які проходять лікування ТГВ, ТЕЛА та яким проводять профілактику їх повторного виникнення, терапія антагоністами вітаміну К має бути припинена, а застосування лікарського засобу Ксарелто&reg; слід починати при досягненні показника МНВ &le; 2,5.
 При переході пацієнтів з антагоністів вітаміну К на Ксарелто&reg; після застосування Ксарелто&reg; значення МНВ можуть бути хибно підвищені. МНВ не є валідованим методом для оцінки антикоагулянтної активності Ксарелто&reg;, тому його не слід використовувати (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
 Перехід з Ксарелто&reg; на антагоністи вітаміну К
Існує можливість недостатньої антикоагуляції протягом періоду переходу з Ксарелто&reg; на антагоніст вітаміну К. Так само, як і під час будь-якого переходу на альтернативний антикоагулянт, у цьому випадку має бути забезпечена безперервна адекватна антикоагуляція. Необхідно пам&rsquo;ятати про те, що на тлі застосування Ксарелто&reg; можуть визначатися хибно підвищені значення МНВ.
 У разі переходу із Ксарелто&reg; на антагоніст вітаміну К останній починають приймати одночасно з Ксарелто&reg;, допоки показник МНВ не буде становити &ge; 2.
 Упродовж перших двох днів періоду переходу можна застосовувати стандартне дозування антагоніста вітаміну К. Надалі дозування антагоніста вітаміну К коригується залежно від значення МНВ.
 Поки пацієнт одночасно застосовує лікарський засіб Ксарелто&reg; та антагоніст вітаміну К, МНВ слід визначати не раніше ніж через 24 години після прийому останньої дози Ксарелто&reg; (перед прийомом наступної дози Ксарелто&reg;). Після припинення застосування Ксарелто&reg; МНВ можна достовірно визначати щонайменше через 24 години після прийому останньої дози Ксарелто&reg; (див. розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;, &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).
 Перехід з парентеральних антикоагулянтів на Ксарелто&reg;
Пацієнтам, які отримують парентеральні антикоагулянти, застосування Ксарелто&reg; слід розпочинати за 0&ndash;2 години до моменту наступного планового введення парентерального лікарського засобу (наприклад низькомолекулярного гепарину) або у момент припинення застосування лікарського засобу для постійного парентерального введення (наприклад нефракціонованого гепарину для внутрішньовенного введення).
 Перехід з Ксарелто&reg; на парентеральні антикоагулянти
Першу дозу парентерального антикоагулянту ввести у той час, коли слід було б застосовувати наступну дозу Ксарелто&reg;.
 Особливі категорії пацієнтів
 Пацієнти з порушенням функції нирок
Наявні обмежені клінічні дані у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-29 мл/хв) вказують на значне підвищення концентрації ривароксабану у плазмі крові. Зважаючи на це, при лікуванні пацієнтів цієї категорії лікарський засіб Ксарелто&reg; слід застосовувати з обережністю. Не рекомендується застосування лікарського засобу пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; і &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Для профілактики ВТЕ у дорослих пацієнтів, яким проводять оперативні втручання з ендопротезування кульшового чи колінного суглобів: при призначенні хворим з нирковою недостатністю легкого (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв) або середнього (кліренс креатиніну 30&ndash;49 мл/хв) ступеня тяжкості корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Для лікування ТГВ, ТЕЛА та профілактики повторного виникнення ТГВ та ТЕЛА: при призначенні пацієнтам з нирковою недостатністю легкого (кліренс креатиніну 50&ndash;80 мл/хв) ступеня тяжкості корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Пацієнти з нирковою недостатністю середнього (кліренс креатиніну 30&ndash;49 мл/хв) або тяжкого (кліренс креатиніну 15&ndash;29 мл/хв) ступеня: протягом перших 3 тижнів повинні отримувати лікарський засіб Ксарелто&reg; по 15 мг двічі на добу. Надалі, при рекомендованій дозі 20 мг один раз на добу, слід розглянути зниження дози з 20 мг до 15 мг один раз на добу, якщо оцінений ризик кровотечі перевищує ризик рецидиву ТГВ та ТЕЛА. Рекомендація щодо застосування 15 мг ґрунтується на фармакокінетичному моделюванні і не досліджувалась у клінічних умовах (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Фармакодинаміка&raquo; і &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Якщо рекомендована доза становить 10 мг один раз на добу, корекція дози не потрібна.
 Пацієнти з порушенням функції печінки
Ксарелто&reg; протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що асоціюються з коагулопатією, яка призводить до клінічно значущого ризику кровотечі, в тому числі хворим на цироз печінки класу В та С за класифікацією Чайлда &ndash; П&rsquo;ю (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Пацієнти літнього віку
Корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Маса тіла
Корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Стать
Корекція дози не потрібна (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Спосіб застосування
Для перорального застосування.
 Лікарський засіб Ксарелто&reg;, 10 мг, можна приймати незалежно від вживання їжі (див. розділи &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
 Для пацієнтів, які не мають змоги проковтнути цілу таблетку, її можна подрібнити та змішати з водою або їжею м&rsquo;якої консистенції, такою як яблучне пюре, безпосередньо перед прийомом перорально.
 Таблетки Ксарелто&reg; у подрібненому вигляді можуть бути введені через шлунковий зонд. Правильне розташування зонду у шлунку має бути перевірено перед введенням Ксарелто&reg;. Подрібнені таблетки слід вводити з невеликою кількістю води через шлунковий зонд, після чого зонд слід промити водою (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;).

Діти

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Ксарелто&reg; дітям до 18 років не встановлена. Дані щодо цієї категорії відсутні. Тому не рекомендується застосування лікарського засобу дітям до 18 років.

Передозування

Зафіксовано рідкісні випадки передозування до 600 мг без таких ускладнень як кровотеча або інші побічні реакції. Унаслідок обмеженої абсорбції при введенні лікарського засобу у дозах, що значно перевищують терапевтичні (50 мг або вище), очікується ефект насичення без подальшого зростання середнього рівня у плазмі крові.
 Наявний специфічний нейтралізуючий засіб (андексанет альфа), який протидіє фармакологічним ефектам ривароксабану (див. коротку характеристику препарату андексанет альфа). При передозуванні лікарського засобу для зменшення всмоктування ривароксабану можна застосовувати активоване вугілля.
 Лікування кровотеч
При виникненні ускладнень у вигляді кровотечі слід відкласти введення наступної дози ривароксабану або припинити лікування, залежно від ситуації. Період напіввиведення ривароксабану становить приблизно 5&ndash;13 годин (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;). Лікування слід призначати індивідуально, залежно від інтенсивності та локалізації кровотечі. У разі потреби слід провести належне симптоматичне лікування, наприклад механічну компресію при інтенсивній кровотечі з носа, хірургічний гемостаз з процедурами контролю кровотечі, відновлення водно-електролітного балансу та гемодинамічну підтримку, переливання крові (еритроцитарної маси або свіжозамороженої плазми, в залежності від стану, що виник: анемія чи коагулопатія) або тромбоцитів.
 Якщо після застосування зазначених вище заходів кровотеча не припинилася, слід розглянути можливість застосування специфічного нейтралізуючого засобу (андексанету альфа), інгібітора фактора Xa, який протидіє фармакологічним ефектам ривароксабану, або прокоагулянтних лікарських засобів зворотної дії, таких як концентрат протромбінового комплексу (РСС), концентрат активованого протромбінового комплексу (АРСС) або рекомбінантний фактор VIIa (r-FVIIa). Проте досвід застосування цих лікарських засобів при передозуванні ривароксабану обмежений. Рекомендації також базуються на обмежених неклінічних даних. Корекція дози рекомбінантного фактора VIIa має здійснюватися та титрування повинно проводитися залежно від ступеня контролю над кровотечею. У випадку масивних кровотеч слід розглянути питання щодо консультації гематолога, залежно від ситуації (див. розділ &laquo;Фармакологічні властивості&raquo;).
 Протаміну сульфат і вітамін К не повинні впливати на антикоагулянтну активність ривароксабану. Наявний обмежений досвід застосування транексамової кислоти та відсутній досвід застосування амінокапронової кислоти і апротиніну у пацієнтів, які отримують ривароксабан. Наукового обґрунтування доцільності або досвіду застосування системного гемостатичного лікарського засобу десмопресину для усунення симптомів передозування ривароксабану немає. З огляду на високе зв&rsquo;язування з білками плазми крові очікується, що ривароксабан не виводиться з організму шляхом діалізу.

Побічні реакції

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 &ordm;С у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Кайзер-Вільгельм-Алее, 51368, Леверкузен, Німеччина.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Высокая стоимость и большой риск кучи побочных эффектов. Я бы рекомендовала обсудить с врачом другие альтернативы для вашего лечения.

Мені не підійшли ці таблетки. Занадто крутиться голова від них, до того ж вони занадто дорогі.

Принимаю уже больше трех лет, после окончания курса ощущается качественный результат.

Для розрідження крові підійде, не більше, але є набагато дешевші препарати просто для розрідження крові

Вже приймала препарат ксарелто для лікування тробмбу на нозі, зараз придбала для профілактики з меншим дозуванням, за порабою лікаря, нормальний препарат, тут знайшла дешевше ніж у аптеках біля дому

Жити - дорого. Та це краще, ніж чекати коли утвориться тромб, і життя закінчится.

від 20 мг цього лекарства було багато побочок, а коли лікар знизив дозування до 10 мг все стало супер

	Ксарелто таблетки по 15 мг, 14 шт. Форма випуску: Таблетки 446.02грн	446.02грн
	Ксарелто таблетки по 20 мг, 28 шт. Форма випуску: Таблетки 901.96грн	901.96грн
	Ксарелто таблетки по 2,5 мг, 56 шт. Форма випуску: Таблетки 917.23грн	917.23грн
	Ксарелто таблетки по 15 мг, 42 шт. Форма випуску: Таблетки 1296.03грн	1296.03грн
	Ксарелто таблетки по 20 мг, 100 шт. Форма випуску: Таблетки 2910.05грн	2910.05грн

Аналоги і замінники для Ксарелто таблетки по 10 мг, 10 шт.