Name: Коріпрен таблетки по 20 мг/10 мг, 56 шт.
Brand: Рекордаті Італія
SKU: 5216.2467
Price: 773 UAH
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Рекордаті Італія

Леркамен АПФ 10/10 таблетки, 28 шт.

Леркамен АПФ 10/10 п/о табл. №28

Є в наявності

лерканідипін; еналаприл малеат

Коріпрен таблетки по 10 мг/10 мг, 56 шт.

Леркамен АПФ 10/20 таблетки, 28 шт.

Коріпрен таблетки по 20 мг/10 мг, 28 шт.

Коріпрен табл. п/о 20мг/10мг №28

лерканідипін; еналаприлат

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

лерканідипін

еналаприл малеат

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Лікарська форма

Міжнародне найменування

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Дозування

Термін придатності

Код Моріон

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Упаковка

Кількість в упаковці

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Вагітним заборонено

Годуючим матерям

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Коріпрен таблетки по 20 мг/10 мг, 56 шт.

Коріпрен

Склад

діючі речовини: еnalapril; lercanidipine; 1 таблетка містить еналаприлу малеату 20 мг (відповідає еналаприлу 15,29 мг) та лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К 30), натрію гідрокарбонат, магнію стеарат; оболонка: опудрювач жовтий 02F22330; вміст опудрювача жовтого 02F22330: гіпромелоза 5сР (Е 646), титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол 6000, хіноліновий жовтий (Е 104), заліза оксид жовтий (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.&nbsp; Код АТХ С09В В02.

Фармакодинаміка

Коріпрен 20 мг/10 мг &ndash; це фіксована комбінація інгібітора АПФ (еналаприлу 20 мг) та блокатора кальцієвих каналів (лерканідипін 10 мг), двох антигіпертензивних сполук з комплементарним механізмом дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. В ході клінічних досліджень було доведено, що зниження систолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, аніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 6,7 мм. рт. ст. В ході клінічних досліджень було доведено, що зниження діастолічного тиску було більш значним при застосуванні фіксованої комбінації еналаприлу та лерканідипіну, аніж при застосуванні монопрепарату. Різниця становила 7,5 мм. рт. ст. Еналаприлу малеат &ndash; сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідна двох амінокислот &ndash; L-аланінової і L-піролідин-&alpha;-карбонової. Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) є пептидилдипептидазою, яка каталізує перетворення ангіотензину I у вазопресорний агент ангіотензину II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину II в плазмі, що призводить до підвищення активності реніну в плазмі (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку виділення реніну) та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ є ідентичним кіназі II, еналаприл може також інгібувати деградацію брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Однак роль цього механізму в терапевтичних ефектах еналаприлу все ще є не вивченою.&nbsp; Незважаючи на те, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, головним чином, вважають супресію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл є гіпотензивним навіть для пацієнтів з низькими рівнями реніну. Еналаприл знижує артеріальний тиск без значного підвищення частоти серцевих скорочень у гіпертензивних пацієнтів, які знаходяться і в положенні лежачи на спині, і в положенні стоячи. Симптоматична постуральна артеріальна гіпотензія &ndash; рідкісне явище. У деяких пацієнтів вона може потребувати кількох тижнів лікування для досягнення оптимального контролю артеріального тиску. Раптова відміна еналаприлу не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ відбувається зазвичай через 2-4 години після перорального прийому однієї дози еналаприлу. Початок гіпотензивної дії, як правило, спостерігався через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому. Тривалість дії дозозалежна, але при рекомендованих дозах гіпотонічний і гемодинамічний ефекти тривали щонайменше 24 години. У гемодинамічних дослідженнях пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначним прискоренням серцевого ритму або без такого. Після прийому еналаприлу нирковий кровотік підвищується, тоді як швидкість гломерулярної фільтрації залишається без змін. Ознак затримки натрію або води не спостерігається. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до лікування швидкість гломерулярної фільтрації, як правило, підвищується. Після прийому еналаприлу в ході короткострокових досліджень у хворих на цукровий діабет та пацієнтів без діабету з захворюванням нирок спостерігалося зниження альбумінурії та екскреції з сечею IgG і загального білка. Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією. Лерканідипін є антагоністом кальцію дигідропіридинової групи та інгібує трансмембранне надходження кальцію до серцевого м'яза і гладких м'язів. Механізм гіпотензивної дії заснований на безпосередній релаксаційній дії на судинні гладкі м'язи, що, таким чином, знижує загальну периферичну резистентність. Незважаючи на короткий період напіввиведення, лерканідипін чинить пролонговану гіпотонічну дію завдяки високому коефіцієнту мембранного поділу і не виявляє негативних міотропних ефектів внаслідок його високої судинної селективності. Оскільки вазодилатація, що продукується лерканідипіном, починається поступово, гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією рідко спостерігається у гіпертензивних пацієнтів. Як і щодо інших асиметричних 1,4-дигідропіридинів, гіпотонічна активність лерканідипіну, головним чином, є наслідком його (S)-енантіомер

Фармакокінетика

Фармакокінетичні взаємодії при супутньому призначенні еналаприлу та лерканідипіну не спостерігалися.&nbsp; Фармакокінетика еналаприлу&nbsp; Абсорбція. Еналаприл швидко абсорбується; пік сироваткової концентрації спостерігається в межах однієї години. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі всередину становить приблизно 60 %. Наявність їжі в шлунково-кишковому тракті на абсорбцію еналаприлу не впливає.&nbsp; Розподіл. Після абсорбції еналаприл швидко і екстенсивно гідролізується в еналаприлат &ndash; сильний інгібітор АПФ. Пік сироваткової концентрації еналаприлату спостерігається через 3-4 години після перорального прийому дози еналаприлу малеату. Ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату після багаторазового дозування еналаприлу становить 11 годин. У осіб з нормальною функцією нирок концентрації еналаприлату в сироватці крові у стабільному стані досягаються через 4 дні лікування.&nbsp; У межах усього діапазону терапевтичних концентрацій 60% еналаприлату зв&rsquo;язується з білками сироватки крові.&nbsp; Метаболізм: Крім конверсії в еналаприлат, даних про значний метаболізм еналаприлу немає. Виведення. Екскреція еналаприлату в основному здійснюється нирками. Основними компонентами сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % дози, і еналаприл, що не піддався трансформації або метаболізму (приблизно 20 %).&nbsp; Період напіввиведення (Т1/2) еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо складає 11 годин. Ниркова недостатність. Експозиція еналаприлу та еналаприлату підвищена у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) рівноважна концентрація AUC еналаприлату приблизно в два рази вища, ніж у пацієнтів з нормальною нирковою функцією, після прийому дози 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &pound; 30 мл/хв), показник AUC більший приблизно в 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового прийому еналаприлу подовжується при такому рівні ниркової недостатності, час досягнення рівноважної концентрації збільшується. Еналаприлат може бути виведений з кровообігу шляхом гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі &ndash; 62 мл/хв. Фармакокінетика лерканідипіну&nbsp; Абсорбція. Лерканідипін повністю абсорбується після перорального прийому, а піковий рівень в плазмі досягається приблизно через 1.5-3 години. Два енантіомери лерканідипіну показали ідентичні профілі рівнів у плазмі крові: час досягнення пікової концентрації у плазмі однаковий; як пікова концентрація в плазмі, так і AUC в середньому в 1,2 раза вищі для (S)-енантіомера. Елімінація напіврозпаду двох енантіомерів в основному однакова. In vivo не спостерігається взаємозамінності двох енантіомерів. Внаслідок вираженого метаболізму першого проходження абсолютна біодоступність перорального лерканідипіну, прийнятого після їди, становить приблизно 10 %. Однак біодоступність при прийомі здоровими добровольцями натще знижується до 1/3 від вищевказаного значення. Біодоступність лерканідипіну після перорального прийому підвищується в 4 рази при прийомі його не пізніше ніж через 2 години після прийому їжі з високим вмістом жиру. Отже, препарат потрібно призначати до прийому їжі. Розподіл. Розподіл із плазми в тканини і органи є швидким та екстенсивним. Зв&rsquo;язування з білками плазми перевищує 98 %. Оскільки рівень білка знижений у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою дисфункцією, вміст вільних фракцій лерканідипіну може бути вищий. Метаболізм. Лерканідипін екстенсивно метаболізується СYР3А4; жодних продуктів метаболізму не виявляється ні в сечі, ні у фекаліях. Переважно лерканідипін перетворюється в неактивні метаболіти, і приблизно 50 % дози екскретується з сечею. Експерименти in vitro з людськими мікросомами печінки показали, що лерканідипін демонструє незначне інгібування двох ферментів СYР3А4 і СYР2D6 при концентраціях, що в 160 і 40 разів перевищують піковий рівень в плазмі, який досягається після прийому дози 20 мг. Крім того, вивчення взаємодії у людини показало, що лерканідипін не модифікує плазмові рівні мідазоламу (типового субстрату СYР3А4) або метопрололу (типового субстрату СYР2D6). Тому очікується, що застосування лерканідипіну в терапевтичних дозах не буде призводити до інгібування біотрансформації лікарських засобів, які метаболізуються СYР3А4 або СYР2D6.&nbsp; Виведення. Елімінація, головним чином, здійснюється шляхом біотрансформації. Середній час термінальної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин. Внаслідок високої спорідненості з ліпідними мембранами терапевтична активність триває протягом 24 годин. Після повторного прийому кумуляція не спостерігається.&nbsp; Лінійність/нелінійність. При пероральному прийомі лерканідипіну його плазмовий рівень не є прямо пропорційним дозі (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 або 40 мг співвідношення пікових концентрацій в плазмі було 1:3:8, а площ під фармакокінетичною кривою концентрація&ndash;час в плазмі &ndash; у співвідношенні 1:4:18, що вказує на прогресивну насиченість ефекту первинного проходження через печінку. Відповідно, біодоступність підвищується зі збільшенням дози.&nbsp; Особливі групи пацієнтів. Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів зі слабкою до помірної нирковою дисфункцією або печінковим порушенням від слабкого до помірного є подібною до такої, що спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Пацієнти з тяжкою нирковою дисфункцією або пацієнти, які залежать від діалізу, продемонстрували більш високі концентрації препарату (приблизно 70 %). У пацієнтів з помірним і тяжким ураженням печінки системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, підвищена, оскільки він метаболізується головним чином в печінці.

Показання

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до будь-якого інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або дигідропіридинового блокатора кальцієвих каналів або до будь-якого компонента цього лікарського засобу.</li>
<li>Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов&rsquo;язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.</li>
<li>Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.</li>
<li>Вагітність або планування вагітності (див. &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).&nbsp;</li>
<li>Обструкція відтоку з лівого шлуночка.</li>
<li>Нелікована застійна серцева недостатність.</li>
<li>Нестабільна стенокардія або нещодавній (протягом 1 місяця) інфаркт міокарда</li>
<li>Тяжка ниркова недостатність (ШКФ &lt;30 мл /хв), у т.ч. у пацієнтів, які знаходяться на діалізі.</li>
<li>Тяжка печінкова недостатність.</li>
</ul>
Супутній прийом: 
<ul style="list-style-type: circle;">
<li>сильних інгібіторів СYР3А4;</li>
<li>циклоспорину;</li>
<li>грейпфрута або соку грейпфрута.</li>
</ul>
<ul>
<li>Одночасне застосування з терапією сакубітрилом/валсартаном. Еналаприл не слід застосовувати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану.</li>
<li>Одночасне застосування Коріпрену 20 мг/10 мг з препаратами, що містять аліскірен, у разі наявності цукрового діабету чи ниркової недостатності (ШКФ &lt; 60 мл/хв/1,73 м2).</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив Коріпрену та його компонентів на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами незначний. Однак необхідно взяти до уваги можливий розвиток запаморочення, астенії, втоми та у рідких випадках &ndash; сонливості.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Еналаприл. Використання інгібіторів АПФ (еналаприл) не рекомендується протягом першого триместру вагітності. Застосування АПФ-інгібіторів (еналаприл) протипоказано в другому та третьому триместрах вагітності. Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенної дії, пов&rsquo;язаної із застосуванням інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності, не дають змоги зробити будь-які певні висновки; однак незначне підвищення ризику не може бути виключене. Пацієнткам, які планують вагітність, слід замінити терапію інгібіторами АПФ на терапію альтернативними антигіпертензивними засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності, крім випадків, коли терапія інгібіторами АПФ вважається життєво необхідною. Коли діагностується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і у разі необхідності, розпочати терапію альтернативними засобами. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ у ІІ і ІІІ триместрі вагітності токсичне для плода людини (погіршення ниркової функції, маловоддя, уповільнення окостеніння кісток черепа) та для немовляти (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У матері можливий розвиток маловоддя, імовірно, як прояв зниженої ниркової функції плода, що може призвести до контрактур кінцівок, краніоцефальних деформацій та гіпоплазії легень. У разі застосування інгібітора АПФ у ІІ триместрі вагітності слід проводити ультразвукове дослідження пацієнток для перевірки функції нирок та стану кісток черепа плода. За станом немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, необхідно спостерігати щодо артеріальної гіпотензії (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;). Лерканідипін. Дані про застосування лерканідипіну вагітним відсутні. У дослідженнях на тваринах тератогенних ефектів лерканідипіну виявлено не було, однак ці ефекти проявлялися під впливом інших дигідропіридинових сполук. Лерканідипін не рекомендується застосовувати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективну контрацепцію. Комбінація еналаприлу та лерканідипіну Даних щодо застосування еналаприлу малеату/ лерканідипіну гідрохлориду вагітними недостатньо або немає. Дослідження на тваринах відносно репродуктивної токсичності є недостатніми. Коріпрен не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. Годування груддю. Еналаприл. Обмежені фармакокінетичні дані демонструють, що еналаприл наявний у грудному молоці у дуже низькій концентрації (див. розділ &laquo;Фармакокінетика&raquo;). Хоча незначні концентрації інгібіторів АПФ не мають клінічного значення, через гіпотетичний ризик виникнення побічних реакцій у немовлят (вплив на серцево-судинну систему та функцію нирок), а також у зв&rsquo;язку з недостатністю досвіду клінічного застосування препарату Коріпрен проводити лікування еналаприлом пацієнток, які годують груддю недоношених або немовлят перших тижнів життя, не рекомендується. При грудному вигодовуванні немовляти більш старшого віку прийом препарату Коріпрен матір&rsquo;ю допускається тільки у разі крайньої необхідності і за умови медичного спостереження за станом немовляти щодо виникнення побічних реакцій. Лерканідипін. Дані про виділення лерканідипіну з грудним молоком відсутні, але не можна виключати ризик для немовлят. Тому лерканідипін не слід застосовувати під час годування груддю. Комбінація еналаприлу та лерканідипіну. Коріпрен не слід застосувувати під час годування груддю.&nbsp; Фертильність. Повідомлялося про випадки, коли у деяких пацієнтів, що приймають блокатори кальцієвих каналів, виникали оборотні біохімічні зміни в голівці сперматозоїда, здатні негативно впливати на процес запліднення. При повторних невдалих спробах екстракорпорального запліднення, а також за відсутності інших пояснень слід допускати можливість того, що причиною цих невдач могло бути застосування блокаторів кальцієвих каналів.

Спосіб застосування та дози

Пацієнти, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється застосуванням 20 мг еналаприлу як монотерапії, можуть підвищити дозу еналаприлу для продовження монотерапії або перейти на прийом препарату з фіксованою комбінацією діючих речовин Коріпрен 20 мг/10 мг.&nbsp; Може бути рекомендовано індивідуальний підбір дози. Також може бути розглянуто перехід від монотерапії до фіксованої комбінації, якщо це клінічно прийнятно. Таблетки застосовують перорально, рекомендована доза становить 1 таблетку 1 раз на добу. Лікарський засіб слід приймати переважно вранці, як мінімум за 15 хвилин до сніданку. Цей препарат не слід запивати грейпфрутовим соком. Пацієнти літнього віку. Лікування пацієнтів залежить від стану функції нирок. Дозування при нирковій недостатності. Коріпрен 20 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв) і пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю слід дотримуватись особливої обережності. Дозування при печінковій недостатності. Коріпрен 20 мг/10 мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. На початку лікування пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід дотримуватись особливої обережності.

Діти

Ефективність і безпека застосування Коріпрену для лікування дітей не встановлені. Препарат не застосовують у педіатрічній практиці.

Передозування

В період післяреєстраційного застосування були зареєстровані випадки навмисного передозування еналаприлу/лерканідипіну дозами від 100 до 1000 мг для кожного з цих препаратів. У таких випадках була потрібна госпіталізація. Повідомлені симптоми (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, занепокоєння, сонливість і біль у боці) також могли бути пов&rsquo;язані із супутнім прийомом високих доз інших препаратів (наприклад бета-адреноблокаторів). Симптоми передозування еналаприлу і лерканідипіну. Найбільш характерним симптомом передозування еналаприлу є гіпотензія (що виникає через приблизно 6 годин після прийому препарату) одночасно з блокадою РААС, і ступор. До симптомів, пов'язаних з передозуванням інгібіторів АПФ, можна віднести судинний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, серцебиття, брадикардію, запаморочення, неспокій і кашель. Сироваткові рівні еналаприлату, у 100 і 200 разів вищі, ніж зазвичай, спостерігаються після застосування терапевтичних доз еналаприлу 300 мг і 440 мг, відповідно. Як і у разі застосування інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіном може викликати надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотензією і рефлекторною тахікардією. Однак у разі надзвичайно високих доз периферична селективність може втрачатися, спричиняючи брадикардію. Найпоширенішими побічними реакціями, пов&rsquo;язаними з передозуванням, були гіпотензія, запаморочення, головний біль та серцебиття. Лікування при передозуванні еналаприлу і лерканідипіну. Рекомендованим лікуванням передозування еналаприлом є внутрішньовенне інфузійне введення фізіологічного розчину. Якщо виникає гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення з низьким узголів&rsquo;ям. Можна використовувати внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату з організму (наприклад викликати блювання, промити шлунок, ввести адсорбенти і сульфат натрію). Еналаприлат можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Використання кардіостимулятора показане при брадикардії, резистентній до терапії. Слід постійно контролювати показники життєво важливих функцій організму, рівень електролітів та креатиніну сироватки крові. При передозуванні лерканідипіном у разі розвитку тяжкої гіпотензії, брадикардії і втрати свідомості може бути корисною підтримка серцево-судинної діяльності шляхом внутрішньовенного введення атропіну з метою уникнення брадикардії. З огляду на тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, стан пацієнта, який прийняв надмірну дозу, потрібно контролювати щонайменше 24 години. Інформації щодо ефективності діалізу, немає. Оскільки препарат має високу ліпофільність, рівень лерканідипіну в плазмі крові не є інформативним щодо ступеня передозування. Діаліз неефективний.

Побічні реакції

Безпеку препарату Коріпрен оцінювали в ході п&rsquo;яти подвійно сліпих контрольованих клінічних досліджень і в двох довгострокових відкритих розширених фазах. Загалом 1141 пацієнт отримував препарат у дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні Коріпрену, відповідають таким при застосуванні діючих речовин цього препарату окремо. Побічні реакції, що найчастіше виникають в ході лікування препаратом Коріпрен: кашель (4,03 %), запаморочення (1,67 %) і головний біль (1,67 %). У наведеній нижче таблиці представлено небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях застосування препарату у таких дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг, для яких існує причинно-наслідковий зв&rsquo;язок із застосуванням препарату. Небажані реакції подано за системно-органними класами MedDRA за такою частотою виникнення: 
<ul>
<li>дуже часті (&gt;1/10),</li>
<li>часті (&ge;1/100 - &lt;1/10),</li>
<li>нечасті (&ge;1/1000 - &lt;1/100),</li>
<li>поодинокі (&ge;1/10000 - &lt;1/1000),</li>
<li>рідкісні (&lt;1/10000),</li>
<li>невідомо (не можна визначити за наявними даними).</li>
</ul>
З боку крові і лімфатичної системи: 
<ul>
<li>нечасті: тромбоцитопенія;</li>
<li>поодинокі: зниження рівня гемоглобіну.</li>
</ul>
З боку імунної системи: 
<ul>
<li>поодинокі: підвищена чутливість.</li>
</ul>
З боку обміну речовин і харчування: 
<ul>
<li>нечасті: гіперкаліємія.</li>
</ul>
З боку психіки: 
<ul>
<li>нечасті: тривожність.</li>
</ul>
З боку нервової системи: 
<ul>
<li>часті: запаморочення, головний біль;</li>
<li>нечасті: постуральне запаморочення.</li>
</ul>
З боку органів слуху та рівноваги: 
<ul>
<li>нечасті: порушення просторової орієнтації (вертиго);</li>
<li>поодинокі: шум у вухах.</li>
</ul>
З боку серця: 
<ul>
<li>нечасті: тахікардія, відчуття серцебиття.</li>
</ul>
Судинні розлади: 
<ul>
<li>нечасті: гіперемія, гіпотензія;</li>
<li>поодинокі: судинна недостатність.</li>
</ul>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: 
<ul>
<li>часті: кашель;&nbsp;</li>
<li>поодинокі: сухість у горлі, орофарингеальний біль</li>
</ul>
З боку шлунково-кишкового тракту: 
<ul>
<li>нечасті: біль у животі, запор, нудота;</li>
<li>поодинокі: диспепсія, набряк губ, розлади мовлення, діарея, сухість у роті, гінгівіт.</li>
</ul>
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: 
<ul>
<li>нечасті: підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня АСТ.</li>
</ul>
З боку шкіри і підшкірної клітковини: 
<ul>
<li>нечасті: почервоніння шкіри;</li>
<li>поодинокі: ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, дерматит, висипи, кропив&rsquo;янка.</li>
</ul>
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:&nbsp; 
<ul>
<li>нечасті: біль у суглобах (артралгія);</li>
</ul>
З боку нирок і сечовивідних шляхів: 
<ul>
<li>нечасті: прискорене сечовипускання (полакіурія);</li>
<li>поодинокі: ніктурія, поліурія.</li>
</ul>
З боку статевих органів та молочних залоз: 
<ul>
<li>поодинокі: еректильна дисфункція.</li>
</ul>
Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення: 
<ul>
<li>нечасті: астенія, втома, відчуття жару, периферичні набряки.</li>
</ul>
Про небажані явища, що виникали лише у одного пацієнта, повідомлялося з частотою &laquo;поодинокі&raquo;. Побічні реакції, що стосуються діючих речовин препарату окремо.&nbsp; Побічні реакції, про які повідомлялося при використанні одного з компонентів (еналаприлу або лерканідипіну) препарату окремо, можуть бути потенційними побічними ефектами комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних випробуваннях або протягом періоду післяреєстраційного застосування. Еналаприл&nbsp; Нижче зазначено побічні реакції, пов&rsquo;язані з прийомом еналаприлу. З боку кровоносної та лімфатичної системи: 
<ul>
<li>нечасті: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми);</li>
<li>поодинокі: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функцій кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.</li>
</ul>
З боку ендокринної системи: 
<ul>
<li>невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.</li>
</ul>
З боку метаболізму та травної системи: 
<ul>
<li>нечасті: гіпоглікемія.</li>
</ul>
З боку психіки: 
<ul>
<li>часті: депресія;</li>
<li>нечасті: сплутаність свідомості, нервозність;&nbsp;</li>
<li>поодинокі: аномальні сновидіння, порушення сну.</li>
</ul>
З боку нервової системи: 
<ul>
<li>дуже часто: запаморочення;</li>
<li>часто: головний біль, непритомність, зміна смаку.</li>
<li>нечасто: сонливість, парестезія, вертиго.</li>
</ul>
З боку органів зору: 
<ul>
<li>дуже часті: затуманення зору.</li>
</ul>
З боку серця: 
<ul>
<li>часті: біль у грудях, порушення ритму, тахікардія;</li>
<li>нечасті: серцебиття, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу*, ймовірно, на тлі тяжкої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).</li>
</ul>
З боку судинної системи: 
<ul>
<li>часті: гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію);</li>
<li>нечасті: припливи, ортостатична гіпотензія.</li>
</ul>
*Частота виникнення була порівнянною з такою в групі плацебо і контрольних групах активного лікування в клінічних випробуваннях. З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення: 
<ul>
<li>дуже часті: кашель;</li>
<li>часті: диспное;</li>
<li>нечасті: ринорея, біль у горлі та захриплість, бронхоспазм/астма;</li>
<li>поодинокі: легеневий інфільтрат, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.</li>
</ul>
З боку шлунково-кишкового тракту: 
<ul>
<li>дуже часті: нудота;&nbsp;</li>
<li>часті: діарея, біль у животі;</li>
<li>нечасті: непрохідність кишечнику, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість у роті, виразкова хвороба;</li>
<li>поодинокі: стоматит/афтозний стоматит, глосит;</li>
<li>рідкісні: ангіоневротичний набряк кишечнику.</li>
</ul>
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: 
<ul>
<li>поодинокі: печінкова недостатність, гепатит гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).</li>
</ul>
З боку шкіри та підшкірних тканин: 
<ul>
<li>часті: висипання, гіперчутливість/ ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;</li>
<li>нечасті: гіпергідроз, свербіж, кропив&rsquo;янка, алопеція;</li>
<li>поодинокі: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.</li>
</ul>
Симптоматичний комплекс, який може включати деякі або всі із нижчезазначених симптомів: може спостерігатися гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, наявність антинуклеарних антитіл (АNA), підвищена швидкість осідання еритроцитів (ESR), еозинофілія і лейкоцитоз, висипання, світлочутливість або інші дерматологічні прояви. З боку нирок та сечовивідних шляхів: 
<ul>
<li>нечасті: ниркова недостатність, ниркові пошкодження, протеїнурія;&nbsp;</li>
<li>поодинокі: олігурія.</li>
</ul>
З боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини: 
<ul>
<li>нечасті: м&rsquo;язові спазми.</li>
</ul>
З боку статевої системи та молочних залоз: 
<ul>
<li>нечасті: імпотенція;</li>
<li>поодинокі: гінекомастія.</li>
</ul>
Загальні порушення:&nbsp; 
<ul>
<li>дуже часті: астенія;</li>
<li>часті: втома;</li>
<li>нечасті: загальне нездужання, гарячка.&nbsp;</li>
</ul>
Зміни лабораторних показників: 
<ul>
<li>часті: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну;</li>
<li>нечасті: підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія;&nbsp;</li>
<li>поодинокі: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.</li>
</ul>
Лерканідипін Побічні реакції, про які найбільш часто повідомлялося в ході клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду, &ndash; це головний біль, запаморочення, периферичний набряк, тахікардія, прискорене серцебиття і припливи.&nbsp; З боку імунної системи: 
<ul>
<li>рідкісні: гіперчутливість.&nbsp;</li>
</ul>
З боку нервової системи: 
<ul>
<li>часті: головний біль.</li>
<li>нечасті: запаморочення.</li>
<li>поодинокі: сонливість, непритомність.</li>
</ul>
З боку серця: 
<ul>
<li>часті: тахікардія, прискорене серцебиття;</li>
<li>поодинокі: стенокардія.</li>
</ul>
З боку судинної системи: 
<ul>
<li>часті: припливи;</li>
<li>нечасті: гіпотензія.</li>
</ul>
З боку шлунково-кишкового тракту: 
<ul>
<li>нечасті: нудота, диспепсія, біль у животі.</li>
</ul>
З боку шкіри та підшкірних тканин: 
<ul>
<li>нечасті: висипання, свербіж;</li>
<li>поодинокі: кропив&rsquo;янка;</li>
<li>невідомо: ангіоневротичний набряк1.</li>
</ul>
З боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини: 
<ul>
<li>нечасті: міалгія.</li>
</ul>
З боку нирок та сечовивідних шляхів: 
<ul>
<li>нечасті: поліурія;</li>
<li>поодинокі: полакіурія.</li>
</ul>
Загальні порушення:&nbsp; 
<ul>
<li>часті: периферичний набряк;&nbsp;</li>
<li>нечасті: астенія, підвищена втомлюваність;</li>
<li>поодинокі: біль у грудях.</li>
</ul>
1Спонтанні повідомлення про побічні реакції у постмаркетинговий період. Деякі дигідропіридини в рідких випадках можуть призводити до виникнення прекордіального болю або стенокардії. Дуже рідко у пацієнтів зі стенокардією в анамнезі можуть виникати підвищення частоти, тривалості та тяжкості цих нападів. Існують повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда. Лерканідипін не впливає на рівень цукру в крові або рівень ліпідів у сироватці крові.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи при температурі не вище 25 &deg;С. Зберігати у недоступному для дітей місці поза їх полем зору.

По 14 таблеток у блістері. По 4 блістери у картонній коробці.&nbsp;

Категорія відпуску

Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А.&nbsp;

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віа М. Чівіталі 1, 20148, Мілан, Італія.&nbsp;

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

	Леркамен АПФ 10/10 таблетки, 28 шт. Форма випуску: Таблетки 314.30грн	314.30грн
	Коріпрен таблетки по 10 мг/10 мг, 56 шт. Форма випуску: Таблетки 686.30грн	686.30грн
	Леркамен АПФ 10/20 таблетки, 28 шт. Форма випуску: Таблетки 367.10грн	367.10грн
	Коріпрен таблетки по 20 мг/10 мг, 28 шт. Форма випуску: Таблетки 369.60грн	369.60грн