Name: Фленокс розчин для ін’єкцій 4000 МО/0,4 мл у шприці, 10 шт.
Brand: АТ "Фармак", Україна
SKU: 8777.5147
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

еноксапарин

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Кількість в упаковці

Температура зберігання

Зберігати цей засіб необхідно лише за кімнатної температури від 5 до 25 &deg;С.

Температура хранения

Термін придатності

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Первинна упаковка

Упаковка

Форма випуску

Спосіб введення

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Діабетикам з обережністю

Водіям

Водіям з обережністю

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Годуючим матерям з обережністю

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

АТ "Фармак", Україна

Фленокс

Фленокс розчин для ін’єкцій 4000 МО/0,4 мл у шприці, 10 шт.

Склад

діюча речовина: еноксапарин натрію; 1 мл розчину містить: 10000 анти-Ха МО, що еквівалентно 100 мг еноксапарину натрію; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг;

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Група гепарину. Еноксапарини. Код АТХ В01А В05.

Фармакодинаміка

Еноксапарин &ndash; це низькомолекулярний гепарин (НМГ), у якому розділено антитромботичну та антикоагулянтну активність стандартного гепарину. Він має більш високу анти-Ха активність, ніж анти-IIа, та антитромбінову активність (для еноксапарину співвідношення становить 3,6). При застосуванні у профілактичних дозах еноксапарин не має значного впливу на аЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час). При застосуванні лікувальних доз препарату аЧТЧ може бути пролонгований та у 1,5&ndash;2,2 раза перевищувати контрольний час максимальної активності. Ця пролонгація відображає залишкову антитромбінову активність. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, яким проводять подальшу коронарну ангіопластику, а також у хворих, яким цю процедуру не проводять. У масштабному багатоцентровому клінічному дослідженні 20479 хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST після того, як вони отримали фібринолітичну терапію, були рандомізовані на групи для отримання або еноксапарину у вигляді болюсної внутрішньовенної ін&rsquo;єкції 3000 анти-Ха МО, слідом за якою негайно підшкірно вводили дозу 100 анти-Ха МО/кг, потім проводили підшкірні ін&rsquo;єкції по 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин, або для введення внутрішньовенного нефракціонованого гепарину у вигляді болюсної ін&rsquo;єкції 60 МО/кг (максимум 4000 МО/кг) з подальшою постійною інфузією у дозі, що була скоригована залежно від показника активованого часткового тромбопластинового часу. Підшкірні ін&rsquo;єкції еноксапарину проводили до виписки зі стаціонару або не більше 8 днів (у 75 % випадків &ndash; не менше 6 днів). Половині хворих, які отримували гепарин, препарат вводили не менше 48 годин (у 89,5 % випадків &ge; 36 годин). Усі хворі також отримували ацетилсаліцилову кислоту протягом не менше 30 днів. Дозу еноксапарину для хворих віком &ge;75 років відкоригували: 0,75 мг/кг (75 анти-Ха МО/кг) у вигляді підшкірної ін&rsquo;єкції кожні 12 годин без початкової болюсної внутрішньовенної ін&rsquo;єкції. У ході дослідження 4716 (23 %) хворим було проведено коронарну ангіопластику на тлі антитромботичної терапії із застосуванням замаскованих досліджуваних препаратів. Хворі не отримували додаткові дози, якщо з моменту останньої підшкірної ін&rsquo;єкції еноксапарину до роздування балона пройшло менше 8 годин, або ж отримували болюсну внутрішньовенну ін&rsquo;єкцію еноксапарину у дозі 0,3 мг/кг (30 анти-Ха МО/кг), якщо з моменту останньої підшкірної ін&rsquo;єкції еноксапарину до роздування балона пройшло більше 8 годин. Еноксапарин дав можливість значно зменшити частоту подій, які відповідають первинним кінцевим точкам (комбінована кінцева точка, що включає рецидив інфаркту міокарда та летальність з будь-якої причини, які були зафіксовані протягом 30-денного періоду спостереження після включення у дослідження: 9,9 % у групі еноксапарину порівняно з 12 % у групі нефракціонованого гепарину (зниження відносного ризику &ndash; 17 % (р&lt;0,001)). Частота рецидиву інфаркту міокарда була значно нижча у групі еноксапарину (3,4 % порівняно з 5 %, р&lt;0,001, зниження відносного ризику &ndash; 31 %). Летальність була нижча у групі еноксапарину, однак різниця між групами не була статистично достовірною (6,9 % порівняно з 7,5 %, р=0,11). Перевага еноксапарину з точки зору показника первинної кінцевої точки була беззастережною незалежно від підгрупи (вік, стать, локалізація інфаркту міокарда, діабет або інфаркт міокарда в анамнезі, тип призначеного тромболітика та проміжок часу між появою перших клінічних ознак та початком лікування). Еноксапарин продемонстрував значну перевагу порівняно з нефракціонованим гепарином з точки зору первинного критерію ефективності як у хворих, які перенесли коронарну ангіопластику у 30-денний період після включення у дослідження (10,8 % порівняно з 13,9 %, 23 % зниження відносного ризику), так і у хворих, яким коронарну ангіопластику не проводили (9,7 % порівняно з 11,4 %, 15 % зниження відносного ризику). Частота виникнення масивних кровотеч до 30-го дня була достовірно вищою у групі еноксапарину (2,1 %) порівняно з групою гепарину (1,4 %). Частота шлунково-кишкових кровотеч була вища у групі еноксапарину (0,5 %), ніж у групі гепарину (0,1 %), тоді як частота внутрішньочерепних крововиливів в обох групах була однаковою (0,8 % у випадку еноксапарину порівняно з 0,7 % у випадку гепарину). Аналіз комбінованих критеріїв, за допомогою яких визначали клінічну користь, показав статистично значущу перевагу (р&lt;0,0001) еноксапарину над нефракціонованим гепарином: зниження відносного ризику на 14 % на користь еноксапарину (11 % порівняно з 12,8 %) для комбінованих критеріїв, що включали летальний наслідок, рецидив інфаркту міокарда та тяжку кровотечу (критерії ТІМІ) до 30-го дня, і 17 % (10,1 % порівняно з 12,2 %) для комбінованих критеріїв, що включали летальний наслідок, рецидив інфаркту міокарда та внутрішньочерепний крововилив до 30-го дня.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні параметри препарату оцінюються за змінами анти-Ха та анти-IIа активності у плазмі крові у часі у рекомендованих діапазонах доз. Біодоступність. При підшкірному введенні еноксапарин всмоктується швидко та практично повністю (майже на 100 %). Максимальна активність у плазмі спостерігається у період між 3-ою та 4-ою годинами після введення. Ця максимальна активність (виражена у анти-Ха МО) становить 0,18&plusmn;0,04 (після введення 2000 анти-Ха МО), 0,43&plusmn;0,11 (після введення 4000 анти-Ха МО) та 1,01&plusmn;0,14 (після введення 10000 анти-Ха МО). Болюсна внутрішньовенна ін&rsquo;єкція 30 мг (0,3 мл; 3000 анти-Ха МО) з подальшими підшкірними ін&rsquo;єкціями по 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) кожні 12 годин призводить до досягнення першого максимального рівня концентрації антифактора Ха, що становить 1,16 МО/мл (n=16), та середнього показника площі під фармакокінетичною кривою, що відповідає 88 % рівноважного рівня. Рівноважний стан досягається на другий день лікування. У рекомендованому діапазоні доз фармакокінетика еноксапарину є лінійною. Відмінності у показниках в окремого пацієнта та між пацієнтами досить незначні. Після повторного підшкірного введення здоровим добровольцям 40 мг (0,4 мл; 4000 анти-Ха МО) один раз на добу рівноважний стан був досягнутий на 2-й день, при цьому середня активність еноксапарину була майже на 15 % вищою, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні. Стабільні рівні активності еноксапарину є досить прогнозованими при введенні одноразових доз. Після повторного підшкірного введення 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) два рази на добу рівноважний стан був досягнутий у період між 3-ім та 4-им днем, при цьому середня АUС була на 65 % вища, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні, а максимальна та мінімальна анти-Ха активність становила 1,2 та 0,52 анти-Ха МО/мл відповідно. Відповідно до показників фармакокінетики еноксапарину натрію ця різниця у досягненні рівноважного стану може очікуватися також і для терапевтичного діапазону доз. Анти-Ха активність у плазмі після підшкірного введення майже у 10 разів нижча, ніж анти-IIа активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3&ndash;4 години після підшкірної ін&rsquo;єкції, досягаючи 0,13 анти-Ха МО/мл після повторного введення дози 1 мг/кг (100 анти-Ха МО/кг) два рази на добу. Розподіл. Об'єм розподілу еноксапарину натрію за анти-Ха активністю становить приблизно 5 л і майже відповідає об'єму крові, що циркулює. Метаболізм. Метаболізм еноксапарину відбувається переважно у печінці (шляхом десульфатизації та деполімеризації). Виведення. Після підшкірної ін'єкції період напіввиведення за анти-Ха активністю у низькомолекулярних гепаринів є більш тривалим порівняно з цим показником у нефракціонованих гепаринів. Елімінація еноксапарину є монофазною, при цьому період напіввиведення становить приблизно 4 години після одноразового підшкірного введення та майже 7 годин при введенні повторних доз. Для низькомолекулярних гепаринів характерний більш швидкий спад анти-IIа активності у плазмі крові порівняно з анти-Ха активністю. Еноксапарин та його метаболіти виводяться із сечею (ненасичуваний механізм), а також із жовчю. Нирковий кліренс речовин з анти-Ха активністю становить 10 % введеної дози, а загальна ниркова екскреція активних та неактивних метаболітів &ndash; 40 % дози. Групи підвищеного ризику Пацієнти літнього віку. Оскільки у цій віковій категорії спостерігається фізіологічне зниження функції нирок, то елімінація є більш повільною. Це не впливає на дозування або режим введення при профілактичному лікуванні. У пацієнтів віком від 75 років дуже важливо систематично контролювати функцію нирок за допомогою формули Кокрофта перед початком лікування препаратами НМГ. Пацієнти з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &gt;30 мл/хв). В окремих випадках може бути корисним проведення моніторингу анти-Ха активності з метою виключення можливості передозування, якщо еноксапарин застосовувати у лікувальних дозах.

Показання

Профілактика венозної тромбоемболії при хірургічних втручаннях, які супроводжуються помірним та високим тромбогенним ризиком; профілактика тромбозу глибоких вен у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі у зв&rsquo;язку з гострими терапевтичними захворюваннями: серцева недостатність ІІІ або ІV класу за класифікацією NYHA, гостра дихальна недостатність, гостре інфекційне або ревматичне захворювання, при наявності принаймні ще одного фактора ризику венозної тромбоемболії; профілактика тромбоутворення в екстракорпоральному контурі кровообігу під час проведення гемодіалізу (процедура в середньому триває приблизно до 4 годин); лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, який супроводжується або не супроводжується тромбоемболією легеневої артерії та не має тяжких клінічних симптомів, за винятком тромбоемболії легеневої артерії, яка вимагає лікування тромболітичним засобом або хірургічного втручання; лікування нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда без зубця Q у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом/елевацією сегмента ST у комбінації з тромболітичним засобом у хворих, яким можливе подальше застосування коронарної ангіопластики, а також у хворих, яким цю процедуру не проводять.

Протипоказання

Для доз 2000 анти-Ха МО/ 0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг; 6000 анти-Ха МО/0,6 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 60 мг; 8000 анти-Ха МО/0,8 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 80 мг; Цей лікарський засібзагалом не рекомендований у таких випадках: Підвищена чутливість до еноксапарину, гепарину або його похідних, у тому числі інших низькомолекулярних гепаринів. Наявність в анамнезі тяжкої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) типу ІІ, що була спричинена нефракційним гепарином або низькомолекулярним гепарином (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Кровотеча або схильність до кровотечі, пов&rsquo;язана з порушенням гемостазу (можливим винятком із цього протипоказання може бути дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, якщо воно не пов&rsquo;язане з гепаринотерапією (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Органічні ураження, які можуть спричинити кровотечу. Активна клінічно значуща кровотеча. Крім того, цей препарат зазвичай не рекомендується призначати у профілактичних дозах пацієнтам у віці від 65 років у комбінації з такими лікарськими засобами (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;): Ацетилсаліцилова кислота у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (системне застосування). Декстран 40 (парентеральне застосування). Для доз 2000 анти-Ха МО/ 0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг; Цей лікарський засіб зазвичай не рекомендується застосовувати: пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну, розрахований за формулою Кокрофта, 30 мл/хв, див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;); упродовж перших 24 годин після внутрішньомозкового крововиливу. Для доз 6000 анти-Ха МО/0,6 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 60 мг; 8000 анти-Ха МО/0,8 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 80 мг; Цей лікарський засібзагалом не рекомендований у таких випадках: Внутрішньомозковий крововилив. Активна виразка шлунка або дванадцятипалої кишки. Через відсутність відповідних даних препарат не застосовують пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну, розрахований за формулою Кокрофта, 30 мл/хв), за винятком пацієнтів, які перебувають на діалізі. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю слід призначати нефракціонований гепарин. Для проведення розрахунку за формулою Кокрофта необхідно мати дані останнього вимірювання маси тіла хворого (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Спінальну або епідуральну анестезію не слід ні в якому разі застосовувати пацієнтам, які знаходяться на лікуванні низькомолекулярними гепаринами (НМГ). Пацієнтам, які отримують гепарин для лікування, а не для профілактики, протипоказана місцева анестезія при планових хірургічних втручаннях. Не рекомендується застосовувати цей препарат у таких випадках. При гострому обширному ішемічному інсульті головного мозку з втратою свідомості або без. Якщо інсульт спричинено емболією, у перші 72 години після інсульту еноксапарин застосовувати не можна. На сьогодні не визначена ефективність лікувальних доз НМГ, незалежно від причини, обширності ураження або тяжкості клінічних проявів інфаркту головного мозку. При гострому інфекційному ендокардиті (крім деяких захворювань серця, спричинених емболією). При нирковій недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30&ndash;60 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Певні лікарські засоби або терапевтичні класи препаратів можуть сприяти розвитку гіперкаліємії: солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, інгібітори рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗП, гепарини (низькомолекулярний або нефракційний), циклоспорин, такролімус та триметоприм. Розвиток гіперкаліємії може залежати від того, чи має пацієнт пов&rsquo;язані з нею фактори ризику. Ризик виникнення гіперкаліємії зростає, якщо вищевказані лікарські засоби застосовувати одночасно. Пацієнти літнього віку (від 65 років). Небажані комбінації З ацетилсаліциловою кислотою у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах (і за аналогією інші саліцилати). Збільшується ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів та ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту під дією саліцилатів). Слід застосовувати жарознижувальні знеболювальні засоби, що не належать до саліцилатів (наприклад парацетамол). З НПЗП, включаючи кеторолак (системне застосування). Збільшується ризик кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів та ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту під дією НПЗП). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування, слід проводити ретельний клінічний нагляд. З декстраном 40 (парентеральне застосування). Підвищений ризик розвитку кровотечі (пригнічення декстраном 40 функції тромбоцитів). З іншими тромболітиками (наприклад, альтеплазою, ретеплазою, стрептокіназою, тенектеплазою, урокіназою) та антикоагулянтами. Комбінації, що потребують вжиття запобіжних заходів. З пероральними антикоагулянтами. Посилення антикоагулянтного ефекту. При заміні гепарину пероральним антикоагулянтом слід посилити клінічний нагляд. Комбінації, які слід враховувати. З інгібіторами агрегації тромбоцитів (крім ацетилсаліцилової кислоти у знеболювальних, жарознижувальних та протизапальних дозах), такими як абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних та неврологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан: збільшується ризик кровотечі. З обережністю слід застосовувати еноксапарин натрію з системними кортикостероїдами. Пацієнти віком до 65 років. Комбінації, які слід враховувати. Комбіноване застосування препаратів, які впливають на гемостаз, може збільшити ризик виникнення кровотечі. Тому, незалежно від віку пацієнтів, слід враховувати (а отже, проводити тривалий клінічний нагляд та, можливо, лабораторне обстеження) ефекти, що виникають при одночасному застосуванні НМГ у профілактичних дозах із такими лікарськими засобами: пероральні антикоагулянти, інгібітори агрегації тромбоцитів (абсиксимаб, НПЗП, ацетилсаліцилова кислота у будь-яких дозах, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан) та тромболітичні препарати.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з іншими механізмами. Проте слід бути обережними з огляду на можливі побічні реакції (див. розділ &laquo;Побічні реакції&raquo;).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Для доз 2000 анти-Ха МО/0,2 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 20 мг; 4000 анти-Ха МО/0,4 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 40 мг. Вагітність. У дослідженнях на тваринах не було виявлено жодних доказів тератогенного впливу еноксапарину. У разі відсутності будь-якого тератогенного впливу у тварин, не очікується цього ефекту у людини. Речовини, які сприяють виникненню вад розвитку у людини, виявилися тератогенними у тварин під час добре проведених досліджень у двох видів. Профілактичне лікування у І триместрі вагітності. Недостатньо клінічних даних для оцінки можливих тератогенних або фетотоксичних ефектів еноксапарину при його профілактичному застосування у І триместрі вагітності або як лікувальної терапії протягом всієї вагітності. Тому як застереження еноксапарин небажано призначати з профілактичною метою впродовж першого триместру вагітності. Якщо планується проводити епідуральну анестезію, то профілактичне застосування гепарину слід припинити, якщо є така можливість, щонайменше за 12 годин до проведення анестезії. Профілактичне лікування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. З тих обмежених даних, які існують на даний час щодо клінічного застосування еноксапарину в ІІ та ІІІ триместрах вагітності, невідомо про будь-які тератогенні або фетотоксичні ефекти еноксапарину у профілактичних дозах. Проте, щоб оцінити його вплив за цих умов, слід провести додаткові дослідження. Таким чином, застосування профілактичних доз еноксапарину у ІІ та ІІІ триместрах слід розглядати лише у разі необхідності. Якщо планується проводити епідуральну анестезію, то профілактичне застосування гепарину слід припинити, якщо є така можливість, щонайменше за 12 годин до проведення анестезії. Період годування груддю. Оскільки гастроінтестинальна абсорбція у новонароджених є неможливою в принципі, жінкам, які годують дитину груддю, лікування еноксапарином не протипоказане. Для доз 6000 анти-Ха МО/0,6 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 60 мг; 8000 анти-Ха МО/0,8 мл, що еквівалентно еноксапарину натрію 80 мг. Вагітність. У дослідженнях на тваринах не було виявлено жодних доказів тератогенного впливу еноксапарину, тому не очікується цього ефекту у людини. Відповідних клінічних даних недостатньо для оцінки можливих тератогенних або фетотоксичних ефектів еноксапарину при його введенні у лікувальних дозах у період вагітності. Тому як запобіжний захід еноксапарин в лікувальних дозах переважно не слід призначати у період вагітності. У жодному разі не можна проводити спінальну або епідуральну анестезію у пацієнтів, які отримують терапію НМГ у лікувальних дозах. Годування груддю. Оскільки гастроінтестинальна абсорбція у новонароджених є малоймовірною, жінкам, які годують груддю, лікування еноксапарином не протипоказане.

Спосіб застосування та дози

Діти

Через відсутність відповідних даних не рекомендується застосовувати НМГ у педіатричній практиці.

Передозування

Випадкове передозування при підшкірному введенні значних доз НМГ може призвести до виникнення геморагічних ускладнень.
У разі кровотечі деяких пацієнтів можна лікувати протаміну сульфатом, при цьому слід враховувати, що:
<ul>
<li>ефективність протаміну сульфату значно нижча, ніж ефективність, що спостерігається при передозуванні нефракційного гепарину;</li>
<li>перед застосуванням протаміну сульфату через можливість виникнення небажаних явищ (зокрема анафілактичного шоку) слід ретельно зважити співвідношення користь/ризик.</li>
</ul>
Нейтралізацію еноксапарину здійснювати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфату або гідрохлориду).
Необхідна доза протаміну залежить від:
<ul>
<li>введеної дози гепарину (100 антигепаринових одиниць протаміну нейтралізують активність 100 анти-Ха МО НМГ), якщо з моменту введення еноксапарину натрію пройшло не більше 8 годин;</li>
<li>часу, що минув після ін&rsquo;єкції гепарину:</li>
<li>якщо еноксапарин натрію вводили більше 8 годин тому або якщо необхідно ввести другу дозу протаміну, можна провести інфузію 50 антигепаринових одиниць протаміну на 100 анти-Ха МО еноксапарину;</li>
<li>якщо еноксапарин вводили більше 12 годин тому, то необхідності у введені протаміну немає.</li>
</ul>
Ці рекомендації призначені для пацієнтів з нормальною нирковою функцією, які отримують повторні дози препарату.
Проте повністю нейтралізувати анти-Ха активність еноксапарину неможливо.
Крім того, нейтралізація може мати тимчасовий характер внаслідок особливостей фармакокінетики всмоктування НМГ, в результаті чого може виникнути необхідність розподілити загальну розраховану дозу протаміну на декілька ін&rsquo;єкцій (2&minus;4), які вводити протягом 24 годин.
При потраплянні низькомолекулярного гепарину у шлунок, навіть у великих кількостях, тяжкі ускладнення є малоймовірними (таких випадків зареєстровано не було) внаслідок незначного всмоктування лікарського засобу у шлунку та кишечнику.

Побічні реакції

Побічні реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях і про які повідомляли у постмаркетинговому періоді, детально описані нижче. За частотою виникнення побічні реакції розподілено на такі категорії: дуже часто (&ge;1/10); часто (від &ge;1/100 до &lt;1/10); нечасто (від &ge;1/1000 до &lt;1/100); рідко (від &ge;1/10000 до &lt;1/1000); дуже рідко (&lt;1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). Досвід застосування у клінічних дослідженнях. Застосування еноксапарину вивчали серед більш ніж 15 000 пацієнтів в рамках клінічних досліджень. Кількість пацієнтів, показання та схеми дозування детально зазначені у таблиці 1. Таблиця 1 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="0" cellpadding="0">
<tbody>
<tr>
<td>-</td>
<td>Профілактика венозних тромбоем-болій у хірургічних пацієнтів</td>
<td>Профілактика ТГВ у терапевтичних пацієнтів під час гострого захворювання</td>
<td>Лікування ТГВ з емболією легеневої артерії або без неї</td>
<td>Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без зубця Q</td>
<td>Лікування інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST</td>
</tr>
<tr>
<td>Кількість пацієнтів, які отримували еноксапарин</td>
<td>1776</td>
<td>1169</td>
<td>559</td>
<td>1578</td>
<td>10 176</td>
</tr>
<tr>
<td>Схема дозування</td>
<td>40 мг підшкірно один раз на добу</td>
<td>40 мг підшкірно один раз на добу</td>
<td>1 мг/кг підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг підшкірно один раз на добу</td>
<td>1 мг/кг підшкірно кожні 12 годин</td>
<td>30 мг внутрішньовенно болюсно, після чого по 1 мг/кг підшкірно кожні 12 годин</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Кровотечі. У клінічних дослідженнях кровотечі були побічними реакціями, про які повідомляли найчастіше. Сюди відносяться і серйозні кровотечі, про які повідомляли у 4,2 % пацієнтів (хірургічного профілю). Деякі з цих випадків були летальними. Геморагічні ускладнення розцінювались як серйозні у таких випадках: якщо кровотеча спричинила значущу клінічну подію; якщо кровотеча супроводжувалася зниженням рівня гемоглобіну на &ge; 2 г/дл або трансфузією 2 або більше одиниць препаратів крові; ретроперитонеальні та внутрішньочерепні крововиливи завжди розцінювали як серйозні. Як і у випадку з іншими антикоагулянтами, кровотеча може виникати у разі наявності супутніх факторів ризику, таких як: органічні ураження зі схильністю до кровотечі; інвазивні процедури або одночасне застосування лікарських засобів, які впливають на гемостаз (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;). Таблиця 2 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="0" cellpadding="0">
<tbody>
<tr>
<td>Категорії &laquo;Система-Орган-Клас&raquo; за класифікацією MedDRA</td>
<td>Профілактика ТГВ у хірургічних пацієнтів</td>
<td>Профілактика ТГВ у терапевтичних пацієнтів</td>
<td>Консерватив-не лікування ТГВ з емболією легеневої артерії або без неї</td>
<td>Нестабільна стенокардія / інфаркт міокарда без елевації сегмента ST</td>
<td>Інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST</td>
</tr>
<tr>
<td>З боку судин</td>
<td>Дуже часто: геморагічні явища* Рідко: ретроперитонеальний крововилив</td>
<td>Часто: геморагічні явища*</td>
<td>Дуже часто: геморагічні явища* Нечасто: внутрішньочерепний крововилив, ретроперитонеальний крововилив</td>
<td>Часто: геморагічні явища* Рідко: ретроперитонеальний крововилив</td>
<td>Часто: геморагічні явища* Нечасто: внутрішньочерепний крововилив, ретроперитонеальний крововилив</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * Наприклад: гематома, екхімоз (не в місці ін&rsquo;єкції), гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча. Таблиця 3 Тромбоцитопенія та тромбоцитоз. 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1" cellspacing="0" cellpadding="0">
<tbody>
<tr>
<td>Категорії &laquo;Система-Орган-Клас&raquo; за класифікацією MedDRA</td>
<td>Профілактика ТГВ у хірургічних пацієнтів</td>
<td>Профілактика ТГВ у терапевтичних пацієнтів</td>
<td>Консервативне лікування ТГВ з емболією легеневої артерії або без неї</td>
<td>Нестабільна стенокардія / інфаркт міокарда без елевації сегмента ST</td>
<td>Інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST</td>
</tr>
<tr>
<td>З боку крові та лімфатичної системи</td>
<td>Дуже часто: тромбоцитоз* Часто: тромбоцито-пенія</td>
<td>Нечасто: тромбоцито-пенія</td>
<td>Дуже часто: тромбоцитоз* Часто: тромбоцито-пенія</td>
<td>Нечасто: тромбоцито-пенія</td>
<td>Часто: тромбоцитоз*, тромбо-цитопенія Дуже рідко: імуноалергічна тромбоцитопенія</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * Кількість тромбоцитів &gt; 400 Г/л Інші небажані реакції, які спостерігались у клінічних дослідженнях, представлені нижче, незалежно від показання до застосування препарату, та класифіковані за категоріями &laquo;Система-Орган-Клас&raquo;, частотою виникнення та в порядку зменшення їхньої серйозності. Таблиця 4 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="width: 100%; height: 268.687px;" border="1" cellspacing="0" cellpadding="0">
<tbody>
<tr style="height: 44.7812px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 44.7812px;">Категорії &laquo;Система-Орган-Клас&raquo; за класифікацією MedDRA</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 44.7812px;">Небажані ефекти (при застосуванні препарату при всіх показаннях)</td>
</tr>
<tr style="height: 22.3906px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 22.3906px;">З боку імунної системи</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 22.3906px;">Часто: алергічна реакція, що в деяких випадках може призвести до припинення лікування препаратом Рідко: анафілактична або анафілактоїдна реакція</td>
</tr>
<tr style="height: 44.7812px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 44.7812px;">З боку печінки та жовчовивідних шляхів</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 44.7812px;">Дуже часто: підвищення рівнів печінкових ферментів (головним чином рівень трансаміназ більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми)</td>
</tr>
<tr style="height: 44.7812px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 44.7812px;">З боку шкіри та підшкірної клітковини</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 44.7812px;">Часто: кропив&rsquo;янка, свербіння, еритема Нечасто: бульозний дерматит</td>
</tr>
<tr style="height: 67.1719px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 67.1719px;">Загальні розлади та реакції у місці введення препарату</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 67.1719px;">Часто: гематома у місці ін&rsquo;єкції*, біль у місці ін&rsquo;єкції, інша реакція у місці ін&rsquo;єкції (наприклад, набряк, крововилив, алергічна реакція, запалення, утворення вузликів, інші реакції). Нечасто: некроз шкіри у місці ін&rsquo;єкції, що може розвинутись після появи пурпури чи інфільтративних болючих еритематозних бляшок, що вимагає негайного припинення лікування препаратом; місцеве подразнення.</td>
</tr>
<tr style="height: 44.7812px;">
<td style="width: 17.0122%; height: 44.7812px;">Зміни при лабораторних та інструментальних дослідженнях</td>
<td style="width: 82.7888%; height: 44.7812px;">Рідко: гіперкаліємія</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 * Ризик підвищується у разі недотримання рекомендованої техніки здійснення ін&rsquo;єкції або використання невідповідного ін&rsquo;єкційного матеріалу. Досвід застосування у постмаркетинговий період. Побічні реакції, наведені нижче, були виявлені у постреєстраційний період. Оскільки про ці реакції повідомляли добровільно, їх частота оцінюється як невідома (не може бути оцінена за наявними даними). З боку імунної системи. Шкірні або системні алергічні реакції (анафілактичні або анафілактоїдні реакції, в тому числі шок), які у окремих випадках можуть призводити до відміни препарату. З боку нервової системи. Головний біль. З боку судин. Були зареєстровані випадки значних геморагічних ускладнень, деякі з них були летальними. Нечастими побічними реакціями були внутрішньочерепні та ретроперитонеальні крововиливи. Також реєструвалися випадки геморагічних ускладнень (кровотечі), таких як гематома, екхімози у місцях, відмінних від місця ін&rsquo;єкції, гематома рани, гематурія, носова кровотеча та шлунково-кишкова кровотеча. Геморагічні епізоди пов&rsquo;язані головним чином з: супутніми факторами ризику: органічними ураженнями, при яких існує імовірність виникнення кровотечі, та деякими комбінаціями лікарських засобів (див. розділи &laquo;Протипоказання&raquo; та &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;), віком, нирковою недостатністю, низькою масою тіла; недотриманням терапевтичних рекомендацій, а саме: тривалості лікування та корекції дози відповідно до маси тіла (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Зареєстровано рідкі випадки виникнення спінальної гематоми після застосування НМГ під час спінальної анестезії, аналгезії або епідуральної анестезії. Ці побічні явища призводили до неврологічних розладів різного ступеня тяжкості, в тому числі до тривалого або постійного паралічу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). З боку крові та лімфатичної системи. Повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії. Існує два її типи. Тип І, тобто найбільш поширені випадки, зазвичай помірного ступеня тяжкості (більше 100000/мм3), з&rsquo;являються на ранніх етапах (до 5 доби) і не потребують припинення лікування. Тип ІІ, тобто рідкісні випадки тяжкої імуноалергічної тромбоцитопенії (ГІТ). Частота виникнення досліджена недостатньо (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Можливе безсимптомне оборотне підвищення рівня тромбоцитів. Геморагічна анемія. Є дані щодо виникнення гіпереозинофілії, як ізольовано, так і на тлі шкірних реакцій, яка зникала після припинення лікування. З боку шкіри та підшкірної клітковини. Зареєстровано випадки васкуліту внаслідок гіперчутливості шкіри. Були зареєстровані випадки некрозу шкіри, переважно у місці ін&rsquo;єкції. Їм може передувати поява пурпури або інфільтрованих та болісних еритематозних плям. У таких випадках слід негайно припинити терапію. Алопеція. З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Повідомлялося про випадки гепатоцелюлярного або холестатичного ураження печінки. З боку опорно-рухового апарату. Можливий розвиток остеопорозу при лікуванні протягом тривалого часу. Загальні розлади та реакції у місці введення препарату. Після підшкірної ін&rsquo;єкції можливе утворення гематоми у місці введення препарату. Були зареєстровані випадки болю у місці ін&rsquo;єкції, інших реакцій, включаючи подразнення, набряк у місці ін&rsquo;єкції, гіперчутливість, запалення та утворення вузликів. Цей ризик підвищується при недотриманні рекомендованої техніки проведення ін'єкцій та при використанні невідповідного ін&rsquo;єкційного матеріалу. У результаті запальної реакції можуть виникнути вузлики у місці ін&rsquo;єкції, які зникають протягом декількох днів. Їх поява не потребує припинення лікування. Нефракціоновані гепарини можуть спричиняти гіпоальдостеронізм, який призводить до збільшення плазмового рівня калію. Рідко може виникнути клінічно значуща гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом. Повідомлялося про випадки транзиторного підвищення рівнів трансаміназ. Зареєстровано декілька випадків гіперкаліємії.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &deg;C. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 0,2 мл, 0,4 мл, 0,6 мл або 0,8 мл у шприці. По 1 шприцу в блістері. По 1, 2 або 10 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 або 2 блістери (з препаратом активністю 8000 анти-Ха МО), вкладених в пачку. По 2 шприца в блістері. По 1 або 5 блістерів (з препаратом активністю 2000 анти-Ха МО, 4000 анти-Ха МО, 6000 анти-Ха МО) і по 1 блістеру (з препаратом активністю 8000 анти- Ха МО), вкладених в пачку із картону або по 25 блістерів у коробці з картону.

Категорія відпуску

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Фленокс розчин для ін'єкцій 4000 МО/0,4 мл у шприці, 10 шт.

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають