Name: Епірубіцин концентрат для розчину для інфузій по 2 мг/мл, флакон 25 мл, 1 шт.
Brand: Ебеве Фарма, Австрія
SKU: 3697.6407
Price: 1609.87 UAH
Availability: InStock

Повні аналоги

Аналоги в інших формах випуску

Форма випуску

Ебеве Фарма, Австрія

Епірубіцин розчин для ін’єкцій, 2 мг/мл, 50 мл, 1 шт.

Епірубіцин р-н д/інф. 100мг фл. 50мл №1

Є в наявності

епірубіцин

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Діюча речовина

Торгівельна назва

Категорія

GTIN

Країна виробник

Спосіб введення

Міжнародне найменування

Термін придатності

Код АТС/ATX

Рецептурний відпуск

Препарат відпускається лише за рецептом. При придбанні в аптеці медикаментозного засобу необхідно мати при собі рецепт або витяг з призначенням лікаря на даний препарат, які фармацевт зобов'язаний вимагати у вас для його відпустки. Застосовуватись такі препарати повинні суворо за призначенням лікаря.

Рецептурна відпустка тільки за рецептом

Код Моріон

Кількість в упаковці

Первинна упаковка

Температура зберігання

Зберігати даний препарат потрібно в холодному місці при температурі від 2 до 8 &deg;С.

Температура хранения

Об'єм

Дозування

Упаковка

Виробник

Основні

Алергікам

Положення &laquo;З обережністю&raquo; має на увазі, що цей засіб має деякі ризики для здоров'я у цієї категорії людей. Використовувати цей медикамент можна у разі, якщо користь перевищує можливі ризики і лише після попередньої консультації з лікарем.

Алергікам з обережністю

Діабетикам

Положення &laquo;Дозволено&raquo; має на увазі, що цей засіб може використовуватися для цієї категорії людей і несе за собою мінімальний ризик для стану здоров'я. Однак, щоб уникнути індивідуальної непереносимості даного препарату, перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем, оскільки самолікування може бути небезпечним для вашого здоров'я.

Діабетикам дозволено

Вагітним

Вагітним з обережністю

Годуючим матерям

Положення &laquo;Заборонено&raquo; передбачає, що користь від застосування цього препарату для цієї категорії людей набагато нижча від можливих ризиків. Використовувати такий препарат не рекомендується, оскільки це може завдати істотної шкоди здоров'ю.

Годуючим матерям заборонено

Дітям

Цей засіб можна застосовувати дітям із зазначеного віку. Однак у будь-якому разі, перед застосуванням рекомендується консультація лікаря. Для дітей віком до 2 років будь-які медикаменти повинні застосовуватися тільки за призначенням лікаря.

Дітям заборонено

Кому можна

Основні властивості

Епірубіцин

Епірубіцин концентрат для розчину для інфузій по 2 мг/мл, флакон 25 мл, 1 шт.

Склад

діюча речовина: епірубіцин; 1 мл концентрату містить 2 мг епірубіцину гідрохлориду; допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін&rsquo;єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин червоного кольору, який не містить часток.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Антрацикліни та споріднені сполуки. Код АТХ L01D B03.

Фармакодинаміка

Епірубіцин є активною субстанцією групи антрациклінів. Фармакодинаміка аналогічна іншим антрациклінам-цитостатикам; антимікробні властивості не використовуються. Епірубіцин негативно впливає на всі фази клітинного циклу та найбільш активний у фазах S і G2 клітинного циклу. Після інтеркаляції між парами основ ДНК епірубіцин стабілізує комплекс &laquo;топоізомераза II &mdash; ДНК&raquo; та призводить до необоротного розриву ниток ДНК.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення (40&ndash;100 мг/м2) крива виведення епірубіцину з плазми крові є трифазною: t&frac12;&micro;: 3&ndash;4,8 хвилини; t&frac12;&szlig;: 1,1&ndash;2,6 години; t&frac12;g (термінальний період напіввиведення): 18&ndash;45 годин. Епірубіцин має великий об&rsquo;єм розподілу (32&ndash;46 л/кг). Плазмовий кліренс становить 40&ndash;75 л/год. У разі порушення функції печінки плазмовий кліренс знижується. Епірубіцин інтенсивно біотрансформується у печінці в епірубіцинол (13-OH-епірубіцин), глюкуроніди епірубіцину та епірубіцинол і аглікони. 4'-O-глюкуронідація відрізняє епірубіцин від доксорубіцину і може пояснювати швидшу елімінацію епірубіцину та його зменшену токсичність. Рівні основного метаболіту, епірубіцинолу, у плазмі крові (13-OH-епірубіцину) відповідно нижче і фактично паралельні до рівнів незміненої активної субстанції. Біліарна екскреція епірубіцину та його метаболітів становить приблизно 35 % введеної дози. Виведення 11&ndash;15 % епірубіцину та його метаболітів відбувається переважно нирками; приблизно 5&ndash;7 % виводиться нирками у незміненому стані. При внутрішньоміхуровому введенні епірубіцину для лікування поверхневого раку сечового міхура тканини пухлини абсорбують у 2&ndash;10 разів більше епірубіцину, ніж здорові тканини.

Показання

Епірубіцин призначений для лікування широкого спектра новоутворень, включаючи: 
<ul>
<li>рак молочної залози;</li>
<li>злоякісні лімфоми;</li>
<li>саркоми м&rsquo;яких тканин;</li>
<li>рак шлунка;</li>
<li>рак печінки;</li>
<li>рак підшлункової залози;</li>
<li>рак прямої кишки;</li>
<li>рак шийно-лицьової ділянки;</li>
<li>рак легенів;</li>
<li>рак яєчників;</li>
<li>лейкемію.</li>
</ul>
Внутрішньоміхурове введення епірубіцину показане при лікуванні поверхневого раку сечового міхура (перехідноклітинний рак, карцинома in situ) та для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції.

Протипоказання

- Підвищена чутливість до епірубіцину гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу, до інших антрациклінів та антраценедіонів. - Період годування груддю. Внутрішньовенне введення протипоказане: при персистуючій мієлосупресії, міокардіопатії, у разі попереднього лікування максимальними сумарними дозами епірубіцину гідрохлориду та/або антрацендіонами, при нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, тяжкій аритмії, при наявності генералізованої інфекції, пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки, нестабільною стенокардією, вираженим запаленням слизової оболонки ротової порожнини та/або шлунково-кишкового тракту. Терапія епірубіцином протипоказана пацієнтам з активною депресією функції кісткового мозку внаслідок раніше проведених курсів лікування із застосуванням інших протипухлинних засобів або радіотерапії та пацієнтам, які вже отримували лікування із застосуванням максимальних кумулятивних доз епірубіцину гідрохлориду та/або інших антрациклінів (наприклад, доксорубіцину та даунорубіцину). Порушення функції серця, у тому числі в анамнезі, а саме: прогресуюча серцева недостатність, міокардіальна недостатність IV ступеня (недостатність у стані спокою), тяжка аритмія та порушення провідності з серйозними гемодинамічними порушеннями, гострі запальні захворювання серця, нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда або інфаркт міокарда в анамнезі, що спричинив серцеву недостатність III та IV ступеня, міокардіопатія. Протипоказано застосовувати в комбінації з вакциною проти жовтої гарячки. Внутрішньоміхурове введення протипоказано пацієнтам з інфекціями сечовивідних шляхів, інвазивною пухлиною, що проростає у м&rsquo;язовий шар сечового міхура, із запаленням сечового міхура, при великому об&rsquo;ємі залишкової сечі, зморщеному сечовому міхурі та пацієнтам з гематурією. Особлива увага потрібна у разі труднощів у проведенні катетеризації (зокрема уретральна непрохідність, спричинена значним внутрішньоміхуровим новоутворенням).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Епірубіцин можна застосовувати у комбінації з іншими протипухлинними засобами, але надзвичайно важливо ніколи не змішувати його з цими препаратами в одному шприці. Стан пацієнтів слід контролювати у зв&rsquo;язку з імовірністю розвитку адитивної токсичної дії. Адитивна токсична дія особливо негативно впливає на кістковий мозок, інші органи кровотворення і травний тракт. Застосування епірубіцину в комбінованій хіміотерапії одночасно з іншими кардіотоксичними препаратами, а також сумісне застосування кардіоактивних препаратів (наприклад, блокаторів кальцієвих каналів), вимагає ретельного контролю функції серця протягом усього курсу лікування. Епірубіцин екстенсивно метаболізується печінкою. Пригнічення функції печінки внаслідок супутньої терапії може погіршити метаболізм, фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність епірубіцину. Антрацикліни, включаючи епірубіцин, слід застосовувати в комбінації з іншими кардіотоксичними препаратами тільки за умови ретельного моніторингу серцевої функції пацієнта. Пацієнти, які застосовують антрацикліни після припинення терапії іншими кардіотоксичними препаратами, особливо препаратами з тривалими періодами напіввиведення, такими як трастузумаб, можуть також знаходитися у групі підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності. Період напіввиведення трастузумабу становить приблизно 28&ndash;38 днів, і препарат може знаходитися у кровообігу до 27 тижнів після припинення лікування трастузумабом. Таким чином, лікарям у разі можливості слід уникати проведення терапії на основі антрациклінів протягом 27 тижнів після припинення лікування трастузумабом. Якщо антрацикліни застосовували до цього, рекомендується проводити ретельний моніторинг функції серця. Можливе виражене порушення кровотворення у випадку (попередньої) терапії із застосуванням препаратів, які впливають на кістковий мозок (а саме: цитостатичні препарати, сульфамід, хлорамфенікол, дифеніл, похідні амідопірину, антиретровірусні засоби). Спостерігалася взаємодія епірубіцину гідрохлориду з циметидином, дексверапамілом, дексразоксаном, доцетакселом, інтерфероном &alpha;2b, паклітакселом та хініном: 
<ul>
<li>введення дози циметидину призводило до 50 % збільшення площі під кривою (АUС) епірубіцину, таким чином, слід припинити прийом циметидину на період лікування епірубіцином;</li>
<li>дексверапаміл може змінювати фармакокінетику епірубіцину і посилювати пригнічення функції кісткового мозку;</li>
<li>введення паклітакселу перед застосуванням лікарського засобу Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; може призвести до підвищення плазмових концентрацій незміненого епірубіцину та його метаболітів, проте останні не є ні токсичними, ні активними. При застосуванні таксанів (паклітакселу або доцетакселу) після препарату Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; змін у його фармакокінетиці не спостерігалося. Цю комбінацію можна застосовувати при багатоступінчастому введенні двох лікарських препаратів. Слід проводити інфузію епірубіцину гідрохлориду і паклітакселу з інтервалом як мінімум у 24 години між застосуванням цих двох засобів;</li>
<li>після введення дексразоксану у високих дозах (900 мг/м2 та 1200 мг/м2) було відзначено підвищення системного кліренсу епірубіцину гідрохлориду та зниження значення AUC. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію антрациклінами та дексразоксаном, можуть частіше відзначати у себе мієлосупресію;</li>
<li>в одному з досліджень було виявлено, що доцетаксел може підвищувати концентрації метаболітів епірубіцину в плазмі крові у разі безпосереднього прийому після епірубіцину гідрохлориду;</li>
<li>сумісне призначення &alpha;2b-інтерферону може спричинити зниження і граничного періоду напіврозпаду, і повного кліренсу епірубіцину;</li>
<li>хінін може прискорювати початковий розподіл епірубіцину з крові в тканини та впливати на розподіл епірубіцину в еритроцитах.</li>
</ul>
Епірубіцин метаболізується переважно у печінці. Пригнічення функції печінки внаслідок супутньої терапії може погіршити метаболізм, фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність епірубіцину. Слід уникати вакцинації пацієнтів, які отримують епірубіцин, живою вакциною. Вбиті або інактивовані вакцини можна вводити, однак такі вакцини можуть бути менш ефективними. При одночасному застосуванні з епірубіцином лікарські засоби, які спричиняють затримку екскреції сечової кислоти (наприклад, сульфонаміди, деякі діуретики), можуть підвищити ризик розвитку гіперурикемії. Слід враховувати можливість вираженого порушення гемопоезу при (попередньому) лікуванні препаратами, що впливають на кістковий мозок (тобто цитостатичні засоби, сульфонаміди, хлорамфенікол, дифенілгідантоїн, похідні амідопірину, антиретровірусні засоби). Посилення мієлосупресії можливе у пацієнтів, які проходили комбіновану терапію антрацикліном і дексразоксаном.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводили. Епірубіцин може спричиняти гострі напади нудоти та блювання, запаморочення, які можуть призводити до тимчасового порушення здатності керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Перед початком лікування жінок репродуктивного віку слід виключити можливість вагітності, а протягом самого лікування жінки повинні користуватися ефективними засобами контрацепції. Експериментальні дані, отримані на тваринах, дають підставу припускати, що при застосуванні вагітним епірубіцин може спричиняти ушкодження плода, тому його не можна застосовувати у період вагітності. Якщо епірубіцин застосовувати у період вагітності або пацієнтка вагітніє під час застосування цього препарату, її слід проінформувати про потенційну небезпеку для плода. Немає жодних досліджень з участю вагітних жінок. Епірубіцин слід застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь для жінки переважає потенційний ризик для плода. Годування груддю. Чи екстрагується епірубіцин у грудне молоко, залишається невідомим. У зв&rsquo;язку з тим, що багато препаратів, у тому числі й антрацикліни, проникають у грудне молоко, а також у зв&rsquo;язку з можливістю серйозних побічних проявів, спричинених епірубіцином, у немовлят, яких годують груддю, жінкам слід припинити годування груддю до початку застосування препарату. Фертильність. Епірубіцин може спричинити пошкодження хромосом сперматозоїдів людини. Чоловіки, які отримують лікування епірубіцином, повинні використовувати ефективні засоби контрацепції і, якщо це доречно і можливо, звернутися за порадою щодо збереження сперми у зв&rsquo;язку з можливістю необоротного безпліддя, спричиненого терапією. Епірубіцин може спричинити аменорею і передчасне настання менопаузи у жінок.

Спосіб застосування та дози

Епірубіцин призначений тільки для внутрішньовенного або внутрішньоміхурового введення. Внутрішньовенне введення. Рекомендується вводити Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; через катетер інфузійною системою вільним вливанням сольового розчину внутрішньовенно, переконавшись, що голка правильно введена у вену. При вливанні слід дотримуватися обережності з метою уникнення появи синців (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). У разі появи синців слід негайно припинити інфузію. Схема застосування при стандартному дозуванні. При монотерапії епірубіцину гідрохлоридом рекомендована доза для дорослих становить 60&ndash;90 мг/м2 поверхні тіла. Епірубіцину гідрохлорид слід вводити внутрішньовенно протягом 3&ndash;5 хвилин. Введення препарату слід повторити з інтервалами у 21 день відповідно до стану крові/кісткового мозку. При розвитку токсичних ефектів, зокрема тяжкої нейтропенії/нейтропенічної пропасниці та тромбоцитопенії (які можуть зберігатися до 21-го дня), введення препарату відтерміновувати або знижувати подальші дози. Схема застосування при призначенні високих доз. При лікуванні у високих дозах епірубіцину гідрохлорид можна вводити шляхом внутрішньовенних болюсних ін&rsquo;єкцій тривалістю 3&ndash;5 хвилин або шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю до 30 хвилин. Рак легенів. При монотерапії у високих дозах епірубіцину гідрохлорид для лікування карциноми легенів слід вводити відповідно до нижчезазначених схем: 
<ul>
<li>дрібноклітинний рак легенів (у пацієнтів, які раніше не отримували лікування): 120 мг/м2 в 1-й день кожні 3 тижні.</li>
<li>недрібноклітинний рак легенів (епідермоїдний, сквамозний та аденокарцинома) у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 135 мг/м&sup2; у 1-й день або 45 мг/м&sup2; у 1-й, 2-й, 3-й дні кожні 3 тижні.</li>
</ul>
Рак молочної залози. Дози до 135 мг/м&sup2; (при монотерапії Епірубіцином &laquo;Ебеве&raquo;) та до 120 мг/м&sup2; (при комбінованій терапії), що вводили кожні 3&ndash;4 тижні, були ефективними та добре переносилися пацієнтками з раком молочної залози. При ад&rsquo;ювантній хіміотерапії раку молочної залози на початкових стадіях з ураженням регіональних лімфатичних вузлів рекомендовані дози епірубіцину гідрохлориду варіюють від 100 мг/м2 (одноразово у 1-й день курсу) до 120 мг/м2 (у розділених дозах у 1-й та 8-й дні курсу) в комбінації з циклофосфамідом і 5-фторурацилом внутрішньовенно, а також тамоксифеном перорально. Курси повторювати з періодичністю у 3&ndash;4 тижні. Препарат слід вводити шляхом внутрішньовенної болюсної ін&rsquo;єкції протягом 5-10 хвилин або внутрішньовенної інфузії протягом не більше 30 хвилин. Рекомендоване застосування нижчих доз (60&ndash;75 мг/м&sup2; або 105&ndash;120 мг/м&sup2; у схемах дозування для високих доз) пацієнтам зі зниженим резервом кісткового мозку внаслідок попереднього лікування із застосуванням хіміотерапії та/або променевої терапії, пацієнтам літнього віку або з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити для прийому протягом 2&ndash;3 послідовних днів. У таблиці нижче наведені загальні рекомендації щодо доз при монотерапії і комбінованій хіміотерапії різних пухлин: 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1">
<tbody>
<tr>
<td rowspan="2">
Онкологічне захворювання
</td>
<td colspan="2">
Доза епірубіцину гідрохлориду (мг/м2)a
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Монотерапія
</td>
<td>
Комбінована терапія
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Розповсюджений рак яєчників
</td>
<td>
60&ndash;90
</td>
<td>
50&ndash;100
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Рак шлунка
</td>
<td>
60&ndash;90
</td>
<td>
50
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Дрібноклітинний бронхіальний рак
</td>
<td>
120
</td>
<td>
120
</td>
</tr>
<tr>
<td>
Рак сечового міхура
</td>
<td>
50 мг/ 50 мл або 80 мг/ 50 мл (карцинома&nbsp;in situ)
Профілактика:
50 мг/ 50 мл щотижня протягом 4 тижнів, потім щомісячно протягом 11 місяців
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="3">
a&nbsp;Дози зазвичай вводити у 1-й день курсу або в 1-й, 2-й та 3-й дні курсу з інтервалами у 21 день.
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Комбінована терапія. Якщо Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; застосовувати в комбінації з іншими цитостатичними засобами, дозу слід відповідно знижувати. Зазвичай застосовувані дози наведені в таблиці вище. Порушення функція печінки. Епірубіцину гідрохлорид виводиться переважно гепатобіліарною системою. Дози для пацієнтів із порушеннями функцій печінки необхідно знижувати залежно від рівня білірубіну в сироватці крові таким чином: 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" border="1">
<tbody>
<tr>
<td>
Рівень білірубіну в сироватці крові
</td>
<td>
Зниження дози
</td>
</tr>
<tr>
<td>
24&ndash;51 мкмоль/л
</td>
<td>
50 %
</td>
</tr>
<tr>
<td>
&gt; 51 мкмоль/л
</td>
<td>
75 %
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
 Порушення функції нирок. Оскільки ниркова екскреція епірубіцину гідрохлориду незначна, зниження доз для пацієнтів із помірними порушеннями функцій нирок не потрібне. Проте корекція доз може бути необхідна для пацієнтів із рівнем креатиніну в сироватці крові понад 5 мг/дл. Внутрішньоміхурове введення. Епірубіцину гідрохлорид може бути введений внутрішньоміхурово для лікування поверхневого раку сечового міхура та карциноми in situ. Епірубіцин не слід застосовувати внутрішньоміхурово для лікування інвазивних пухлин, що проникли через стінку сечового міхура; у таких випадках ефективніша системна хіміотерапія або хірургічне втручання (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;). Епірубіцину гідрохлорид також успішно застосовують для внутрішньоміхурової профілактики рецидивів після трансуретральної резекції поверхневих пухлин сечового міхура. Для лікування поверхневого раку сечового міхура рекомендують наступну схему, використовуючи таблицю розведення: 8 інстиляцій на тиждень в дозі 50 мг/50 мл (розведення фізіологічним розчином або дистильованою стерильною водою). Якщо спостерігається місцева токсичність: рекомендують зменшення дози до 30 мг/50 мл. Карцинома in situ: до 80 мг/50 мл (залежно від індивідуальної переносимості пацієнта). Для профілактики: 4 введення на тиждень в дозі 50 мг/50 мл з подальшими 11 інстиляціями такої ж дози на місяць. Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; неефективний при пероральному прийомі і його не слід вводити внутрішньом&rsquo;язово або інтратекально. Внутрішньовенне застосування. Внутрішньовенне введення повинно тривати протягом 5&ndash;10 хвилин через систему для внутрішньовенних інфузій. При цьому слід переконатися, що голка правильно введена у вену, причому флакон із 0,9 % розчином натрію хлориду повинен вже бути встановлений. Ця техніка знижує ризик екстравазації препарату та забезпечує можливість промивання вени 0,9 % розчином натрію хлориду наприкінці введення препарату. Витікання Епірубіцину &laquo;Ебеве&raquo; з вени протягом введення може призвести до ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз можливий у результаті ін&rsquo;єкції у тонкі судини або при повторних ін&rsquo;єкціях в одну і ту саму вену. Внутрішньоміхурове застосування. Розчин Епірубіцину &laquo;Ебеве&raquo;, що вводиться через катетер, слід лишати у сечовому міхурі протягом 1 години, після чого пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур. Щоб уникнути невчасного розведення сечею, пацієнта необхідно проінструктувати про те, що йому не слід вживати рідину за 12 годин до інстиляції. У процесі інстиляції пацієнта необхідно час від часу перевертати з боку на бік для забезпечення більш рівномірного впливу розчину препарату на стінки сечового міхура. Приготування розчину. Епірубіцин &laquo;Ебеве&raquo; слід розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози. Препарат слід використати протягом 24 годин після першого проколювання пробки флакона. Невикористаний розчин слід знищити. При зберіганні розчину для ін&rsquo;єкцій у холодильнику препарат може желатинізуватися. Відновлення консистенції відбувається через 2&ndash;4 години за умов кімнатної температури (15&ndash;25 &ordm;С) і похитування флакона з розчином. Розведення розчинів, що використовують для інстиляції у сечовий міхур. 
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="width: 100%; height: 262.344px;" border="1">
<tbody>
<tr style="height: 99.1719px;">
<td style="width: 14.7481%; height: 99.1719px;">
Необхідна доза епірубіцину
</td>
<td style="width: 22.4975%; height: 99.1719px;">
Об&rsquo;єм розчину епірубіцину гідрохлориду 2 мг/мл
</td>
<td style="width: 36.9091%; height: 99.1719px;">
Об&rsquo;єм розчинника (стерильної води для ін&rsquo;єкцій або стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду
</td>
<td style="width: 20.1703%; height: 99.1719px;">
Загальний об&rsquo;єм для інстиляції у сечовий міхур
</td>
</tr>
<tr style="height: 54.3906px;">
<td style="width: 14.7481%; height: 54.3906px;">
30 мг
</td>
<td style="width: 22.4975%; height: 54.3906px;">
15 мл
</td>
<td style="width: 36.9091%; height: 54.3906px;">
35 мл
</td>
<td style="width: 20.1703%; height: 54.3906px;">
50 мл
</td>
</tr>
<tr style="height: 54.3906px;">
<td style="width: 14.7481%; height: 54.3906px;">
50 мг
</td>
<td style="width: 22.4975%; height: 54.3906px;">
25 мл
</td>
<td style="width: 36.9091%; height: 54.3906px;">
25 мл
</td>
<td style="width: 20.1703%; height: 54.3906px;">
50 мл
</td>
</tr>
<tr style="height: 54.3906px;">
<td style="width: 14.7481%; height: 54.3906px;">
80 мг
</td>
<td style="width: 22.4975%; height: 54.3906px;">
40 мл
</td>
<td style="width: 36.9091%; height: 54.3906px;">
10 мл
</td>
<td style="width: 20.1703%; height: 54.3906px;">
50 мл
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
&nbsp;

Діти

Ефективність і безпеку застосування препарату для лікування дітей не досліджували.

Передозування

Гостре передозування епірубіцину може спричинити тяжку мієлосупресію (в основному лейкопенію і тромбоцитопенію), токсичні прояви з боку травного тракту (в основному мукозит) і серцеві ускладнення (гостру дегенерацію міокарда протягом 24 годин). Латентна серцева недостатність спостерігалась у разі застосування антрациклінів від декількох місяців (до 6 місяців) до декількох років після завершення лікування (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Пацієнтів слід ретельно обстежувати. Якщо з&rsquo;являються симптоми серцевої недостатності, пацієнтів слід лікувати традиційними способами. Лікування. Лікування симптоматичне; у разі розвитку тяжкої мієлосупресії слід провести загальні підтримуючі заходи, а саме: переливання крові, застосування антибіотиків та ізолювання хворого у стерильній кімнаті. Епірубіцин не можна видалити за допомогою діалізу.

Побічні реакції

Частота нижченаведених побічних реакцій епірубіцину класифікується таким чином: дуже часті (&ge; 1/10); часті (від &ge; 1/100 до &ge; 1/1000 до &ge; 1/10000 до Очікується, що у більш ніж 10 % пацієнтів, які проходять лікування, виникнуть побічні реакції. Найчастішими побічними реакціями є мієлосупресія, розлади травного тракту, анорексія, алопеція, інфекція. Інфекції та інвазії. Часті: інфекція. Невідомо: септичний шок (може бути наслідком мієлосупресії), сепсис, пневмонія. Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (у тому числі кісти та поліпи). Рідкісні: гострий лімфолейкоз, гостра мієлопоетична лейкемія, вторинний гострий мієлоїдний лейкоз з або без прелейкемічної фази у пацієнтів, які приймали епірубіцин у комбінації з антинеопластичними діючими речовинами, які спричиняють пошкодження ДНК. Такий лейкоз має короткий латентний період (1&ndash;3 роки). З боку крові та лімфатичної системи. Дуже часті: мієлосупресія (лейкопенія, гранулоцитопенія, нейтропенія, анемія та фебрильна нейтропенія). При терапії високими дозами розвивається оборотна тяжка нейтропенія (3 протягом З боку імунної системи. Рідкісні: анафілаксія (анафілактичні/анафілактоїдні реакції із шоком або без нього, включаючи висипання, свербіж, пропасницю, озноб). З боку обміну речовин та харчування. Часті: анорексія, зневоднення. Рідкісні: гіперурикемія. З боку нервової системи. Рідкісні: запаморочення. З боку органів зору. Невідомо: кон&rsquo;юнктивіт, кератит. З боку серцевої системи. Рідкісні: застійна серцева недостатність (диспное, набряк, гепатомегалія, асцит, набряк легенів, плевральний випіт, ритм галопу), кардіотоксичність (зміни ЕКГ, аритмія, кардіоміопатія), вентрикулярна тахікардія, брадикардія, атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, артеріальна гіпотензія. З боку судинної системи. Часті: раптові припливи. Нечасті: флебіт, тромбофлебіт. Невідомо: шок, тромбоемболічні події, зокрема емболія легеневої артерії (в окремих випадках &ndash; з летальним наслідком). З боку шлунково-кишкового тракту. Часті: мукозит (зазвичай розвивається через 5-10 днів після початку лікування), езофагіт, гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини, стоматит, нудота, блювання, діарея (яка може спричинити дегідратацію), біль у ділянці живота, виразковий стоматит, біль у роті, печіння слизової оболонки та пігментація щік. Невідомо: ерозії, утворення виразок, біль або відчуття жару, кровотеча з рота, гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Дуже часті: алопеція (зустрічається у 60-90 % пацієнтів; у чоловіків супроводжується припиненням росту волосся на обличчі). Алопеція дозозалежна та у більшості випадків оборотна. Рідкісні: кропив&rsquo;янка, локальні еритематозні реакції вздовж вени, що використовувалася для ін&rsquo;єкції. Невідомо: локальна токсичність, висипання, свербіж, еритема, припливи, зміни в шкірі та нігтях (гіперпігментація), чутливість до світла, підвищена чутливість опроміненої шкіри (ретроспективна реакція на опромінення). З боку нирок та сечових шляхів. Дуже часті: забарвлення сечі у червоний колір на 1-2 доби після введення препарату. З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Рідкісні: аменорея, азооспермія. Загальні порушення та стан місця введення. Часті: еритема в місці інфузії. Рідкісні: нездужання, астенія, гарячка, озноб, гіперпірексія. Невідомо: флебосклероз, місцевий біль, целюліт тяжкого ступеня, некроз тканин після випадкового паравенозного введення. Лабораторні показники. Рідкісні: зміни рівнів трансаміназ. Невідомо: безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Травми, отруєння та процедурні ускладнення. Часті: хімічний цистит, іноді геморагічний, спостерігався після внутрішньоміхурового застосування. Після внутрішньоміхурового введення. Оскільки невелика кількість активної речовини резорбується після внутрішньоміхурової інстиляції, тяжкі системні реакції на лікарські засоби, а також алергічні реакції спостерігаються дуже рідко. Часто повідомлялося про місцеві реакції &ndash; відчуття печіння та почастішання сечовипускання (полакіурія). Повідомлялося про окремі випадки бактеріального або хімічного циститу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Зазвичай ці побічні реакції є оборотними.

Умови зберігання

<div>
<div class="collapsible-block">
<div>
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі від +2 до +8 &deg;C.
</div>
</div>
</div>

<div>
<div class="collapsible-block">
<div>
По 5 мл (10 мг) або 25 мл (50 мг), або 50 мл (100 мг), або 100 мл (200 мг) у флаконі; по 1 флакону в коробці.
</div>
</div>
</div>

Категорія відпуску

<div>
<div class="collapsible-block">
<div>
За рецептом.
</div>
</div>
</div>

ЕБЕВЕ Фарма Гес. м. б. Х. Нфг. КГ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

<div class="document-page-manual j-manual mb5">
<div class="clearfix">
<div class="collapsible-container --plus-minus">
<div>
<div class="collapsible-block">
<div>
Мондзеєштрассе 11, 4866 Унтерах ам Аттерзеє, Австрія.
</div>
</div>
</div>
</div>
</div>
</div>

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Епірубіцин концентрат для розчину для інфузій 50 мг, флакон 25 мл 

Не підлягає поверненню та обміну

Згідно законодавства України: Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають

Аналоги і замінники для Епірубіцин концентрат для розчину для інфузій по 2 мг/мл, флакон 25 мл, 1 шт.